Справа № 2-1729/2009
05 червня 2009 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого судді Свистунової О.В.
при секретарі Жабко Ю.А.,
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комерційного банку «Європейський» про дострокове розірвання договору банківського вкладу, видачу вкладу та виплату відсотків, згідно умов договору, стягнення судових витрат та моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_2 комерційного банку «Європейський» з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що між ним та відповідачем по справі - АКБ «Європейський», в особі заступника начальника КРУ з корпоративного бізнесу АКБ «Європейський» ОСОБА_3 22 вересня 2008 року був укладений Договір банківського вкладу «Європейський БАЛАНС» № 2635.36.980.36128.
Предметом зазначеного Договору є розміщення позивачем у Відповідача депозитного вкладу у суми 30 000, 00 (тридцять тисяч грн..00 коп.) на строк 1095 днів з 22..09.2008 року по 21.09.2011 року включно з виплатою Відповідачем на його користь відсотків на суму депозитного вкладу з розрахунку 19 % річних. Сплата відсотків здійснюється Відповідачем щомісячно, шляхом перерахування відсотків на відкритий в Банку рахунок Позивача.
На виконання умов Договору, позивач передав готівкою Відповідачу грошову суму у розмірі 30 000, 00 (тридцять тисяч грн.. 00 коп).
23 березня 2009 року, керуючись положеннями пунктів 3.2 і 3.7 Договору та п.2 статті 1060 Цивільного кодексу України позивач звернувся на адресу відповідача з письмовою заявою, якою повідомив Відповідача про свій намір закрити банківський рахунок на умовах, зазначених Договором. Однак, банк у закритті рахунку відмовив.
Позивач вважає, що відмова АКБ «Європейський» повернути вклад з відсотками на його вимоги від 23.03.2009 року з посиланням на Постанову НБУ від 04.12.2008 року є незаконною. Вважає, що посилаючись на цю постанову відповідач обмежив його право на розпорядження власністю, крім того, зазначена
Постанова не була зареєстрована в Міністерстві юстиції, тому вважає її недійсною.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд достроково розірвати «Європейський БАЛАНС» № 2635.36.980.36128 від 22 вересня 2008 року укладений між ним та Відповідачем. Стягнути з Відповідача на його користь 30 000, 00 (тридцять тисяч гривень 00 коп.) депозитного вкладу з нарахованими згідно умов Договору відсотками та 3% річних, стягнути на його користь витрати на юридичну допомогу в розмірі 1000 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Звільнити його від сплати державного мита відповідно до п.37 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» № 7-93, а судові витрати покласти на Відповідача.
05 червня 2009 року позивач, у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити. Також, заявив клопотання щодо розгляду справи по суті у попередньому судовому засіданні.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений належно, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до письмової заяви, підписаної представником за довіреністю, яка долучена до письмових матеріалів справи, позов визнано у повному обсязі, просив суд розглянути справу за відсутністю їх представника (а.с. 17, 18).
Відповідно до вимог ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні відповідачем позову, ухвалюється рішення в порядку встановленому до вимог ст. 174 ЦПК України - тобто у разі визнання позову відповідачем суд, за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вислухавши показання позивача, проаналізувавши наявні письмові матеріали справи, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 22 вересня 2008 року між відповідачем по справі - АКБ «Європейський» в особі заступника начальника КРУ з корпоративного бізнесу АКБ «Європейський» ОСОБА_3, та позивачем по справі ОСОБА_1, було укладено Договір банківського вкладу «Європейський БАЛАНС» № 2635.36.980.36128 (а.с. 4-5). Предметом Договору є розміщення позивачем у Відповідача депозитного вкладу у сумі 30 000, 00 грн. (тридцять тисяч грн.. 00 коп.) на строк 1095 днів з 22.09.2008 року по 21.09.2011 року включно з виплатою Відповідачем на його користь відсотків на суму депозитного вкладу з розрахунку 19 % річних протягом перших шести місяців строку вкладу. Сплата відсотків здійснюється Відповідачем щомісячно, шляхом перерахування відсотків на відкритий в Банку рахунок Позивача.
На виконання умов Договору, позивачем ОСОБА_1 було передано готівкою 22.09.2008 року (а.с. 6) Відповідачу грошову суму у розмірі 30 000, 00 грн.
Керуючись положеннями пунктів 3.2 і 3.7 Договору та п.2 статті 1060 Цивільного кодексу України позивач повідомив Відповідача про свій намір достроково розірвати вищевказаний Договір на умовах, зазначених Договором, шляхом подання Відповідачу письмової заяви, яку вручив представнику Відповідача 23 березня 2009р. (а.с. 7), про що є відповідна відмітка про вручення. Письмова заява містить прохання повернути йому суму депозитного вкладу готівкою з нарахованими відсотками.
03 квітня 2009 року позивач отримав від Відповідача письмову відмову за № 36/164 (а.с. 17), щодо видачі йому сум вкладів та нарахованих відсотків.
Суд вважає неправомірною відмову банку в розірванні договорів та поверненні вкладів з наступних підстав.
Статтею 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно зі ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнту і банку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до п.п.3.6. та 3.7 спірних договорів банківського вкладу сторони мають право достроково розірвати договір відповідно до діючого законодавства. А саме п. 3.7 Банк зобов'язується забезпечити повернення Депозиту за першою вимогою Вкладника протягом п»яти днів з моменту отримання заяви про дострокове розірвання Діговору від Вкладника.
Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Згідно з ч.3 ст. 1060 ЦК України якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.
Посилання відповідача на Постанову Правління НБУ № 413 від 04.12.208 р. «Про окремі питання діяльності банків» та Лист голови НБУ №22-310/946-17250 від 06.12.2008 р. не може бути прийнято судом до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організації та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб, за умов, якщо вони: видаються у формі постанов Правління, а також інструкцій, положень і правил, що затверджуються
Постановами Правління НБУ; не суперечать законам України та іншим законодавчим актам України; пройшли обов'язкову державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України; набрали чинності відповідно до законодавства України та не мають зворотної сили.
Постанова НБУ № 413 не може бути визнана такою, що відповідає діючому законодавству і підлягає обов'язковому застосуванню, оскільки вона на момент розгляду справи не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України.
Відповідно до ст. ст. 61, 63 Закону України «Про Національний банк» Нацбанк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України «Про банки та банківську діяльність», як безпосередньо так і через створені ним органи банківського нагляду. Нацбанк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Нацбанку.
До того ж, відповідач у своїй відмові посилається на лист №22-310/946-17250 від 06.12.2008 p., який згідно до вимог діючого законодавства не відноситься до нормативно-правових актів НБУ, а тому не може бути підставою для відмови у видачі вкладу.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про дострокове повернення депозитних вкладів доведені та цілком обґрунтовані.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, у тому числі й розірвання договору.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На підставі ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Таким чином, невиконання відповідачем передбаченого договорами та ЦК України обов'язку повернути вклади на першу вимогу вкладника є істотним порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, що тягне за собою можливість розірвання спірних договорів судом.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині розірвання укладеного договору та стягнення загальної суми вкладу - 30 000, 00 грн. - підлягають задоволенню.
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачені ним витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 30 грн., а також витрати позивача на правову допомогу в розмірі 1000 грн., що підтверджені квитанцією прибуткового касового ордеру від 29.03.2009 року (а.с. 9, 10).
На користь держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі - 300 грн.
Що стосується заявлених вимог щодо стягнення нарахованих згідно умов договору відсотків, суд вважає наступне. Так, пунктом 3.2 Договору банківського вкладу «Європейський БАЛАНС» № 2635.36.980.36156 від 22 вересня 2008 року встановлено розмір процентної ставки за користування вкладом протягом перших шести місяців строку вкладу - 19% річних.
Вказані річні відсотки позивач повинен отримувати щомісячно. Крім того, відповідно до п. 3.7 вищевказаних Договорів, при їх достроковому розірванні та достроковому поверненні депозиту сторони дійшли згоди також і щодо повернення нарахованих процентів, відповідно до умов п. 3.17.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають також і проценти по вкладам на момент розірвання договорів, розмір яких встановлено: Договором банківського вкладу «Європейський БАЛАНС» № 2635.36.980.36156 від 22 вересня 2008 року, а також 3% річних у розмірі 44, 38 грн.
Що стосується заявлених вимог про стягнення моральної шкоди, то вирішуючи це питання, суд керується ст. 24 Закону України „Про захист прав споживачів " та роз'ясненнями постанови Пленума Верховного Суду України від 31.03.1995 року ( з наступними змінами та доповненнями) "Про судову практику у справах про стягнення моральної ( немайнової) шкоди".
Згідно п.3 вищеназваної постанови під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльностю інших осіб.
Разом з тим, у п.4 постанови вказується, що позивач зобов"язаний довести не тільки факт заподіяння моральних страждань, але і пояснити з яких міркувань він виходив, зазначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
Суд бере до уваги ті обставини, що банком здійснені неправомірні дії щодо невиконання умов договору з надання банківських послуг та порушені вимоги діючого законодавства. Позивач є людиною похилого віку і, безумовно, він переживав з приводу неможливості отримати належні йому грошові кошти , які необхідні йому на здійснення лікування . Суд вважає доведеними вимоги позивача щодо заподіяння йому моральної шкоди. Між тим, вирішуючи питання про її розмір, суд приймає до уваги ті обставини, що позивач не довів належними доказами розмір заподіяної шкоди у 5000 грн.
На підставі викладеного, суд, виходячи із принципів розумності, об"єктивності та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір заявленої моральної шкоди з 5000 грн. до 1000 грн., що є співрозмірним тяжкості та тривалості перенесених позивачем страждань, ця сума підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 84, 88, 131, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 526, 610, 651, 652, 1060 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 55, 75, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 56, 61, 63 Закону України «Про Національний банк», суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комерційного банку «Європейський» про дострокове розірвання договору банківського вкладу, видачу вкладу та виплату відсотків, згідно умов договору, стягнення судових витрат та моральної шкоди - задовольнити частково.
Розірвати Договір банківського вкладу «Європейський БАЛАНС» № 2635.36.980.36128 від 22 вересня 2008 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 комерційним банком «Європейський» в особі Криворізького Регіонального Управління.
Стягнути з ОСОБА_2 комерційного банку «Європейський» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які знаходяться на депозитному вкладі «Європейський БАЛАНС» № 2635.36.980.36128 від 22 вересня 2008 року в сумі 30 000, 00 грн. (тридцять тисяч грн.. 00 коп.) з нарахованими згідно умов Договору відсотками на день розірвання договору та 3-х відсотків річних у розмірі 44, 38 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 комерційного банку «Європейський» на користь держави судовий збір у сумі 300 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 комерційного банку «Європейський» на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн. 00 коп., а також витрати на юридичну допомогу в розмірі 1000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 комерційного банку «Європейський» на користь позивача ОСОБА_1 суму моральної шкоди в сумі 1000 грн. А в іншій частині прозову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Дніпропетровський апеляційний суд, через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.