Справа N2-741/09
21 квітня 2009 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Ченченко Т.О.,
при секретарі Рибкіній Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на спадщину,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на спадщину і в обгрунтування позову зазначила, що 22 квітня 2008 року помер її чоловік ОСОБА_3, з яким вони постійно мешкали разом у місті Димитров Донецької області, по вулиці Івана Матвеева, буд. 44. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами у місті Димитров по вулиці Івана Матвеева, 44, який належав йому на підставі рішення Димитровського міського суду Донецької області від 10 листопада 2006 року № 2-728/06.
Після смерті чоловіка позивача ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги за законом є лише позивач, оскільки ОСОБА_3 дітей не мав, а батьки померли.
Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України, як спадкоємець за законом, у встановлений шестимісячний строк позивач прийняла спадщину, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. На час відкриття спадщини вона постійно проживала разом із спадкодавцем у будинку номер 44 по вулиці Івана Матвеева в місті Димитров Донецької області. Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини будь-яких відмов щодо спадщини після смерті чоловіка вона не заявляла, але незважаючи на факт прийняття спадщини отримати свідоцтво про право на спадщину за законом отримати позивач не може з причин самочинного будівництва тамбуру б-1, згідно технічного паспорту на будинок, будівництво якого відбулось під час життя спадкодавця без дозволу виконкому, у зв'яку з чим в Бюро технічної інвентаризації міста Димитров відсутня інформація про зареєстровані права на цю будівлю, що є перепоною позивачу для оформлення спадщини після смерті спадкодавця, тому просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок номер 44 по вулиці Івана Матвеева в місті Димитров Донецької області.
Позивач до суду не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає (а.с. 32).
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи по суті повідомлений належним чином, до суду надав заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, рішення просить прийняти на розсуд суду (а.с. 29).
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін і немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явилися до суду.
Судом встановлено, що будинок номер 44 по вулиці Івана Матвеева в місті Димитров Донецької області загальною площею 50, 3 квадратних метри, жилою площею 17, 9 квадратних метри, з відповідними надвірними спорудами та побудовами, розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 міської ради, належить ОСОБА_3 на підставі рішення Димитровського міського суду Донецької області від 10 листопада 2006 року, яке набрало чинність 21 листопада 2006 року (а.с. 17-18). За данними відділу Держкомзему в місті Димитров Донецької області Головного управління Держкомзему в Донецькій області користувачем земельної ділянки, розташованої по вулиці Івана Матвеева, 44 в місті Димитров є ОСОБА_3 Євгенович.3емельна ділянка під зазначеною жилою будівлею не приватизована (ах. 12).
22 квітня 2008 року ОСОБА_3 помер (а.с. 7). Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку номер 44 з належними до нього надвірними спорудами та будівлями, розташованого по вулиці Івана Матвеева у місті Димитров Донецької області.
Після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги за законом є його дружина -позивач ОСОБА_1 (а.с. 6).
На час смерті спадкодавця ОСОБА_3, разом з ним в будинку номер 44 по вулиці Івана Матвеева у місті Димитров Донецької області проживала його дружина - ОСОБА_1 з 8 листопада 2007 року до теперішнього часу, інших зареєстрованих осіб немає (а.с. 19-20).
За даними державного нотаріуса ОСОБА_2 державної нотаріальної контори, наданих станом на 3 квітня 2009 року, на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, померлого 22 квітня 2008 року згідно Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи) спадкова справа не відкривалась. На підставі витягу зі Спадкового реєстру (заповіти) було знайдено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 10 червня 2003 року за реєстровим номером 2111 від імені ОСОБА_5 (ах. 24). З наданої суду
копії заповіту, посвідченого 10 червня 2003 року встановлено, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів все своє майно гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31). Позивач у заяві, наданій суду зазначила, що їй невідомо хто такий ОСОБА_6 та де він мешкає.
Згідно з технічним паспортом на індивідуальний житловий будинок № 44 по вул. Івана Матвеева в місті Димитров виявилось самовільно збудованим виявився тамбур б-1, самовільно переобладнана площа складає: загальна - 49, 3 квадратних метри, житлова- 17, 9 квадратних метри (а.с. 8-10).
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил але за змістом статті 376 Цивільного кодексу України судом за власником такої споруди може бути визнане право власності у разі дотримання встановлених норм і правил та відсутності порушень прав інших осіб.
За висновком Красноармійського міського управління ГУ МНС України в Донецькій області під час обстеження приватного домоволодіння номер 44 по вулиці Івана Матвеева у місті Димитров Донецької області порушень вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки не виявлено (ах. 13).
При розташуванні господарської будови - тамбура б-1, добудованого до літньої кухні на території домоволодіння по вулиці Івана Матвеева, 44 в місті Димитров, який належить ОСОБА_3, порушень будівельних норм немає (а.с. 14).
Дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Якщо право власності на майно оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна, керуючись вимогами статті 392 Цивільного кодексу України може пред'явити позов про визнання його права власності. Судом не встановлено інших осіб, крім позивача, які б пред*явили своє право на належне їм після смерті ОСОБА_3 спадкове майно.
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради позов визнав. Відповідно до частини четвертої статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.
На підставі статей 376 Цивільного кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу Української РСР, керуючись статтями 11, 57, 208, 209, 212-215, 218, 225-226 ЦПК України, суд '
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на спадщину задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок номер 44 по вулиці Івана Матвеева у місті Димитров Донецької області загальною площею 49, 3 м2, у тому числі жилою площею 17, 9 м2, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, позначеними у технічному паспорті літерою: літня кухня Б1, сарай Є1, сарай Ж1, 31 гараж, II вбиральня, К1 душ, № 3-2 огорожа, І водопровід, II замощення, Л1 навіс, 61 тамбур, який залишився після смерті ОСОБА_3, померлого 22 квітня 2008 року.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.