01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"08"-"14" грудня 2009 р. Справа № 18/197-09
Розглянувши матеріали справи за позовом Державної екологічної інспекції в Київській області
до Комунального підприємства «Оберіг»
про стягнення 90250,43 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
за участю представників сторін
від позивача: Карнаух О.В.
від відповідача: Совенко П.Н.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції в Київській області (далі -позивач) до Комунального підприємства «Оберіг»(далі -відповідач) про стягнення 90250,43 грн. збитків.
Провадження у справі № 18/197-09 було порушено відповідно до ухвали суду від 16.10.2009 року та призначено справу до розгляду на 26.11.2009 року.
В судовому засіданні 26.11.2009 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач заперечень проти позову не надав, пояснив, що заборгованість виникла у зв'язку з відсутністю коштів для сплати заборгованості.
В судовому засіданні 26.11.2009 року у відповідності до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 03.12.2009 року.
В судовому засіданні 03.12.2009 року позивач подав клопотання від 24.11.2009 року про зменшення позовних вимог, в якому зазначив, що рішенням господарського суду Київської області від 24.11.2009 року у справі № 8/210-09 задоволено позов Міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області та Забір'янської сільської ради про стягнення 45179,80 грн. збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства. Позивач зазначив, що сума 45179,80 грн., яка була предметом розгляду у справі № 8/210-09 є збитками за самовільне спецводокористування за період з 01.01.2008 року по 31.01.2009 року. Також позивач у зазначеному клопотанні визначив, що предметом розгляду у справі 18/197-09 є стягнення суми збитків за самовільне спецводокористування за період з 01.07.2006 року по 31.01.2009 року.
Таким чином, позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 45070,63 грн. збитків за самовільне спецводокористування за період з 01.07.2006 року по 31.01.2009 року.
Відповідач проти позову заперечив, вважає, що збитки нараховані без врахування всіх обставин спору, зокрема, у зв'язку зі зміною керівництва комунального підприємства були втрачена необхідна дозвільна документація, теперішнім керівником на початку 2008 року були подані необхідні документи для оформлення дозволу на спецводокористування, в той же час забір води здійснювався комунальним підприємством виключно для задоволення потреб у питній воді жителів села Забір'я і не міг бути припинений. Відповідач вважає, що факт заподіяння державі збитків відсутній, оскільки забір води здійснювався з метою виконання функцій держави в особі комунального господарства, яке є різновидом державної форми власності.
Крім того, відповідач зазначив, що перевірки інспекцією жодного разу не проводились, приписи на усунення спірних недоліків не видавались і за наслідками останньої перевірки нараховані збитки за значний проміжок часу, у зв'язку з чим подав клопотання про застосування судом строків давності для відповідних санкцій.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»забезпечення реалізації екологічної політики України, контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища належить до повноважень екологічних інспекцій.
Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає Державна екологічна інспекція в Київській області.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони природного середовища та використання природних ресурсів входить подання позовів про відшкодування збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону природного середовища.
Державною екологічною інспекцією Київської області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством «Оберіг». За результатами перевірки складено Акт від 19.02.2009 року в якому зафіксовано факт самовільного водокористування без відповідного дозволу, що є порушенням вимог ст. ст. 44, 49, 50 Водного кодексу України.
Відповідно до довідки відповідача, ним у спірний період з липня 2006 року по грудень 2007 року використано 64112 куб.м. води, чим за Методикою визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290, спричинено 45070,63 грн. збитків за самовільне спецводокористування.
Про суму нарахованих збитків позивачем було надіслано відповідачу претензію 17.03.2009 року, яка залишена останнім без задоволення.
Згідно з ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»заподіяна шкода підлягає компенсації як правило в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідно до вимог ст.66 Конституції України, ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.
Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Розрахунок збитків виконаний згідно Розділу IX «Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 року № 290.
Як вбачається з обставин позову, спірні збитки полягають у заподіянні державі шкоди внаслідок порушення правил спеціального водокористування без відповідного дозволу, що заборонено Законом і тягне, зокрема, застосування майнової відповідальності.
Таким чином, заявлені в матеріалах справи збитки передбачені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», спричинені не внаслідок порушення договірних зобов'язань, а пов'язані з порушенням встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
З огляду на норму ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Таким чином, заявлені у справі збитки фактично є заходами майнового характеру, спрямованими на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, стягнення яких передбачено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»та Водним кодексом України.
Посилання позивача виключно на норму ст.1166 Цивільного кодексу України суд оцінює критично, оскільки відповідна норма визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду в позадоговірних відносинах, в той час, як існують спеціальні норми закону, якими врегульовано стягнення спірних сум збитків.
Як вбачається зі ст. 239 Господарського кодексу України, зазначена стаття не визначає вичерпного переліку адміністративно-господарських санкцій, і крім наведених в переліку видів, відносить до адміністративно-господарських санкцій інші санкції, зокрема, заходи майнового впливу, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Враховуючи, що визначені в Господарському кодексі України адміністративно-господарські санкції не ототожнюються зі штрафними санкціями і по суті є засобами, зокрема, майнового характеру, спрямованими на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, нараховані у справі збитки підпадають під ознаки адміністративно-господарських санкцій, оскільки нараховані за порушення правил водокористування, є засобами майнового характеру з метою покриття завданої державі шкоди.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спірні збитки, які є адміністративно-господарськими санкціями застосовані до відповідача на підставі Акту проведеної контролюючим органом перевірки від 19.02.2009 року за порушення, вчинені в період з липня 2006 року по кінець грудня 2007 року шляхом нарахування відповідних сум у претензії.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, враховуючи, що порушення, вчинені в період з липня 2006 року по кінець грудня 2007 року були виявлені в ході перевірки, проведеної 19.02.2009 року, тобто понад рік з моменту їх скоєння, з огляду на ст. 250 Господарського кодексу України спірна відповідальність не застосовується.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позовні вимоги не доведені та не обґрунтовані, тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя