Справа №2-а-43/10р.
10 березня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Мясоєдової О.М.,
при секретарі - Андрейченко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України та стягнення невиплаченої доплати до пенсії, -
Позивачка звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила відновити пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права на доплату до пенсії; визнати бездіяльність відповідача протиправною; стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй щомісячну надбавку до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2009 p., що всього складає 4799,31 грн.; стягнути з відповідача на її користь втрачені внаслідок інфляції доходи через знецінення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії за період з 01.01.2006 року по 30.09.2009 року, що складає 1822,92 грн.; зобов'язати відповідача починаючи з 01.10.2009 року здійснювати нарахування та виплату їй надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідно до законодавства не може бути нижчим за прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розумінні та у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни, як особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вона має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені даним Законом, зокрема статтею 6 зазначеного Закону, згідно до якої "дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальна пенсія за віком". Але зазначена соціальна гарантія у вигляді доплати до пенсії їй не виплачувалася в 2006-2007 pp., а в 2008 році виплачувалася не в повному обсязі. Закон України "Про соціальний захист дітей війни", згідно прикінцевих положень, набрав чинності з 1 січня 2006 року. З цієї дати відповідно вступили в дію всі його положення щодо надання пільг та соціальних гарантій дітям війни, крім того відповідальних державних органів зобов'язано, по суті, реалізувати закріплені положення. Тобто передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", соціальна допомога у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, повинна нараховуватися та сплачуватися їй починаючи з 1 січня 2006 року. Але, незважаючи на викладене, вона котрий рік зустрічається з бездіяльністю відповідача щодо реалізації гарантій, наданих їй Державою, закріплених у Законі та гарантованих Конституцією України. Її неодноразові запити, звернення до управління відповідача залишалися та залишаються безрезультатними. Єдина відповідь, надана їй працівниками відповідача полягає в тому, що на цей час відсутній механізм реалізації положень законодавства щодо здійснення доплат дітям війни, зупинено дію зазначеного положення Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, а також відсутні кошти закладені у державному бюджеті України на ці виплати. Статтею 77 та ст.110 Закону України № 3235-IV від 20.12.2005 року "Про державний бюджет України на 2006 рік", та ст.71, п.12 Закону України № 489-V від 19.12.2006 року "Про державний бюджет України на 2007 рік", було призупинено дію статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". ОСОБА_2 суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 року від 09.07.2007 р. визнав положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в зазначеній частині, таким, що не відповідає Конституції України, так як «при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.» Крім того, відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами. Наступною спробою обмежити встановлену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" соціальну гарантію дітям війни, було прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" №107-IV від 28.12.2007р., а саме підпунктом 1 п.41 р.ІІ цього Закону було змінено редакцію зазначеної статті. Положення п.п.1 п.41 розділу II цього Закону було визнано не конституційним згідно рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008р. Але, незважаючи на викладене, відповідач продовжує зволікати з виконанням Закону. Бездіяльність відповідача грубо порушує її законні права, позбавила та продовжує позбавляти права на отримання щомісячної доплати до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування її правами з боку відповідача. Вона наділена державою відповідним статусом, статусом дитини війни, даний статус включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема закріплене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" право на отримання надбавки до пенсії. А держава, наділивши її зазначеною соціальною гарантією, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити їй, як дитині війни, належний матеріальний рівень. Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" - мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Так, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня - 350.00 грн., з 01 квітня 2006 - 359.00 грн., з 01 жовтня 2006 р. - 366.00 грн. Тобто, виходячи з розрахунку за рік: 4302 грн. (сума щомісячних прожиткових мінімумів за 2006 рік) х 30% = 1290. 60 грн., розмір невиплаченої відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" пенсії за 2006 рік складає 1290.60 грн. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01 січня 380.00 грн., з 01 квітня 406.00 грн., з 01 жовтня 411.00 грн. Виходячи з розрахунку: 4809.00 грн. (сума щомісячних прожиткових мінімумів за 2007 рік) х 30% = 1442.70 грн., розмір невиплаченої відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" пенсії за 2007 рік складає 1442.70 грн. Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив з 01 січня - 470.00 грн., з 01 квітня - 481.00 грн., з 01 липня - 482.00 грн., з 01 жовтня - 498.00 грн. Виходячи з розрахунку: 5295.00 грн. (сума щомісячних прожиткових мінімумів по грудень 2008 рік) х 30% = 1588.50 грн., розмір невиплаченої відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" пенсії по грудень 2008 року складає 1009,20 грн., так як в 2008 році відповідачем їй було виплачено надбавку дітям війни в розмірі 579,30 грн. Всього сума невиплаченої доплати до пенсії починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року складає 3742,50 грн. (з розрахунку: 1290.60 грн. + 1442.70 грн. + 1009,20 грн. = 3742,50 грн.). Тобто, відповідач заборгував їй виплату доплати до пенсії в сумі 3742,50 грн. Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням втрати частини доходів". Статтями 99, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено строк позовної давності в один рік з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Її законні права обмежувалися неодноразово, шляхом прийняття окремих неконституційних положень Законів України про державний бюджет України. Крім того, слід зазначити, що про належну їй, як дитині війни, доплату до пенсії, Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу мене не повідомляло. Про своє право вона дізналася з засобів масової інформації після визнання положень Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" не конституційними. Впевнилася ж вона в тому, що її право на отримання доплати у відповідному розмірі грубо порушено в момент отримання довідки відповідача від 08 квітня 2009 р.
У судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги, просила стягнути з відповідача 6680,42 грн., виходячи з розрахунку: 1290,60 грн. + 1453,71 грн. + 1158,60 грн. + 896,40 грн. = 4799,31 грн. недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 30.09.2009 року, а також інфляційна надбавка за період 01.01.2006 р. по 30.09.2009 р., як суму втрачених нею доходів внаслідок недоплати їй щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2009 pоку, що складає 1881,11 грн.
Представник позивачки ОСОБА_3 позов підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, суду надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що позивачка отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Надбавка "дітям війни" у 2006 році не виплачувалась, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не були визнані неконституційними, Державним Бюджетом України не закладені грошові кошти для виконання даної статті Закону, а також не запроваджено механізму, порядку і строків виплати даної надбавки "дітям війни". У 2007 році надбавка "дітям війни" позивачці також не виплачувалась у зв'язку з відсутністю у позивачки групи інвалідності. З 01.01.2008 надбавка "дітям війни" виплачувалася позивачці у розмірі 47,00 грн. у відповідності із змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28.12.07 року №107-VI. З 01.04.2008 надбавка виплачувалась у розмірі 48,10 грн. з 01.07.2008 року - 48.20 грн., а з 01.10.2008 року - 49.80 грн. Відповідач здійснював розрахунок та виплату державної соціальної допомоги позивачці у відповідності з документами пенсійної справи та на підставі діючого законодавства України. У своєму позові позивачка просить задовольнити їй період з 01.01.2006 року по 01.10.2009 року. До відповідача позивачка звернулась із заявою 23.07.2009 року. До суду позивачка звернулась тільки 30.09.2009 року. У своєму позові позивачка стверджує, що про належні їй виплати, як дитині війни, їй стало відомо з рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року, яке було опубліковано ще в 2007 році, а саме в періодичному виданні "Вісник Конституційного суду України" № 4 від 07.11.2007 року. Окрім того, судова практика по даному питанню існує з 2007 року, є відкритою і загальновідомою. Інформація висвітлювалася в засобах масової інформації, в офіційних друкованих виданнях. На підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не було надано жодних доказів. Станом на сьогодні позивачем пропущено річний строк звернення до суду з вимогами за 2006-2008 роки, оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду тільки 30.09.2009 року. Відповідач наполягає на відмові в позові в повному обсязі у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду. Відповідач за допомогою засобів масової інформації, друкованих видань ("Вісник Пенсійного фонду " та ін.) інформує населення про порядок призначення/перерахунок пенсій, переходу з виду на вид та порядок виплати пенсій. Кожен пенсіонер має право особисто ознайомитися з матеріалами пенсійної справи, порядком перерахунку та виплати йому пенсії. Для поінформування широкого кола громадськості проводиться висвітлення основних положень пенсійного законодавства, роботи органів Пенсійного фонду через засоби масової інформації, проводяться заходи за участю різних категорій населення (семінари, зустрічі) під час яких роз'яснюються зміни у пенсійному законодавстві та працюють постійно діючі "гарячі" телефонні лінії, проводяться заходи роз'яснювального характеру. Позивачка мала можливість звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, які на її думку були порушені, ще з 2007 року, але не зробила цього, однак просить задовольнити їй період з 01.01.2006 року по 01.10.2009 року. Таким чином, строк звернення до суду пропущено і є також підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Закон України "Про соціальний захист дітей війни" прийнято Верховною радою України 18 листопада 2004 року № 2195-IV (набрав чинності з 01 січня 2006 року). Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, яка діяла протягом 2006-2007 років, до внесення змін Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Дію статті 6 було зупинено на 2006 рік згідно пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.05 № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Однак, 19.01.06 року згідно із Законом України № 3367 - IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію статті 6 Закону було відновлено у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 та статтю 110 викладено в такій редакції: "Стаття 110. Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". У Державному Бюджеті України на 2006 рік не було закладено грошових коштів для виконання даної статті Закону, а також не запроваджено механізму, порядку і строків виплати даної надбавки "дітям війни". На 2007 рік дію статті 6 Закону було зупинено з урахуванням пункту 12 статті 71 Закону України від 19.12.06 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується заміст пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. У 2007 році надбавка "дітям війни" ОСОБА_1 не виплачувалась у зв'язку з відсутністю групи інвалідності. Проте, згідно з Рішенням ОСОБА_2 Суду України від 09.07.07 №6-рп/2007 зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.06 №489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Таким чином, зазначені положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, при цьому, додаткових вимог стосовно порядку його виконання визначено не було. У 2008 році, відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28.12.07 № 107 - VI, текст статті 6 Закону було викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни". Для учасників війни підвищення встановлене у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У травні 2008 року згідно з Рішенням ОСОБА_2 Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.07 № 107- VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно п. 5 Рішення ОСОБА_2 Суду України від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України цього Рішення. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік " втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, разом з цим, додаткових вимог стосовно порядку його виконання визначено не було. У зв'язку з цим, та з метою врегулювання питання, зокрема, щодо визначення розміру доплат до пенсії дітям війни Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", в якій установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з липня - 48,20 грн. та з жовтня - 49,80 грн. Приймаючи постанову від 28 травня 2008 року № 530 Кабінет Міністрів України діяв в порядку, в межах і спосіб, передбачений Конституцією і законами України. Відповідно до пунктів 2 та 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту населення. Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і Законів України, актів Президента України, здійснює інші повноваження, визначені конституцією та Законами України. Згідно зі статтею 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Отже, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року надбавка "дітям війни" виплачувалася відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", а з 22 травня 2008 року по постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", порядок розрахунку та суми залишилися незмінними. Розрахунок проводився таким чином: 01.01.08 - 470 х 10 % (надбавка учасника війни) = 47,00 грн. надбавка дітям війни; з 01.04.08 - 481 х 10 % = 48,10 грн. надбавка дітям війни; з 01.07.08 - 482 х 10 % = 48,20 грн. надбавка дітям війни; з 01.10.08 - 498 х 10 % = 49,80 грн. надбавка дітям війни. У зв'язку з вищезазначеним, відповідач при розрахунку щомісячної державної соціальної допомоги позивачці використовував діюче законодавство України на момент виникнення спірних правовідносин, виплачував надбавку своєчасно, а тому дії відповідача є правомірними і не порушували законних прав та інтересів позивачки. В Законі України "Про соціальний захист дітей війни" не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус "діти війни". А в статті 19 ЗУ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" вказано, що виключно законами України визначаються: мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподаткований мінімум доходів громадян. Позивачка у своїй позовній заяві посилається на статтю 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначено, що мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Слід зазначити, що згідно положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а також у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, відповідно до цієї ж статті Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абзацом першим статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Згідно зі статтею 9 вищевказаного Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. До даного переліку, який є вичерпним, не відноситься пенсія "дітям війни" або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, так як даний вид пенсії регулюється спеціальним Законом, а саме. Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Позивачка не відноситься до вищезазначеної категорії пенсіонерів, тому ч. 1 ст. 28 Закону не застосовується, а оскільки законодавчо не встановлено розмір з якого обраховується величина мінімальної пенсії за віком для даної категорії громадян, то і не має правових підстав для задоволення позовних вимог. Враховуючи наведене, положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Також, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено які органи (Пенсійний фонд або інші органи) повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому процедурному порядку, яким чином здійснювати призначення і виплати підвищення пенсій. Механізм реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відсутній, тому вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін в Закон України "Про соціальний захист дітей війни". Окрім того, стаття 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно зі статтею 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно з пунктом 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Відповідач здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України, бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення "Про Пенсійний фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Враховуючи, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного Бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то в діях управління Пенсійного фонду не вбачається будь-яких порушень законодавства. Тому необхідно з'ясувати: чи були перераховані бюджетні кошти на рахунки органу ПФУ для виплати їх особам, які мають статус "дітей війни"; чи мають право органи ПФУ проводити заявлені позивачкою виплати за рахунок інших платежів; чи є управління ПФУ відповідачем за всіма заявленими вимогами та хто із суб'єктів владних повноважень зобов'язаний нараховувати суми виплат. Крім того, необхідно аналізувати закони про Державний бюджет України на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам Пенсійного фонду України і управлінням Міністерства праці та соціальної політики України для проведення виплат "дітям війни". Департаментом зведеного бюджету було доведено до відома та використання в роботі Пенсійного фонду перелік субрахунків, на яких обліковуються фактичні видатки по виплаті пенсій, надбавок та допомоги до них, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші платежі. З них, на субрахунку 221 обліковуються: відшкодування виплати надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами згідно із Законами України: - «Про соціальний захист дітей війни» тощо. Не прийнято до уваги те, що Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України у 2007, 2008 році реалізував бюджетну програму КПКВ 3508100, КПКВ 3513020 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними програмами». У зв'язку з чим, відповідач наполягає на тому, що є неналежним відповідачем за всіма заявленими вимогами. У відсутності необхідних змін до даних законодавчих актів за 2006-2009 роки, якими були б значно збільшені виплати "дітям війни", звинувачується Пенсійний фонд, дії та бездіяльність якого визнаються неправомірними. Пенсійний фонд є виконавчим, а не законодавчим органом і здійснює свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідно до частини 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Згідно ч. 2 даного Положення Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням. Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу діє відповідно до законодавства, виплачує "дітям війни" та іншим громадянам пенсію в повному обсязі, а тому дії управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу є правомірними. Що ж стосується компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, то вона з 01 січня 2001 року нараховується відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати " від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІП. Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати " компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. А оскільки суми заборгованості, які просить позивачка, за період з 01 січня 2006 року по 01.10.2009 року, не нараховувались та не виплачувалися, то вони не підлягають компенсації. Окрім того, позивачка у своєму позові при розрахунку компенсації за несвоєчасне отримання коштів застосовує індекси інфляції, які використовуються при індексації грошових доходів населення відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення ". Керуючись ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пунктом 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" необхідно зазначити, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Також, відповідно до абзацу 5 пункту 4 вищезазначеного Порядку частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Окрім того, необхідно зазначити, що індексація здійснюється комп'ютеризованою системою управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу автоматичним шляхом, у разі якщо доходи громадян нижче прожиткового мінімуму та відповідно до законодавства України. Позивачка просить суд також зобов'язати управління ПФУ в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу надалі при нарахуванні пенсії. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідач вважає, що неможливо зобов'язати на майбутнє вчинити певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивачки в майбутньому. Окрім того, відповідно до ч. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" Пенсійний фонд України, його підприємства, установи, організації звільняються від сплати державного мита.
Вислухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни, як це визначено абз. 1 п. 1 ст. 1 Закону №2195-IV. За змістом ст. 6 Закону №2195-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Статтею 77 та ст.110 Закону України № 3235-IV від 20.12.2005 року "Про державний бюджет України на 2006 рік", та ст.71, п.12 Закону України № 489-V від 19.12.2006 року "Про державний бюджет України на 2007 рік", було призупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". ОСОБА_2 суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 року від 09.07.2007 р. визнав положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в зазначеній частині, таким, що не відповідає Конституції України, так як «при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.» Крім того, відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами. Підпунктом 1 п.41 р.ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" №107-IV від 28.12.2007р. було змінено редакцію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Положення п.п.1 п.41 розділу II цього Закону було визнано не конституційним згідно рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008р.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок- 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням ОСОБА_2 Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність. Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-ІV, яким виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Позивачка звернулась до відповідача з заявою про нарахування доплати до пенсії в передбаченому законом розмірі, однак отримала відповідь про те, що вказані нарахування зможуть бути здійснені лише за умови надходжень коштів з Державного бюджету України. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивачці права на отримання державних соціальних гарантій дітям війни, які визначені ст. 6 спеціального Закону України - «Про соціальний захист дітей війни». До суду позивачка звернулась 22.07.2009 року після того, як дізналась про те, що її право порушено. Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчисляється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи пояснення позивачки, надані суду письмові докази, а також вищенаведену норму Закону, суд не вбачає допущення позивачкою пропуску строку звернення до суду. Суд вважає, що належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суми надбавки дітям війни, на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому не проводить розрахунок цих виплат. Враховуючи те, що, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1.01.2009 року по 30.09.2009 року позивачці мало бути перераховано надбавку дітям війни, однак вказані суми позивачці не були виплачені з посиланням на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених законом «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а підвищення органами Пенсійного фонду України пенсій дітям війни буде можливим після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України на відповідний рік для здійснення цього підвищення, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача про відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачки до уваги взяти не можна, оскільки доказів про відсутність асигнувань суду не надано, але й за умови наявності таких доказів, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.
Разом з тим, суд погоджується з думкою відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог про стягнення інфляційної надбавки, у зв'язку з відсутністю для цього правових підстав. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача починаючи з 01.10.2009 року здійснювати нарахування та виплату їй надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідно до законодавства не може бути нижчим за прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом, оскільки неможливо зобов'язати на майбутнє вчинити певні дії, адже відсутні факти порушення пенсійних прав позивачки в майбутньому.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 170, 186 КАС України, ст.ст. 1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням ОСОБА_2 Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року, Рішенням ОСОБА_2 Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 30.09.2009 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, а відповідачем - з дня отримання копії постанови, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 186 КАС України.
Головуючий-суддя Мясоєдова О.М.