01032, місто Київ, вул. Комінтерну, 16 230-31-77
"12" листопада 2009 р.Справа №9/149-09
Господарський суд Київської області в складі судді Сокуренко Л. В.,
За позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківводоканал»
До Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної
контори № 5
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради
Про стягнення 1 599 680,40 грн.
Суддя Сокуренко Л.В.
Представники:
Позивача -Козак П.В. (дов. № 09-01 від 04.01.2009 року); Шутенко В.В. (дов. № 09-07 від 04.01.2009 року); Антонова Г.В. (дов. № 09-06 від 04.01.2009 року); Гаркуша С.П. (дов. № 09-06 від 04.01.2009 року).
Відповідача -Виштак Ю.І. (дов. 19 від 02.09.2009 року); Сінчук Є.В. (згідно наказу № 117-к від 17.08.2007 року), Свитоцька В.Г. (дов. № 23 від 16.04.2009 року).
Третьої особи -Кудлацька-Тишко В.В., дов. №1-7-814 від 12.03.2008 року.
Рішення суду прийнято в судовому засіданні 12.11.2009 р. після оголошеної в судовому засіданні 29.10.2009 р. перерви згідно ст. 77 ГПК України.
На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківводоканал»(далі -позивач) до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 5 (далі -відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 1 599 680,40 грн. за обсяги поставленої та використаної холодної води, що перевищують дві норми споживання на одного мешканця.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на систематичне невиконання відповідачем визначеного Розпорядженням виконкому Білоцерківської міської ради № 533 від 25.08.2004 року «Про удосконалення розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення»порядку нарахування оплати послуг з водопостачання та відведення в багатоквартирних будинках м. Біла Церква, де окремі квартири не обладнані засобами обліку води, в частині оплати за обсяги поставленої та використаної холодної води, що перевищують дві норми споживання на одного мешканця, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1 599 680, 40 грн. за період з 01.10.2004 року до 31.01.2009 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2009 року порушено провадження у справі № 9/149-09 та призначено її розгляд на 04.08.2009 року.
27.07.2009 року представник відповідача подав через загальний відділ суду клопотання № 477 від 27.07.2009 року про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відпусткою представника.
31.07.2009 року через загальний відділ суду надійшла телеграма від позивача про відкладення розгляду справи.
04.08.2009 року представник третьої сторони подав через загальний відділ суду клопотання № 1-7-3286 від 03.08.2009 року про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.
В судовому засіданні 04.08.2009 року був присутній представник третьої особи. В судове засідання 04.08.2009 року представники відповідача та позивача не з'явилися, документів, витребуваних ухвалою суду від 13.07.2009 року, сторони до суду не надали. В зв'язку з нез'явленням в засідання представників сторін, ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2009 року розгляд справи було відкладено на 03.09.2009 року.
03.09.2009 року представник відповідача подав через загальний відділ суду відзив № 538 від 02.09.2009 року на позовну заяву щодо стягнення заборгованості у розмірі 1 599 680,40 грн., в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
03.09.2009 року представник позивача подав через загальний відділ суду клопотання про приєднання до справи письмових доказів № 9-6/506 від 03.09.2009 року, а саме копій актів показників лічильників за період з січня 2004 по січень 2009 року.
У судовому засіданні 03.09.2009 року представники позивача позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. Представники відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених також у відзиві на позовну заяву № 538 від 02.09.2009 року, оспорює заявлену до стягнення суму заборгованості, вказує на обставини, не враховані позивачем у позовній заяві, просить суд їх врахувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до ст. 77 Господарського-процесуального кодексу України (далі -ГПК України) в судовому засіданні 03.09.2009 року судом було оголошено перерву до 10.09.2009 року.
10.09.2009 року представник позивача подав через загальний відділ суду заперечення № 9-6/512 від 10.09.2009 року на відзив відповідача № 538 від 02.09.2009 року, в якому підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
У судовому засіданні 10.09.2009 року з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи сторонами подано клопотання б/н від 10.09.2009 року про продовження строку розгляду справи у суді. Враховуючи, що ч. 2 ст. 69 ГПК України передбачена можливість за клопотанням обох сторін вирішувати спір у більш тривалий строк, ніж передбачено частиною першою цієї статті, та керуючись ч. 3 ст. 77 ГПК України, у зв'язку з необхідністю витребувати нові докази по справі, суд, ухвалою від 10.09.2009 року строк розгляду спору по суті продовжив та відклав розгляд справи на 01.10.2009 року.
01.10.2009 року представник позивача подав через загальний відділ суду клопотання про доручення до справи нових доказів б/н від 01.10.2009 року.
У судовому засіданні 01.10.2009 року представники позивача позовні вимоги підтримали, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та запереченні № 9-6/512 від 10.09.2009 року на Відзив відповідача. Також, представники позивача просили суд розглянути та врахувати нові докази, надані позивачем суду згідно клопотання про долучення до справи нових доказів б/н від 01.10.2009 року.
Представники відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву № 538 від 02.09.2009 року, оспорили заявлену до стягнення суму заборгованості, зауважили на її необґрунтованість і недоведеність, та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 01.10.2009 року судом було оголошено перерву до 29.10.2009 року.
29.10.2009 року представник відповідача подав через загальний відділ суду клопотання № 680 від 29.10.2009 року про проведення фіксації судових засідань по справі № 9/149-09.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється з 13.07.2009 р., тобто станом на день даного судового засідання 3 місяці та 10 днів, а також те, що сторони вже оголосили свої правові позиції та в попередніх судових засіданнях були досліджені докази, а фіксація судового процесу встановлює необхідність проведення всіх цих дій спочатку, що значно затягне строки судового розгляду даної справи, представники позивача та відповідача дійшли згоди в судовому засіданні про відмову від заяви про фіксацію судового процесу, що зазначено в протоколі судового засідання від 29.10.2009 р. За таких обставин, фіксація судового процесу по справі № 9/149-09 не проводилась.
У судовому засіданні 29.10.2009 року представники відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених в доповненні № 679 від 29.10.2009 року до відзиву № 538 від 02.09.2009 року на позовну заяву щодо стягнення заборгованості у розмірі 1 599 680,40 грн., навели додаткові аргументи, які, на їх думку, вказують на абсолютну необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 599 680,40 грн.
Під час обговорення справи у судовому засіданні представники позивача спростовували доводи представників відповідача та просили суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Також, в даному судовому засіданні свої пояснення по суті справи надав представник третьої особи.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 29.10.2009 року судом було оголошено перерву до 12.11.2009 року.
12.11.2009 року представник позивача, у порядку, передбаченому ст.22 ГПК України, подав через загальний відділ суду додаткове обґрунтування позовних вимог б/н від 12.11.2009 року, в якому спростовував аргументи відповідача щодо відхилення позовних вимог, викладені відповідачем у доповнені до відзиву на позовну заяву № 679 від 29.10.2009 року.
У судовому засіданні 12.11.2009 року представники позивача в усних та письмових поясненнях, викладених в додатковому обґрунтуванні позовних вимог б/н від 12.11.2009 року, позовні вимоги підтримали повністю, аргументи відповідача щодо відхилення позовних вимог, викладені відповідачем у Доповнені до Відзиву на позовну заяву № 679 від 29.10.2009 року, вважають безпідставними та необгрунтованими.
Представники відповідача оспорювали заявлену до стягнення суму заборгованості та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, крім того, наголосили на застосуванні до позовних вимог строків позовної давності.
У судовому засіданні 12.11.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, ознайомившись з правовою позицією представників сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, суд,-
03.05.2001 року виконавчий комітет Білоцерківської міської ради видав Розпорядження за № 336Р, згідно якого функції по збору платежів з населення за надані послуги з водопостачання та водовідведення передано КОКП ВКГ «Київоблводоканал», правонаступником якого в порядку реорганізації стало Комунальне підприємство Київської обласної ради «Білоцерківводоканал»(далі - КП КОР «Білоцерківводоканал»).
З метою вдосконалення розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення 25.08.2004 року виконкомом Білоцерківської міської ради було видано Розпорядження № 533 від 25.08.2004 року «Про удосконалення розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення»(далі - Розпорядження № 533), відповідно до якого визначений порядок нарахування оплати послуг з водопостачання та водовідведення в багатоквартирних будинках м. Біла Церква, де окремі квартири не обладнані квартирними засобами обліку води.
Відповідно до п.1 Розпорядження № 533 вказано, що у разі побудинкового обліку води з обладнанням окремих квартир засобами поквартирного обліку, споживач, який не має квартирних лічильників холодної води, сплачує вартість послуг з водопостачання за показниками засобів побудинкового обліку, за вирахуванням витрат на потреби житлово-експлуатаційних організацій, орендарів, які знаходяться в даному будинку, та сумарних витрат за показаннями усіх квартирних лічильників, з пропорційним розподілом різниці між: споживачами, які не мають квартирних лічильників, пропорційно їх кількості у квартирі, але не більше як 2,0 норми на 1 мешканця. Різниця в обсягах використаної і розподіленої води відноситься на витрати власника або балансоутримувача житлового будинку.
Виконуючи вимоги Розпорядження № 533 та враховуючи положення ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яким передбачено обов'язковість виконання актів виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийнятих в межах наданих йому повноважень, всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами, КОКП ВКГ «Київоблводоканал», починаючи з жовтня 2004 року, а в подальшому його правонаступник, позивач у справі, проводили нарахування споживачам, які не мають квартирних засобів обліку води, згідно з показаннями будинкових засобів обліку, але не більше двох норм споживання води на одного мешканця.
При здійсненні зазначених нарахувань, позивач керувався нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Розпорядженням № 533 та Рішенням виконкому Білоцерківської міської ради № 414 від 28.11.2000 року «Про затвердження норм витрат питної води різними споживачами по місту Біла Церква».
КОКП ВКГ «Київоблводоканал», а в подальшому позивач щомісячно направляли відповідачу, що відповідно до наданих суду пояснень та письмових доказів є балансоутримувачем переданого йому житлового фонду, рахунки на оплату обсягу води, що перевищує дві норми споживання на одного мешканця, в багатоквартирному будинку, де окремі квартири не обладнані квартирними засобами обліку води. Зазначене підтверджується матеріалами справи (копіями супровідних листів до рахунків на оплату за період з 11.10.2004 року до 31.01.2009 року з реєстрами розподілу використаної води та зведеними відомостями про надані послуги за вказаний період).
Проте, відповідач систематично не виконував покладені на нього розпорядженням № 533 обов'язки і повертав позивачу виставлені ним рахунки без оплати, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1 599 680, 40 грн. за період з 01.10.2004 року до 31.01.2009 року, що підтверджується матеріалами справи (копіями листів відповідача про відмову від оплати рахунків) та представником відповідача у наданому ним відзиві на позовну заяву.
Невиконання обов'язків по оплаті за обсяги поставленої та використаної холодної води, що перевищують дві норми споживання на одного мешканця, в багатоквартирних будинках м. Біла Церква, де окремі квартири не обладнані засобами обліку води, в своїх усних та письмових поясненнях суду відповідач мотивував тим, що позивач проводив нарахуванням сум до оплати з порушенням норм чинного законодавства щодо порядку обліку витрат води.
Позивачем на адресу Відповідача були надіслані списки квартирних лічильників з датою їхньої перевірки. Виходячи з наданої позивачем інформації, відповідач встановив, що в квартирах будинків, які знаходяться на його балансі, крім поодиноких випадків, встановлені засоби обліку води марки «КВ-1,5». Вказані засоби обліку (лічильники), відповідно до Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерства промислової політики та Державного комітету з питань житлово-комунального господарствам № 141/212/91 від 15.06.2005 року «Про врегулювання питання щодо збільшення міжповірочних інтервалів лічильників холодної та гарячої води», а також умов технічного обслуговування, які передбачені технічними паспортами до цих лічильників, необхідно піддавати обов'язковій перевірці кожні три роки. Але, розглянувши вищевказані списки та провівши вибіркову перевірку, а саме буд. № 46 по вул. Некрасова, відповідачем було з'ясовано, що із всієї кількості встановлених лічильників, 124 лічильники не піддавались перевірці понад три роки, внаслідок чого виставлені позивачем рахунки та реєстри, на його думку, не надають точного відображення витрат холодної води, що перевищують дві норми споживання на одного мешканця, в багатоквартирних будинках, де окремі квартири не обладнані засобами обліку води і на момент розгляду справи у суді вони не можуть бути чітко встановлені (визначені).
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
П. 2 Розпорядження № 533, прийнятого на підставі «Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497, втративших чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, передбачено, що у випадку, коли ведення обліку води не можливе (вихід приладів із ладу, перевірка, ремонт тощо), обсяг використаної води визначається за середньомісячною витратою води за попередні два розрахункові місяці з розрахунку на 1 мешканця, або розрахунковим методом за нормативами, затвердженими міськвиконком, але не більше як за 2,0 норми на 1 мешканця. З урахуванням цього, різниця в обсягах використаної води між показанням побудинкового обліку та поділеними між споживачами, оплачується власником або балансоутримувачем житлового будинку.
Оскільки, на думку відповідача, певна кількість квартир, в період з 01.10.2004 року до 01.02.2009 року, була обладнана лічильниками, термін перевірки (повірки) яких був простроченим (по деяким квартирам використання не повіреного лічильника складає більше шести років), то визначення позивачем обсягу використаної води за середньомісячною витратою за попередні два розрахункові місяці з розрахунку на 1 мешканця є помилковим, так як за період часу, коли лічильник був не повіреним, згідно наданих списків позивача, існує розбіжність у фактичному використанні води мешканцями. Воно могло бути надмірним або взагалі відсутнім, що ставить під сумнів правильність розрахунку позивача щодо нарахування та стягнення з відповідача суми заборгованості.
Згідно пояснень відповідача суду, при умові нарахування оплати послуг з водопостачання та водовідведення розрахунковим методом за нормативами, затвердженими рішенням Білоцерківської міської ради № 414 від 28.11.2000 р. «Про затвердження норм витрат питної води різними споживачами по місту Біла Церква», але не більше як за 2 норми на 1 мешканця, позивач допустив грубі порушення, так як до уваги бралися лише ті квартири, в яких засоби обліку взагалі відсутні. Для достовірного ж розрахунку потрібно було також враховувати й лічильники з простроченим терміном повірки, так як вони вважаються такими, що вийшли з ладу. Отже, на думку відповідача, використання знятої інформації з засобів обліку, які не пройшли обов'язкової повірки, не може бути обґрунтованою підставою для визначення позивачем своїх позовних вимог.
В своїх поясненнях суду відповідач особливо відзначив, що при вибірковій перевірці наданих позивачем реєстрів розподілу використаної води, зокрема, за зазначеним вище будинком, адміністрацією відповідача проведено свій розрахунок витрат води, за результатами якого встановлено, що фактично в червні 2007 року при використанні норми витрати води для не повірених лічильників обсяг нарахованої води споживачам дорівнював обсягу води фактично отриманої будинком та надав розрахунок суду.
Виходячи з наведеного, відповідач дійшов висновку, що лічильники з простроченим терміном повірки відповідно до норм чинного законодавства України є такими, що вийшли з ладу. За таких умов обсяг використаної води повинен визначатись відповідно до п. 2 Розпорядження № 533 (за середньомісячною витратою води за попередні два розрахункові місяці з розрахунку на 1 мешканця або розрахунковим методом за нормативами, затвердженими міськвиконкомом, але не більше як за 2,0 норми на 1 мешканця). Для отримання достовірного розрахунку боргу позивач мав би використати саме розрахунковий метод і здійснити нарахування за послуги з водопостачання та водовідведення за нормами споживання не тільки мешканцям квартир, у яких відсутні квартирні лічильники, а й мешканцям квартир, у яких квартирні лічильники не пройшли періодичну повірку.
Позивач, в свою чергу, заперечував висновки відповідача щодо неправильності нарахування суми заборгованості, оскільки позивач в своїх розрахунках використав результати вимірювання лічильниками, які своєчасно не пройшли повірку та спростовував твердження відповідача щодо відсутності у нього в зв'язку з цим зобов'язання перед позивачем щодо оплати заборгованості за обсяги холодної води, що перевищує дві норми споживання на одного мешканця.
Суд прийняв до уваги доводи позивача виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 п.10 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 (далі - Правила) справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
Частиною 5 п. 15 Правил визначено, що у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.
Виходячи із змісту наведених норм Правил, позивач не мав права здійснювати нарахування за послуги з водопостачання та водовідведення за нормами споживання тим мешканцям, у яких встановлені квартирні лічильники, навіть якщо вони не пройшли періодичну повірку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»повірка засобів вимірювальної техніки - це встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик. Лише за результатами повірки лічильника можливо визначити його придатність до застосування. Тому сам факт не повірки лічильника не свідчить про хибність відображених ним показань, чи його несправність.
Крім того, як вже зазначалося в позовній заяві, КП КОР «Білоцерківводоканал»на підставі розпорядження виконкому Білоцерківської міської ради від 03.05.2001р. № 336 Р здійснює функції по збору платежів з населення за надані послуги з водопостачання та водовідведення. Тобто, КП КОР «Білоцерківводоканал»приймає від населення платежі на підставі відповідного платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції), дані до якого заносяться самим споживачем, зокрема, обсяг спожитих послуг із зазначенням показань засобів обліку води позивач не вправі змінити вказані споживачем дані і здійснити власний облік спожитих ним послуг.
Помилковим є посилання відповідача на п. 2 розпорядження виконкому Білоцерківської міської ради від 25.08.04р. № 533 при здійсненні розрахунків із споживачами, у яких квартирні лічильники не пройшли періодичну повірку.
Зазначеним розпорядженням врегульований порядок ведення обліку води не квартирними лічильниками, а будинковим приладом обліку. Пункт 1 визначає загальний порядок обліку води при наявності будинкового лічильника, а п. 2 - порядок обліку води у випадку, коли будинковий прилад обліку вийшов з ладу, здійснюється його повірка, ремонт, тощо. У преамбулі зазначеного розпорядження вказано, що такий порядок нарахування оплати послуг (згідно з показаннями будинкових засобів обліку) діє тимчасово, до обладнання квартир в житлових будинках засобами обліку води.
Тому, запропонований відповідачем порядок здійснення розрахунків із споживачами, у яких квартирні лічильники не пройшли періодичну повірку, на підставі зазначеного розпорядження виконкому, є необґрунтованим.
Суд також уважно розглянув доводи позивача щодо невірності розрахунку витрат води по будинку за адресою: вул. Некрасова, 46 за червень 2007р., наданого суду відповідачем.
Положеннями Правил та п.1 Розпорядження № 533 визначено, що у разі побудинкового обліку води з обладнанням окремих квартир засобами поквартирного обліку споживач, який не має квартирних лічильників холодної води, сплачує вартість послуг з водопостачання за показниками засобів побудинкового обліку, за вирахуванням витрат на потреби житлово-експлуатаційних організацій, орендарів, які знаходяться в даному будинку, та сумарних витрат за показаннями усіх квартирних лічильників, з пропорційним розподілом різниці між: споживачами, які не мають квартирних лічильників пропорційно їх кількості у квартирі, але не більше як 2,0 норми на 1 мешканця.
Таким чином, для визначення витрат води споживачів, які не мають квартирних приладів обліку, необхідно від загального обсягу води, що подана до будинку, відрахувати витрати води ЖЕК, орендарів приміщень у цьому будинку та сумарні витрати води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця цих величин і становитиме той обсяг води, який має бути розподілений між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири, але не більше 2-х норм споживання на 1 мешканця.
Як вбачається з поданого відповідачем розрахунку, обсяг води споживачів, які не мають квартирних приладів обліку, визначався в інший спосіб - на кожного мешканця завідомо було розподілено по 2 норми споживання води, без врахування обсягів води ЖЕК, орендарів та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку: (48 осіб х 5,47м3 х 2) = 525,12 м3.
В інший спосіб також було визначено сумарний обсяг води, спожитий мешканцями квартир, які мають квартирні лічильники (повірені), в розмірі 129,42 м - не за показаннями їх квартирних приладів обліку, а як різниця всіх перерахованих у розрахунку відповідача величин, що є порушенням вищенаведених правових норм. За інформацією, отриманою позивачем від споживачів, які проживають в буд. 46 по вул. Некрасова і мають повірені квартирні лічильники, згідно з показаннями їх приладів обліку останніми спожито води в червні 2007 року - 727 м3, а не 129,42 м3, як визначив відповідач у своєму розрахунку.
Також, твердження відповідача позивач спростовує наданими до суду копіями паспортів квартирних приладів обліку води (лічильників) в буд. № 46 по вул. Некрасова, з яких вбачається, що в ІІІ кварталі цього року державним повірником Державного підприємства «Київський обласний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Київоблстандартметрологія») проведено повірку зазначених приладів обліку води в кількості 102 шт. (реєстр знаходиться у матеріалах справи) на повірочній установці, що належить КП КОР «Білоцерківводоканал». За результатами державної повірки зазначені прилади обліку холодної води визнані придатними для експлуатації.
Виходячи з зазначеного, наданий відповідачем розрахунок витрат води по будинку за адресою вул. Некрасова, 46 за червень 2007р., є необґрунтованим та не спростовує наданого позивачем розрахунку боргу за період з 01.10.2004 року по 31.01.2009 року по всіх будинках, які перебувають на балансі відповідача, враховуючи, що наданий позивачем розрахунок боргу підтверджений відповідними розрахунковими документами, що складені позивачем на підставі первинних вихідних даних (показань квартирних засобів обліку, отриманих від споживачів за розрахунковими документами та за результатами контрольних перевірок зняття показників квартирних лічильників).
Також, суд врахував доводи позивача щодо того, що оспорюючи розрахунки заборгованості, проведені позивачем, відповідач не надав суду власних розрахунків заборгованості перед позивачем (або розрахунків, які вказують на відсутність заборгованості). Хоча, саме на відповідача, як на балансоутримувача житлового фонду, чинним законодавством України покладено обов'язок по повірці квартирних засобів обліку води в багатоквартирних будинках.
Так, відповідно до Додатку до «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 560, до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються відповідачем, входить періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії. При цьому, п. 29 цього Порядку визначено, що витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії визначаються відповідно до укладених договорів між власником (балансоутримувачем) будинку або його уповноваженою особою та організацією, яка здійснює зазначені роботи.
Відповідно до п. 9.7. «Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України», затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 року (далі - Правила користування), які були чинними протягом періоду, за який виникла заборгованість, житлово-експлуатаційні організації не мають права відносити на рахунок мешканців будинків вартість нераціонального використання, витрат питної води або витоків води, що мали місце з провини житлово-експлуатаційних організацій, навіть, якщо вони й фіксуються водолічильником, а також: повну вартість води, кількість якої визначено відповідно до п.9.6 цих Правил. Вартість витраченої води відноситься на рахунок житлово-експлуатаційної організації, а плата за воду мешканцям нараховується за середніми показниками водолічильників, але не більше вартості води, визначеної за нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами державної виконавчої влади.
Таким чином, відповідач не виконав покладеного на нього законодавством обов'язку щодо повірки квартирних приладів обліку і використав зазначений факт як підставу для невизнання позовних вимог і ухилення від виконання Розпорядження № 533, віднісши вартість води, що перевищує 2 норми споживання, на рахунок мешканців квартир, що є порушенням норм п.9.7. Правил користування.
В судовому засіданні відповідач зазначав, зокрема, що рішенням Білоцерківської міської ради від 23.12.2005р. № 388 КП КОР «Білоцерківводоканал»визначений виконавцем послуг централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква. Тому, саме позивач зобов'язаний здійснювати повірку квартирних засобів обліку води.
Суд дійшов висновку щодо помилковості тверджень відповідача.
Крім того, в судовому засіданні 03.09.2009 р. було оголошено перерву на 10.09.2009 р. з метою надання представникам сторін часу для можливості проведення сумісної повірки квартирних засобів обліку води на прикладі одного будинку 46 по вул. Некрасова, але відповідач не приймав участі у проведенні даної перевірки, тоді як представник позивача здійснив дану перевірку та не знайшов квартирних засобів обліку води, таких, що вийшли з ладу.
Відповідно до п.п. 11.1.1 -11.1.4 «Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України», затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 30 від 05.07.1995 року систему внутрішнього водопроводу призначено для подачі води до санітарно-технічних приладів та пожежних кранів. До неї належить: ввід у будівлю, водомірний вузол, розподільча мережа, стояки, підводки де санітарно-технічних приладів, пожежних кранів, запірно-регулююча та водорозбірна арматура.
Систему внутрішньої каналізації будівлі призначено для безперебійного відведення стічних вод від санітарно-технічних приладів і пристроїв у зовнішню каналізаційну мережу.
Межею внутрішньої системи водопроводу є зовнішня поверхня стіни будівлі. Межею внутрішньої системи каналізації є обріз труби випуску в першому від будівлі каналізаційному колодязі.
Отже, позивач здійснює поставку води лише до будинку (багатоквартирного), а не до кожної окремої квартири в цих будинках, і відводить стічні води від всього будинку, а не від окремих квартир.
Подача води до квартир і відведення стічних вод від них здійснюється по внутрішньобудинковим системам водопроводу і каналізації, які перебувають на балансі і в повному господарському віданні відповідача.
Наведене означає, що позивач не несе відповідальність за розподіл води в багатоквартирному будинку і не надає послуги з водопостачання та водовідведення мешканцям такого будинку, і відповідно не зобов'язаний здійснювати повірку квартирних приладів обліку води.
Крім того, позивач надав до суду копію договору № 6525 від 02.06.2008 року (з додатками), укладеного між сторонами даної справи Рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2008 р. (копію цього рішення долучено до справи як додаток до Заперечення позивача від 10.09.2009 р. на відзив відповідача). Зазначеним рішенням суду позивач спростовує доводи відповідача про те, що позивач як виконавець послуг з водопостачання та водовідведення зобов'язаний здійснювати повірку квартирних приладів обліку води.
Також, суд уважно розглянув та врахував надані позивачем обґрунтування правомірності покладення на відповідача Розпорядженням № 553 обов'язку щодо оплати обсягів використаної холодної води, що перевищують дві норми споживання на одного мешканця. Суд зауважив, що ці обґрунтування підтверджуються поясненнями третьої особи на стороні позивача.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на Розпорядження № 553 та Рішення виконкому Білоцерківської міської ради № 336 Р від 03.05.2001 року, № 533 від 25.08.2004р. та № 414 від 28.11.2000 р.
Зокрема, Розпорядженням № 533 від 25.08.2004р. на витрати відповідача, як балансоутримувача житлового фонду, віднесена різниця в обсягах використаної і розподіленої води, з урахуванням того, що витрати води споживачів, які не мають квартирних приладів обліку, обмежуються двома нормами споживання на одного мешканця.
Виходячи із положень вищевказаного розпорядження органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за обсяги холодної води, що перевищує 2 норми споживання на одного мешканця.
Зазначений обсяг води та стічних вод є використаним за межами квартир, але врахований будинковим лічильником і становить обсяг води та стічних вод, використаний відповідачем на утримання будинків та прибудинкових територій.
Згідно Статуту відповідача (копія знаходиться в матеріалах справи), метою створення останнього є забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням, надання послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій для задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд відповідно до вимог нормативів, норм стандартів і правил згідно із законодавством.
Утримання житлового фонду передбачає виконання відповідачем робіт, передбачених «Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76 (надалі - Правила утримання будинків) та «Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженим постановою КМУ від 12.07.2005 року № 560, додатком до якого є «Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»(надалі - Типовий перелік послуг).
Серед переліку робіт з утримання будинків та прибудинкових територій, визначених вказаними нормативно-правовими актами, містяться роботи, виконання яких можливе лише за умови використання відповідачем питної води, постачання якої до будинків відповідача і надання послуг водовідведення, здійснює позивач, а саме: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації (ремонтні роботи, для здійснення яких є необхідним спорожнення трубопроводів; промивання внутрішньобудинкових систем холодного і гарячого водопостачання та опалення) (п.п.2.3.7., 2.8.2. Правил утримання будинків та Типовий перелік послуг); миття сміттєкамер та сміттєзбірників (п. 3.6.1., 5.4. Правил утримання будинків); прибирання сходових кліток; поливання дворів, клумб і газонів (п. 3.5.10. Правил утримання будинків та Типовий перелік послуг).
Витрати на здійснення відповідачем вказаних робіт включаються до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що прямо визначено Порядком формування вказаного тарифу (постанова КМУ від 12.07.2005 року № 560).
Не зважаючи на використання відповідачем зазначених обсягів води на здійснення функцій з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, оплату вказаних послуг мешканцями цих будинків у тарифі на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідач не оплачує вказані обсяги наданих позивачем послуг, порушуючи як вимоги положень вищезазначених нормативно-правових актів, так і розпоряджень та рішень виконкому Білоцерківської міської ради, на які позивач посилається в своєму позові.
Крім того, 14.05.2008р. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 126 була затверджена «Методика розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами й організаціями».
П.3.1. вказаної Методики визначені усі види нормативних витрат води при обслуговуванні будинків, споруд та прибудинкової території, які включають: технологічні витрати води (на спорожнення внутрішньобудинкових трубопроводів для ремонтних робіт, промивання внутрішньобудинкових систем холодного і гарячого водопостачання та опалення, будинкових водоочисних установок, наповнення внутрішніх систем опалення після випробувань під час підготовки систем опалення до роботи в осінньо-зимовий період, на миття сміттєкамер та сміттєзбірників, прибирання місць загального користування, тощо); не облічені витрати води (через недостатню чутливість квартирних засобів обліку води та комерційні витрати); витрати питної води на господарсько-питні потреби працівників житлово-експлуатаційних організацій; витрати води на утримання при будинкової території (на поливання зелених насаджень та прибирання при будинкових територій, тощо).
В порушення вимог зазначеної Методики відповідач не розробив технологічні нормативи використання питної води і ухиляється від її оплати, хоча використовує поставлену позивачем питну воду на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
Послуги з водопостачання та водовідведення, оплату вартості яких позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, надавались позивачем на підставі укладених з відповідачем договорів (№7/6-6505 від 14.02.2000 року та № 6515 від 17.02.2005 року). Копії вказаних договорів були долучені до матеріалів справи за Клопотанням позивача від 01.10.2009 року на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2009 року.
За умовами зазначених договорів позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги водопостачання та водовідведення, а останній - своєчасно і у повному обсязі розраховуватися за надані послуги на умовах, визначених договором (п. 1.1. договорів ).
П.3.1. договорів визначено, що кількість води, що надається водоканалом та використовується споживачем, визначається за показниками водолічильників, опломбованих і зареєстрованих водоканалом. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником водоканалу в присутності представника споживача.
П.3.6. договорів визначено, що кількість стічних вод, що надходить до каналізаційних мереж, визначається за кількістю води, використаною споживачем з комунального водопроводу (нормативного розрахунку, узгодженого обома сторонами), інших джерел водопостачання.
З наведених положень договорів вбачається, що відповідач зобов'язаний оплачувати весь обсяг питної води, поставленої позивачем до будинків відповідача та стічних вод, відведених від зазначених будинків, облікованої будинковим лічильником.
Зазначені положення договорів повністю узгоджуються з вимогами чинного законодавства, якими врегульовані відносини щодо надання - споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п.п. 11.1.1 - 11.1.4 «Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України», затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № ЗО від 05.07.1995 року систему внутрішнього водопроводу призначено для подачі води до санітарно-технічних приладів та пожежних кранів. До неї належать: ввід у будівлю, водомірний вузол, розподільча мережа, стояки, підводки до санітарно-технічних приладів, пожежних кранів, запірно-регулююча та водорозбірна арматура.
Систему внутрішньої каналізації будівлі призначено для безперебійного відведення стічних вод від санітарно-технічних приладів і пристроїв у зовнішню каналізаційну мережу.
Межею внутрішньої системи водопроводу є зовнішня поверхня стіни будівлі.
Межею внутрішньої системи каналізації є обріз труби випуску в першому від будівлі каналізаційному колодязі.
Аналогічні положення містяться у п.п.2.3.7. Правил утримання будинків, якими передбачено, що точкою розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікацій (якщо інше не визначено договором) є: для каналізації - найближчий до будівлі оглядовий колодязь; для водопроводу, газопроводу, тепломережі - вентиль або трійник біля будівлі.
Відповідно до термінів, що використовуються у зазначених Правилах, точка розподілу - це місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання. Аналогічне визначення вказаного терміну міститься у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Таким чином, місцем передачі послуг з водопостачання та водовідведення від позивачі відповідачу є межа балансової належності мереж водопроводу і каналізації, на якій встановлені будинкові прилади обліку.
Тому, саме за показаннями будинкових приладів обліку визначаються отримані відповідачем обсяги питної води та стічних вод, вартість яких відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, що і визначено п. п. 3.1., 3.6. договору від 17.02.2005 року.
Розпорядженням № 533 на відповідача покладений обов'язок оплати тих же об'ємів питної води та стічних вод, які останній отримує від позивача на межі балансової належності і які обліковуються будинковими приладами обліку. Зазначеним розпорядженням визначений лише порядок розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення, а порядок надання вказаних послуг, їх вартість та обсяги визначені умовами договорів від 14.02.2000 р. та від 17.02.2005 р., які діяли в період, за який стягується заборгованість.
Відповідно до п. 17 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.
Таким чином, обсяг спожитих відповідачем послуг з водовідведення визначається за обсягом спожитої води згідно показань будинкових приладів обліку. Тому позивачем пред'являлись відповідачу до оплати рахунки на послуги з водопостачання та водовідведення і відповідно пред'явлений позов про стягнення заборгованості як за обсяги холодної води, так і за обсяги стічних вод.
Факт постачання до будинків відповідача холодної води та надання послуг з водовідведення за весь період заборгованості підтверджується відповідними актами зняття показників будинкових лічильників за участю представника відповідача (копії актів долучені до справи за Клопотанням позивача від 03.09.2009 року).
Умовами розділу 4 договорів визначений порядок оплати наданих послуг - у п'ятиденний термін з дня подання позивачем рахунків.
Вартість наданих послуг визначається за тарифами, затвердженими в установленому порядку (розділ 2 договорів). У разі зміни тарифів, що діяли на час укладення договору, оплата відповідачем зазначених послуг здійснюється за новими тарифами з часу їх введення без зміни інших умов договору.
Згідно п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування.
Керуючись наведеною нормою, виконком Білоцерківської міської ради в період, за який стягується заборгованість, прийняв ряд рішень про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги (розпорядження № 510 Р від 31.07.2003 р., рішення № 329 від 30.08.2005 р., рішення № 116 від 29.08.2006 р., рішення № 236 від 24.02.2007 р., рішення № 505 від 13.11.2007 р., рішення № 333 від 12.08.2008 р.), які застосовувались позивачем у розрахунках з відповідачем (копії рішень знаходять у матеріалах справи).
П.3.1. договорів визначено, що кількість води, що надається водоканалом та використовується споживачем, визначається за показниками водолічильників, опломбованих і зареєстрованих водоканалом. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником водоканалу в присутності представника споживача.
П.3.6. договорів визначено, що кількість стічних вод, що надходить до каналізаційних мереж, визначається за кількістю води, використаною споживачем з комунального водопроводу (нормативного розрахунку, узгодженого обома сторонами), інших джерел водопостачання.
Факт постачання до будинків відповідача холодної води та надання послуг з водовідведення за весь період заборгованості підтверджується відповідними актами зняття показників будинкових лічильників за участю представника відповідача (копії актів долучені до справи за Клопотанням позивача від 03.09.2009 р.).
П.4.3. договорів визначено - у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг споживач зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня подання водоканалом платіжних документів, направити повноважного представника з обґрунтовуючими актами для врегулювання розрахунків. У випадку невиконання цієї умови рахунки водоканалу вважаються прийнятими до оплати.
На виконання п. 4.1. договорів та вимог Розпорядження № 533, позивач щомісячно подавав відповідачу рахунки на оплату вартості наданих послуг (копії рахунків з підписами представника відповідача долучені до справи за Клопотанням позивача від 03.09.2009 року), які останній відмовлявся оплачувати. При цьому, відповідач не виконав вимоги п.4.3. договорів і не направив до водоканалу свого представника для врегулювання розрахунків.
Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість з оплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення сумі 1 599 680, 40 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином - відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В ч.1 ст. 173 ГКУ вказується, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГКУ, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Ст. 174 ГКУ визначені підстави виникнення господарських зобов'язань. Зокрема, ч.1 зазначеної статті передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Згідно норм Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Розпорядження № 533 є нормативно-правовим актом і на його підставі можуть виникати господарські зобов'язання, зокрема, зобов'язання відповідача щодо сплати коштів на користь позивача за обсяги поставленої та використаної холодної води, що перевищують дві норми споживання на одного мешканця.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦКУ, ч.1 ст.173 ГКУ).
Згідно ч.1 ст.526 ЦКУ та ч.1 ст.193 ГКУ, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГКУ).
При цьому, згідно зі ст. 525 ЦКУ, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч.1 ст.527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 614 ЦКУ, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, що порушила зобов'язання.
У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вжиття заходів відповідачем щодо належного виконання зобов'язань.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що відповідач не надав суду належних доказів відсутності у нього заборгованості перед позивачем. Пояснення відповідача про необґрунтованість позовних вимог позивача щодо оплати сум за обсяги води, що перевищують дві норми споживання на одного мешканця, у зв'язку із тим, що акти органу місцевого самоврядування міста Білої Церкви не можуть бути взяті до уваги, оскільки Розпорядження № 336Р та Рішення №414 були прийняті до моменту вступу в законну силу Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(тобто до 01 липня 2004 року), та до моменту прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», а Розпорядження виконкому Білоцерківської міської ради № 533 від 25.08.2004 року хоч і було прийнято після введення в дію Закону України «Про житлово-комунальні послуги», але не відповідає вимогам його статей 19, 20 та 21 та прийнято до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року і фактично їй суперечить, спростовуються матеріалами справи, як і необхідність існування для сплати боргу між сторонами окремого договору на оплату обсягів води, що перевищують дві норми споживання на одного мешканця.
Щодо суми заборгованості, розрахованої позивачем, то після проведеної судом перевірки порядку нарахування, суд дійшов висновку, що позивач провів її розрахунки правильно, з урахуванням вимог чинного законодавства України, і правильність розрахунків не була спростована відповідачем. Твердження відповідача про те, що лічильники з простроченим терміном повірки вважаються такими, що вийшли з ладу, і у зв'язку з цим позивач, користуючись показами цих лічильників, невірно розрахував суму заборгованості, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Але, при визначенні суми заборгованості, що підлягає стягненню у цій справі, суд вважає за необхідне застосувати за клопотанням відповідача трирічний строк позовної давності, встановлений 257 ЦКУ.
Позивач направив позов 30.06.2009 року і просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.10.2004 року до 31.01.2009 року. Тим самим позивач порушив норми ст. 257 ЦКУ про загальний термін позовної давності тривалістю у три роки. Фактично позивачем розрахована заборгованість строком за 4 роки 3 місяці.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості належним чином доведені, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, відповідачем не спростовані, і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Виходячи з викладеного, оцінивши доводи позивача та відповідача, наявні у справі докази, а також, зважаючи на строк позовної даності, суд вважає що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі в сумі 1 599 680,40 грн. за обсяги поставленої та використаної холодної води, що перевищують дві норми споживання на одного мешканця, підлягають частковому задоволенню. За розрахунками суду стягненню підлягає 1216598,73 грн. за період з 30.06.2006 р. по 31.01.2009 р.
періодм 3Тариф водо постачання, грн./м3Вартість водопостачання, грн.Тариф водовідве дення, грн./м3Вартість водовідведення, грн.грн.
1234567
2006
липень183280,9617594,881,1721443,7639038,64
серпень164180,9615761,281,1719209,0634970,34
вересень138361,5621584,161,8926150,0447734,20
жовтень153391,5623928,841,8928990,7152919,55
листопад81811,5612762,361,8915462,0928224,45
грудень112631,5617570,281,8921287,0738857,35
перерахунок -18263,52
Разом за рік :83365 223481,01
2007
квітень148441,2618703,441,6224047,2842750,72
травень140021,2617642,521,6222683,2440325,76
червень227981,2628725,481,6236932,7665658,24
липень170421,2621472,921,6227608,0449080,96
серпень165281,2620825,281,6226775,3647600,64
вересень141381,2617813,881,6222903,5640717,44
жовтень204591,2625778,341,6233143,5858921,92
листопад174471,2621983,221,6228264,1450247,36
грудень78661,269911,161,6212742,9222654,08
Разом за рік :145124 417957,12
2008
січень142141,2617909,641,6223026,6840936,32
лютий130761,2616475,761,6221183,1237658,88
березень121851,2615353,11,6219739,7035092,80
квітень151761,2619121,761,6224585,1243706,88
травень136111,2617149,861,6222049,8239199,68
червень108831,2613712,581,6217630,4631343,04
липень150901,2619013,41,6224445,8043459,20
серпень122441,2615427,441,6219835,2835262,72
вересень120411,2615171,661,6219506,4234678,08
жовтень127932,0426097,722,8836843,8462941,56
листопад135372,0427615,482,8838986,5666602,04
грудень100982,0420599,922,8829082,2449682,16
Разом за рік:154948 520563,36
2009
січень110972,0422637,882,8831959,3654597,24
Разом:394534 1216598,73
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 5 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, пров. 1-й Комсомольський, буд. 42, код 20603870, р/р 26000724184534 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва, МФО 321121, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківводоканал»(09153, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Глибочка, вул. Колгоспна, буд. 28, код 35615226, р/р 260043398601 в АБ «БРР», МФО 300540) -1216598 (один мільйон двісті шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 73 коп. основного боргу та судові витрати: 12165 (дванадцять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 98 коп. державного мита та 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Сокуренко Л. В.
Дата підписання рішення: 07.12.2009 року