2a-32|09
27 лютого 2009 року м. Донецьк
Київський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Л.М. ПАВЛЕНКО при секретарі: О.М. ОСОЯН
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих грошових виплат на оздоровлення
Позивач ОСОБА_1, звернувся до Київського районного суду м. Донецька з адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих грошових виплат на оздоровлення у сумі 8420,10 гр.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що він за висновком МСЕК від 25.07.2003 року визнаний інвалідом першої групи внаслідок професійного захворювання , яке виникло внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС. В зв'язку з цим, відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-Х11 від 28.02.1991 року , він визнаний постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, що підтверджує посвідчення від 01.07.1996року.
Відповідно до положень ч.4 ст.48 Закону України., Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796ХП від 28.02.1991 року - щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах : інвалідам 1 і 2-ї групи - п*ять мінімальних заробітних плат інвалідам 3-ї - групи -чотири мінімальні заробітні плати, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській А Є С 2 категорії - п*ять мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної плати визначається на момент виплати, згідно відповіді наданої відповідачем щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином : допомога за 2002 рік 21.50 грн..за2003 рік 26.70 грн., за 2004 рік 26.70грн., за 2005 рік 120.00 грн.за 2006 рік 120.00грн., за 2007рік 120.00 грн. Відповідно до ст. „Закону України" Про державний бюджет України на
1. 2002 рік розмір мінімальної заробітної плати встановлений на 21.09.2002 р. -165.00 грн.
2. 2003 рік розмір мінімальної заробітної плати встановлений на 15.03.2004 р. -205,00 грн.
3. 2004 рік розмір мінімальної заробітної плати встановлений на 21.06.2005 р. -290.00 грн.
4. 2005 рік розмір мінімальної заробітної плати встановлений на 11.10.2005 р. -332,00 грн.
5. 2006 рік розмір мінімальної заробітної плати встановлений на 01.07.2006 р. -375,00 грн.
рік розмір мінімальної заробітної плати встановлений на 28.03.2007 р. - 400.00 грн. Враховуючи вищевикладене , вважає що дії відповідача щодо відмови в виплаті та заборгованості по компенсації за 2002 -2007 р. на оздоровлення згідно розмірів , і встановлених ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи „ у розмірах менших від п*яти мінімальних заробітних плат є неправомірними .
Таким чином, розмір недоплати становить: Із розрахунку
1. 2002 рік. 165,00 грн х 5 - 825,00 грн. - 21,50 гра = 803,50 грн
2. 2003 рік. 205,00 грн х 5 = 1025,00грн.-26,70грн. = 998,30грн
3. 2004 рік. 290,00 грн х 5 = 1450,00 грн. - 26,70 грн. = 142330 грн
4. 2005 рік. 332,00 грн х 5 = 1660,00 грн. -120,00 грн. = 1540,00 грн
5. 2006 рік. 375,00 грн х 5 = 1875,00 грн. -120,00 грн. = 1755,00 грн
6. 2007 рік. 400,00 грн х 5 = 2000,00 грн. -120,00 грн. = 1880,00 грн
Просить визнати неправомірними дії відповідача, які виразились в виплаті сум компенсації на оздоровлення за 2002 - 2007 рік в меншому розмірі, ніж передбачено ст 48. „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та стягнути з ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення Київської районної ради в м.Донецьк за рахунок Державного бюджету на його користь 8420,10 грн. -недоотримані кошти компенсації на оздоровлення за 2002,2003,2004,2005,2006,2007 роки.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача та просила задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради у судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що позивач є посграждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 1 групи з 2003 p., до 2003 р - інвалід 3 групи, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796-ХІІ) має право на щорічну допомогу на оздоровлення.
Відповідно до ст.62 Закону № 796-ХІІ, роз'яснення порядку застосування цього закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами влади та іншими. Згідно ст.63 зазначеного Закону, фінансування іштрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вказані норми Закону відповідають Конституції України, оскільки в частині 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Конституції України, розроблення проекту закону про Державший бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідна до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання. Також, згідно п.5 ч.і ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно - правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.
Згідно до законів України якими встановлюються розміри мінімальної заробітної плати, до прийняття Верховною Радою України змін до Законів, у нормах, для розрахунків яких застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України було надано право здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини державного бюджету України.
Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в постанові Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Виплати передбачені Законом України № 796- XII, які базуються на розмірі договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, оскільки до 1 січня 2006 р. правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була діючою, виходячи із загальних засад пріорітетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закон України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік", яким встановлений розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.02 - 140гр., з 01.07.02 - 165гр.; Закон України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік, встановлений розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.03 - 185гр., 01.12.03-205гр., "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", яким встановлений розмір мінімальної заробітної плати 237 гр., Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", відповідно до якого-розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2005 г. становить 262 гр., з 01.04.2005 p.- 290 гр., з 01.07.2005 р.-310 гр., з 01.09.2005 p.- 332 гр., Закон України від 20.12.2005р. №3235-1У, яким розмір мінімальної заробітньої плати на 01.07.2006р. становить 375гр.; ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2007 року- 400 гр. на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гр., з 1 липня 2007 року - 440 гр. та з 1 жовтня 2007 року - 460 гр., а не постанови Кабінету Міністрів України.
Суд вважає, що дії відповідача щодо виплати щорічної компенсації на оздоровлення позивачу за 2003-2004рр., 2005 р. та 2007 р. у розмірах менших від п*яти мінімальних заробітних плат є неправомірними.
Щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради провести перерахунок- щорічної одноразової допомоги- на оздоровлення за 2002р., то ці вимоги-задоволенню не підлягають, оскільки виплату щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, 'відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256 (із змінами та доповненнями). Таким чином, позивач пред'явив такі позовні вимоги до неналежного відповідача у справі. Отже, в частині стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2002р., суд вважає за необхідне відмовити позивачу в позові саме до цього відповідача.
Згідно статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого, частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2006 рік зупинено. Тому суд в частині позову ОСОБА_1. про стягнення недоотриманої суми щорічної компенсації на оздоровлення за 2006 рік у розмірі, що передбачений статтею 48 Закону України. "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відмовляє.
Таким чином, позов підлягає задоволенню зі стягненням з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових сум згідно наступного розрахунку. 2003р.-205гр.х5=1025гр.-26,70гр.=998,30гр. мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836. Тому всі виплати, передбачені Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених вказаною постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно зазначеної постанови позивачу і була перерахована щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 21,50 грн. за 2002 p., 26,70 грн. за 2003-2004 роки. З моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 і до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 562 Кабінетом Міністрів не визначався щорічно розмір вищезазначеної компенсації, тому всі виплати проводились згідно діючої на той час постанови. Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлено новий розмір щорічної допомоги на оздоровлення, постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а саме: інвалідам 1 групи -120,00 грн.
На підтвердження вищевказаного, до управління надійшло роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.09.2005 р. № 21-9-9743 щодо компенсаційних виплат та їх розміру громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для ознайомлення та використання в роботі Міністерством праці та соціальної політики та підлеглими установами. В цьому роз'ясненні чітко вказані норми, якими слід користуватися управлінням для здійснення компенсаційних виплат, а саме:
• - нормами постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з липня 2005 року.
• - нормами постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для здійснення інших компенсаційних виплат, та виплат щорічної допомоги на оздоровлення за попередні роки.
Бюджетним кодексом України передбачено, що Закон про Державний бюджет України визначає бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету. Розпорядники коштів отримують бюджетні асигнування, які є підставою для затвердження кошторисів видатків. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями, а також приймають бюджетні обов'язки та витрачають кошти в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків. Крім цього, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 р.» № 3235-ІУ від 20.12.2005 р. зупинено на 2006 рік дію абзацу другого частини четвертої ст 48 в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Що стосується вимоги позивача стосовно виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2002-2006 роки, то ОСОБА_1 пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений п.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно цього пункту для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Просить відмовити у задоволені позовних вимог. Оскільки представник відповідача не з*явився до суду, у надісланій до суду заяві просить справу розглянути у його відсутність, у відповідності до вимог ст. 128 КАС України, суд розглядає справу у відсутність представника відповідача.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є посграждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 1 групи з 2003 p., до 2003 р - інвалід 3 групи, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796-XII) має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується інвалідам І-П групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної зароботної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до відомостей про виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу судом, встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2002 р.-21,50гр.-06.08.2002р., за 2003 р.-26,70гр. 30.04.2004р., за 2004р.-26,70гр. 04.02.2005р., за 2005р. - 120гр. 18.11.2005р., за 2006р. -120гр. 12.07.2006р., за 2007р. -120гр. 16.03.2007р.
Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про виплату допомоги в повному бсязі, відповідач посилається на ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів 1 групи- 26,70 гр., а на 2005-2008 p. p.- постановою Кабміну України № 562 від 12.07.2005 р. у розмірі 120 гр.
Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними до 2005 p., коли був встановлений розмір такої допомоги в сумі 120 гр., у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному
2004р.-262х5=1310гр.-26,70гр.=1283,30гр.
2005р.-332гр.х5=1660гр.-120гр.=1540гр.
2007р.-400гр.х5=2000-120гр.=1880гр.
А усього підлягає стягненню з відповідача 5701,60гр.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави. На підставі викладенного, керуючись ст.ст.2,4,8,11,17,158-163 КАС України, на підставі ч.2 ст. 19,22,46, п.п.1,6 ст.92 Конституції України, ст.7,13,17' Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 23 листопада 1995 р. №458/95 - ВР з наступними змінами і доповненнями до нього, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати відмову ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Київського районної у м. Донецьку ради в виплаті разової допомоги неправомірною та стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Київської ради у м. Донецьку, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул.. Челюскінців, 263, КФК 2501150, КЕКВ 1341, МФО 834016, р/р 35217013001472, ЄДРПО 25968659 ГУДКУ у Донецькій області щорічнуодноразову допомогу на оздоровлення за 2003-2005р, 2007р. у розмірі 5701 /п*ять тисяч сімсот одна/ грн. ,60 коп. за рахунок коштів Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1.
В решті позовних вимог відмовити.
Заява на апеляційне оскарження постанови може бути подана у 10 денний строк. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана у 20 денний строк після подачі заяви.