04 листопада 2019 року м. Рівне №460/1684/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доОперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України (далі - відповідач, ОК "Захід" СВ ЗСУ) в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання позивачу інформації на запит на інформацію від 07.06.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI;
визнати протиправними дії відповідача, в частині не надання (несвоєчасного надання) позивачу копії витягу з наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по строковій частині) щодо прибуття полковника ОСОБА_2 у 2016 році для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 та прийняття посади в управлінні оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та/або не ненадання (несвоєчасного надання) інформації про відсутність даного наказу, згідно запиту на інформацію від 07.06.2019, у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI.
визнати протиправною бездіяльність відповідача, в частині не надання (несвоєчасного надання) позивачу інформації щодо № та дати спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, згідно якої у 2016 році внесено зміни в штат управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та відповідно з 11 осіб згідно штату управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відбулося збільшення на 19 осіб, та/або не (несвоєчасного надання) інформації про відсутність спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, згідно якої у 2016 році внесено зміни в штат управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та відповідно з 11 осіб згідно штату управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відбулося збільшення на 19 осіб, згідно запиту на інформацію від 07.06.2019, у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 №2939-VI;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, в частині не надання (несвоєчасного надання) позивачу копії витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо вибуття полковника ОСОБА_2 в зону АТО у листопаді 2016 року, та/або не надання (несвоєчасного надання) інформації про відсутність даного наказу, згідно запиту на інформацію від 07.06.2019, у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, в частині не надання (несвоєчасного надання) позивачу копії витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на військовослужбовця, який тимчасово виконував обов'язки заступника начальника відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на час вибуття полковника ОСОБА_2 в зону АТО у листопаді 2016 року, та/або не надання (несвоєчасного надання) інформації про відсутність даного наказу, згідно запиту на інформацію від 07.06.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI;
визнати протиправною бездіяльність відповідача, в частині не надання (несвоєчасного надання) позивачу копії витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на військовослужбовця, який тимчасово виконував обов'язки заступника начальника відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до часу повернення полковника ОСОБА_2 із зони АТО та приступив за виконанням обов'язків за своєю штатною посадою, та/або не надання (несвоєчасного надання) інформації про відсутність даного наказу, згідно запиту на інформацію від 07.06.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI;
зобов'язати відповідача надати позивачу повну інформацію на поставлені питання згідно пунктів 7-11 у запиті на інформацію від 07.06.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно не надано повної та точної відповіді на його запит від 07.06.2019 у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також вказав на недотримання відповідачем встановленого законом п'ятиденного строку надання йому інформації на його запит від 07.06.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації". З огляду на вказане, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що запитувані позивачем документи містять інформацію щодо посади, місця проходження військової служби, прізвища імені та по-батькові військовослужбовців управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", інформацію щодо вибуття військовослужбовців в зону АТО, дати вибуття та прибуття. Вказує, на те що зважаючи на відсутність дозволу військовослужбовців надати інформацію, що їх стосується, відповідач керуючись нормами чинного законодавства України щодо обмеження поширення інформації повідомив позивачу про неможливість надання йому інформації згідно пунктів 7,9-11, запиту від 07.06.2019, а не відмовив у її наданні як зазначено у позовній заяві. Також, відповідач зауважив, що в позові позивач виклав лише свою суб'єктивну думку, не обґрунтувавши її належними доказами та не довівши належним чином протиправності дій відповідача щодо надання йому інформації. З наведених підстав, просив суд відмовити в позові повністю.
Позивач подав відповідь на відзив в якому з посиланням на норми чинного законодавства наводить аргументи, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач, заперечень на відповідь на відзив не подав.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
07 червня 2019 року позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, у якому, покликаючись до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію», просив надати належним чином засвідчені копії наказів (протоколів) та наступну інформацію:
1. кількість, перелік військовослужбовців, та осіб звільнених з військової служби, яким (у відповідності до п. 1.11 наказу Міністра оборони України №737 від 30.11.2011, ст.37, 42, 43 Житлового кодексу України, п.37, 38 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов), було прийнято рішення житловою комісією військової частини НОМЕР_1 , для зняття статусу службових квартир за 2017, 2018 рік, або вказати про відсутність даних рішень житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ;
2. копії витягів з протоколів засідань житлової комісії військової частини НОМЕР_1 для зняття статусу службових квартир за 2017, 2018 рік, військовослужбовцям, та особам звільненим з військової служби, або вказати про відсутність даних рішень житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ;
3. копії витягів з протоколів засідань житлової комісії військової частини НОМЕР_1 для зняття статусу службових квартир за 2017, 2018 рік, військовослужбовців, та осіб звільнених з військової служби, які визначені в протоколі засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України №828 від 29.12.2017, або вказати про відсутність даних рішень житлової комісії військової частини НОМЕР_1 ;
4. копії витягів з протоколів засідань житлової комісії Рівненського гарнізону, щодо надання дозволу військовослужбовцям, та особам звільненим з військової служби для зняття статусу службових квартир за 2017, 2018 рік, або вказати про відсутність даних рішень житлової комісії Рівненського гарнізону;
5. копії витягів з протоколів засідань житлової комісії Рівненського гарнізону, щодо надання дозволу військовослужбовцям, та особам звільненим з військової служби для зняття статусу службових квартир, які визначені в протоколі засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України №828 від 29.12.2017, або вказати про відсутність даних рішень житлової комісії Рівненського гарнізону;
6. інформацію, відносно військовослужбовців та осіб які звільнені у запас (відставку), та перебувають на обліку при військовій частині НОМЕР_1 , які отримали постійне житло, шляхом виключення з числа службового за 2017, 2018 рік;
7. копію витягу з наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) про те, що полковник ОСОБА_2 прибув у 2016 році для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняв посаду в управлінні ОК «Захід», або вказати про відсутність даного наказу;
8. дата № спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗС України, згідно якої у 2016 році внесено зміни в штат управління територіальної оборони управління ОК «Захід», та відповідно з 11 осіб згідно штату управління територіальної оборони управління ОК «Захід» відбулося збільшення на 19 осіб, або вказати про відсутність;
9. копію витягу з наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про те, що полковник ОСОБА_2 вибув в зону АТО у листопаді 2016 року, або вказати про відсутність даного наказу;
10. копію витягу з наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на військовослужбовця, який тимчасово виконував обов'язки заступника начальника відділу напрямків УТрО, на час вибуття полковника ОСОБА_2 в зону АТО у листопаді 2016 року, або вказати про відсутність даного наказу;
11. копію витягу з наказу командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на військовослужбовця, який тимчасово виконував обов'язки заступника начальника відділу напрямків УТрО до повернення полковника ОСОБА_2 із зони АТО та відповідно приступив за виконанням обов'язків за своєю штатною посадою, або вказати про відсутність даного наказу;
12. розмір нарахованої ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2017 рік, при цьому прошу зазначити скільки буде перераховано на картковий рахунок після відрахувань з даної допомоги, так зокрема: військовий збір - сума, ПДФО - сума, ЄСВ - сума, тощо, загальне відрахування з матеріальної допомоги, та що буде компенсовано наприклад ПДФО, тощо.
У листі від 21.06.2018 №501/2135 позивачу надано відповідь на п.1-6,12 запиту на отримання публічної інформації від 07.06.2019. Щодо запитуваної позивачем інформації у п. 7-11, у листі відповідач повідомив позивачу, що чинним законодавством заборонено поширення інформації про особу без її згоди, кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто. Таким чином, відповідач вказав позивачу на те, що запитувану ним інформацію щодо інших осіб надати немає можливості у зв'язку з обмеженнями, встановленими чинним законодавством України.
Позивач вважає, що відповідачем надано не в повному обсязі відповідь на запит на отримання публічної інформації від 07.06.2019, а також порушено встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» 5-денний строк надання відповіді на запит на інформацію, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а також забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулюються Законом України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон України від 02.10.1996 №393/96-ВР).
Відповідно до статті 3 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина 2 статті 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР).
У відповідності до Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регулюються Законом України “Про доступ до публічної інформації” (далі - Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI).
Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно із ст.12 Закону, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Частиною 1 та 2 статті 2 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VI свідчить, що публічною інформацією є наявна відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI).
Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, про що звернуто увагу постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (далі - Постанова).
Так, зі змісту поданої запиту від 07.06.2019 судом встановлено, що позивач просив відповідача, у відповідності до Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI надати йому копії наказів (протоколів) та змістовну інформацію.
Суд з'ясував, що запитувана позивачем, згідно з пунктами 1-6 та 12 запиту від 07.06.2019 інформація належить до публічної, стосується питань, що перебувають у площині повноважень відповідача, та при цьому судом не встановлено під час розгляду справи обставин, які б свідчили, що запитувана позивачем інформація не підлягає оприлюдненню чи має обмежений доступ або інші підстави для ненадання її запитувачу.
Разом з тим, листом від 21.06.2019 за № 501/2135, відповідач надав відповідь на запит позивача, яким надано інформацію по п.1-6,12, що не заперечується сторонами у справі.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, щодо недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит на інформацію від 07.06.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації", то суду слід зазначити наступне.
Так, позивач у позовній заяві стверджує, що відповідачем як розпорядником публічної інформації здійснив порушення ч.1 ст. 20 Закону № 2939-VI та порушив його право на своєчасність отримання інформації, оскільки право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
При вирішенні питання, в який момент часу обов'язок щодо надання відповіді на запит вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою, суд вважає, що таким моментом є здача документа на пошту. Натомість реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку.
У ході розгляду матеріалів справи, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із запитом від 07.06.2019 про надання публічної інформації, відповідно до Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI.
Частиною 1 ст. 20 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше 5 днів з дня отримання запиту.
Разом з тим, відповідь на запит від 21.06.2019 за №501/2135 відповідач позивачу відправив поштою 26.06.2019.
Таким чином, відповідачем не дотримано встановленого Законом України “Про доступ до публічної інформації” строку розгляду запиту від 07.06.2019, оскільки розглянуто звернення в понад п'ятиденний строк.
Одночасно, суд зауважує, що надаючи позивачу відповідь на запит останнього від 07.06.2019 відповідач вчинив активні дії, які полягають на думку позивача в ненаданні (несвоєчасному наданні) інформації (документів) на запит в повному обсязі.
З огляду на вказане, суд вважає, що позивачем був обраний невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки в даному випадку належить визнати протиправними дії відповідача, які полягають не дотриманні встановленого Законом України “Про доступ до публічної інформації” строку розгляду запиту від 07.06.2019, а не його бездіяльність.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо не надання позивачу інформації згідно з пунктами 7-11 запиту від 07.06.2019 та зобов'язання відповідача надати позивачу таку інформацію, то суд зазначає таке.
За змістом пунктів 7 -11 запиту від 07.06.2019, позивач просив надати інформацію та документи, які містять інформацію щодо посади, місця проходження військової служби, прізвища імені та по-батькові військовослужбовців управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", інформацію щодо вибуття військовослужбовців в зону АТО, дати вибуття та прибуття.
В даному випадку, суд зауважує, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІІ зі змінами (далі - Закон № 2657); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону № 2939).
Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону № 2657).
Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону № 2657). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону № 2939).
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону № 2657).
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657).
Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30.10.1997 № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
Також, Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2012 від 20.01.2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України надано роз'яснення про те, що інформація про особисте та сімейне життя особи це будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Із врахуванням вище наведеного, суд констатує, що зважаючи на відсутність дозволу військовослужбовців управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " надати інформацію, що їх стосується та враховуючи те що в державі Україна з березня 201 року введено особливий період, коли наслідком витоку інформації про військовослужбовців - учасників бойових дій, може стати загибель військовослужбовців чи членів їх рідних внаслідок вчинення терористичних актів, керуючись нормами законодавства України щодо обмеження поширення інформації, відповідач правомірно повідомив позивачу про неможливість надання йому інформації згідно пунктів 7-11 запиту від 07.06.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності суд вважає, що при наданні відповіді на запит позивача відповідач діяв у повній відповідності з нормами чинного законодавства, тому за наведених обставин і правових норм вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Дубенська, 2; код ЄДРПОУ 07852893) про визнання дій бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 04 листопада 2019 року.
Суддя Махаринець Д.Є.