вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.11.2019м. ДніпроСправа № 904/4062/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.
та представників:
від позивача: Федоренко Р.В.;
від відповідача: Самуха В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Д" (м. Кам'янське, Дніпропетровської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" (селище Вишневе, Криничанського району, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 2507/1 від 25.07.2019 у розмірі 640 960 грн. 00 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Д" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 2507/1 від 25.07.2019 у розмірі 640 960 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 2507/1 від 25.07.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем 01.08.2019 товару - карбаміду марки Б, та, відповідно, наявністю боргу у сумі 640 960 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 11.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 07.10.2019.
У судове засідання 07.10.2019 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Судом було зауважено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, оскільки поштове повідомлення про отримання ним ухвали суду від 11.09.2019, як і сам конверт, до суду не повернулися. З метою встановлення належності повідомлення відповідача судом здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягів з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 169 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 12.09.2019, які долучені до матеріалів справи. При цьому, з вказаних доказів вбачається, що станом на 07.10.2019 відправлення з ухвалою суду від 11.09.2019 знаходиться у точці видачі/доставки з 14.09.2019.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні 07.10.2019, з метою надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.
Так, ухвалою суду від 07.10.2019 було оголошено перерву у судовому засіданні до 30.10.2019; ухвалено додатково направити відповідачу - директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" Ружанському Б.В. телефонограму з інформацією про дату наступного судового засідання та зміст ухвал суду на номер телефону НОМЕР_1 , інформація про який міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На виконання вказаних вимог, директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" Ружанському Б.В. було передано телефонограму від 08.10.2019 з інформацією про дату наступного судового засідання та зміст ухвал суду (а.с.55).
У судове засідання 30.10.2019 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 30.10.2019 представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання, з метою надання часу для ознайомлення із матеріалами справи, яке було задоволено судом.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні 30.10.2019, з метою надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.
Так, ухвалою суду від 30.10.2019 було оголошено перерву у судовому засіданні до 31.10.2019.
Відповідно до заяви відповідача (вх. суду № 49575/19 від 30.10.2019), його представник 30.10.2019 ознайомився з матеріалами справи, про що мається відмітка на відповідній заяві (а.с.88).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду № 49793/19 від 31.10.2019), в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи слідуюче:
- копія позовної заяви відповідачем не отримувалася, також останнім не отримано ухвалу про відкриття провадження у даній справі; про підстави звернення до суду та про предмет заявлених позовних вимог представник відповідача довідався після ознайомлення з матеріалами справи 30.10.2019;
- сторони спору, підписавши без зауважень специфікації № 1, 2 від 25.07.2019, погодили умови проведення розрахунків за поставлений товар, встановивши строк їх проведення - протягом робочого дня з моменту виставлення рахунку;
- оскільки рахунок на оплату поставлених товарів не направлявся на адресу відповідача, як покупця, строк виконання ним зобов'язань з оплати поставленого товару на суму 640 960 грн. 00 коп. не настав;
- не заслуговують на увагу посилання позивача про направлення претензії на адресу відповідача, оскільки копія фіскального чеку, долучена як доказ до матеріалів справи, не фіксує зміст документу, який направлявся на адресу відповідача і не підтверджує факту вручення поштового відправлення. При цьому, відповідач факт отримання претензії заперечує;
- за змістом пункту 5.1. договору поставки, якість товару, що поставляється, повинна засвідчуватися сертифікатом якості заводу виробника. Однак, під час поставки товару постачальником сертифікат якості заводу виробника надано не було;
- під час перемовин представниками сторін було погоджено, що оплата товару повинна бути проведена після надання документів, що підтверджують якість, однак, вказані документи станом на дату розгляду справи відповідачу ще не надані;
- під час спілкування представників сторін спору щодо необхідності надання документів, що підтверджують якість товару, було погоджено необхідність часткової сплати вартості поставленого товару та здійснені відповідні оплати, однак з боку представника позивача даний факт замовчується;
- оскільки порушення умов щодо якості істотним чином впливає на ціну товару і в силу приписів пункту 1 частини 1 статті 678 Цивільного кодексу України може бути підставою для пропорційного зменшення ціни, без надання належним чином посвідчених документів щодо якості поставленого товару, його оплата не може бути проведеною;
- відповідач зазначає, що після отримання товару без відповідних супровідних документів щодо якості та проведеного поверхневого огляду товару, існують об'єктивні сумніви в можливості його використання за призначенням;
- не виконання з боку продавця обов'язків щодо надання документів, що підтверджують якість товару, призводить до зупинення виконання обов'язків покупця щодо оплати вартості поставленого товару та, як наслідок, свідчить про передчасність вимог щодо стягнення вартості поставленого товару;
Крім того, оскільки умови щодо якості товарів, що є предметом договору поставки, мають істотне значення для правильного вирішення спору, а з боку представника позивача відповідних документів не додано, у відзиві на позовну заяву в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України відповідачем були поставлені наступні питання щодо якості спірних товарів:
1) яким чином посвідчується дотримання умов щодо якості товарів, поставлених за специфікаціями № 2507/1 від 25.07.2019? Чи наявний сертифікат якості заводу виробника даних товарів ?
2) де, коли та в якого суб'єкту господарювання були придбані ТОВ "Мета-Д" товари, що в подальшому були поставлені на адресу ТОВ "Агрофірма "Вишневе" за договором № 2507/1 від 25.07.2019 ?
3) чи наявні у позивача документи, що встановлюють умови та строки зберігання товарів, що були предметом договору постави № 2507/1 від 25.07.2019 ?
4) скільки та в яких умовах зберігалися товари, що були предметом договору поставки № 2507/1 від 25.07.2019 ?
5) чи отримував позивач оплату за поставлений товар, якщо так, то в якому розмірі ?
Також, у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про призначення по справі судової товарознавчої експертизи, оскільки для вирішення питання про якість товарів, що були поставлені відповідачу, необхідним є використання спеціальних знань. На вирішення вказаної експертизи, на думку відповідача, необхідно поставити таке питання: чи відповідає поставлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" за договором поставки № 2507/1 від 25.07.2019 товар, карбамід марки "Б", вимогам стандартів, технічних умов, а також інших нормативних документів, що регулюють якість товарів відповідної категорії ? Проведення експертизи відповідач просив суд доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд, з урахуванням того, що в межах даної справи необхідно витребувати та досліджувати докази, а також проводити судову експертизу, вирішити питання щодо переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
У судове засідання 04.11.2019 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 04.11.2019 представником відповідача було заявлено усне клопотання про витребування доказів, а саме: документів, що підтверджують якість поставленого 01.08.2019 на адресу відповідача товару.
Суд вважав, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки:
- відповідачем не надано жодного доказу наявності у нього претензій по якості поставленого позивачем товару з моменту його отримання (01.08.2019) по теперішній час;
- пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку виявлення невідповідності товару по якості та/або кількості під час приймання товару представниками сторін складається акт про недоліки - доказів складання такого акту суду не надано, відомостей щодо його наявності також суду не повідомлено;
- пунктами 5.3., 5.4. договору визначено порядок фіксації прихованих недоліків товару на складі покупця, однак і доказів наявності вказаних обставин відповідачем не надано, такі відомості, як було зазначено представником відповідача у судовому засіданні 04.11.2019, у нього вістуні;
- відповідачем в порядку, визначеному пунктами 5.5., 5.6. договору, не направлялась претензія щодо якості товару, доказів іншого суду не надано відомостей відповідних не повідомлено. Крім того, умови договору не містять положень, які б встановлювали строки, порядок та обов'язок позивача надавати такі документи відповідачу, що б дозволяло зробити висновок про порушення зобов'язань позивачем.
Більше того, статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Так, матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:
- звернення відповідача до позивача з вимогою надати документи щодо якості чи інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;
- відмови відповідача від договору поставки № 2507/1 від 25.07.2019;
- доказів повного повернення отриманого 01.08.2019 товару на загальну суму 640 960 грн. 00 коп.;
- відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі.
Враховуючи вказані обставини, судом, не виходячи до нарадчої кімнати, було розглянуто та відмовлено в задоволенні вказаного клопотання відповідача з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.
Після відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів, представник відповідач наполягав на задоволенні його клопотання про призначення по справі судової товарознавчої експертизи, оскільки для вирішення питання про якість товарів, що були поставлені відповідачу, необхідним є використання спеціальних знань. В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача посилався на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 04.11.2019 у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, з огляду на вище описані обставини щодо не доведення відповідачем фактів: наявності претензій щодо якості поставленого товару з моменту його отримання (01.08.2019) по теперішній час; звернення відповідача до позивача з вимогою надати документи щодо якості чи інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання; відмови відповідача від договору поставки № 2507/1 від 25.07.2019; доказів повного повернення отриманого 01.08.2019 товару на загальну суму 640 960 грн. 00 коп.; відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі; а також з огляду не наведення обґрунтування щодо неможливості самостійно подати висновок експерта відносно поставленого ним питання.
Відразу після оголошення вступної та резолютивної частини ухвали суду за результатами розгляду клопотання про призначення судової експертизи від 04.11.2019 представником відповідача було оголошено завчасно підготовлену у письмовому вигляді заяву про відвід судді, в якій він просив суд задовольнити заяву про відвід судді від розгляду справи, посилаючись на те, що клопотання відповідача про призначення експертизи було судом відхилено, що свідчить про нездійснення судом дій щодо повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, внаслідок чого у відповідача існують сумніви в неупередженості та об'єктивності судді.
Ухвалою суду від 04.11.2019 визнано подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" заяви про відвід головуючому судді Фещенко Ю.В. у справі № 904/4062/19 зловживанням процесуальними правами; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" про відвід головуючого судді Фещенко Ю.В. залишено без розгляду; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" в дохід Державного бюджету штраф у сумі 1 921 грн. 00 коп.
Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2019 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; вказав, що відмовляється відповідати на поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву питання, посилаючись на норми пункту 2 частини 5 статті 90 Господарським процесуальним кодексом України, яка передбачає, що учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання, якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.11.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 04.11.2019 наголошено на тому, що ними повідомлені суду всі обставини та долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.
З приводу клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У даній справі предметом спору є правомірність стягнення з відповідача грошових коштів, які становлять вартість поставленого позивачем за трьома видатковими накладними товару та обсяг доказів у даній справі є незначним, отже у задоволенні вказаного клопотання відповідача суд відмовляє.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у даній справі відкрито 11.09.2019, отже строк на розгляд даної справи закінчується 11.11.2019 та нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості його продовження з будь-яких поважних причин.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 04.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 25.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета-Д" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агрофірма "Вишневе" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 2507/1 (далі - договір, а.с.11-14), відповідно до умов пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
У пункті 8.1. договору сторони визначили, що господарські зобов'язання сторін договору, що виникли на його підставі існують із дня його підписання сторонами та діють до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Так, у пункті 1.2. договору сторони визначили, що умови постачання, найменування, асортимент, кількість, ціна, вартість кожної партії товару зазначаються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.
На виконання вказаних умов договору, позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 1 від 25.07.2019 та специфікацію № 2 від 25.07.2019 до договору, в яких сторони погодили найменування продукції, її кількість, ціну, загальну вартість, умови поставки та оплати (а.с.15-16).
У розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо вартості та порядку розрахунків, зокрема:
- загальна вартість договору визначається сумою всіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом строку дії договору (пункт 2.1. договору);
- валютою розрахунків за договором є гривня; датою здійснення розрахунку є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 2.3. договору).
Відповідно до умов пункту 3.5. договору товар переходить у власність покупця після підписання видаткової накладної або транспортного документу.
На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 640 960 грн. 00 коп. відповідно до таких видаткових накладних:
- видаткової накладної № 406 від 01.08.2019 на суму 304 750 грн. 00 коп. (а.с.25);
- видаткової накладної № 414 від 01.08.2019 на суму 304 750 грн. 00 коп. (а.с.23);
- видаткової накладної № 550 від 01.08.2019 на суму 31 460 грн. 00 коп. (а.с.21).
Також, до матеріалів справи долучені товарно-транспортні накладні від 01.08.2019, за якими вказаний у спірних видаткових накладних товар було доставлено відповідачу (а.с.22,24,26).
Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (специфікації), у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Товар, зазначений у вище вказаних накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Кожна з вказаних видаткових накладних підписана представником відповідача та скріплена його печаткою.
Також до матеріалів справи не надано доказів наявності претензій відповідача по кількості та якості, як того вимагають пункти 5.3., 5.4. та 5.5. договору поставки, а отже товар вважається прийнятим покупцем.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними накладними відповідачем також не заявлено.
З огляду на зазначене, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок з його оплати у повному обсязі у строки, що погоджені сторонами у договорі.
Позивач посилається на те, що поставлений 01.08.2019 товар на загальну суму 640 960 грн. 00 коп. відповідачем у визначені договором порядку та строки оплачений не був, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 640 960 грн. 00 коп. Вказане і є причиною спору.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які становлять вартість поставленого позивачем за договором поставки № 2507/1 від 25.07.2019 товару, який відповідач відмовився оплатити у добровільному порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, у пункті 2.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює передплату (авансовий платіж), в національній валюті, в розмірі 100% від загальної суми виставленого рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, в процесі виконання договору сторонами були змінені умови щодо необхідності попередньої оплати і товар постачався без її здійснення відповідачем; в свою чергу, у специфікаціях № 1 від 25.07.2019 та № 2 від 25.07.2019 до договору сторони погодили такі умови: оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку у розмірі 100% протягом 1 робочого дня з моменту виставлення рахунку.
Як вказує позивач, на виконання умов договору, ним було виставлено відповідачу рахунки на оплату поставленого товару, а саме:
- рахунок на оплату № 392 від 01.08.2019 на суму 609 500 грн. 00 коп. (а.с.19);
- рахунок на оплату № 523 від 01.08.2019 на суму 31 460 грн. 00 коп. (а.с.20).
При цьому, доказів надання (вручення) вказаних рахунків відповідачу до матеріалів справи не долучено, з відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечує факт отримання вказаних рахунків у період до 07.10.2019.
З цього приводу суд зазначає таке.
Здійснивши аналіз умов договору, специфікації та фактичних обставин у справі, суд приходить до висновку, що в умовах договору, а також у специфікації (зокрема, протягом 1 робочого дня з моменту виставлення рахунку) сторонами не було встановлено строк виконання зобов'язання з оплати поставленого за спірним договором товару, оскільки відповідно до норм статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Така подія, як "момент виставлення рахунку" не може розцінюватись як така, що має неминуче настати.
В той же час, суд не досліджує питання фактичного отримання рахунків на оплату поставленого у спірний період товару, оскільки:
- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки № 2507/1 від 25.07.2019 та видаткових накладних від 01.08.2019;
- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов'язку з оплати наданих товарів (послуг).
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі № 910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.
Таким чином, заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати поставленого товару через ненадання позивачем рахунку на його оплату відхиляються судом.
З приводу заперечень відповідача щодо наявності підстав для зупинення обов'язку з оплати товару через не надання позивачем документів, що підтверджують якість поставленого товару, суд зазначає слідуюче:
- відповідачем не надано жодного доказу наявності у нього претензій по якості поставленого позивачем товару з моменту його отримання (01.08.2019) по теперішній час;
- пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку виявлення невідповідності товару по якості та/або кількості під час приймання товару представниками сторін складається акт про недоліки - доказів складання такого акту суду не надано, відомостей щодо його наявності також суду не повідомлено;
- пунктами 5.3., 5.4. договору визначено порядок фіксації прихованих недоліків товару на складі покупця, однак і доказів наявності вказаних обставин відповідачем не надано, такі відомості, як було зазначено представником відповідача у судовому засіданні 04.11.2019, у нього вістуні;
- відповідачем в порядку, визначеному пунктами 5.5., 5.6. договору, не направлялась претензія щодо якості товару, доказів іншого суду не надано відомостей відповідних не повідомлено. Крім того, умови договору не містять положень, які б встановлювали строки, порядок та обов'язок позивача надавати такі документи відповідачу, що б дозволяло зробити висновок про порушення зобов'язань позивачем.
Отже, посилання відповідача на наявність у нього права не здійснювати розрахунки з постачальником до моменту виконання останнім його зобов'язань за договором, що передбачено у пункті 5.7. договору, не може прийматися до уваги судом, оскільки таке право у відповідача не виникло через відсутність доказів дотримання ним положень розділу 5 договору.
Більше того, статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:
- звернення відповідача до позивача з вимогою надати документи щодо якості чи інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;
- відмови відповідача від договору поставки № 2507/1 від 25.07.2019;
- доказів повного повернення отриманого 01.08.2019 товару на загальну суму 640 960 грн. 00 коп.;
- відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі.
Слід також наголосити, що поставлений позивачем товар в процесі розгляду справи судом вже частково оплачений відповідачем на суму 100 000 грн. 00 коп. (двома платежами), що підтверджується самим відповідачем.
В той же час, посилання відповідача на наявність якихось усних домовленостей щодо оплати "безспірної частини товару", та сплати його залишку після отримання документів щодо його якості, не підтверджені жодним доказом та, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, виглядають непереконливими, а правова позиція відповідача у справі нелогічною та непослідовною, оскільки не узгоджується с фактичними обставинами справи та його діями, а саме:
- щодо фактичної часткової оплати поставленого товару, який він начебто вважає неякісним (чи сумнівається у його якості);
- часткове використання поставленого товару, який він начебто вважає неякісним (чи сумнівається у його якості), про що було зазначено представником відповідача у судовому засіданні 04.11.2019;
- ймовірність та значення факту оплати "безспірної частини товару", який у повному обсязі він вважає неякісним;
- відсутність жодного доказу на підтвердження наявності будь-яких домовленостей між сторонами, на які посилається відповідач.
З приводу заперечень відповідача щодо направлення та отримання ним претензії № 06-19 на суму 640 960 грн. 00 коп. суд зазначає таке.
Вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 по справі № 1-2/2002, положення частини другої статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
При цьому, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Слід також відзначити, що строки оплати поставленого товару визначені частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, а саме: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 статті 692 Цивільного кодексу України).
Суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасного розрахунку за переданий йому товар не виконав, оплату в установлені строки не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 640 960 грн. 00 коп.
Крім того, в матеріалах справи міститься підписаний між позивачем та відповідачем акт звірки взаємних розрахунків, в якому сторони підтвердили факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 640 960 грн. 00 коп. (а.с.17).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також із такого.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення позивача із позовом до суду та відкриття провадження у справі (11.09.2019) основний борг відповідача за спірним договором складав 640 960 грн. 00 коп.
В подальшому, після відкриття провадження у даній справі, відповідачем було здійснено часткове погашення основного боргу, заявленого до стягнення позивачем, в загальній сумі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується:
- платіжним дорученням № 19 від 08.10.2019 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 116);
- платіжним дорученням № 73 від 30.10.2019 на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с. 117).
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 100 000 грн. 00 коп., у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Також, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем 01.08.2019 товару на залишкову суму 540 960 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 540 960 грн. 00 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Отже, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 540 960 грн. 00 коп.
Щодо розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, згідно із частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 100 000 грн. 00 коп. виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір в цій частині судом покладається на відповідача відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу.
Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 9 614 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Д" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" про стягнення заборгованості за договором поставки № 2507/1 від 25.07.2019 у розмірі 640 960 грн. 00 коп. - задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 100 000 грн. 00 коп.
В решті позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вишневе" (52314, Дніпропетровська область, Криничанський район, селище Вишневе; ідентифікаційний код 30012544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Д" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проспект Тараса Шевченка, будинок 38, квартира 5; ідентифікаційний код 36363275) - 540 960 грн. 00 коп. - основного боргу та 9 614 грн. 40 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 04.11.2019.
Суддя Ю.В. Фещенко