проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"31" жовтня 2019 р. Справа № 922/2502/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,
за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.,
за участі представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ПАТ "Коннектор" (вх. № 3041Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 13 вересня 2019 року (повний текст складено 13.09.2019) у справі № 922/2502/19
за позовом Державного підприємства "Київський бронетанковий завод", м. Київ,
до Публічного акціонерного товариства "Коннектор", м. Харків,
про стягнення 265604,00 грн,
У серпні 2019 року ДП "Київський бронетанковий завод" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Коннектор" про стягнення 265604,00 грн за договором поставки № 68/260 від 11.05.2016, зокрема: 179944,32 грн основного боргу, 72022,46 грн інфляційних втрат та 13637,22 грн 3% річних за період з 19.08.2016 по 28.02.2019 та витрати по сплаті судового збору. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивачем згідно з рахунками № 325 від 25.05.2016 на суму 209237,94 грнта № 513 від 11.08.2016 на суму 31693,68 грн було перераховано відповідачу попередню оплату за поставку товару по договору поставки № 68/260 від 11.05.2016 за цінами, визначеними сторонами в протоколах погодження орієнтовної ціни. Після поставки товару по вказаним рахункам сторонами були підписані протоколи погодження договірної ціни, в яких змінено ціни на вже поставлений товар. Відповідач у строки, визначені п. 4.6 договору не повернув різницю між орієнтовними цінами та погодженими договірними, яка склала 175068,01 грн та 3025,08 грн відповідно. Крім того, позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату за поставку товару по договору поставки № 68/260 від 11.05.2016 по рахунку № 804 від 12.12.2016 на суму 1851,23 грн. У зв'язку з тим, що поставка товару по рахунку № 804 від 12.12.2016 не відбулась, відповідачем зазначені кошти позивачу не повернуто, позивач просить стянути з відповідача 1851,23 грн як безпідставно набуте майно на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а також інфляційні в сумі 535,93 грн та 3% річних в сумі 117,31 грн за період з 19.01.2017 по 28.02.2019 на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2019 у справі № 922/2502/19 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 178093,09 грн, інфляційні втрати в сумі 53607,04 грн, 3% річних у сумі 12666,55 грн та судовий збір у розмірі 3672,31 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовляючи частково в стягненні 3% річних та інфляційних втрат суд виходив з того, що позивачем невірно визначено періоди прострочення повернення різниці між цінами на товар, визначеними протоколами погодження орієнтовної ціни та протоколами погодження договірної ціни. В частині стягнення 1851,23 грн та нарахованих на зазначену суму інфляційних витрат і 3% річних суд відмовив з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Повний текст зазначеного рішення складено 13.09.2019 та його копію отримано відповідачем - ПАТ "Коннектор" 18.09.2019, що підтверджено поштовим зворотним рекомендованим повідомленням № 6102229687386 (а.с. 100).
Відповідач - ПАТ "Коннектор" 30.09.2019, тобто в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. З посиланням на п. 5.1 договору поставки № 68/260 від 11.05.2016 зазначає, що суму грошового зобов'язання, яке мало бути виконане відповідачем з урахуванням договірних цін, погоджених сторонами Протоколами погодження договірної ціни, може бути визначена виключно шляхом проведення розрахунку суми перевищень ціни поставленого товару по кожній з видаткових накладних, однак ні позивачем в позовній заяві, ні судом в окаржуваному рішенні такого розрахунку не здійснено. Не погоджується з нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на те, що протоколи погодження договірної ціни не містять дату їх підписання, що унеможливлює визначення початку перебігу строку грошового зобов'язання та нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою Східного апеляційного господарського від 09.10.2019 у справі № 922/2502/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, розгляд справи призначено на 31.10.2019 о 10:30 год. та викликано в судове засідання представників учасників справи.
На виконання зазначеної ухвали позивач - ДП "Київський бронетанковий завод" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що в протоколах погодження договірної ціни відсутня дата підписання протоколів, але міститься дата підписання цих протоколів Начальником Головного представництва замовника № 4104, саме ці дати можна вважати датами підписання протоколів. Зазначає, що відповідно до умов п. 4.6 договору поставки № 68/260 від 11.05.2016, відповідач зобов'язаний повернути різницю в ціні протягом 10 днів з дати підписання протоколу погодження договірної ціни, а не після проведення розрахунку суми перевищень ціни товару по кожній з видаткових накладних, тому відповідач безпідставно посилається на те, що сума грошового зобов'язання, яке мало бути виконане відповідачем, може бути визначена виключно шляхом проведення розрахунку суми перевищень ціни поставленого товару по кожній з видаткових накладних.
До початку судового засідання 29.10.2019 за вх. № 10214 до апеляційного суду надійшло клопотання позивача - ДП "Київський бронетанковий завод" про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач - ПАТ "Коннектор" свого представника в судове засідання 31.10.2019 не направив, хоча про місце, день та час розгляду справи був належно повідомлений, що підстверджується поштовим зворотним рекомендованим повідомленням № 6102229830570 (а.с. 114).
У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документіва для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав позивача та відповідача щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції без участі представників позивача та відповідача.
Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача та відзиві позивача на зазначену апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та часткового скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2016 між ДП "Київський бронетанковий завод" (покупцем) та ПАТ "Коннектор" (постачальником) укладено договір поставки № 68/260 (а.с. 33-36).
Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупцю товар, зазначений у Додатку № 1 до даного договору (Протоколі погодження орієнтовної ціни), а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити згідно з даним договором для постачання в інтересах Міністерства оборони України.
Пунктом 4.1 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 передбачено, що орієнтовна вартість товару зазначається у Додатку № 1 до даного договору (Протоколу погодження орієнтовної ціни) з досягненням надалі домовленостей за договірною ціною.
Згідно з п. 13.1 вказаного договору, Додаток № 1 (Протокол погодження орієнтовної ціни) є невід'ємною частиною договоу.
Додатковою угодою № 1 від 08.08.2016 до договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 (а.с. 39) сторони внесли зміни в п. 1.1, 4.1, 13.1 договору, виклавши ці пункти в наступній редакції:
« 1.1. Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, зазначений у Додатках до даного Договору (Протоколах погодження орієнтовної ціни), а Покупець зобов'язується прийняти його та оплатити згідно даного Договору для постачання в інтересах Міністерства оборони України.
« 4.1. Орієнтовна вартість товару зазначається у Додатках до даного Договору (протоколах погодження орієнтовної ціни) з досягненням надалі домовленостей за договірною ціною.»
« 13.1. Додатки (Протоколи погодження орієнтовної ціни) до даного договору є його невід'ємною частиною.»
Додатком № 1 до договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 (Протоколом погодження орієнтовної ціни) сторони погодили орієнтовні ціни на поставку товару за вказаним договором на загальну суму 594141,91 грн.
Пунктом 4.2 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 передбаченно, що оплата товару здійснюється за договірною ціною, підлягає погодженню з ГПЗ № 4104 Постачальника. Постачальник надає Покупцю і ГПЗ № 1285, ГПЗ № 4104 протокол узгодження договірної ціни і розрахунково-калькуляційні матеріали, сформовані на підставі фактичних і прогнозованих витрат. На підставі висновку ГПЗ № 4104 за договірною ціною, договірна ціна одиниці товару і загальної вартості товару за Договором остаточно погоджується сторонами шляхом оформлення Протоколу погодження договірної ціни (при цьому сторонами оформляється відповідна додаткова угода).
У відповідності до п. 5.1 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260, оплата товару здійснюється покупцем шляхом сплати попередньої оплати в розмірі 50% від суми товару, який повинен бути поставлений та кінцевого розрахунку протягом 10 днів з моменту приймання товару за якістю покупцем за умови підписання сторонами протоколу погодження договірної ціни.
На виконання п. 5.1 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 позивач за цінами, які наведені у Додатку № 1 до зазначеного договору (Протоколі погодження орієнтовної ціни), здійснив попередню оплату на підставі рахунку від 25.05.2016 № 325 (а.с. 44-45) по платіжному дорученню від 27.05.2019 № 7980 на суму 209237,94 грн (а.с. 46).
Згідно з п. 3.2 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260, відвантаження товару проводиться в термін 30 днів з моменту отримання попередньої плати постачальником за товар. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної. На отриманий товар покупець повинен видати постачальнику довіреність.
Відповідачем на виконання умов договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 було здійснено постачання товару на загальну суму 594141,92 грн, що за цінами, які наведені у Додатку № 1 до зазначеного договору (Протоколі погодження орієнтовної ціни) по наступним видатковим накладним:
- № 1079 від 08.06.2016 на суму 15248,16 грн;
- № 1072 від 08.06.2016 на суму 12569,40 грн;
- № 1068 від 08.06.2016 на суму 6721,92 грн;
- № 1070 від 08.06.2016 на суму 33508,44 грн;
- № 1071 від 08.06.2016 на суму 79907,22 грн;
- № 1074 від 08.06.2016 на суму 10733,40 грн;
- № 1075 від 08.06.2016 на суму 12144,60 грн;
- № 1076 від 08.06.2016 на суму 4811,40 грн;
- № 1077 від 08.06.2016 на суму 10426,32 грн;
- № 1078 від 08.06.2016 на суму 6419,88 грн;
- № 1080 від 08.06.2016 на суму 11538,36 грн;
- № 1069 від 08.06.2016 на суму 5208,84 грн;
- № 1346 від 07.07.2016 на суму 12099,46 грн;
- № 1347 від 07.07.2016 на суму 9375,91 грн;
- № 1348 від 07.07.2016 на суму 60315,19 грн;
- № 1349 від 07.07.2016 на суму 143833,00 грн;
- № 1350 від 07.07.2016 на суму 22624,92 грн;
- № 1351 від 07.67.2016 на суму 27595,80 грн;
- № 1352 від 07.07.2016 на суму 21860,28 грн;
- № 1353 від 07.07.2016 на суму 8660,52 грн;
- № 1354 від 07.67.2016 на суму 18767,38 грн;
- № 1355 від 07.07.2016 на суму 11555,78 грн;
- № 1356 від 07.07.2016 на суму 27446,69 грн;
- № 1357 від 07.07.2016 на суму 20769,05 грн.
Позивач здійснив кінцевий розрахунок за поставлений товар по платіжним дорученням: № 8332 від 15.06.2016 на суму 87833,01 грн. та № 8973 від 27.07.2016 року на суму 297070,96 грн. за цінами, які наведені у Протоколі погодження орієнтовної ціни.
Таким чином, позивачем, з урахуванням сплаченої попередньої оплати на суму 209237,94 грн, було сплачено 594141,91 грн за поставлений товар по видатковим накладним від 08.06.2016 №№ 1068, 1069, 1070, 1071, 1072, 1074, 1075, 1076, 1077, 1078, 1079, 1080, від 07.07.2016 №№ 1346, 1347, 1348, 1349, 1350, 1351, 1352, 1353, 1354, 1355, 1356, 1357.
На виконання п. 4.2 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 сторонами було погоджено Протокол погодження договірної ціни до вказаного договору на загальну суму 419073,90 грн (а.с. 41-42).
Таким чином, різниця між цінами на товар, погодженими сторонами Додатку № 1 до договору (Протоколі погодження орієнтовної ціни), та цінами згідно з Протоколом погодження договірної ціни від 05.10.2016, складає 175068,01 грн.
Зазначений Протокол погодження договірної ціни не містить дати його підписання сторонами, втім у ньому міститься дата його погодждення начальником Головного представництва замовника № 4104 - 05.10.2019. Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстацнії, що саме ця дата є датою підписання протоколу.
В п. 4.6 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 сторони передбачили, що у випадку, якщо постачальник отримав від покупця на виконання умов договору суму більшу, ніж погоджену ГПЗ № 4104, і зазначену сторонами в протоколі погодження договірної ціни, постачальник протягом 10 днів з дати підписання протоколу повертає різницю продавцю на його поточний рахунок.
Тобто, за умовами п. 4.6 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260, відповідач мав повернути позивачу надмірно сплачені кошти в сумі 175068,01 грн у строк до 15.10.2016 (протягом 10 днів з дати підписання протоколу).
Судова колегія не погожується з посиланням відповідача на необхідність встановлення сум, на які було перевищено ціну поставленого товару по кожній із видаткових накладних, оскільки повернення грошей відбувається після підписання протоколу погодженої договірної ціни, а не по кожній накладній окремо.
В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем різниці між цінами на товар в сумі 175068,01 грн, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача різниці між цінами на товар в сумі 175068,01 грн.
Крім того, пунктом 4 Додаткової угоди № 1 від 08.08.2016 до договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 сторони домовились укласти Додаток 2 до даного договору (Протокол погодження орієнтовної ціни) від 08.08.2016 (а.с. 40).
Вказаним Додатком № 2 від 08.08.2016 до договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 (Протоколом погодження орієнтовної ціни) сторони погодили орієнтовні ціни на поставку товару за вказаним договором на загальну суму 31693,68 грн.
11.08.2016 відповідачем надіслав позивачу рахунок № 513 за договором поставки від 11.05.2016 № 68/260 на загальну суму 31693,68 грн (а.с. 73), в якому визначено найменуванням товару та ціна, що передбачена Додатком № 2 від 08.08.2016 до договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 (Протоколом погодження орієнтовної ціни).
На виконання п. 5.1 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 позивач здійснив попередню оплату на підставі рахунку № 513 від 11.08.2016 на суму 31693,68 грн по платіжному дорученню № 9356 від 17.08.2016 (а.с. 74).
Відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 31693,68 грн по видатковим накладним:
- № 1945 від 02.09.2016 на суму 23038,56 грн;
- № 1946 від 07.09.2016 на суму 8655,12 грн.
У подальшому сторонами було підписано Протокол погодження договірної ціни по Додатковій угоді № 1 від 08.08.2016 до договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 на загальну суму 28668,60 грн (а.с. 43). Вказаний Протокол погодження договірної ціни 01.11.2016 був погодждений начальником Головного представництва замовника № 4104. Отже, саме 01.11.2016 вважається датою підписання цього протоколу.
Таким чином, різниця між цінами на товар, погодженими сторонами Додатком № 2 від 08.08.2016 до договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 (Протоколом погодження орієнтовної ціни), та цінами згідно з Протоколом погодження договірної ціни від 01.11.2016, складає 3025,08 грн.
Тобто, з огляду на умови п. 4.6 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260, відповідач мав повернути позивачу надмірно сплачені кошти в сумі 3025,08 грн у строк до 11.11.2016 (протягом 10 днів з дати підписання протоколу).
В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем різниці між цінами на товар в сумі 3025,08 грн, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача різниці між цінами на товар в сумі 3025,08 грн.
У зв'язку з прострочкою відповідачем повернення надмірно сплачених коштів в сумі 175068,01 грн та в сумі 3025,08 грн позивач просить стягнути з відповідача 71486,53 грн інфляційних втрат та 13519,91 грн 3% річних, нарахованих на 178093,09 грн (175068,01 грн + 3025,08 грн) за період з 19.08.2016 по 28.02.2019 на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Початок відліку (момент прострочення) періоду прострочення відповідної суми грошового зобов'язання, у відповідності до ст. 253 Цивільного кодексу України є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.
За приписами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".
Отже, повідомлені в офіційних друкованих засобах масової інформації показники індексу інфляції, згідно зі ст.ст. 17, 18 Закону України "Про інформацію", є офіційними і можуть використовуватись господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
За змістом рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.
Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного з урахуванням пп. а) та б) проміжку часу (перемноження яких між собою утворюють сукупний коефіцієнт - другий множник), визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеним відповідна сума грошового зобов'язання тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення. При цьому, принциповим є врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п. 6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистки № 265 від 27.07.2007 однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця.
Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові № 910/9938/17 від 10.10.2018.
Погашення частини заборгованості в перебігу загального періоду нарахування інфляційної індексації впливає виключно на визначення кількості місячних індексів інфляції, що мають застосовані для встановлення сукупного коефіцієнту індексації саме для цієї погашеної суми, та не впливає (не перериває) період прострочення (а отже і кількість місячних індексів інфляції) відносно залишку заборгованості (різниці між первісною сумою боргу та виконаної частковою оплатою), його прострочення як розпочалось з дня, наступного після кінцевої дати здійснення платежу, так і продовжує тривати до погашення.
Таким чином, у разі здійснення боржником часткових платежів в перебігу загального періоду нарахування інфляційної індексації з моменту виникнення боргу і до моменту її повного погашення, кредитор управнений вимагати стягнення інфляційної індексації у загальному розмірі, що розраховується як сума інфляційних індексації, визначених відносно кожної частини первісної суми боргу за період з моменту початку прострочення до моменту погашення відповідної частини. При цьому змінюється лише дата кінця періоду прострочення для кожної суми часткової оплати, тоді як початок перебігу прострочення у них один.
Перевіривши наданий позивачем в розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія встановила, що позивачем невірно визначено початок періодів прострочення зобов'язання з повернення надмірно сплачених коштів в сумі 175068,01 грн та в сумі 3025,08 грн.
Відповідач, відповідно до умов п. 4.6 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260, мав повернути позивачу надмірно сплачені кошти в сумі 175068,01 грн у строк до 15.10.2016 (протягом 10 днів з дати підписання Протоколу погодження договірної ціни від 05.10.2016).
Таким чином, період прострочення з повернення заборгованості в сумі 175068,01 грн починається з 16.10.2016.
Отже до стягнення з відповідача за період прострочення з 16.10.2016 по 28.02.2019 підлягають 3% річних в сумі 12457,98 грн та інфляційні втрати в сумі 52696,47 грн, нараховані на заборгованість у сумі 175068,01 грн.
Аналогіно, відповідач мав повернути позивачу надмірно сплачені кошти в сумі 3025,08 грн у строк до строк до 11.11.2016 (протягом 10 днів з дати підписання Протоколу погодження договірної ціни від 01.11.2016).
Таким чином, період прострочення з повернення заборгованості в сумі 3025,08 грн починається з 12.11.2016.
Тобто до стягнення з відповідача за період прострочення з 12.11.2016 по 28.02.2019 підлягають 3% річних в сумі 208,57 грн та інфляційні втрати в сумі 910,57 грн, нараховані на заборгованість в сумі 3025,08 грн.
Отже, загальні розміри інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають до стягнення з відповідача, складають 53607,04 грн та 12666,55 грн відповідно.
На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інтстанції про часткове задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 53607,04 грн та 3% річних на суму 12666,55 грн.
Крім того, відповідач надіслав позивач рахунок від 12.12.2016 № 804 за договором поставки від 11.05.2016 № 68/260 на загальну суму 1851,23 грн (а.с. 77).
Позивач оплатив рахунок від 12.12.2016 № 804 по платіжному дорученню № 1122 від 19.12.2016 на суму 1851,23 грн (а.с. 78).
Відповідач в 30-денний строк з моменту отримання попередньої плати (до 18.01.2017), визначений п. 3.2 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260, не здійснив постачання товару на підставі рахунку від 12.12.2016 № 804 на суму 1851,23 грн та не повернув перераховані позивачем кошти в сумі 1851,23 грн.
Позивач в позовній заяві просить повернути сплачені ним по рахунку від 12.12.2016 № 804 грошові кошти в сумі 1851,23 грн, але при цьому помилково посилається на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, вважаючи, що зазначені кошти підлягають поверненню відповідачем як безпідставно набуте майно.
Суд першої інстанції відмовив в стягненні 1851,23 грн, з посиланням на те, що договірний характер правовідносин між позивачем та відповідачем виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Судова колегія зазначає, що відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна регулюються Главою 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень Глави 83 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні кошти у розмірі 1851,23 грн були сплачені позивачем по платіжному дорученню № 1122 від 19.12.2016 (а.с. 78) на підставі виставленого відповідачем рахунку від 12.12.2016 № 804 за договором поставки від 11.05.2016 № 68/260 (а.с. 77).
В призначенні платежу в платіжному дорученні № 1122 від 19.12.2016 позивачем зазначено: попередня оплата згідно з рах. № 804 від 12.12.2016, договір № 68/260 від 11.05.2016.
Таким чином, спірні кошти у розмірі 1851,23 грн були сплачені позивачем на виконання умов договору поставки від 11.05.2016 № 68/260.
Договірний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами у справі, унеможливлює застосування до них положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За умовами чч. 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати попередньо оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В п. 3.2 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 сторони визначили строк відвантаження відповідачем товару в термін 30 днів з моменту отримання ним попередньої плати за товар.
Згідно з п. 12.1 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260, термін дії договору встановлюється з моменту його підписання і до 31.12.2016 - в частині поставок продукції та в частині оплати - до повного виконанння.
Отже, попередня оплата в сумі 1851,23 грн була сплачена позивачем по платіжному дорученню від 19.12.2016 № 1122 на підставі виставленого відповідачем рахунку від 12.12.2016 № 804 за договором поставки від 11.05.2016 № 68/260 в межах дії зазначеного договору, тобто строк поставки товару настав 20.12.2016 та сплинув 18.01.2017 (через 30 днів з моменту отримання попередньої плати постачальником за товар)
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Підписавши договір поставки від 11.05.2016 № 68/260 відповідач погодився з усіма його умовами, зокрема й зі строками, встановленими п. 3.2 договору, проте своїх зобов'язань з поставки товару у строк, визначений договором не виконав.
Отже, з огляду на умови п. 3.2 договору поставки від 11.05.2016 № 68/260, у позивача, починаючи з 19.01.2017 (через 30 днів з моменту отримання попередньої плати постачальником за товар) виникло право вимагати від відповідача відвантаження товару на суму 1851,23 грн попередньої оплати, сплаченої по платіжному дорученні № 1122 від 19.12.2016, або повернення зазначеної попередньої оплати на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України.
Позивач 22.02.2019 направив до відповідача претензію від 14.02.2019 № 451/81 з вимогою повернути суму попередньої оплати, на яку не було поставлено товар (а.с. 79-82).
Відповідач не повернув позивачу 1851,23 грн попередньої оплати, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1851,23 грн попередньої оплати по договору поставки від 11.05.2016 № 68/260 підлягають задоволенню.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 1851,23 грн підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагає повернути попередню оплату в сумі 1851,23 грн лише 22.02.2019.
Отже, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник повинен виконати вимогу кредитора в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, період прострочення виконання відповідачем вимоги щодо повернення попередньої оплати в сумі 1851,23 грн почався з 02.03.2019, тому підстави для нарахування 3% річних та інфляційних на 1851,23 грн за період з 19.01.2017 по 28.02.2019 відсутні.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому апеляційна скарга відповідача - ПАТ "Коннектор" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2019 у справі № 922/2502/19 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1851,23 грн попередньої оплати на поставку товару, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Крім того, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
За приписами ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу, у разі ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення у справі, цей суд змінює розподіл судових витрат.
Отже, враховуючи часткове скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подання позову підлягає перерозподілу пропорційно розміру задоволених вимог, а судовий збір за подання апеляційної скарги, сплачений відповідачем, має бути відшкодований апелянту за рахунок позивача в розмірі, пропорційному розміру задоволених вимог.
В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, п. 2 ч. 1 та ч. 14 ст. 129, ч. 1 ст. 254, ст.ст. 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу відповідача - ПАТ "Коннектор" на рішення Господарського суду Харківської області від 13 вересня 2019 року по справі № 922/2502/19 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 13 вересня 2019 року по справі № 922/2502/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1851,23 грн в рахунок повернення сплаченої попередньої оплати за поставку товару.
Прийняти в цій частині нове рішення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Коннектор" (61140, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 98, код ЄДРПОУ 14312275) на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, код ЄДРПОУ 14302667) 1851,23 грн попередньої оплати на поставку товару та судовий збір у розмірі 27,77 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, код ЄДРПОУ 14302667) на користь Публічного акціонерного товариства "Коннектор" (61140, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 98, код ЄДРПОУ 14312275) 41,66 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Повний текст постанови складено 05.11.2019.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.М. Пелипенко
Суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна