Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 334/8169/15-ц
провадження № 61-8786св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - Національний банк України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., Воробйової І. А. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації АТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 25 травня 2007 року мiж ТОВ «Український промисловий банк» та суб'єктом підприємницької дiяльностi ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 30/K-07 з додатками та змінами до нього, відповідно до умов якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лiнiю з лiмiтом кредитування у розмiрi 200 000,00 грн. Строк кредитної лiнiї установлено з 25 травня 2007 року по 24 травня 2012 року, включно. Процентна ставка за користування кредитом становить 19,5% річних.
У зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору у боржника ОСОБА_1 виникла заборгованiсть за Кредитним договором, яка станом на 17 серпня 2015 року становила 533 739,07 грн.
В забезпечення належного виконання умов кредитного договору №30/К-07 від 25 травня 2007року між ТОВ «УКРПРОМБАНК», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договiр iпотеки № 30/Zкiп-07 вiд 25 травня 2007 року, посвідчений Бургазли І. І., приватним нотapiycoм Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим №3028, за умовами якого у забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком передано в іпотеку нерухоме майно: жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, між ТОВ «УКРПРОМБАНК», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки № 30/Zкiп-07-1 вiд 21 травня 2008 року, посвідчений Бургазли І. І., приватним нотapiycoм Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим №70618, за умовами якого у забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком передано в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
30 червня 2010 року мiж ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договiр про передачу Активiв та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвідчений 30 червня 2010 року приватним нотapiycoм Київського мiського нотаріального округу Соколовим O. Є. та зареєстрованого в peєcтpi за № 2258.
Вiдповiдно до пункту 4.1 Договору відступлення Укрпромбанк відступає Дельта Банку, права вимоги за кредитними договорами та договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань. Перелiк кредитних та забезпечувальних договорів, права вимоги за якими було передано Дельта Банку, зазначені в Додатку № 2 до цього Договору .
До складу вимог було включене i право вимоги виконання СПД ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором № 30/К-07 від 25 травня 2007р.
Посилаючись на зазначені обставини представник позивача просив суд у рахунок погашення заборгованості стягнути з СПД ОСОБА_1 за Кредитним договором № 30/К-07 вiд 25 травня 2007 року на користь ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 533 739,07 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 30/Zкiп-07 вiд 25 травня 2007 року, а також за іпотечним договором № 30/Zкiп-07-1 вiд 21 травня 2008 року - жилий будинок та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , у яких: 47/100 частин належать ОСОБА_1 , а 53/100 частин - ОСОБА_2 , шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою у процесі здійснення виконавчого провадження.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя у складі судді Дубини Л. А. від 17 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04 червня 2013 року з ОСОБА_1 за даним кредитним договором стягнуто суму заборгованості у розмірі 307 893,89 грн, яка складається з: суми боргу за кредитом у розмірі 167 002,58 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 108 258,19 грн; заборгованості по комісії за управління кредитом у розмірі 12 932,90 грн; пені за несвоєчасне погашення кредиту 12 525,19 грн; пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 7 175,03 грн, яка виникла станом на 07 липня 2012 року.
Місцевий суд вважав, що, оскільки існує ухвалене рішення господарського суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування відсотків, комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено, а відтак у позивача відсутні законі та обґрунтовані підставі для вимог щодо звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та пенею, за наявності раніше ухваленого рішення, яке набрало законної сили та за яким вся заборгованість, що існувала на момент закінчення дії основного договору, а від так і договорів іпотеки, вже була стягнута відповідно до заявлених вимог кредитора. Крім того суд першої інстанції зазначав, що строк позовної давності до відповідачів сплив у листопаді 2014 року - зі спливом трьох років з моменту пред'явлення позову про стягнення заборгованості.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено, рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
В рахунок погашення заборгованості суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 травня 2007 року № 30/К-07 на користь ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 533 739,07 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 травня 2007 року № 30/ZKin-07, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим Бургазли І. І. за № 3028, а саме на:
житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: житлового будинку із цегли літера «А» житловою площею 42,2 кв. м; житлової прибудови із цегли літера «А'» житловою площею 13,3 кв. м; гараж літера «Б»; паркани «1, 7»; водопровід «2»; замощення літера «І»; ворота «4, 6»; хвіртка «5»;
47/100 частини будинку, що належать ОСОБА_1 на підставі дубліката договору дарування, посвідченого 10 лютого 1999 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сердюк В. О. за № 398, зареєстровані в реєстрі прав власності на нерухоме майно Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 05 січня 2005 року за № 9456830 (номер запису 26602 в книзі 161), а також на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 27 серпня 2002 року за № 1-1088, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 05 січня 2005 року за № 9456830 (номер запису 26602 в книзі 161);
53/100 частини будинку, що належать ОСОБА_2 на підставі дубліката свідоцтва про право власності, виданого Міськжитлоуправлінням виконкому Запорізької міської ради та дубліката угоди, посвідченої Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою 29 жовтня 1998 року за № 2-2235, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 05 січня 2005 року за № 9456830 (номер запису 26602 в книзі 161), шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою у процесі здійснення виконавчого провадження.
В рахунок погашення заборгованості суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 травня 2007 року № 30/К-07 на користь ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 533 739,07 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21 травня 2008 року № 30/ZKHI-07-1, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І. І., за реєстровим № 7061, а саме на:
земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,0585 га, кадастровий номер 2310100000:04:030:0153, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №701162 від 12 березня 2007 року, виданого Запорізьким міським управлінням земельних ресурсів на підставі рішення тридцять другої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради від 28 квітня 2006 року № 13/199, зареєстрований в Книзі записів реєстрацій державних актів на право власності на землю та постійного користування землею №010726100375 та ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №701161 від 12 березня 2007 року, виданого Запорізьким міським управлінням земельних ресурсів на підставі рішення тридцять другої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради від 28 квітня 2006 року № 13/199, зареєстрований в Книзі записів реєстрацій державних актів на право власності на землю та постійного користування землею № 010726100376 шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою у процесі здійснення виконавчого провадження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки постанова Донецького апеляційного господарського суду від 04 червня 2013 року не виконана, банк має право звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку». Крім того суд апеляційної інстанції вважав, що банк не пропустив строк позовної давності, оскільки позовна давність переривається в момент пред'явлення позовної заяви, зупиняє свій перебіг на час розгляду зазначеної заяви судом, та починає свій відлік спочатку після набрання рішення законної сили, у даному випадку це пов'язано з розглядом справи вищевказаним господарським судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду є правильним та обґрунтованим, натомість суд апеляційної інстанції припустився помилки та скасував вірне по суті рішення.
Представник заявника вказувала, що до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до позичальника та іпотекодавця ОСОБА_1 та до іпотекодавця - майнового поручителя ОСОБА_2 в обсязі, що існував на момент укладення договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь стягувача, тобто заборгованість, ФОП ОСОБА_1 , що існувала станом на 30 червня 2010 року в сумі 167 002,58 грн.
Вимоги ПАТ «Дельта Банк», як нового кредитора у розмірі 307 893,89 грн були задоволені постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04 червня 2013 року, а тому судом апеляційної інстанції всупереч вимогам чинного законодавства було допущено нарахування відсотків після припинення строку дії кредитного договору.
Крім того доводи касаційної скарги містять посилання на те, що апеляційний суд дійшов до невірного висновку про те, що банк не пропустив строк позовної давності, оскільки позовна давність переривається в момент пред'явлення позовної заяви, зупиняє свій перебіг на час розгляду зазначеної заяви судом, та починає свій відлік спочатку після набрання рішенням законної сили.
Представник заявника зазначав, що направивши вимогу про дострокове погашення всієї суми кредиту 18 лютого 2010 року банк скористався своїм правом дострокової вимоги всієї суми кредиту та тим самим змінив термін повернення кредиту з 25 травня 2012 року на 19 березня 2010 року, відтак саме 19 березня 2010 року розпочав перебіг позовної давності. Проте у листопаді 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Таким чином саме пред'явлення до відповідача ОСОБА_1 позову у листопаді 2011 року є підставою для застосування частини другої статті 264 ЦК України та підставою для переривання перебігу позовної давності саме з цього часу, який закінчився у листопаді 2014 року. Отже пред'явлення позивачем цього позову 31 серпня 2015 року відбулося поза межами строків позовної давності.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Представник ПАТ «Дельта Банк» - Дорожнюк К. А. у поданих запереченнях на касаційну скаргу просив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги та те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення було дотримано вимоги норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами установлено, що 25 травня 2007 року мiж Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю «Український промисловий банк» та суб'єктом пiдприємницької дiяльностi ОСОБА_1 був укладений кредитний договiр № 30/K-07 з додатками та змiнами до нього.
Відповідно до умов п.1.1 кредитного договору позичальнику вiдкрито вiдновлювальну кредитну лiнiю з лiмiтом кредитування у розмiрi 200 000,00 грн. Строк кредитної лiнiї установлено з 25 травня 2007року по 24 травня 2012 року, включно. Процентна ставка за користування кредитом становить 19,5% рiчних.
Згiдно п.4.1 кредитного договору повернення кредиту позичальником здiйснюється шляхом перерахування грошових коштiв на позичковий рахунок у вiдповiдностi до Графiку зменшення лiмiту кредитування, зазначеного в Додатку № 1 до Кредитного договору.
Нарахування процентiв здiйснюється банком щомiсячно за перiод з 28 числа минулого мiсяця по 27 число поточного мiсяця. У свою чергу, сплата процентiв здiйснюється щомiсячно у строк з 28 числа по останнiй робочий день поточного мiсяця (п.п. 4.3-4.4 Кредитного договору). Такий самий порядок нарахування/сплати передбачений i для комісії за управлiння кредитом .
У разi несвоєчасного повернення заборгованостi по кредиту, позичальник сплачує проценти iз розрахунку 25% рiчних, що нараховуються на суму простроченої заборгованостi з дати її виникнення до дати її повного погашення. (п.4.6 Кредитного договору).
Вiдповiдно до п.8.1 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення кредиту/вiдсоткiв/комiсiй Позичальник сплачує пеню у розмiрi подвiйно облiкової ставки НБУ, що дiяла на дату виникнення прострочення вiд суми простроченої заборгованостi за кожен день прострочення.
Дoдaткoвим договором № 2 вiд 28 травня 2008 року до кредитного договору лiмiт кредитування збiльшено до 209 937,00 грн. У зв'язку з цим також змiнено графiк зменшення лiмiту. Kpiм того, позичальник зобов'язаний додатково щомiсячно сплачувати комiсiю за управлiння кредитом у розмiрi 0,5% рiчних вiд фактичної суми заборгованостi.
Дoдaткoвим договором № 3 вiд 10 жовтня 2008 року до кредитного договору збiльшено розмiр щомiсячної комісії за управлiння кредитом, який становить 2,5% рiчних вiд фактичної суми заборгованостi.
Дoдaткoвим договором № 4 вiд 27 лютого 2009 року до кредитного договору лiмiт кредитування зменшено до 177 718,00 грн. У зв'язку з цим також змiнено графiк зменшення ліміту.
Додатковим договором № 5 вiд 30 червня 2009 року до кредитного договору лiмiт кредитування зменшено до 168 518,00 грн. У зв'язку з цим також змiнено графiк зменшення ліміту.
На забезпечення належного виконання умов кредитного договору №30/К-07 від 25 травня 2007 року між ТОВ «УКРПРОМБАНК», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договiр iпотеки № 30/Zкiп-07 вiд 25 травня 2007 року, посвiдчений Бургазли І. І. , приватним нотapiycoм Запорiзького мiського нотарiального округу за реєстровим №3028, за умовами якого у забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком передано в iпотеку нерухоме майно: жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, між ТОВ «УКРПРОМБАНК», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договiр iпотеки № 30/Zкiп-07-1 вiд 21 травня 2008 року, посвiдчений Бургазли І. І. , приватним нотapiycoм Запорiзького мiського нотарiального округу за реєстровим №70618, за умовами якого у забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком передано в iпотеку нерухоме майно: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом першої інстанції було встановлено, що скориставшись наданим правом у відповідності до положень частини другої статті 1050 ЦК України ТОВ «Укрпромбанк» 18 лютого 2010 року звернулося до ФОП ОСОБА_1 з вимогою щодо дострокової сплати заборгованості за кредитом та тим самим змінило термін повернення кредиту з 25 травня 2012 року на 19 березня 2010 року.
30 червня 2010 року мiж ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договiр про передачу активiв та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвiдчений 30 червня 2010 року приватним нотapiycoм Київського мiського нотарiального округу Соколовим O. Є. та зареєстрованого в peєcтpi за № 2258.
Вiдповiдно до пункту 4.1 договору відступлення Укрпромбанк відступає Дельта Банку, права вимоги за кредитними договорами та договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань. Перелiк кредитних та забезпечувальних договорiв, права вимоги за якими було передано ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до пункту 4.3. договору від 30 червня 2010 року ПАТ «Дельта Банку» у власність переходять (відступаються) права вимоги за зобов'язаннями, визначеними в п.п. 1.7., 4.1. цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав.
До складу вимог було включене i право вимоги виконання СПД ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 30/К-07 вiд 25 травня 2007 року.
Таким чином, вiдповiдно до умов договору відступлення прав вимоги та згiдно зі статтями 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язанні позичальника за Кредитним договором во вiдбулася замiна кредитора, а ПАТ «Дельта Банк» набуло статусу нового кредитора.
Згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04 червня 2013 року з ОСОБА_1 за даним кредитним договором стягнуто суму заборгованості у розмірі 307 893,89 грн, яка складається з: суми боргу за кредитом у розмірі 167 002,58 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 108 258,19 грн; заборгованості по комісії за управління кредитом у розмірі 12 932,90 грн; пені за несвоєчасне погашення кредиту 12 525,19 грн; пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 7 175,03 грн, яка виникла станом на 07 липня 2012 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду міста Запоріжжя.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 лютого 2018 року справу № 334/8169/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах заборгованості та штрафних санкцій, обрахованих після 04 червня 2013 року (ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.
Щодо права позивача, на стягнення трьох процентів річних від суми простроченого кредиту в розмірі 2 511,90 грн та трьох процентів річних від суми прострочених процентів у сумі 3 131,14 грн від суми простроченого кредиту (167 002,58 грн) колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору від 21 травня 2008 року № 30/Zквіп-07-1 укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 іпотека за даним договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 30/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2007 року в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредитування тощо. Іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмету іпотеки; витрат на страхування предмету іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов договору.
Відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору від 25 травня 2007 року № 30/Zкіп-07 укладеного між ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_6 іпотека за даним договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 30/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 25 травня 2007 року в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредитування тощо. Іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмету іпотеки; витрат на страхування предмету іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов договору.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Отже, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника, звернення стягнення на предмет іпотеки із включенням до суми боргу 3 % річних суперечить умовам договорів, оскільки таке зобов'язання іпотекою за цими договорами забезпечується.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-2104цс16 від 23 листопада 2016 року та в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 309/5440/15-ц (провадження № 61-4581св18).
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп.62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Твердження суду апеляційної інстанції про те, що позовна давність переривається в момент пред'явлення позовної заяви, зупиняє свій перебіг на час розгляду зазначеної заяви судом, та починає свій відлік спочатку після набрання рішенням законної сили є помилковими з огляду на таке.
Частиною першою статті 263 ЦК України перебачений перелік підстав для зупинення перебігу строків позовної давності серед яких: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
Такої підстави зупинення строку позовної давності, як розгляд позовної заяви судом, чинним законодавством не передбачено.
Вищенаведена норма спростовує висновок суду апеляційної про те, що позовна давність переривається в момент пред'явлення позовної заяви, зупиняє свій перебіг на час розгляду зазначеної заяви судом, та починає свій відлік спочатку після набрання рішення законної сили.
Суд апеляційної інстанції не врахував зазначених норм матеріального права та на порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України 2004 року дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову з наведених вище мотивів.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вірно встановив суд першої інстанції права та інтереси кредитора були порушені у 2009 році, що також підтверджено у Додатковій угоді № 6 від 30 червня 2009 року, предметом якої було визначення порядку погашення простроченої заборгованості у розмірі 7 725,00 грн, що з урахуванням умов кредитного договору пов'язується з виникненням у кредитора права вимоги несплаченої частини та/або вимоги дострокового повернення всієї суми за кредитним договором, включаючи несплачену суму кредиту, відсотки за користування, пеню тощо.
Направивши вимогу про дострокове погашення всієї суми кредиту 18 лютого 2010 року від 17 лютого 2010 року за № 0711-465, та пред'явивши позов у 2011 році банк скористався правом дострокової вимоги всієї суми кредиту та тим самим змінив термін повернення кредиту з 25 травня 2012 року на 19 березня 2010 року, тобто на наступний день після спливу 30 днів з дати направлення вимоги.
В той же час, як вірно встановив суд першої інстанції, пред'явлення позову до відповідачки у 2011 році було підставою для застосування положень статті 264 ЦК України у зв'язку з чим саме такі дії позивача є моментом переривання перебігу строку позовної давності, що почався з 19 березня 2010 року (з моменту застосуванням кредитором права на дострокове повернення кредиту шляхом направлення вимоги) та моментом, з якого почався перебіг нового строку позовної давності, три роки за яким спливли у листопаді 2014 року.
Таким чином місцевим судом було вірно встановлено, що строк позовної давності в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі простроченої кредитної заборгованості - 167 002,58 грн щодо вимог до будь - якого з боржників сплив ще у листопаді 2014 року - зі спливом трьох років з моменту пред'явлення позову про стягнення заборгованості.
З огляду на вищенаведені норми матеріального права та наявність заяви представника відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску строків позовної давності колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у позові з підстав спливу строку позовної давності.
Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги та зазначає, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що позовна заява до Ленінського районного суду міста Запоріжжя до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки була подана 31 серпня 2015 року, тобто поза межами строків позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1674цс17.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 01 грудня 2016 року скасувати.
Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 17 травня 2016 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. С. Висоцька
Судді:А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк І. М. Фаловська