Ухвала
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 558/482/15-ц
провадження № 61-30899св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником останньої ОСОБА_3 , на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року в складі колегії суддів: Григоренка М. П., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 04 січня 2017 року в складі судді Феха Т. С., додаткове рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 31 січня 2017 року в складі судді Феха Т. С. та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року в складі колегії суддів: Григоренка М. П., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_4 зазначила, що у період із 15 жовтня 1994 року по 16 березня 2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час перебування в шлюбі подружжя спільно побудувало та набуло у спільну сумісну власність житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Враховуючи наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , поділити цей будинок, виділивши їй частину будинку площею 150 кв. м в житловому будинку А-2, а саме: на першому поверсі коридор (1-1) площею 11,3 кв. м, підсобну (1-2) площею 38,7 кв. м, котельню (1-3) площею 7,2 кв. м, коридор (1-6) площею 9,1 кв. м, підсобну (1-11) площею 5,8 кв. м, жилу (1-12) площею 8,8 кв. м, на другому поверсі сходову клітку (1-13) площею 9,1 кв. м, жилу (1-17) площею 60.0 кв. м; східці (а), 1\2 частину сараю (Б), а ОСОБА_2 виділити 143,0 кв. м в житловому будинку А-2, а саме: на першому поверсі підсобну (1-4) площею 5,3 кв. м, вбиральню (1-5) площею 0,9 кв. м, коридор (1-6) площею 2,4 кв. м, коридор (1-7) площею 5,5 кв. м, жилу (1-8) площею 23,2 кв. м, жилу (1-9) площею 12,1 кв. м, кухню (1-10) площею 20,7 кв. м; на другому поверсі сходову клітку (1-13) площею 9,1 кв. м, жилу (1-14) площею 22,6 кв. м, жилу (1-15) площею 18,5 кв. м, жилу (1-16) площею 22,7 кв. м; 1/2 частину сараю (Б), льох (Пг/Б), льох (Пг1/Б). У спільному користуванні залишити вбиральню (В).
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що на підставі рішення Демидівської сільської ради народних депутатів Млинівського району Рівненської області від 09 червня 1994 року № 19 йому було відведено земельну ділянку для будівництва житлового будинку і господарських споруд. У червні цього ж року ним було виготовлено будівельний паспорт та розпочато будівництво спірного будинку з господарськими будівлями на вказаній земельній ділянці. До реєстрації шлюбу ним особисто було збудовано хлів (сарай), залито фундамент під будинок, а також придбано будівельні матеріали на загальну суму 153 млн. 831 тис. карбованців. Після укладення шлюбу з ОСОБА_1 він не міг продовжити будівництво будинку, оскільки гроші заробляв він один, яких не вистачало на потреби сім'ї.
ОСОБА_1 також не мала змоги ні фінансово, ні особистою працею брати участь в будівництві будинку, оскільки з грудня 1994 року до червня 1998 року за першою дитиною, та з кінця 1998 року до березня 2002 року з другою дитиною перебувала у відпустці по догляду за дітьми. Тому витрати на будівництво будинку взяли на себе його батьки, а він лише інколи мав змогу фізично допомагати на будівництві. Закупівлю всіх необхідних будівельних матеріалів та витрати на оплату праці будівельників здійснювали його батьки за власні кошти. Будівництво будинку його батьки закінчили в середині 1998 року. Вважає, що житловий будинок і надвірні будівлі АДРЕСА_1 , є його особистою приватною власністю та поділу, як спільне майно подружжя, не підлягає.
Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 04 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 64/100 житлового будинку, надвірних будівель АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_1 . 32/100 житлового будинку, надвірних будівель АДРЕСА_1 .
Виділено ОСОБА_2 . 32/100 житлового будинку, надвірних будівель № АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на 36/100 житлового будинку, надвірних будівель АДРЕСА_1 .
У решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що 36\100 частки вищевказаного будинку було збудовано за особисті кошти відповідача ОСОБА_2 до моменту одруження, а решта під час перебування у шлюбі сторін, за рахунок спільних коштів та зусиль.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині виділення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 32/100 частин житлового будинку, надвірних будівель АДРЕСА_1 скасовано.
У задоволені позову ОСОБА_1 про виділ майна в натурі відмовлено.
У решті оскаржуване рішення залишено без змін.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що через відсутність коштів не оскаржувала рішення суду першої інстанції та змирилася з визначеною судом для неї часткою у спільному майні подружжя, проте з висновками суду не погоджується, оскільки вважає їх неправильними з огляду на те, що при визначенні частки ОСОБА_2 суд першої інстанції помилково не врахував того факту, що значна кількість будівельних матеріалів придбана останнім у період із березня 1993 року по жовтень 1994 року використана на будівництво сараю, льоху та фундаменту під будинок, а на будівництво будинку з придбаних ОСОБА_6 будівельних матеріалів витрачено 53 567,00 грн, тобто частка останнього складає 28/100 від вартості усього домоволодіння, а 72/100 частки є спільною власністю подружжя.
У липні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 04 січня 2017 року, додаткове рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 31 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року, в якій просить скасувати судові рішення в частині визнання 64/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та додаткове рішення в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким 64/100 частки спірного житлового будинку визнати його особистою приватною власністю та здійснити перерозподіл судових витрат. У решті рішення судів просить залишити без змін, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суд першої інстанції проігнорував його доводи про те, що завершення будівництва житлового будинку, яке було розпочато ще до шлюбу, після укладення шлюбу, відбувалося не за рахунок спільних коштів подружжя та спільної праці, а виключно за рахунок коштів та праці його батьків.
Суд, спростовуючи вказаний факт, не навів жодного обґрунтування та не мотивував свій висновок про набуття 64/100 частки спірного будинковолодіння за рахунок коштів подружжя та їхньої спільної праці.
У свою чергу, апеляційний суд всупереч доводам апеляційної скарги не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо встановлених обставин, не зазначив на підставі яких доказів дійшов такого висновку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
За вимогами підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Справу розподілено судді-доповідачу.
Позиція та висновки Верховного Суду
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником останньої ОСОБА_3 , на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року та за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 04 січня 2017 року, додаткове рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 31 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 08 червня 2017 року призначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
А. І. Грушицький
І. М. Фаловська