Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 359/11467/15-ц
провадження № 61-6429св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач за позовом 1- ОСОБА_1 ,
відповідачі за позовом 1: виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області, Бориспільська міська рада Київської області,
треті особи за позовом 1 (позивачі за позовами 2, 3): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач за позовами 2, 3 - Бориспільська міська рада Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року в складі судді
Муранової-Лесів І. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року в складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Антоненко В. І.,
Кашперської Т. Ц.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, Бориспільської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування рішень, визнання права на приватизацію та визнання права власності на частку квартири у порядку приватизації.
Позовна заява мотивована тим, що з 25 червня 1996 року вона разом зі своєю сім'єю перебувала на державному квартирному обліку та включена до окремого списку громадян, які користувалися правом позачергового отримання житла, оскільки була молодим спеціалістом центральної районної лікарні (далі - ЦРЛ), і знаходилася у списку серед громадян цієї черги за № 16. 15 вересня 2010 року між комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора-1» (далі - КП «ЖЕК-1») та нею укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 22,9 кв. м, та на підставі чого така квартира була передана їй у постійне користування на умовах найму.
З метою приватизації указаної квартири вона зверталась до виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області із відповідною заявою, проте їй було відмовлено.
Вважала, що таке рішення прийнято з порушеннями, зокрема: поза межами повноважень виконавчого комітету; рішення є немотивованим, необґрунтованим та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача та членів її сім'ї; не містить жодних правових підстав, мотивів, обґрунтувань щодо наявності підстав для відмови.
Також вона зверталася до Бориспільської міської ради Київської області із такою ж заявою, проте їй теж відмовлено.
Посилалась на те, що 03 серпня 2013 року реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області було видане Бориспільській міській раді Київської області свідоцтво про право власності на указану квартиру, а також державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності.
Вважала, що у відповідності до вимог статей 328, 345 ЦК України, статті 9 ЖК України, статей 1, 2, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», вона та члени її сім'ї мають право на приватизацію по 1/3 частини квартири, у якій вони постійно проживали та користувалися на умовах найму, і яка перебувала у власності територіальної громади та відносилась до державного житлового фонду.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 06 червня 2014 року № 431 та Бориспільської міської ради
від 08 вересня 2015 року № 5525-66-VI, якими відмовлено громадянам
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у передачі у власність (приватизації) квартири АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки зазначеної квартири у порядку її приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
У квітні 2016 року ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернувся до суду з позовами до Бориспільської міської ради Київської області про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності за кожним по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , у порядку приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 посилався на аналогічні обставини, викладені у позовній заяві ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області
від 30 серпня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачі, ухвалюючи оскаржувані рішення, діяли у межах своєї компетенції, у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством. Позивачі не мають права постійного користування спірною квартирою, а тому не набули право на її приватизацію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позов.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що до спірних правовідносин не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також заявник вважала, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що виконавчий комітет під час вирішення питання щодо передачі міській раді спірної квартири у власність діяв у межах своєї компетенції, оскільки виконавчий комітет міської ради не наділений повноваженнями на прийняття рішення щодо відчуження, у тому числі приватизацію об'єктів комунальної власності, окрім тих що пов'язані з підготовчими діями щодо продажу та умов відчуження комунального майна та внесення відповідних пропозицій раді.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У грудні 2016 року Бориспільска міська рада Київської області подала заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що ОСОБА_1 разом з членами її сім'ї: чоловіком ОСОБА_2 та неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Бориспільської міської ради Київської області та включена до окремого списку громадян, які користуються правом позачергового отримання житла, як молодий спеціаліст ЦРЛ, і знаходиться у списку серед громадян цієї черги за № 16.
Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 08 червня 2010 року № 8000-67-V було надано дозвіл КП «ЖЕК-1» на укладання договору оренди на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 з громадянкою ОСОБА_1 , та встановлено орендну плату у розмірі 1,00 грн щомісячно за квадратний метр з ПДВ.
15 вересня 2010 року між КП «ЖЕК-1» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1 оренди житлового приміщення, предметом якого є передача орендодавцем на строк один рік у платне користування орендарю і членам його сім'ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - житлове приміщення - ізольована квартира
АДРЕСА_1 , загальною площею 23,9 кв. м, поверх - 5, кількість кімнат - 1.
03 серпня 2013 року реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області було видане Бориспільській міській раді Київської області свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 7530327, на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 23,8 кв. м, житловою площею 11,4 кв. м, а також державним реєстратором реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області 03 серпня 2013 року було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, з присвоєнням реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна: 125199032105, та внесений запис про таку реєстрацію права за Бориспільською міською радою Київської області на праві комунальної власності.
Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 07 липня 2014 року № 431 відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 у передачі у власність (приватизації) квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 08 вересня
2015 року № 5525-66VI, відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у передачі у власність (приватизації) квартири
АДРЕСА_1 , оскільки квартира є комунальною власністю територіальної громади міста та приватизації не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку (частини перша, друга статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Частиною першою статті 58 ЖК УРСР передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Відповідно до статті 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду укладається у письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Житловим кодексом Українипередбачено, що договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається на підставі ордера на жиле приміщення.
Встановлено, що ордер на спірну квартиру АДРЕСА_1 ні позивачу, ні третім особам не видавався, а проживають вони у спірній квартирі тимчасово на підставі договору оренди.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що спірна квартира перебуває у тимчасовому користуванні позивачів на підставі договору найму та з урахуванням того, що ордер їм на таку квартиру не видавався та договір найму на підставі такого ордеру не укладався, обґрунтовано вважав, що позивачі не мають права на приватизацію спірної квартири, яку вони тимчасово орендують та дійшов правильного висновку про те, що виконавчий комітет приймаючи оскаржуване рішення діяв у межах своєї компетенції та не порушив права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо передачі їм у власність (приватизацію) спірної квартири, оскільки таких прав щодо спірної квартири вони не мають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська