Постанова
Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 606/1645/16-ц
провадження № 61-20574св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
відповідач - кредитна спілка «Калина», ОСОБА_6 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Тернопільської області, у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І., від 25 квітня 2017 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до кредитної спілки «Калина» (далі - КС «Калина»), ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів поруки.
Позовна заява позивачів мотивована тим, що у грудні 2015 року, після отримання позовів про стягнення з них боргу як з поручителів ОСОБА_8 , їм стало відомо, що вони є поручителями за зобов'язаннями ОСОБА_8 , яке виникло між ОСОБА_8 як позичальником та КС «Калина» як кредитором на загальну суму кредиту 100 000,00 грн.
Зазначали, що з ОСОБА_8 вони не знайомі, жодних договорів поруки не підписували, не знали про існування основного зобов'язання, а тому не мають жодних обов'язків перед КС «Калина» та ОСОБА_8
Зазначали, що в різні періоди вони також отримували кредити в КС «Калина», договори оформлювала ОСОБА_9 , яка є донькою ОСОБА_8
16 березня 2015 року вони були в приміщенні КС «Калина» в м. Теребовля та ОСОБА_6 , як працівник кредитної спілки, повідомила їм, що склала додаткові договори до раніше укладених ними договорів (тобто до 16 березня 2015 року) і вони, не читаючи договори, підписали їх.
Вважали, що відповідач ОСОБА_9 ввела їх в оману.
З урахуванням зазначеного, позивачі просиливизнати недійсними договори поруки № ДП-0503856/1, № ДП-0503856/2, № ДП-0503856/3, № ДП-0503856/4, №ДП-0503856/5 від 16 березня 2015 року, які укладені між ними та КС «Калина» і ОСОБА_8 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області у складі судді Марціцкої І. Б. від 02 лютого 2017 року позов ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено.
Визнано недійсними договір поруки № ДП-0503856/1 від 16 березня 2015 року, укладений між КС «Калина» та ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , договір поруки № ДП-0503856/2 від 16 березня 2015 року, укладений між КС «Калина» та ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , договір поруки № ДП-0503856/3 від 16 березня 2015 року, укладений між КС «Калина» та ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , договір поруки № ДП-0503856/4 від 16 березня 2015 року, укладений між КС «Калина» та ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , договір поруки № ДП-0503856/5 від 16 березня 2015 року, укладений між КС «Калина» та ОСОБА_5 , ОСОБА_8 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір поруки № ДП-0503856/4 від 16 березня 2015 року підлягає визнанню недійсним, оскільки ОСОБА_4 його не підписувала, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи від 15 липня 2016 року.
Також суд дійшов висновку про визнання недійсними договорів поруки, які укладені ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , оскільки позивачі в 2014-2015 роках були позичальниками КС «Калина», у зв'язку з чим при підписанні їхніх кредитних договорів, ОСОБА_6 , яка була уповноваженою особою кредитної спілки, ввела їх в оману та надала для підпису оспорювані договори поруки, і в подальшому використала їх в своїх корисливих мотивах, надавши кредит ОСОБА_8 , яка є матір'ю ОСОБА_6 , поручителями вказавши позивачів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу КС «Калина» задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними договорів поруки, укладених з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у визнанні недійсними договорів поруки, укладених ними 16 березня 2015 року з КС «Калина» за недоведеністю.
У решті рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними договорів поруки, укладених з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та відмовляючи у задоволенні цих вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі не довели своїх позовних вимог, а саме що при укладенні оспорюваних договорів їх введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У травні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_3 вказував на те, що у кредитній спілці він отримував кредити 27 лютого 2012 року, 13 листопада 2012 року, 08 серпня 2013 року та 14 липня 2014 року, а поручителем виступав 05 травня 2011 року, 08 листопада 2012 року та 14 травня 2014 року. Кредити надавались на суму не більше 10 000 грн, на строк до одного року.
ОСОБА_1 вказувала на те, що кредити вона отримувала у КС «Калина» 25 серпня 2010 року та 13 липня 2011 року, а поручителем виступала 30 липня 2012 року.
ОСОБА_2 вказувала на те, що отримувала у кредитній спілці кредити 11 лютого 2009 року, 30 вересня 2009 року, 11 травня 2010 року, 31 серпня 2010 року, 26 квітня 2012 року, 15 жовтня 2013 року, 15 квітня 2014 року, 24 березня 2015 року, 24 березня 2016 року, а поручителем виступала 15 травня 2012 року та 17 травня 2013 року. Кредити надавались на суму не більше 10 000 грн, на строк до одного року.
Зазначали, що ОСОБА_6 використала їх у своїх корисливих мотивах, ввела їх в оману, мотивуючи тим, що вони підписують зміни до раніше укладених договорів, внаслідок чого їм не було відомо, що вони підписують договори поруки від 16 березня 2015 року.
ОСОБА_8 вони не знали, а тому не могли виступати поручителями за її зобов'язаннями.
Крім того, ОСОБА_6 10 грудня 2015 року написала розписки про те, що поверне ОСОБА_2 та ОСОБА_1 борг за кредитним договором ОСОБА_8 у сумі 30 000 грн кожній до 30 квітня 2016 року. На даний час ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виїхали за кордон.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
У серпні 2017 року КС «Калина» подала заперечення (відзиви) на касаційні скарги, в яких просила відмовити у задоволенні касаційних скарг та залишити рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04 червня 2019 року справу призначено колегії суддів у складі судді-доповідача Кривцової Г. В. та суддів: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 березня 2015 року між КС «Калина» та ОСОБА_8 укладений договір кредитної лінії № 0503856, за яким остання отримала кредит на суму 100 000 грн, строком на 24 місяці до 16 березня 2017 року.
На забезпечення виконання основного зобов'язання 16 березня 2015 року укладені договори поруки: № ДП-05О3856/1 між КС «Калина» та ОСОБА_1 , ОСОБА_8 ; № ДП-0503856/2 між КС «Калина» та ОСОБА_2 , ОСОБА_8 ; № ДП-0503856/3 між КС «Калина» та ОСОБА_3 , ОСОБА_8 ; № ДП-0503856/4 між КС «Калина» та ОСОБА_10. ОСОБА_8 ; № ДП-0503856/5 між КС «Калина» та ОСОБА_5 , ОСОБА_8
Вищевказані договори поруки підписані зі сторони КС «Калина» ОСОБА_11 , позичальником-боржником ОСОБА_8 та поручителями.
Також установлено, що у провадженні Теребовлянського ВП ТУНП в Тернопільській області перебуває кримінальна справа щодо підробки підписів на договорах поруки, укладених з позивачами.
У даному кримінальному провадженні призначалась почеркознавча експертиза.
Згідно з висновком експерта за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи від 15 липня 2016 року, яка проведена Тернопільським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, на оспорюваних договорах поруки № ДП-05О3856/1, № ДП-0503856/2, № ДП-0503856/3 від 16 березня 2015 року підписи виконані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Підпис вище лінії графлення, перед графою « ОСОБА_4 » договору поруки №ДП-0503856/4 від 16 березня 2015 року виконаний не ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилалась на те, що їх ввела в оману працівник КС «Калина» ОСОБА_6 , яка є дочкою позичальника ОСОБА_8 , оскільки запропонувала підписати їм додаткові угоди, що вони і зробили.
Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
З аналізу вказаної норми слід дійти висновку, що правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачі не довели факту навмисного введення їх в оману працівником КС «Калина» щодо обставин, які мають істотне значення.
Також суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що написання ОСОБА_6 розписки про повернення грошових коштів за кредитним договором не може бути підставою для визнання договорів поруки недійсними, оскільки ОСОБА_6 не уповноважена на підписання таких договорів і всі вищевказані договори поруки підписані ОСОБА_11
Доводи касаційних скарг зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Кривцова Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник