31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №522/1597/15-ц
провадження № 61-12079ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи -ОСОБА_3
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальних збитків
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з ОСОБА_2 , як винуватця ДТП, 72 704,77 грн. вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 21 листопада 2014 року о 09 годині 30 хвилині відповідач, керуючи автомобілем марки «БМВ» д/н НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині регульованого перехрестя вулиць Італійський бульвар та Канатна у м. Одесі при ввімкненні сигналу світлофору, що дозволяє рух, не надав дорогу автомобілю марки «Toyota Corolla», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який завершував рух через перехрестя, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене статтею 124 КупАП України та постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення №522/420/15-п був притягнутий до адміністративної відповідальності. Згідно висновку з визначення вартості матеріального збитку №514/14 від 19 січня 2015 року, загальна вартість відновлювального ремонту складає 72 704, 77 грн.
Посилаючись на положення статей 1166, 1188 ЦК України позивач вважає, що є всі підстави для стягнення вартість відновлювального ремонту в розмірі 72 704,77 грн та задоволення заявлених позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди, суму в розмірі 72704, 77 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат за сплачений судовий збір в сумі 727,04 грн.
Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вартості відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 72704,77 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25 березня 2015 року змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальних збитків 58 900 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 589 грн.
Задовольняючи частково апеляційну скаргу та змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що витрати, які ОСОБА_1 понесла для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) склали 58 900 грн, а не 72 704, 77 грн, які позивач просила стягнути з відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2017 й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу з Городнянського районного суду Чернігівської області.
У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не досліджувались первинні документи, які стосуються ДТП, а саме схема ДТП та протокол про адміністративне правопорушення в яких мали бути чітко визначено характер та місце пошкоджень, не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між поведеними ремонтними роботами деталей та пошкоджень, які були завдані відповідачем, що призвело до надмірного нарахування збитків, які не були завдані під час скоєння ДТП.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 листопада 2014 року о 09 годині 30 хвилині відповідач, керуючи автомобілем марки «БМВ» д/н НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині регульованого перехрестя вулиць Італійський бульвар та Канатна у м. Одесі при ввімкненні сигналу світлофору, що дозволяє рух, не надав дорогу автомобілю марки «Toyota Corolla», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який завершував рух через перехрестя, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 15 січня 2015 року в справі №3/522/182/15 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно висновку з визначення вартості матеріального збитку №514/14 від 19 січня 2015 року, виконаного експертом ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача склала 72 704,77 грн; загальний розмір збитків з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників транспортного засобу склав 38 480, 90 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в приватному акціонерному товаристві страховій компанії «Галицька», забезпеченим транспортним засобом значився автомобіль марки «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 (поліс № А1/4493952 , строк дії з 14 листопада 2014 року по 13 листопада 2015 року) (а.с.101). Згідно інформації від 16 грудня 2015 року ПрАТ СК «Галицька» письмових повідомлень від учасників дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21 листопада 2014 року на перехресті вулиць Італійський бульвар та Канатна в м. Одесі за участю автомобіля марки «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля марки «Toyota Corolla», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Визначення вартості матеріального збитку шляхом проведення незалежної оцінки (виконавець - оцінювач транспортних засобів) або автотоварознавчого дослідження (виконавець - судовий автотоварознавець) відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», в якій сказано, що Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках.
Таким чином, аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для стягнення з винуватця ДТП вартості збитків є наявність вини такої особи у скоєнні ДТП та оцінка розміру завданої шкоди у відповідності до Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні».
Задовольняючи апеляційну скаргу частково та змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріального збитку, який підлягає стягненню з винної у ДТП особи, апеляційний суд виходив із того, що витрати на ремонт склали 58 900 грн, що підтверджено актом виконаних робіт від 8 квітня 2015 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру №12 від 8 квітня 2015 року станції технічного обслуговування фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 .
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові ухвали - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров