Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 337/1673/16-ц
провадження № 61-24492св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопарк»,
треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2016 року у складі судді
Кучерука І. Г. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кахаря С. В., Крилової О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк» (далі - ТДВ «Автопарк»), треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (далі - ПрАТ «Європейський страховий альянс»), про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 14 серпня 2015 року у місті Запоріжжі на перехресті вулиці Рубана та вулиці Курузова сталася ДТП за участі автомобіля АТАМАН А-09304, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Skoda Felicia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керування, внаслідок чого зазначені транспорті засоби отримали механічні ушкодження.
ОСОБА_2 визнав свою вину у порушенні Правил дорожнього руху України, учасники ДТП за взаємною згодою склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а тому відносно нього протокол про адміністративне правопорушення не складався. ОСОБА_2 , перебуваючи у трудових відносинах з ТДВ «Автопарк» здійснював пасажирські перевезення на маршруті № 87, сполученням вулиця Рубана - проспект Металургів у місті Запоріжжі.
Згідно з договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 22 липня 2015 року № АЕ/3843205, цивільно-правова відповідальність перед третіми особами на забезпечений транспортний засіб - автомобіль АТАМАН А-09304, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий альянс», з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, у розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно до страхового акту від 29 вересня 2015 року № 1121/15/50ЦВ04/01/2, страховиком прийнято рішення про виплату потерпілому ( ОСОБА_1 ) страхового відшкодування у розмірі 12 490,53 грн.
Відповідно до звіту про оцінку автомобіля Skoda Felicia, реєстраційний номер
НОМЕР_2 від 30 вересня 2015 року № 194, складеного спеціалістом автотоварознавцем ОСОБА_3 , вартість майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 19 533,01 грн. Фактично на відновлення зазначеного транспортного засобу він витратив 37 110,00 грн, з яких: 750,00 грн - оплата послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля; 400,00 грн - витрати на оплату послуг фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за розбірку-збірку автомобіля для проведення додаткового огляду оцінювачем; 35 960,00 грн - оплата за ремонт автомобіля.
Посилаючись на те, що розмір страхового відшкодування є недостатнім для відшкодування реально заподіяної йому шкоди, позивач просив стягнути з відповідача, як юридичної особи, з якою винна особа перебуває у трудових відносинах, різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 24 619,47 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ТДВ «Автопарк» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 24 619,47 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини працівника ТДВ «Автопарк» позивачеві завдано майнову шкоду. Оскільки реальні збитки, понесені позивачем на відновлення пошкодженого автомобіля, перевищують розмір страхового відшкодування, різниця невідшкодованої суми підлягає стягненню з відповідача. Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинено або обмежено договором.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТДВ «Автопарк» відхилено, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ТДВ «Автопарк», у якій заявник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2016 року і ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2017 року, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги
ОСОБА_1 про стягнення з відповідача різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля Skoda Felicia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та виплаченим ОСОБА_1 страховим відшкодуванням, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не звернув увагу, що потерпілий не оспорював розмір, визначеної йому ПрАТ «Європейський страховий альянс» майнової шкоди у сумі 26 258,08 грн та отримав її, а тому відповідно до положень статті 1194 ЦК України, статей 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» набув право вимоги відшкодування відповідачем вартості відновлювального ремонту лише у розмірі, що перевищує ліміт відповідальності страховика з урахуванням франшизи та втрати товарної вартості автомобіля (у разі її наявності), що становить 13 767,55 грн. Суди не встановили, чим була викликана необхідність у проведенні додаткової оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу після отримання позивачем страхового відшкодування, та вийшли за межі заявлених позивачем ОСОБА_1 підстав позову, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 1192 ЦК України («Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого»).
Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
15 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 серпня 2015 року у місті Запоріжжя, на перехресті вулиці Рубана та вулиці Курузова, сталася ДТП, за участі автомобіля АТАМАН А-09304, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Skoda Felicia, реєстраційний номер
НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , унаслідок чого транспорті засоби отримали механічні ушкодження.
ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з ТДВ «Автопарк», працює водієм автотранспортних засобів, на момент ДТП він здійснював перевезення пасажирів. ОСОБА_2 визнав свою вину у порушенні Правил дорожнього руху України, учасники ДТП за взаємною згодою склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а тому відносно нього протокол про адміністративне правопорушення не складався.
Згідно з договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 22 липня 2015 року № АЕ/3843205, цивільно-правова відповідальність перед третіми особами на забезпечений транспортний засіб - автомобіль АТАМАН А-09304, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий альянс», з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, у розмірі 50 000,00 грн.
ПрАТ «Європейський страховий альянс» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 12 490,53 грн трьома траншами, у період з 01 січня
2016 року по 29 січня 2016 року, яке було визначено з урахуванням зменшення вартості деталей при ремонті автомобіля у зв'язку з їх зносом, що становить 13 257,55 грн, та розміру франшизи у сумі 510,00 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Felicia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначено у розмірі 26 258,08 грн.
Відповідно до звіту про оцінку автомобіля Skoda Felicia, реєстраційний номер
НОМЕР_2 від 30 вересня 2015 року № 194, складеного спеціалістом автотоварознавцем ОСОБА_3 на замовлення позивача, вартість майнової шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження в ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 19 533,01 грн, вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля складає 35 693,80 грн. За послуги з проведення автотоварознавчого дослідження позивач сплатив 750,00 грн.
За ремонт пошкодженого автомобіля ОСОБА_1 сплатив приватному підприємцю ОСОБА_4 35 900,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 10 листопада 2015 року № 96, рахунком від 10 листопада 2015 року
№ 96, прибутковим касовим ордером від 10 листопада 2015 року. Крім того, позивач сплатив приватному підприємцю ОСОБА_4 400,00 грн за послуги розбірки-збірки автомобіля, та 750,00 грн фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Автопарк» підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пункту 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Частиною першою статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Установивши, що сума страхового відшкодування у розмірі 12 490,53 грн, виплаченого потерпілому ОСОБА_1 , є недостатньою для покриття реальної вартості ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого в ДТП автомобіля, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування
ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром понесених ним витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням.
Доводи касаційного скарги ТОВ «Автопарк» про те, що отримавши страхове відшкодування, ОСОБА_1 тим самим визнав визначену страховиком вартість відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 26 268,08 грн, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки при визначенні розміру майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню потерпілому, суди виходили з фактичної вартості виконаних робіт з відновлювального ремонту та необхідних запчастин, сплачених ОСОБА_1 відповідно до акту виконаних робіт та прибуткового касового ордеру від 10 липня 2015 року.
За змістом частини першої статті 61 ЦПК України 2004 року, обов'язок доказування обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень покладається на кожну із сторін.
На підтвердження понесених витрат на ремонт автомобіля ОСОБА_1. надав наведені вище докази, натомість відповідач не спростовував доведеність реально понесених позивачем витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу, що становить 35 900,00 грн.
Посилання заявника на те, що позивач погодився з розміром визначеного страховою компанією страхового відшкодування і не оспорював його, а тому суди безпідставно стягнули з ТДВ «Автопарк» суму, що перевищує визначений страховою компанією розмір відновлювального ремонту автомобіля є неспроможними, оскільки відповідно до статті 1192 ЦК України потерпіла особа має право на відшкодуванню реальної вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Позивач просив відшкодувати реально понесені ним витрати на ремонт автомобіля, а тому доводи заявника про те, що суди вийшли за межі заявлених ним позовних вимог, є безпідставними.
Разом з тим, задовольняючи вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди у розмірі фактичної вартості виконаних робіт з відновлювального ремонту та необхідних запчастин, суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що витрати позивача на оплату вартості проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля Skoda Felicia, реєстраційний номер НОМЕР_2 та проведення розбірки-збірки зазначеного транспортного засобу для його додаткового огляду оцінювачем, не є такими, що безпосередньо пов'язані з виконанням робіт по відновлювальному ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Ураховуючи наведене, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя
від 19 вересня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Запорізької області
від 08 лютого 2017 року підлягають зміні, шляхом зменшення визначеного судами розміру майнової шкоди на суму понесених позивачем витрат на проведення розбірки-збірки автомобіля для проведення його додаткового огляду оцінювачем у розмірі 400,00 грн та проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 750,00 грн, з 24 619,47 грн до 23 469,47 грн.
Посилання судів попередніх інстанцій на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, про абсолютне право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, від якого Велика Палата Верховного Суду відступила у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, не вплинуло на правильність вирішення спору по суті, та не свідчить про неправильне застосування судами статей 1192, 1194 ЦК України, з огляду на те, позивач просив відшкодувати реально понесені ним витрати на ремонт пошкодженого транспортного засобу, що перевищують розмір виплаченого страховиком страхового відшкодування.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк» задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 08 лютого 2017 року змінити.
Зменшити розмір майнової шкоди, стягнутої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопарк» на користь ОСОБА_1 , з
24 619,47 грндо 23 469,47 грн.
В іншій частині рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя
від 19 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області
від 08 лютого 2017 рокузалишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко