Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 752/229/17
провадження № 61-29341св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Юніон Стандард Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семашка Дмитра Миколайовича, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Болотова Є. В., Вербової І. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 03 вересня 2015 року між ним та ПАТ «Юніон Стандард Банк» було укладено договір № 1 про відповідальне зберігання цінностей у банку, відповідно до умов якого, за актом приймання-передачі цінностей, який є невід'ємною частиною цього договору, поклажодавець ( ОСОБА_1 ) передає, а зберігач (ПАТ «Юніон Стандард Банк») приймає на зберігання цінності, вичерпний перелік яких наводиться в акті.
Вказував, що він передав цінності банку у формі грошових коштів у розмірі 20 000 доларів США терміном на один місяць.
На його заяву про розірвання договору та повернення цінностей відповідач, а у подальшому уповноважена особа, не відреагували.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк» 20 000 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2017 року у складі судді Новака А. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк» на користь ОСОБА_1 20 000 доларів США.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк» на користь ОСОБА_1 3 600 грн витрат на правову допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими, враховуючи умови договору від 03 вересня 2015 року № 1 про відповідальне зберігання цінностей у банку та пункт 7 частини другої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Юніон Стандард Банк» задоволено.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Юніон Стандард Банк» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 916,48 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції ПАТ «Юніон Стандард Банк» не ліквідовано, тому вимоги позивач у даних правовідносинах повинен був заявляти саме до банку (який є стороною договору зберігання), а не до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк». Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк» повинен був бути залучений до участі у справі у якості третьої особи. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк» не є належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 , вона не приймала на себе будь-яких зобов'язань перед ним за договором зберігання, за своїм статусом вона є лише особою, яка діє від імені банку на час ліквідації банку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Семашко Д. М. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позов повинен був бути поданий до банку, оскільки ОСОБА_1 заявив вимоги саме до уповноваженої особи Фонду та, посилаючись на норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вважав, що саме уповноважена особа має повернути йому кошти за договором зберігання валютних цінностей, а Фонд відповідає за дії своїх співробітників.
Крім того, вказує, що позивач звільнений від сплати судового збору, як споживач, проте апеляційним судом був стягнений з нього судовий збір на користь банку за подання апеляційної скарги.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2018 року ПАТ «Юніон Стандард Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що висновки апеляційного суду є законними та обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції фактично поклав відповідальність з повернення коштів на банк, при цьому не залучивши його до участі у справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Юніон Стандард Банк» укладено договір № 1 про відповідальне зберігання цінностей у банку, відповідно до умов якого, за актом приймання-передачі цінностей, який є невід'ємною частиною цього договору, ОСОБА_1 передав, а банк прийняв на зберігання цінності, а саме 20 000 доларів США, вичерпний перелік яких наводиться в акті. Вказані обставини були встановлені рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Юніон Стандард Банк» про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
ОСОБА_1 виконав умови договору та передав банку грошову суму у розмірі 20 000 доларів США, відповідно до акту приймання-передачі цінностей.
08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 на адресу уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк» надіслав лист з проханням розірвати договір та повернути йому цінності, а саме 20 000 доларів США, які були передані банку на зберігання, однак будь-якої відповіді на вказану заяву не отримав.
23 жовтня 2015 року та 11 листопада 2015 року він звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк» із вимогами щодо повернення 20 000 доларів США, переданих на зберігання банку відповідно до вказаного договору, однак такі вимоги залишилися проігнорованими відповідачем.
Постановою правління Національного банку України від 24 грудня 2015 рок № 939 у ПАТ «Юніон Стандард Банк» «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк» останній віднесений до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 грудня 2015 року № 241 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Юніон Стандард Банк» на підставі постанову Національного банку України від 24 грудня 2015 рок № 939, з 28 грудня 2015 року по 27 грудня 2017 року включно, з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Семашка Д. М., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено та не заперечується сторонами, що на час розгляду справи судами попередніх інстанцій у ПАТ «Юніон Стандард Банк» розпочата процедура ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку.
Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.
Суд першої інстанції ці положення Закону не врахував, не звернув уваги на те, що на час розгляду справи у банку вже розпочато процедуру ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15.
Крім того, подібний висновок викладено також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-254цс18).
За правилами частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 10 ЦПК України 2004 року).
Згідно з положеннями частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року).
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд правильно виходив з того, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що станом на дату ухвалення рішення ПАТ «Юніон Стандард Банк» не ліквідовано, а тому вимоги у даних правовідносинах позивач повинен був заявляти саме до банку (який є стороною договору зберігання), а не до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк». Фонд гарантування вкладів повинен був бути залучений до участі у справі у якості третьої особи. За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Юніон Стандард Банк» не є належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 , не приймала на себе будь-яких зобов'язань перед ним за договором зберігання.
Доводи касаційної скарги про те, що саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів повинна відповідати за заявленими ним вимогами, є необґрунтованими, оскільки апеляційним судом було правильно встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Юніон Стандард Банк» виникли договірні зобов'язання, які є предметом позовних вимог у цій справі, та саме вказане товариство взяло на себе зобов'язання, визначені договором про відповідальне зберігання цінностей у банку від 03 вересня 2015 року.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», проте апеляційним судом був незаконно стягнений з нього судовий збір на користь банку за подання апеляційної скарги, є безпідставними, оскільки він, визначаючи на власний розсуд суб'єктний склад учасників справи, а саме відповідача, звернувся до суду з позовом не до банку, споживачем послуг якого він є, а до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, яка не надавала йому жодних споживчих послуг.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником позивача норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семашка Дмитра Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк