Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 203/3404/16-ц
провадження № 61-32577св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2016 року у складі судді Карпенка С. Ф. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 07 жовтня 2006 року між Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Райфайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 47 600 доларів США.
Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 липня 2012 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за вказаним кредитним договором. Вказувало, що станом на 21 березня 2016 року у зв'язку з систематичною не сплатою щомісячних платежів, утворилась заборгованість відповідача перед товариством, яка складає 43 646,82 доларів США, що еквівалентно 1 120 232,31 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 41 573,94 долари США, заборгованість за відсотками - 2 072,88 долари США.
Ураховуючи наведене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму боргу за кредитним договором від 07 жовтня 2006 року у розмірі 1 120 232,31 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року, у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відмовлено.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків пропуску якого було заявлено відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким його позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про пропуск строку позовної давності, оскільки кредитний договір діє до 07 липня 2021 року, тобто саме з цього часу розпочнеться відлік строку позовної давності.
Доводи особи, яка подалазаперечення на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в якому вказує, що доводи скарги є безпідставними, оскільки судами було встановлено, що товариство змінило строк виконання договору, відповідно до його умов, та з того часу минуло більше трьох років до звернення до суду з цим позовом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині другій статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Встановивши, що боржником особисто останній платіж у погашення заборгованості здійснено 07 лютого 2012 року, кредитором 04 квітня 2013 року на підставі пункту 1.9.1 кредитного договору та частини другої статті 1050 ЦК України змінено строк виконання зобов'язання, шляхом направлення на адресу боржника вимоги про дострокове повне погашення заборгованості за кредитним договором від 07 жовтня 2006 року, а з позовом банк звернувся до суду тільки у липні 2016 року, тобто через більш ніж три роки з настання зміненого строку виконання зобов'язання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про пропуск строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявляла ОСОБА_1 , та відмову у задоволенні позову з цієї підстави.
Колегія суддів звертає увагу на те, що після закінчення строку дії кредитного договору від 07 жовтня 2006 року, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися та банк мав право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), проте сторони з цих підстав судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржили, а суд касаційної інстанції розглядає касаційну скаргу у межах її доводів відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів бере до уваги, що неврахування судами вказаної обставини не призвело до ухвалення незаконного остаточного судового рішення у справі, оскільки по суті апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позову банку, а не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги про те, що строк позовної давності у цих правовідносинах слід відраховувати з 07 липня 2021 року, коли закінчується строк кредитування за кредитним договором, не заслуговують на увагу, оскільки пред'явивши у квітні 2013 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відповідно до пункту 1.9.1 кредитного договору та частини другої статті 1050 ЦК України змінило строк виконання основного зобов'язання та повинно було пред'явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення боржником встановленого строку для дострокового повернення кредиту.
Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості оскаржуваних судових рішень касаційна скарга не містить.
Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у зв'язку із пропуском ним строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем у суді першої інстанції.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному розумінні представником позивача норм матеріального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк