Справа № 752/6127/19
Провадження № 2/752/4451/19
22.05.2019 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Колдіної О.О.,
при секретарі Петрова Є.В.,
розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості,
в провадженні Голосіївського районного суду м.Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості.
Представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накаладення арешту на грошові кошти, все рухоме та нерухоме майно відповідача, в тому числі на корпоративні права та частки у статутних фондах підприємств, якими володіє відповідач, в межах суми позовних вимог, та шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати відчуження належного йому майна до вирішення даного спору по суті.
Свою заяву представник позивача обґрунтовує тим, що за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики судом 18.12.2015 р. було ухвалено рішення, відповідно до якого позовні вимоги задоволено в повному обсязі. На підставі зазначеного рішення 06.04.2016 р. видано виконавчий лист, який пред'явлено стягувачем до примусового виконання до УДВС ГТУЮ у м.Києві. В ході виконання рішення суду про стягнення суми боргу з ОСОБА_2 сторонами виконавчого провадження було досянуто мирової угоди, яка затверджена судом ухвалою суду від 22.08.2016 р. Згідно умов мирової угоди, кінцевим строком погашення заборгованості є 30 травня 2018 року. Однак, умови укладеної між сторонами мирової угоди відповідачем не виконуються, останній не вчиняє жодних дій, які свідчили про його намір повернути суму позики. Існує імовірність віджучення ОСОБА_2 відчуження належного йому майна на користь інших осіб, в зв'язку з чим виникла необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява представника позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо виконання умов укладеної мирової угоди.
Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача просить суд накласти арешт на грошові кошти, нерухоме та рухоме майно, яке належить відповідачу, та заборонити останньому здійснювати його відчуження.
Однак, у запропонований представником позивача спосіб не відповідає характеру спірних правовідносин.
Крім того, представник позивача просить суд накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача, однак не конкретизує майно, на яке необхідно накласти арешт, не визначає його обсяг, належність відповідачу, що може призвести до порушення прав третіх осіб.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, суд
у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду м.Києва.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: