справа № 361/2877/19
провадження № 2-зз/361/55/19
22.10.2019
22 жовтня 2019 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Зазимко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду через свого представника адвоката Міщенко О.Г. із заявою, у якій просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності на спадкове майно, а саме: скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначав, що 24 квітня 2019 року суд постановив вказану ухвалу про забезпечення позову за заявою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Усенка М.М. від 22 квітня 2019 року, при постановленні цієї ухвали суд не звернув уваги на те, що дана заява не відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України, була подана неуповноваженим представником позивача, до цієї заяви про забезпечення позову суду не були додані письмові докази на обґрунтування заявлених вимог, забезпечення судом зазначеного позову порушує права власника спірної квартири ОСОБА_3 , якій на момент подачі даної заяви належить спірна квартира згідно із договором купівлі-продажу від 15 березня 2019 року.
Всупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову місце проживання чи перебування позивача ОСОБА_2 не було зазначено, копію паспорта чи іншого документа, що посвідчує її особу, теж не додано. У порушення п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування необхідності забезпечення даного позову, відповідні докази суду не надано. З метою забезпечення позову позивач просила накласти арешт на квартиру, що на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1 , разом з тим будь-яких доказів належності останньому цієї квартири суду вона теж не надала.
Крім того, ордер адвоката Усенка М.М. на представництво прав ОСОБА_4 .В ОСОБА_5 належним чином не оформлений, назва органу, в якому адвокат має право надавати правничу допомогу позивачу, в ордері не вказана.
Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні заяву підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеному, просила суд заяву про скасування заходів забезпечення позову задовольнити та скасувати накладений арешт на належну ОСОБА_1 квартиру.
Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні проти задоволення даної заяви заперечував, просив суд у її задоволенні відмовити, посилаючись на те, що на момент подачі заяви про забезпечення позову він не міг отримати відомості щодо належного власника спірної квартири. Позов подано до ОСОБА_1 , оскільки зі слів нотаріуса саме йому була відчужена спірна квартира померлою матір'ю позивача ОСОБА_8 , що її волі не відповідало. Дізнавшись про те, кому на даний час належить спірна квартира ним подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, де відповідачем зазначено також нового власника квартири ОСОБА_3 , тому на даний час арештом квартири жодним чином права відповідача ОСОБА_1 не порушено.
З'ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пленум Верховного Суду України в преамбулі, пункті 1 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” роз'яснив, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових вимог та інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, у тому числі й задля попередження потенційних труднощів та складнощів у подальшому виконанні такого рішення.
У абзаці 1 пункту 4 вказаної постанови Пленум Верховного Суду України зазначив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
За змістом ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У ч. 4 ст. 158 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Судом встановлено, що у квітні 2019 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 18 вересня 2015 року між її матір'ю ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Бурлакою А.К., зареєстрований в реєстрі за № 892, та визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на дану квартиру.
Разом із позовною заявою ОСОБА_2 через представника ОСОБА_7 подала до суду заяву про забезпечення цього позову, у якій вона просила з метою забезпечення позову накласти арешт на належну відповідачу ОСОБА_1 на праві власності вказану квартиру.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено, накладено арешт на спірну квартиру АДРЕСА_1 .
Задовольняючи заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт на спірну квартиру, суд виходив із того, що дана квартира належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1
До заяви про скасування заходів забезпечення позову представник відповідача надала суду витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09 вересня 2019 року, з якого видно, що власником спірної, вказаної вище квартири є ОСОБА_3 .
Підставою набуття ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 є договір купівлі-продажу від 15 березня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Лисогором О.А., зареєстрований в реєстрі за № 619.
Участі у даній цивільній справі ОСОБА_3 не бере, хоча даний спір безпосередньо стосується її цивільних прав та інтересів.
Виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести до певних складнощів при виконанні рішення суду.
Наведене свідчить про те, що на момент подачі позивачем ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_7 заяви про забезпечення позову відповідач ОСОБА_1 власником спірної квартири не був, тому будь-яких дій щодо розпорядження цією квартирою він вчинити не міг, арешт на належну йому на праві власності спірну квартиру теж не міг бути накладений судом, оскільки вона фактично йому не належала.
Виходячи з наведеного вище, враховуючи, що на момент подачі позову та заяви про забезпечення позову спірна квартира АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_1 на праві власності не належала, арешт на належну йому дану квартиру не міг бути накладений, тому суд вважає, що заява про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності на спадкове майно є обґрунтованою та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 150, 151, 158, 259, 260 ЦПК України, суд
Клопотання задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2019 року у цивільній справі № 361/2877/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності на спадкове майно.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Дутчак І. М.