04 листопада 2019 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 362/1461/18
Номер провадження 22-ц/824/14700/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Кравченко Л.М., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,
У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. та сплаченого судового збору у розмірі 1 762 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням з'ясовано, що 03 серпня 2015 року близько 20 год. 15 хв. на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 між позивачем, його дружиною та сином з одного боку та відповідачем, дружиною та сином останнього з другого боку виник словесний конфлікт, що в подальшому переріс у штовханину.
Не зважаючи на пропозицію завершити конфлікт, відповідач почав навмисно наносити удари позивачу. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 336 від 07 грудня 2016 року ОСОБА_2 заподіяно позивачу наступні тілесні ушкодження: два крововиливи на внутрішній поверхні правої щоки, садна зовнішньої поверхні лівого променево-зап'ястного суглобу, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
У судовому засіданні, 03 листопада 2017 року, відповідач повністю визнав свою вину у навмисному заподіянні позивачу тілесних ушкоджень. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України, а цивільний позов залишено без розгляду.
Позивач зазначає, що заподіяні йому тілесні ушкодження стали наслідком тривалих фізичних страждань. У результаті протиправних дій відповідача позивач довгий час перебував у морально пригніченому стані через переживання стосовно можливих негативних наслідків на своє здоров'я. Крім того, останньому, як постраждалій особі, ніяково перед родичами та сусідами.
Рішенням Васильківського міськрайронного суду Київської області від 26 липня 2019 року (а.с. 47 - 50) позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. та судові витрати у розмірі 1 762 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, 02 жовтня 2019 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, ухвалення його без врахування правової позиції вищих судів у справах про стягнення моральної шкоди, що призвело до порушення норм процесуального та морального права, просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2019 році.
Апеляційну скаргу обґрунтовано зокрема тим, що судом проігноровано порушення позивачем правил подання доказів, враховуючи, що останнім докази подані на стадії розгляду справи по суті.
Скаржник зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції позивач пояснив, що не звертався до лікарів з приводу погіршення його загального фізичного та психічного стану, не відчув суттєвих змін у повсякденному житті, які б мали вплив на душевну рівновагу останнього, а наслідки тілесних ушкоджень, завданих відповідачем у 2015 році, пройшли майже безболісно та швидко, загострення хронічних хвороб у останнього не спостерігається.
Крім того, матеріали справи не містять доказів наслідків страждань позивача та їх тривалості. а також жодного медичного документу на підтвердження звернення позивача до лікаря-психіатра чи спеціаліста психолога з приводу спричинення йому душевних страждань.
Скаржник підкреслює відсутність документального підтвердження змін релігійного буття позивача як віруючої людини.
На думку скаржника, судом першої інстанції не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями ОСОБА_2 та заподіянням моральної шкоди ОСОБА_3 , оскільки у судовому засіданні конкретними доказами не доведено вплив психотравмуючої події на психічний стан потерпілого, а також наявності моральних страждань за відповідними соціологічними дослідженнями, експертизами та методиками, рекомендованими Міністерством юстиції України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Відзиву подано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебували матеріали кримінального провадження № 12017110140001590 від 19 вересня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, - умисне легке тілесне ушкодження.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2017 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України на підставі ст.49 КК України; кримінальне провадження № 12017110140001590 від 19 вересня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, на підставі ст.44, п.1 ч.1 ст.49 КК України було закрито, а цивільний позов залишено без розгляду (а. с. 8 - 9).
Ухвала суду набрала законної сили 13 листопада 2017 року.
Зі змісту вищевказаної ухвали суду від 03 листопада 2017 року вбачається, що 03 серпня 2015 року близько 20 год. 15 хв. обвинувачений ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_5 та їх сином ОСОБА_6 , перебували поблизу території подвір'я будинку АДРЕСА_1 , де в цей час між ними та сусідами ОСОБА_3 з його дружиною ОСОБА_7 та їх сином ОСОБА_8 виникла словесна суперечка, яка в подальшому переросла в штовханину між вказаними особами. У цей момент у обвинуваченого ОСОБА_2 виник прямий умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Після чого, ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, наніс йому один удар кулаком руки по спині, два удари рукою в праву та ліву частину обличчя та один удар правою ногою в ліву ногу, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у виді двох крововиливів на внутрішній поверхні правої щоки, садні зовнішньої поверхні лівого променево-запясткового суглобу, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
При цьому, судом достовірно встановлено, що в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), визнав повністю.
Частково задовольняючи позовні вимоги, Васильківський міськрайонний суд Київської області виходив із ступеня тяжкості завданих потерпілому тілесних ушкоджень, характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані фізичним болем, та істотності змін у житті останнього.
Крім того, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції керувався принципом розумності та справедливості.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Частиною 6 статті 82 ЦК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до приписів ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з приписами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Так, з матеріалів справи вбачається, що у результаті конфлікту, що виник між сторонами 03 листопада 2017 року, позивачу було завдано легкі тілесні ушкодження. Дана обставина встановлена ухвалою Васильківського районного суду Київської області від 03 листопада 2017 року, а тому відповідно до правил ст. 82 ЦК України не потребує доказуванню.
Крім того, ОСОБА_2 повністю визнав свою вину щодо заподіяння умисних легких ушкоджень ОСОБА_3 .
Таким чином, встановивши, що відповідачем завдано позивачу легких тілесних ушкоджень, врахувавши їх характер та обставини спричинення, фізичні і моральні страждання останнього та наслідки ушкоджень, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди і, виходячи з засад розумності та справедливості, обґрунтовано визначив завдану останньому моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Аналізуючи питання щодо обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що сторонам було надано вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли під час вирішення спору між сторонами як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Так, у апеляційній скарзі скаржником не уточнено, які саме докази подано позивачем з порушенням правил, встановлених ст. 83 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не доведено вплив психотравмуючої події на психічний стан потерпілого, а також наявність моральних страждань не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди.
Крім того, посилання скаржника на пояснення позивача, з яких вбачається, що останній не звертався до лікаря з приводу погіршення загального фізичного та психічного стану не відчув суттєвих змін у повсякденному житті не впливають на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
Як зазначає у своїх рішення Європейський суд з прав людини розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерплої особи та не повинен призводити до її збагачення за рахунок держави, а тому сума морального відшкодування визначена судом першої інстанції є обґрунтованою і відповідає приписам законодавства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2019 року без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В.В. Саліхов
О. В. Шахова