04 листопада 2019 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 758/6333/17
Номер провадження № 22-ц/824/11680/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадженняв місті Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюк В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування та завданої внаслідок ДТП шкоди,
У травні 2017 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн., стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача матеріального збитку в розмірі 68 545 грн. 06 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 жовтня 2016 року на дорозі Київ-Чоп 25 км в межах Києво-Святошинського району Київської області сталась ДТП за участю автомобіля «BMW 320» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Opel Astra H» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області винним у вчиненні правопорушення, яке спричинило ДТП, визнано водія «BMW 320» ОСОБА_2 .
На місці ДТП відповідач-2 повідомив потерпілих осіб, що його цивільно-правова відповідальність не застрахована.
ОСОБА_4 як водій автомобіля «Opel Astra H», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП подав до МТСБУ повідомлення про ДТП, у подальшому позивач як власник вищевказаного транспортного засобу звернулась з заявою про відшкодування шкоди.
Відповідно до звіту № 1315 від 23 листопада 2016 року, виконаного за замовленням МТСБУ, розмір матеріального збитку, завданого автомобілю «Opel Astra H», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 168 545 грн. 06 коп.
31 січня 2017 року позивача повідомлено, що згідно інформації, отриманої з Центральної бази даних МТСБУ стосовно транспортного засобу «BMW 320», д.н.з. НОМЕР_1 , було укладено договір обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ 7088981, виданий ПрАТ «УПСК». 02 лютого 2017 року позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про страхове відшкодування та надала копію вищевказаного звіту, а 13 лютого 2017 року направила оригінали фінансових документів на підтвердження оплати виконаних робіт щодо часткового відновлення транспортного засобу «Opel Astra H», д.н.з. НОМЕР_2 .
Однак, відповідач-1 відмовив у виплаті страхового відшкодування з посиланням на неможливість встановлення розміру заподіяної шкоди з огляду на часткове відновлення транспортного засобу.
На думку позивача, її вина в тому, що огляд транспортного засобу не відбувся, відсутня, оскільки останній стало відомо про наявність у відповідача-2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів лише після відновлення транспортного засобу.
Отже, позивач із поважних причин не мала змоги надати для огляду страховій компанії належний їй транспортний засіб, а тому відсутнє порушення ст. 37 Закону України № 1961-ІV. Крім того, та обставина, що транспортний засіб на момент огляду був відновлений, не є перешкодою для визнання відповідачем-1 випадку страховим, оскільки останньому надавались документи, що підтверджують настання ДТП та вину особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована відповідно до полісу № АЕ 7088981. Таким чином, враховуючи ліміт відповідальності, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 100 000 грн., а з відповідача-2 як безпосереднього завдавача шкоди на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичною шкодою та страховим відшкодуванням у розмірі 68 545 грн. 06 коп.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальний збиток у розмірі 68 545 грн. 06 коп. Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь держави судовий збір у розмірі 1 000 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 685 грн. 45 коп.(а.с. 96 - 105).
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, 11 липня 2019 року ПрАТ «УПСК» направило апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на необґрунтованість, незаконність рішення суду, ухвалення його внаслідок неповного з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано, зокрема тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , особи винної у ДТП, була застрахована у ПрАТ «УПСК», що підтверджується договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 7088981 від 31 березня 2016 року. Судом першої інстанції проігноровано, що поліс на момент ДПТ, був дійсним, а, отже, позивач не була позбавлена можливості дізнатись цю інформацію і вчасно звернутись до страховика. Крім того, судом першої інстанції не перевірено достовірність даної обставини.
Подільський районний суду міста Києва взяв до уваги твердження позивача, що відповідачем-2 на місці ДТП повідомлено потерпілих осіб про відсутність страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу, разом з тим, не перевірив його, оскільки за відсутності страхового полісу не було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 .
Крім того, судом не перевірено подання ОСОБА_4 до МТСБУ повідомлення про ДТП та звернення позивача до МТСБУ з заявою про виплату відшкодування.
Скаржник зазначає, що у зв'язку з зверненням ОСОБА_4 до ПрАТ «УПСК» з повідомленням про ДТП, 26 січня 2017 року відповідач-1 звернувся до суб'єкта оціночної діяльності щодо проведення огляду автомобіля «Opel Astra H», д.н.з. НОМЕР_2 , для визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля.
Разом з тим, відповідно до повідомлення від 27 січня 2017 року проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку є неможливим, у зв'язку з частковим відновленням об'єкту оцінки до огляду.
02 лютого 2017 року позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши копію Звіту № 1315 від 23 листопада 2017 року, а 16 березня 2017 року осатаній було відмовлено в здійсненні виплати.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, зупинено дію рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.
08 жовтня 2019 року на адресу суду надійшов відзив від адвоката Конюшко Д. Б. в інтересах ОСОБА_1 з відповідним підтвердженням його надсилання іншим учасникам справи. З відзиву, зокрема, вбачається, що у судовому засіданні, яке відбулось 15 березня 2019 року був присутній ОСОБА_2 , який підтвердив, що на місці ДТП він повідомив потерпілих осіб про відсутність у нього страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу. Однак, представник відповідача-1 не з'явився у судове засідання, яке відбулось 15 березня 2019 року.
Крім того, вищевказана обставина підтверджується довідкою про ДТП № 3016298565144114, у якій відсутні відомості про наявність полісу, його номеру, терміну дії та страховика, що його видав.
Для відмови у виплаті страхового відшкодування підлягає встановленню причинно-наслідковий зв'язок між неможливістю страховика встановити розмір заподіяної шкоди та невиконанням особою обов'язків, визначених Законом України № 1961-ІV, однак позивач у повному обсязі виконала обов'язок, покладений на неї ст. 33 Закону України № 1961-ІV, та надала транспортний засіб для огляду МТСБУ.
Суд вірно врахував відсутність у відповідача-1 зауважень щодо часткового відновлення пошкодженого транспортного засобу на момент звернення з вимогою до ОСОБА_1 про надання додатково документів, що підтверджують проведення ремонту транспортного засобу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21 жовтня 2016 року на дорозі Київ-Чоп 25 км в межах Києво-Святошинського району Київської області відбулась ДТП за участю транспортного засобу «BMW 320», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача-2 та транспортного засобу «Opel Astra Н», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , що на праві приватної власності належить позивачу. Внаслідок зіткнення вищевказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2016 року винним у вчиненні правопорушення, внаслідок якого трапилась ДТП, визнано ОСОБА_2 (а.с. 9-10).
З довідки № 3016298565144114 про ДТП від 21 жовтня 2016 року вбачається відсутність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу у ОСОБА_2 (а.с. 11 - 13).
Відповідно до повідомлення МТСБУ від 31 січня 2017 року № 3.1-05/2426 згідно інформації, отриманої з Централізованої бази даних МТСБУ відносно транспортного засобу марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ 7088981, виданий страховою компанією ПрАТ «УПСК» (а.с. 14).
Ліміт за шкоду майну складає 100 000 грн. (а.с. 15).
Відповідно до Звіту № 1351 про оцінку автомобіля Opel Astra 1.6і, номерний знак НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля складає 168 545 грн. 06 коп. (а.с. 16-23).
25 січня 2017 року ОСОБА_4 на адресу ПрАТ «УПСК» було направлено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 66 - 67).
Листом від 26 січня 2017 року відповідач-1 звернувся з проханням до ФОП ОСОБА_5 про проведення огляду транспортного засобу Opel Astra, реєстраційний номер НОМЕР_2 та визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику вищевказаного транспортного засобу, на підставі зафіксованих пошкоджень (а.с. 68).
Повідомленням від 27 січня 2017 року ПрАТ «УПСК» проінформовано про неможливість проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Opel Astrа, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв'язку з частковим відновленням об'єкта оцінки до огляду(а.с. 69).
08 лютого 2017 року відповідач-1 направив позивачу лист, у якому просив для встановлення розміру завданого збитку надати фінансові документи (квитанції, чеки), що підтверджують оплату виконаних робіт по відновленню транспортного засобу «Opel Astra Н», д.н.з. НОМЕР_2 , та використаних при цьому запасних частин та матеріалів станом на 27 січня 2017 року, а також підтвердити оплату додаткових витрат (евакуація транспортного засобу) (а.с. 35).
Листом від 16 березня 2017 року ПрАТ «УПСК», посилаючись на пп.37.1.3. ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, відмовило у виплаті страхового відшкодування (а.с. 36-37).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем-1 безпідставно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, враховуючи відсутність у останньої інформації щодо наявності страхового полісу у винуватця ДПТ відносно автомобіля «BMW 320», д.н.з. НОМЕР_1 .
Крім того, судом було враховано відсутність зауваження стосовного часткового відновлення пошкодженого транспортного засобу на момент звернення з вимогою про надання документів на підтвердження проведення його ремонту.
До того ж, відповідачем-1 не доведено належними доказами не відповідність вирахуваної позивачем суми вартості завданої їй матеріальної шкоди дійсним обставинам справи, натомість дана сума підтверджується належними доказами.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Визначення страхового випадку міститься в ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 вищевказаного закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Частиною 1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на потерпілу чи іншу особу, яка має право на отримання відшкодування, покладено обов'язок протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подати страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування для отримання страхового відшкодування.
Частина 1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), якими є навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Так, у результаті ДТП позивачу як власнику транспортного засобу було завдано ОСОБА_2 шкоду у розмірі 168 545 грн. 06 коп. Дана обставина підтверджується Звітом № 1351 про оцінку автомобіля Opel Astra 1.6і, номерний знак НОМЕР_2 , замовником оцінки якого є МТСБУ.
На місці ДПТ відповідач-2 повідомив потерпілих осіб про відсутність у нього страхування цивільно-правової відповідальності, що стало підставою для звернення ОСОБА_4 як водія пошкодженого транспортного засобу з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а саме до МТСБУ.
У подальшому стороні позивача з відповіді МТСБУ стало відомо про наявність страхового полісу, виданого ПрАТ «УПСК» відносно транспортного засобу BMW 320 І , у зв'язку з чим відповідачу-1 було надіслано повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди.
08 лютого 2017 року, отримавши повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 26 січня 2017 року та заяву про страхове відшкодування від 02 лютого 2017 року, з метою встановлення розміру завданого збитку відповідач-1 звернувся до позивача з проханням надати фінансові документи, що підтверджують оплату виконаних робіт по відновленню транспортного засобу Opel Astra Н, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та використаних при цьому запасних частин та матеріалів станом на 27 січня 2017 року. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що страховик, отримавши інформацію про настання страхового та необхідність виплати страхового відшкодування, звернувся до потерпілої особи з проханням про надання фінансових документів стосовно проведеного ремонту автомобіля. Тобто, станом на 08 лютого 2017 року ПрАТ «УПСК» усвідомлювало часткове проведення робіт по відновленню транспортного засобу, разом з тим, не висловило жодних заперечень позивачу.
Частина 1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає перелік підстав, за наявності яких страховик має право відмовити у здійсненні страхового відшкодування. Разом з тим, у даному випадку вони відсутні, а тому колегія суддів вважає, що посилання відповідача-1 на зазначену норму Закону є безпідставним.
Крім того, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції роз'яснив відповідачу-1 право на звернення з клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи або надання суду висновку експерта на підтвердження своїх заперечень, однак останній не скористався таким правом.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставну відмову у виплаті страхового відшкодування та наявності підстав для стягнення з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в межах ліміту, встановленому для майнової шкоди.
Разом з тим, розмір шкоди, заподіяної майну позивача, перевищує ліміт майнової шкоди, визначеної в полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а тому відповідно до правил цивільного законодавства з відповідача-2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивач не була позбавлена можливості дізнатись інформацію стосовно дійсного страхового полісу і вчасно звернутись до страховика не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 повідомив потерпілих осіб про відсутність страхового полісу, а, отже, позивач діяла відповідно до отриманої від винуватця ДТП інформації. Крім того, вищевказана обставина була підтверджена відповідачем-2 під час розгляду справи в суді першої інстанції, а, отже, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.
Звернення ОСОБА_4 до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування підтверджується повідомленням МТСБУ від 31 січня 2017 року.
Посилання скаржника на повідомлення від 27 січня 2017 року, відповідно до якого проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку є неможливим - необґрунтоване, оскільки в матеріалах справи міститься Звіт № 1351 про оцінку автомобіля Opel Astra 1.6і, номерний знак НОМЕР_2 , що є належним та допустимим доказом на підтвердження дійсної вартості матеріальної шкоди.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В.В. Саліхов
О. В. Шахова