Справа № 753/12518/16-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13581/2019
31 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року (суддя Коренюк А.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Компас» про відшкодування шкоди,
встановила:
у липні 2016р. позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок залиття квартири, у розмірі 13 881грн, витрат на оплату звіту № 150/16 від 17 червня 2016р. у розмірі 1 300грн та судових витрат.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідач - обслуговуючою організацією вказаного будинку, з якою 6 березня 2014 року було укладено договір № 65143 про відшкодування витрат за надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.
Позивач стверджувала, що 5 червня 2016р. відбулося залиття її квартири, що підтверджується актом ТОВ Фірма «Компас» від 6 червня 2016р., в якому визначено, що залиття сталося внаслідок того, що лопнув кран холодної води у квартирі АДРЕСА_2 , та зазначено у примітках - самовільно укорочений вивід до унітазу, нарізано різьбу. У даному акті вона написала про те, що роботи по нарізанню різьби до бачка унітазу проводилися у 2014 році, перевірялися неодноразово працівником відповідача (сантехніком) та жодних зауважень чи приписів не було.
Позивач вважала, що залиття сталося з вини відповідача, який не виконував обов'язки по перевірці стану внутрішньобудинкових систем та не утримував внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, не здійснював їх технічне обслуговування та ремонт.
Позивач зазначала, що цим залиттям було пошкоджено майже всі нижче розташовані квартири по стояку з 1 по 10 поверхи. Згідно звіту № 150/16 від 17 червня 2016 року розмір майнової шкоди, який завдано залиттям її квартири, складає 13 881грн., вартість проведених ФОП ОСОБА_2 робіт по складанню звіту становить 1 300грн, які вона просить стягнути з відповідача, як виконавця послуг з утримання будинку, оскільки вважає, що вхідний кран холодної води у її квартирі є запірною арматурою та належить до внутрішньо будинкової системи холодного водопостачання та має утримуватися відповідачем у
належному стані.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та необґрунтованість висновків суду, так як судом не надана належна оцінка акту-претензії від 21 червня 2016 року.
Також позивач посилається на обставини, викладені у позовній заяві.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2014р. (с.с.6).
23 вересня 2014р. між ТОВ Фірма «Компас», як виконавцем, та ОСОБА_1 , як користувачем, був укладений договір № 65143 про відшкодування витрат за надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, згідно якого виконавець зобов'язався забезпечувати обслуговування та експлуатацію будинку шляхом надання користувачу житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкової території.
Згідно акту № 284 від 6 червня 2016 року, який складено працівниками ТОВ Фірма «Компас» та затверджений директором товариства, 5 червня 2016 року сталося залиття квартири АДРЕСА_2 внаслідок того, що лопнув вхідний кран холодної води у квартирі АДРЕСА_2 . Також у акті зазначено про самовільне укорочення відводу до унітазу, нарізання різьби (с.с.8).
Згідно звіту № 150/16 від 17 червня 2016 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_2 , розмір майнової шкоди, який завдано залиттям квартири АДРЕСА_1 , становить 13 881грн (с.с.31-48).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи, наданим доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Підставою для звернення до суду позивач зазначала статтю 1166 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вказана норма матеріального права визначає загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань
Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.
З урахуванням приписів статей 11, 22, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Разом з цим, з наданих суду документів вбачається, що між сторонами існують договірні правовідносини, відповідно до укладеного сторонами договору № 65143 «Про відшкодування витрат за надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території», а відтак правовідносин сторін не регулюються нормами статті 1166 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пункту 3.4.4. договору № 65143 від 6 березня 2014 року «Про відшкодування витрат за надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території» виконавець зобов'язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів для запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законом строки.
Своєчасно проводити за рахунок власних коштів роботи з усунення пов'язаних з наданням послуг неполадок, що виникли з його вини. Здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання житлового будинку, житлових та інших приміщень (п. 3.4.6, 3.4.7).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач у позовній заяві не зазначила, які саме зобов'язання, взяті на себе відповідачем у вищезазначеному договорі, не виконувалися ним належним чином, що призвело до залиття її квартири.
Позивач обмежилася посиланням у позовній заяві на невиконання відповідачем належного догляду за внутрішньобудинковою системою холодного водопостачання. Однак, у чому саме полягав такий неналежний догляд, позивачем зазначено не було.
Відповідно до висновку № 215/17-43 від 29 червня 2017р. судової будівельно-технічної експертизи, встановити технічну причину залиття квартири АДРЕСА_1 , згідно даних візуально-інструментального обстеження не вбачається можливим у зв'язку із відсутністю пошкоджень санітарно-технічних систем. Згідно документальних даних, а саме акту № 284 від 6 червня 2016 року, акту № 279 від 6 червня 2016 року причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є: « Лопнув вхідний кран холодної води в кв. АДРЕСА_2 ». Згідно даних наданого фотознімку та результатів візуально-інтструментального обстеження, не встановлено причинний зв'язок між роботами, проведеними з укорочення кінцевого відгалуження розводки трубопроводу холодної води, що веде до унітазу, нарізанням різьби на такому відгалуженні та руйнуванням вхідного крану холодної води у квартирі АДРЕСА_1 (с. с .87-92).
Разом з цим, згідно висновку № 19/14-2/4-СЕ/18 від 5 листопада 2018р. судової металознавчої експертизи пошкодження різьбової ділянки вихідної муфти наданого на дослідження кульового крану «CW617N, DN15, Ѕ, PN40», яке спричинило розділення деталі
на фрагменти по лінії міжвиткового простору, виникло в результаті одномоментного утворення від дії таких, що перевищили несучу спроможність матеріалу деталі, навантажень переважно розтягу. Вказані зусилля були посилені концентрацією напружень в міжвитковому просторі різьби (уздовж лінії роз'єднання на частки досліджуваної деталі). При цьому несуча спроможність матеріалу, наданого зруйнованого об'єкту, була суттєво ослаблена як надмірною крихкістю металу (нехарактерною для кованої, згідно з маркуванням деталі, латуні), так і наявністю в осередковій зоні злому виливку неметалевих (газових) включень у вигляді раковин і локалізованих пор - ознак, що суттєво погіршують механічні властивості виробу. Виявлені дефекти литва могли ініціювати руйнівні процеси і сприяти їх розвитку, в тому числі, від дії експлуатаційних навантажень (зміни тиску води, вібрації в системі водопостачання тощо). Ознак не експлуатаційного зовнішнього механічного втручання, що могли знаходитися у причинно-наслідковому зв'язку із руйнацією наданого кульового крану, у ході експертного дослідження не виявлено (с.с.131-148).
Аналіз наданих суду першої інстанції доказів свідчить про те, що причиною залиття квартири позивача став розрив кульового крану, який був виготовлений із неякісного матеріалу, що призвело до його руйнації у результаті експлуатації.
Однак, вищезазначені висновки судових експертиз не містять даних, що саме бездіяльність відповідача призвела до руйнації зазначеного крану.
У пункті 2 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла на час виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути і виконавець
Згідно пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 № 630 (із змінами) послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
До істотних умов договору наведених у статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відноситься, в тому числі, визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу.
У пункті 22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку послуги з постачання холодної та гарячої води є після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача.
Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якої діяла на час виникнення спірних правовідносин, внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.
Точка розподілу - це місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване
засобами обліку та регулювання.
У пункті 1.3. постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 303 від 10 березня 2016 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2016 року за № 499/28629, визначено, що внутрішньобудинкова система холодного водопостачання - це система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або у разі її відсутності трійника (врізки) включно, що розташований у квартирі споживача (житловому приміщенні в гуртожитку), нежитловому приміщенні в житловому будинку (гуртожитку).
З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 215/17-43 від 29 червня 2017 року вбачається, що конфігурація мереж та обладнання системи холодного водопостачання в туалеті квартири позивача (поруч з унітазом) зазнала змін. Однак, акти виконаних робіт експерту надані не були, що позбавило експерта можливості встановити конкретний перелік та спосіб виконання будівельних робіт.
Позивачем не було надано доказів, що вказані роботи були проведені відповідачем і що саме відповідачем був під'єднаний на зварюванні кутовий металевий трубопроводів, на якому була закріплена запірна арматура на різьбленні (кран), розрив якого призвів до залиття квартири позивача.
Також позивачем не надано доказів, що саме відповідачем був встановлений вказаний кульовий кран.
Враховуючи висновки судової металознавчої експертизи від 5 листопада 2018 року, що визначена фактографічна картина зломів наданого кульового крану найбільш відповідає наслідкам дії навантажень переважного розтягу із незначним впливом згину, відсутні підстави для висновку, що саме дії чи бездіяльність відповідача призвела до розриву вказаного крану.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за відшкодування шкоди, завданої позивачу залиттям квартири.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не були оцінені акт про залиття № 279 від 6 червня 2016 року та акт-претензія мешканців від 21 червня 2016 року, на висновки суду не впливають, так як при розгляді даної справи вони не мають доказового значення.
Посилання у апеляційній скарзі, що не проведення відповідачем повторного обстеження квартири позивача згідно акту-претензії від 21 червня 2016 року свідчить про безпідставність складених відповідачем актів № 279 та № 284, колегія суддів вважає безпідставними, так як позивач не заперечувала причину залиття - лопнув вхідний кран холодної води у її квартирі, а відтак доведенню при вирішенні даного спору підлягала та обставина, що вказаний кран належить до внутрішньобудинкових мереж і відноситься до сфери компетенції відповідача, що достовірно під час судового розгляду встановлено не було, враховуючи здійснені у квартирі позивача (поруч з унітазом) зміни мереж та обладнання системи холодного водопостачання, про які зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи.
Крім того, під час судового розгляду було встановлено, що кульовий кран був виготовлений з неякісного матеріалу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, оцінив надані позивачем
докази та висновки судових експертиз, правильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк