Справа № 686/23116/18
Провадження № 22-ц/4820/1737/19
23 жовтня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Гринчука Р. С., Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання - Чебан О.М.,
з участю апелянта, представника відповідача,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2019 року, суддя Логінова С.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення майнової та моральної шкоди,
встановив :
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення майнової шкоди в розмірі 728,76 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
В обґрунтування позову було зазначено, що відповідач безпідставно списав з його карткового рахунку 728,76 грн., у зв'язку з чим йому було заподіяно моральної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.08.2019 року в задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було встановлено дійсних обставин справи та не враховано, що списання з його карткового рахунку коштів відбулося без належних правових підстав, оскільки він не підписував та не був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, на підставі яких банк списав кошти. В той же час відповідач не надав суду тексту договору, на підставі якого відбулося списання коштів, однак суд необґрунтовано зробив висновок про те, що дії банківської установи щодо списання коштів було проведено у відповідності з вимогами договору та вимог закону.
У відзиві на апеляційну скаргу банк просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечила, пояснивши, що хоча Умови і правила надання банківських послуг, на підставі яких здійснено списання коштів і не містять підпису ОСОБА_1 , однак з їх змістом він був ознайомлений, що підтверджується підписом на анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріли справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції було встановлено, що 11.08.2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір на відкриття та обслуговування картки № НОМЕР_1 , який складається із заяви, пам'ятки клієнта, умов і правил надання банківських послуг, тарифів.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що списання коштів у розмірі 728,76 грн. з банківської картки ОСОБА_1 відбулося у відповідності з вимогами закону та положенням договору. За період з 02.09.2012 року по 27.08.2013 року з картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 списувалася комісія за оренду сейфової комірки, що призвело до виникнення заборгованості на картковому рахунку у сумі 728,76 грн. При цьому суд посилався на п.1.1.2.1.9. Умов і правил надання банківських послу, відповідно до якого держатель картки зобов'язаний стежити за витратою коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту. Однак такий висновок суду є помилковим.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В той же час необхідно зауважити, що справа не містить доказів укладення між сторонами договору банківської сейфової комірки № НОМЕР_2 , в якому були б зафіксовані узгоджені сторонами умови щодо порядку нарахування та сплати комісії за оренду сейфової комірки. Як вбачається з відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 05.08.2019 року банк не має можливості надати копію вищевказаного договору у зв'язку з тим, що він не зберігся (а.с.46).
Як вбачається зі змісту листа АТ КБ «Приватбанк» від 20.09.2018 року, №20.1.0.0.0/7-180919/3860, між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір SAMD№08000048588452 від 11.08.2011 року на відкриття та обслуговування картки № НОМЕР_1 , який складається з Заяви, Пам'ятки клієнта, Умов і правил надання банківських послуг, тарифів. Умови та правила надання банківських послуг розташовані на офіційному сайті банку. При цьому банк посилається, зокрема, на п. 1.1.3.2.12 Умов та правил відповідно до якого Банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта для погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб за кредитами, в яких клієнт є поручителем а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта з огляду невиконання зобов'язань перед Банком (а.с.5).
Однак у справі міститься Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 18.11.2013 року, підписана ОСОБА_1 , в якій відсутні умови щодо відкриття та обслуговування картки № НОМЕР_1 . У витягу з повного договору, актуального на 01.11.2013 року, наданого банком відсутні відповідні положення щодо права кредитора на списання коштів у випадку прострочення боржника (а.с.50-51).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позивачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про умови нарахування та сплати комісії не можна вважати встановленим факт укладення між сторонами договору на пункти якого послався суд у своєму рішенні.
Відповідний правий висновок наданий Великою Палатою Верхового Суду у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17.
Таким чином, справа не місить доказів правомірності списання банком з карткового рахунку позивача ОСОБА_1 спірних коштів у розмірі 728,76 грн. на підставі умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.
За встановлених вище обставин, враховуючи відсутність правових підстав для списання АТ КБ «Приватбанк» коштів з ОСОБА_1 , вимоги останнього про стягнення 728,76грн. підлягають задоволенню в порядку ст. 1212 ЦК України.
В той же час апеляційним судом не встановлено правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди. Справа не містить доказів заподіяння позивачу моральної шкоди відповідачем безпідставним списанням грошових коштів. За таких обставин, з урахуванням вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 10000 грн. моральної шкоди необхідно відмовити.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений від спалити судового збору, інших судових витрат у справі апелянт не поніс, тому підстав для розподілу судових витрат в порядку ст. 141 ЦПК України немає.
Керуючись ст .ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2019 року в частині відмови у стягненні 728 грн. 76 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», (ідентифікаційний код 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д), на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), 728 грн. 76 коп. В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 04.11.2019 року
Судді: Р.С. Гринчук
А.В. Купельський
Т.В. Спірідонова