Справа № 686/17658/17
Провадження № 22-ц/4820/1319/19
28 жовтня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П'єнти І.В.,
секретар судового засідання Гриньова А.М.,
з участю: ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/17658/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2019 року (суддя Стефанишин С.Л., повне судове рішення складено 03 травня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, суд
12 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог зазначала, що з 20 лютого 1982 року по 12 листопада 2013 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу на підставі договору міни від 09 жовтня 1997 року набули зазначену квартиру, яка є спільним сумісним майном подружжя. Проте, право власності на квартиру зареєстровано лише за ОСОБА_1 і він її право на це майно не визнає. У лютому 2017 року дізналася про те, що відповідач має намір розпорядитися квартирою на власний розсуд.
Тому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24 травня 2018 року позивачка за первісним позовом просила визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якому вказував, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ними за спільні кошти 18 липня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу була придбана земельна ділянка площею 1000 кв.м, яка розташована на території Грузевицької сільської ради Хмельницької області, кадастровий номер 6825082200:05:004:2654 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. На цій земельній ділянці вони за спільні кошти побудували домоволодіння, до складу якого входить: житловий будинок загальною площею 137,2 кв.м (літ. «А-2»); літня кухня (літ. «Б»); вбиральня (літ. «б»); хлів (літ. «В»); альтанка (літ. «Г»). Вказане домоволодіння прийнято до експлуатації 02 грудня 2015 року та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 січня 2019 року позивач за зустрічним позовом просив визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 1000 кв.м кадастровий номер 6825082200:05:004:2654 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та право власності та на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2018 року зустрічний позов об'єднано в одне провадження для спільного розгляду з первісним.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті позовних вимог відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про судовий збір.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 в позові та задоволення його зустрічного позову. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. При вирішенні первісного позову суд безпідставно не застосував позовну давність, оскільки шлюб розірваний у 2013 році, а позов до суду подано у 2017 році. Суд не врахував, що спірна квартира є його особистою приватною власністю, оскільки набув її на підставі договору міни в 1997 році, обмінявши на належний йому на праві власності незакінчений будівництвом (готовність 86%) житловий будинок по АДРЕСА_4 . Відмова в позові про визнання за ним права власності на Ѕ частину земельної ділянки немотивована. Суд не надав належної оцінки доказам і всупереч вимогам закону відмовив в позові про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, побудованого за час шлюбу. Вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірний будинок від 11 січня 2016 року не пред'являв, оскільки після вирішення судом спору свідоцтво про право власності буде зберігати свою юридичну силу на Ѕ частину майна, належну ОСОБА_3 .
У відзиві ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 і його представник апеляційну скаргу підтримали. ОСОБА_3. та її представник визнали апеляційну скаргу необґрунтованою у повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм
матеріального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 20 лютого 1982 року по 12 листопада 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 листопада 2013 року у справі про розірвання шлюбу встановлено, що шлюбні відносини подружжя припинили на початку січня 2009 року. В період шлюбу сторони придбали нерухоме майно, з приводу розподілу якого виник спір.
На підставі договору міни від 09 жовтня 1997 року ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 .
За договором купівлі-продажу ОСОБА_3 придбала земельну ділянку площею 1000 кв.м, яка розташована на території Грузевицької сільської ради Хмельницької області, кадастровий номер 6825082200:05:004:2654 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.
На цій земельній ділянці побудовано домоволодіння, до складу якого входить: житловий будинок загальною площею 137,2 кв.м (літ. «А-2»); літня кухня (літ. «Б»); вбиральня (літ. «б»); хлів (літ. «В»); альтанка (літ. «Г»). Вказане домоволодіння АДРЕСА_2 прийнято до експлуатації 02 грудня 2015 року і право власності на нього зареєстровано за ОСОБА_3
Визначена спеціалістом вартість земельної ділянки складає 125000 грн, житлового будинку - 137200 грн.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
При частковому задоволенні первісного позову суд виходив з того, що частки майна дружини та чоловіка є рівними і визнав за позивачкою право власності на Ѕ частину квартири.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Висновок суду про відмову в зустрічному позові за недоведеністю позовних вимог не в повній мірі узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
В силу ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і норма ст. 368 ЦК України.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У п.п. 22 - 24 Пленум Верховного Суду України у постанові від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
На підставі ч. 1, ч. 5 і ч. 6 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору міни від 09 жовтня 1997 року (т.1, а.с.6-7), укладеного з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 обміняв незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 86% по АДРЕСА_4 на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 без грошової доплати. Зазначений незакінчений будівництвом житловий будинок належав ОСОБА_1 на підставі розпорядження №950 від 25 листопада 1992 року Хмельницької міської ради народних депутатів (міської адміністрації), тобто був набутий у період шлюбу.
При укладенні договору міни ОСОБА_3 09 жовтня 1997 року надавала свою згоду на обмін незакінченого будівництвом житлового будинку на квартиру (т.2, а.с.4).
Відповідно до розпорядження Хмельницької міської ради №950 від 25 листопада 1992 року «Про надання дозволу для будівництва індивідуальних житлових будинків» (т.2, а.с.3) на час виділення земельної ділянки площею 1000 кв.м по АДРЕСА_4 та надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку сім'я ОСОБА_1 складалася з 4-х чоловік і проживала в однокімнатній квартирі.
Суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів того, що предметом обміну було майно, належне відповідачу за первісним позовом на праві особистої власності.
Тому, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.
Підстав для скасування (зміни) рішення суду в частині вирішення первісного позову немає.
Не ґрунтуються на законі доводи апеляційної скарги щодо пропущення ОСОБА_3 позовної давності.
За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Із змісту позовної заяви ОСОБА_3 та пояснень сторін у суді вбачається, що про порушення свого права остання дізналася у лютому 2017 року, коли ОСОБА_1 виявив намір розпорядитися квартирою і висунув вимогу про її звільнення.
На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №137489 від 11 вересня 2009 року (т.1, а.с.113), виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 липня 2003 року (т.2, а.с.15), ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1000 кв.м кадастровий номер 6825082200:05:004:2654, що розташована Грузевицька сільська рада, житловий масив АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - землі житлової та громадської забудови.
Земельна ділянка набута сторонами у період шлюбу.
Належних, допустимих і достатніх доказів того, що земельна ділянка набута за особисті кошти ОСОБА_3 не надала.
Висновок суду першої інстанції про відмову в позові про визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки суперечить вимогам закону. Відповідно заслуговують на увагу в цій частині доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Рішення суду в частині відмови в позові про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 1000 кв.м кадастровий номер 6825082200:05:004:2654, що розташована Грузевицька сільська рада, житловий масив АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - землі житлової та громадської забудови.
Згідно з ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Правильним є висновок суду про відмову в зустрічному позові про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право власності від 11 січня 2016 року (т.1, а.с.215) ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 загальною площею 137,2 кв.м, житловою площею 56,8 кв.м.
Із змісту декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої 02 грудня 2015 року, вбачається, що початком будівництва будинку є квітень 2006 року, закінченням - вересень 2009 року. Висновок про готовність закінченого будівництвом будинку до експлуатації уповноваженим органом наданий 19 листопада 2015 року.
Отже, будівництво житлового будинку проводилося протягом значного періоду часу, коли сторони підтримували подружні відносини і після припинення таких.
Правова природа набуття права власності на новобудову відрізняється від набуття права власності на інше майно, оскільки новобудова може бути здійснена за рахунок інших осіб.
Визначення частки права власності подружжя в новобудові здійснюється відповідно до часток вкладу у зведення будівлі у період шлюбу.
Зазначену правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 15 листопада 2017 року у справі №6-2921цс16, апеляційний суд враховує на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих і достатніх доказів його вкладу у будівництво спірного житлового будинку, обсягу та вартості будівельних робіт, які були проведені на час припинення подружніх відносин.
Показання свідків, допитаних судом апеляційної інстанції не можуть бути визнані належним доказом на підтвердження зазначених обставин.
Не підтверджують участь позивача за зустрічним позовом у будівництві будинку надані ним письмові докази - договір про користування електроенергією від 11 грудня 2009 року, робочий проект газифікації будинку, виготовлений на ім'я ОСОБА_1 і технічні умови на підключення до газових мереж від 24 січня 2005 року.
З огляду на викладене, не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги щодо безпідставності непроведення розподілу домоволодіння.
Підстав для скасування (зміни) рішення суду в цій частині вимог немає.
На підставі ч. 1 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України документально підтверджені витрати ОСОБА_1 по оплаті судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог (47,7%) у сумі 3084 грн 16 коп.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2019 року в частині відмови в позові про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 1000 кв.м кадастровий номер 6825082200:05:004:2654, що розташована Грузевицька сільська рада, житловий масив АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування індивідуального жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - землі житлової та громадської забудови.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 3084 грн 16 коп (три тисячі вісімдесят чотири грн 16 коп).
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай
Суддя /підпис/ А.П. Корніюк
Суддя /підпис/ І.В. П'єнта
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай