Дата документу 04.11.2019 Справа № 317/2855/18
Єдиний унікальний № 317/2855/18 Головуючий у 1-й інстанції: Громова І.Б.
Провадження №22-ц/807/3072/19 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.
04 листопада 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 липня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (Далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, уточненим під час розгляду спарви, у якому зазначило, що 21 травня 2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www. Privatank.ua. складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом, яка станом на 19 травня 2019 року з урахуванням внесених коштів на погашення кредиту, становила 29922 грн. 56 коп., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредита у розмірі 7996 грн. 06 коп., нарахована пеня за прострочене зобовязання у розмірі 18587 грн. 39 коп., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 1438 грн. 04 коп., штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 1401 грн. 07 коп.
Посилаючись на викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 29922 грн. 56 коп.
Заочним Запорізького районного суду Запорізької області від 16 липня 2019 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 7996 грн 06 коп. - заборгованість за тілом кредиту та понесені судові витрати у загальному розмірі 513 грн. 34 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішення муду АТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції стягнувши заборгованість лише за тілом кредиту в сумі 7996 грн. 06 коп., в тексті рішення зазначив, що підстав для задоволення позову у повному обсязі не має, оскільки сторони не обумовили у письмовому вигляді всі істотні умови договору, однак зазначені висновки не відповідають обставинам справи, а саме матеріали справи містять довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка особисто підписана відповідачем і в якій визначені істотні умови укладеного договору.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку визначеному ст. 360 ЦПК України не надходив.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. Х 100 = 192 100 грн.)), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі обставини.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішеня є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встанвленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Установлено, що 21 травня 2010 року року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником чкого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
При цьому відповідачка підписала не лише заяву від 21.05.2010 року ( а.с. 7), а і довідку про умови кредитування (а.с.8) в якій визначені суттєві умови кредитного договору, як то відсоткова ставка за кредитом, встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, розмір пені та інше.
ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого утворилася заборгованості за кредитом, яка станом на 19 травня 2019 року з урахуванням внесених коштів на погашення кредиту, становила 29922 грн. 56 коп., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредита у розмірі 7996 грн. 06 коп., нарахована пеня за прострочене зобовязання у розмірі 18587 грн. 39 коп., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 1438 грн. 04 коп., штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 1401 грн. 07 коп.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На підставі ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
На підставі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, Банком зобов'язання за договором виконані в повному обсязі, а відповідачка станом на 19 травня 2019 року має заборгованість у розмірі 29922 грн. 56 коп., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредита у розмірі 7996 грн. 06 коп., нарахована пеня за прострочене зобовязання у розмірі 18587 грн. 39 коп., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 1438 грн. 04 коп., штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 1401 грн. 07 коп.
Позивач в ході розгляду справи в суді першої інстанції надав розгорнутий розрахунок заборгованості за договором (а.с. 69-71), з якого вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 з моменту укладання договору систематично частково (не кожен місяць) погашала заборгованість за кредитним договором.
Відповідачкою під час судового розгляду не спростовано факту отримання грошових коштів від банку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в результаті порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору бн від 21 05.2010 року, у відповідачки виникла заборгованість за кредитним договором, яка сстаном на 19 травня 2019 року становить 29922.56 грн.
Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню, колегія суддів виходить з наступного.
Так, статтею 546 ЦК України визначені види забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, за частиною першою вказаною статті виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи, що відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. У зв'язку із зазначеним суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів.
В зв'язку з наведеним з відповідачки підлягають стягненню заборгованість в розмірі 28021.49 грн., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредита у розмірі 7996 грн. 06 коп., нарахована пеня за прострочене зобовязання у розмірі 18587 грн. 39 коп., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу у розмірі 1438 грн. 04 коп. на суму 100 грн.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк".
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1650.05 грн. за подання позовної заяви, 2698.42 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 4348.47 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16 липня 2019 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № бн від 21 травня 2010 року задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк заборгованість за кредитним договором № бн від 21 травня 2010 року в розмірі - 28021.49 грн., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредита у розмірі 7996 грн. 06 коп., нарахована пеня за прострочене зобовязання у розмірі 18587 грн. 39 коп., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 1438 грн. 04 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1650.05 грн. за подання позовної заяви, 2698.42 грн. за подання апеляційної скарги, а всього 4348.47 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 04 листопада 2019 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Подліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.