Дата документу 22.10.2019 Справа № 337/3370/19
Є.У.№ 337/3370/19 Головуючий у 1 інстанції: Кучерук І.Г.
№ 22-ц/807/3183/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
22 жовтня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Бєлки В.Ю.
Онищенко Е.А.
секретар: Бєлова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Черкашина Івана Івановича на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , зацікавлена особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,
В серпні 2019 року ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про видачу обмежувального припису, зацікавлена особа ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01.09.2011 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 , у шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 . Протягом наступних трьох років з моменту народження сина, сім'я трималася виключно на її терпінні, вмінні прощати та бажанні забезпечити дитині можливість зростати та виховуватися у повній та соціально благополучній, хоча б на перший погляд, родині. Проте, її наміри, сподівання та спроби створити по справжньому міцну сім'ю, в середні якої панувала б тепла атмосфера любові, довіри та взаєморозуміння, виявилися даремними, оскільки заінтересована особа не бажав змінюватися: залишаючись грубим, жорстким і навіть жорстоким відношенню до неї; неуважним, безвідповідальним та нервовим по відношенню до сина; дратівливим, запальним та навіть агресивним по відношенню до оточуючих. На початку травня 2016 року, припинили проживання з заінтересованою особою однією сім'єю, тож вона з дитиною оселилася у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . 18.07.2016 року рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя шлюб було розірвано. На день подання заяви, вона з сином ОСОБА_3 проживають в квартирі родичів у АДРЕСА_1 . Майже кожного разу після побачення з сином, під час повернення його до дому, заінтересована особа як і раніше принижувала та ображала її. При цьому, він вже навіть не намагався приховувати власні вчинки від сторонніх, та відкрито, зухвало, в присутності дитини лається в її адресу, а коли чує зауваження чи скарги починає штовхати та бити. З цього приводу змушена була звертатися до поліції, а також до різних організацій, які надають психологічну та іншу допомогу жертвам насильства у родині, та сприяють подоланню викликаних ним негативних наслідків. На протязі 2018 року, заінтересована особа ОСОБА_3 продовжував вчиняти психологічне насильство по відношенню до неї в присутності сина ОСОБА_3 , а саме погрожував та оскорбляв при випадкових зустрічах в місті. В разі випадкової зустрічі на вулиці, заінтересована особа кожного разу підходить, лається, принижує та ображає не звертаючи уваги на оточуючих та саме головне на дитину. Останнім випадком прояву насилля з боку ОСОБА_3 стала його неадекватна та протиправна поведінка до дитини ОСОБА_3 .31.03.2019 року, близько 18 год. в парку біля каскаду «Радуга» який розташований в Вознесенівському районі м. Запоріжжя, колишній чоловік ОСОБА_1 , під час прогулянки, завдав тілесних ушкоджень сину ОСОБА_3 . Одразу після того, як дізналася від сина про побиття, а саме 31.03.19 року, доправила його до лікарні (КУ «Запорізька міська багатопрофільна дитяча лікарня №5), де під час огляду було встановлено забій м'яких тканей голови та співробітники установи повідомили поліцію про факт нанесення тілесних ушкоджень, після чого написала заяву про побиття дитини в Хортицькому ВП Дніпровського відділу поліції м. Запоріжжя.01.04.2019 року, звернулися до КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, де лікарем-спеціалістом було виявлене тілесне ушкодження, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження. За фактом вказаних подій, 09.04.2019 року, Вознесенівським ВП Дніпровського ВП ГУ Національної поліції в Запорізькій області були внесені відомості до ЄРДР (номер кримінального провадження 12019080060000813). Після подій 31.03.19 року, син ОСОБА_3 , як і вона, знаходиться в стані постійного страху. Психологічний стан нашої дитини, змусив звернутися за психологічною допомогою до Запорізької обласної ГО «ВЗАЄМОДІЯ». Дії ОСОБА_1 по відношенню до сина, її та членів родини відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є домашнім насильством, яке виражається в психічному насильстві по відношенню до сина, неї та близьких родичів і робить неможливим нормальне існування всієї родини. Дитина, знаходиться в стані підвищеної тривожності, вона постійно боїться за безпеку дитини та свою безпеку. Єдиною можливістю знайти спокій на певний час та дати можливість сину ОСОБА_3 повернутися до нормального психологічного стану перед вступом до школи є обмежувальний припис. Фактично з 2016 року по сьогоднішній день, син та вона фактично стали жертвами домашнього насилля яке може повторитись в любий момент, та яке знов принесе сину моральне та психічне страждання.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд, видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 строк 6 місяців, яким визначити тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_3 , а саме:заборонити наближення на 100 м. до місць проживання ОСОБА_3 адресою: АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 , місця роботи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 та школи, в якій буде навчатися ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 ;заборонити в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2019 року позов задоволено частково.
Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ), яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав, та покласти на нього обов'язки, а саме:
заборонено наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), та навчання у школі( АДРЕСА_4 ).
заборонено в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видано строком на 4 (чотири) місяці.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі адвоката Черкашина І.І. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18.07.2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до тексту рішення суду, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01.09.2011 року, та від шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно до свідоцтва про народження, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказаний ОСОБА_1 .
Відповідно до відмітки у паспортному документі, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Сторонами не оспорюється той факт, що місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 , є місце проживання його матері ОСОБА_2 .
Вирішуючи спір, суд першої інстанції керувався положеннями чинного національного та міжнародного законодавства.
Так,частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Позивач посилалася на те, що з відповідачем у дитини склалися напружені стосунки, дитина побоюється батька, а приводом для звернення до суду стало те, що батько побив дитину.
Відповідно до витягу з ЄРДР № 12019080060000813, 08.04.2019 року Вознесенівським ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області внесені відомості, що 31.03.2019 року, невстановлена особа знаходячись біля каскаду «Радуга» в м. Запоріжжі завдала легкі тілесні ушкодження ОСОБА_3 . Правова кваліфікація ст.125 ч.1 КК України.
Згідно до тексту висновку спеціаліста №183/с від 01.04.2019 року, зі слів ОСОБА_3 : «отец дал подзатыльник, бросил в салон автомобиля», виявлено синець лівої скроневої ділянки.
Відповідно до висновку експерта № 199/к від 18.06.2019 року, синець лівої скроневої ділянки у ОСОБА_3 кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
При апеляційному розгляді відповідачем наданий висновок спеціалістів з питань судово-медичної експертизи, який не спростовує висновків суду та не ставить під сумнів висновок, покладений в основу рішення, тому що містить лише припущення.
З метою з'ясування обставин справи судом першої інстанції досліджувався також висновок спеціаліста-психолога.
Відповідно до висновку спеціаліста психолога від 23.04.2019 року, дитина виокремлює в поведінці батька загрозу для власного фізичного здоров'я і психологічного благополуччя, травмує психіку дитини, викликаючи тривожність, сприяючи формуванню стійких страхів повторення жорстокого поводження.
Відповідно до висновку спеціаліста психолога від 16.07.2019 року, ОСОБА_3 зазнав фізичного та психологічного насильства з боку батька, рекомендовано спостереження у психолога.
Згідно до довідки КЗ «Запорізький обласний центр соціально психологічної допомоги» ЗОР від 24.04.2019 року за № 95, ОСОБА_2 разом з дитиною зверталась до центру з приводу домашнього насильства з боку колишнього чоловіка. Родина зарахована на денний стаціонар, де отримує психологічні, соціально педагогічні та юридичні послуги.
Наказом № 313 від 11.04.2019 року Службу у справах дітей Запорізької міської ради, ОСОБА_3 взято на облік як дитину яка опинилася у складних життєвих обставинах(скоєння фізичного, психологічного … насильства над дитиною..).
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно застосував положення ст. 19 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, якими на держави учасниці покладено зобов'язання вживати всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів із метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Частиною 3 статті 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачкою не доведені позовні вимоги, а він не притягався до кримінальної відповідальності за побиття дитини, йому не було оголошено підозру.
Зазначаючи про те, що суд першої інстанції не здійснив оцінку ризиків продовження в майбутньому насильницьких дій щодо дитини, відповідач разом з тим, не спростовує жодними доказами факт того, що наразі між ним та дитиною склалися такі стосунки, за яких відповідно до висновку психолога дитина побоюється батька. Критично оцінюючи висновок психолога, відповідач разом з тим не заперечує, що дитина спілкувалася з психологом, надавала відповіді з приводу досліджуваних питань. Принаймні протягом розгляду справи у суді першої інстанції не заявлялося клопотання про проведення інших експертиз тощо.
Зазначаючи про те, що саме мати ініціює обмежувальний припис з міркувань власних взаємовідносин з відповідачем, відповідач разом з тим не заперечує проти того, що питання про спілкування його з дитиною вирішувалося батьками добровільно, жодних позовів щодо встановлення часу побачень з дитиною в провадженні судів немає.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності встановлення обмежувального припису.
До того ж судова колегія враховує, що такий припис має тимчасовий характер, після закінчення строку його дії сторони не позбавлені можливості вирішити питання щодо участі батька у вихованні дитини відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2019 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 листопада 2019 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: В.Ю. Бєлка
Е.А. Онищенко