Дата документу 21.10.2019 Справа № 336/3709/19
ЄУ № 336/3709/19 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. № 11-кп/807/1445/19 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8
розглянула 21 жовтня 2019 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2019 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, уродженця м. Зугдіді Грузії, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
засудженого вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.03.2018 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з застосуванням ст. 75, 76 КК України з випробуванням терміном на 3 роки.
Встановлені ухвалою суду першої інстанції обставини:
Начальник Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області 10.06.2019 року звернувся до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання та направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування покарання у зв'язку з невиконанням останнім обов'язків, покладених на нього судом.
Районний суд прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_7 належним чином не виконував покладенні на нього судом обов'язки протягом іспитового строку, а саме без поважних причин не з'являвся на реєстрацію до органу пробації, змінив місце проживання та проігнорував обов'язок працевлаштуватись.
Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі засуджений, не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, зазначає про поважність причин неявки на реєстрацію. Не працевлаштування та обставину не перебування на обліку у якості безробітного пов'язує із поганим володінням держаною мовою та наявністю судимості та зазначає апелянт, що у службі зайнятості на облік не поставили через відсутність ідентифікаційного номеру та відсутність громадянства України.
Крім того, ОСОБА_7 вказує, що має сім'ю, дружина, яка хворіє, тому він змушений сам доглядати за дітьми, вказує, що не офіційно займається візництвом на автомобілі, має заробіток, на даний час є єдиним годувальником сім'ї.
Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмови у задоволенні подання органу пробації.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник у судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу засудженого, пославшись на те, що ОСОБА_7 дійсно не прибув до органу пробації на реєстрацію, проте він є єдиним годувальником сім'ї, дружина перебуває на лікуванні у психіатричному закладі, він повідомляв про неможливість явок, він не є громадянином України, не отримував ідентифікаційний номер, умислу ухилятися від виконання покарання не має.
Засуджений у судовому засіданні підтримав подану ним апеляційну скаргу та доводи захисника.
Прокурор у судовому засіданні зауважив на розгляді даного провадження місцевим судом за відсутності засудженого, чим суд порушив право на захист останнього та припустився істотних порушень вимог КПК України.
У судове засідання апеляційної інстанції представник органу пробації, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, не з'явився, причини неявки не повідомив, апеляційний суд з урахуванням відсутності заперечень учасників процесу та у відповідності до ч.4 ст. 405 КПК України проводить апеляційний розгляд за відсутності представника органу пробації.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали.
Згідно статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.
Частиною 5 ст. 539 КПК України, передбачено, що у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Таким чином, суд першої інстанції зобов'язаний здійснити заходи, скеровані на повідомлення учасників провадження про розгляд відповідного клопотання.
За матеріалами провадження вбачається, що 10 червня 2019 року на адресу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшло подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області 10.06.2019 року звернувся до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання та направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування покарання у зв'язку з невиконанням останнім обов'язків, покладених на нього судом.
Подання було призначено до розгляду на 24 червня 2018 року, слухання справи не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті в іншому кримінальному провадження, та розгляд справи перенесено на 12 липня 2019 року, що підтверджується довідкою секретаря (а.п 4).
Обов'язковість виклику до судового засідання засудженого передбачена вимогами ч.5 ст. 539 КПК України.
Натомість, в матеріалах даного провадження відсутні дані про належне повідомлення засудженого ОСОБА_7 про день, час та місце розгляду даного подання.
Місцевий суд розглянув справу за поданням Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області відносно ОСОБА_7 по суті без участі засудженого, а також без встановлення та перевірки причин невиконання останнім встановлених обов'язків.
При цьому судова колегія звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 539 КПК України - клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу.
Отже, за певних обставинах суд має право застосовувати положення ст.ст. 323, 335 КПК України при розгляді даної категорії справ.
Крім того, згідно змісту заявленого органом пробації клопотання підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_7 зазначено дві неявки на реєстрацію та непрацевлаштованність.
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку про неналежне виконання засудженим ОСОБА_7 покладених на нього судом обов'язків через не лише неявок без поважних причин на реєстрацію та ігнорування обов'язку працевлаштуватися, а і зміну місця проживання, що виходить за межі заявлених ініціатором клопотання доводів.
Розглянувши подання органу пробації у відсутність засудженого через його неповідомлення, суд першої інстанції допустив порушення права ОСОБА_7 на захист та не дотримався принципу змагальності та диспозитивності (ст.7, 22, 26 КПК України), що ставить під сумнів законність оскаржуваного рішення та вимагає його скасування з постановленням нового судового рішення з приводу поданого клопотання.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Відповідно вимог ч. 2 ст. 78 КК України та роз'яснень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Відповідно до підпунктів 5.3, 5.4 пункту 5 розділу IV Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 за № 270/1560 (далі - Інструкція), якщо засуджена особа не виконує покладених на неї судом обов'язків після застереження у виді письмового попередження або три і більше разів вчинювала правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, а також коли засуджена особа не з'являється до інспекції два і більше разів без поважних причин (що повинно бути підтверджено матеріалами), то інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої особи для відбування призначеного судом покарання.
Невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом (наприклад, не з'являється до інспекції два і більше разів підряд без поважних причин).
Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_7 вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.03.2018 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з застосуванням ст. 75, 76 КК України з випробуванням терміном на 3 роки та на нього покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватись або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутись до органів державної служби занятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
14 червня 2018 року вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.03.2018 року прийнятий до виконання Шевченківським РС Запорізького МРВ уповноваженого органу пробації з питань пробації Південно-Східного МРУ ВКПП МЮ України (особова справа а.п. 5).
27 червня 2018 року засуджений ОСОБА_7 вперше з'явився до органу пробації, де йому було роз'яснено порядок та умови відбування покарання з випробуванням, роз'яснено обов'язки покладні на нього судом та попереджено про відповідальність за їх невиконання (особова справа а.п. 11).
Цього ж дня засудженому ОСОБА_7 постановою інспектора встановлено дні явки на реєстрацію до Шевченківського РС Запорізького МРВ уповноваженого органу пробації з питань пробації, зокрема 1, та 3 понеділок кожного місяця, про що засудженого ознайомлено під підпис (особова справа а.п. 14).
Згідно листка реєстрації засуджений 04.02.2019 року та 20.05.2019 року не з'явився на реєстрацію, у зв'язку з чим були винесені відповідні застереження у виді письмових попереджень, і вже 22 червня 2018 року старший інспектор Комунарського РС Запорізького МРВ уповноваженого органу з питань пробації звернувся до суду з відповідним клопотанням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання, при цьому в порушення вимог Інструкції.
Так, матеріалами особової справи зафіксовані дві неявки ОСОБА_7 на реєстрацію, з приводу чого є його пояснення з зазначенням поважних причин (а.п. 46, 69).
Отже, такі неявки не носять систематичного характеру, а поведінка засудженого щодо подальших явок та пояснення причин неприбуття на реєстрацію, які за доведених життєвих обставин засудженого заслуговують на увагу у якості поважних та не створюють уявлення умисного ухилення від виконання ОСОБА_7 покладених обов'язків.
Таким чином, судова колегія не може погодитися із висновком місцевого суду, що ОСОБА_7 не став на шлях виправлення, оскільки неявки засудженого на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації не носили систематичного характеру, а вказані вище обставини у своїй сукупності не свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Крім того, висновок суду щодо невиконання засудженим ОСОБА_7 обов'язку працевлаштуватись або зареєструватись у центрі зайнятості та працевлаштуватись за відповідним направленням колегія судів знаходить передчасним, оскільки на даний час наявні об'єктивні перешкоди у швидкому вирішенні цього питання.
Так, ОСОБА_7 , який не отримав громадянство України, позбавлений можливості отримати ідентифікаційний номер, що необхідний для офіційного працевлаштування та реєстрації у центрі зайнятості. Крім того, ОСОБА_7 хоча і не офіційно, проте суспільно-корисливою працею займається.
Отже, вищенаведене, з урахуванням того, що минув один рік з моменту накладення вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.03.2018 року на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, по час звернення органом пробації з відповідним поданням до суду, що мало місце 10 червня 2019 року та встановлених при апеляційному розгляді причин неможливості працевлаштуватися або зареєструватися у центрі зайнятості через відсутність реєстраційного номеру облікової картки платника податків, які заслуговують на увагу, не засвідчує нехтування засудженим покладеного обов'язку, передбаченого п.4 ч.2 ст. 76 КК України.
Зазначені ініціатором подання підстави для застосування до засудженого ОСОБА_7 положень ч.2 ст. 78 КК України поряд із періодом, що минув на час звернення із відповідним поданням є непереконливими.
При цьому судова колегія бере до уваги подальші добровільні явки засудженого до органу пробації і повідомлення про поважність причин неявок на реєстрацію, що пов'язано із поломкою транспортного засобу, який є єдиним джерелом доходу сім'ї, та станом здоров'я ОСОБА_7 , обставин, пов'язаних із непрацевлаштованістю засудженого з урахуванням відсутності у нього громадянства України та відповідно реєстраційного номеру облікової картки платника податків, що об'єктивно перешкоджає працевлаштуватися та стати на облік в центр зайнятості, на даний час засвідчують відсутність ознак умисного ухилення засудженим від виконання покладених обов'язків.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія не може дану підставу взяти до уваги як беззаперечну для направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування призначеного покарання.
Зважаючи на те, що подання органу з питань пробації містило два доводи для вирішення питання відносно ОСОБА_7 в порядку ч.2 ст. 78 КК України, які на даний час виявилися неспроможними у зв'язку з наведеними в даній ухвалі обставинами, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні даного подання.
На підставі викладеного, апеляційна скарга засудженого підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, судова колегія
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2019 року про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_7 для відбування призначеного вироком вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.03.2018 року за ч.2 ст. 185 КК Українипокарання скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання начальник Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про скасування звільнення від відбування покарання та направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування покарання відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4