04 листопада 2019 року
м. Харків
справа № 630/249/18
провадження № 22-ц/818/4176/19
Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Піддубного Р.М.,
учасники справи:
позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Люботинського міського суду Харківської області від 07 червня 2018 року, ухвалене суддею Малихіним О.О., -
У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариства комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 14 червня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі встановлених договором.Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Свої зобов'язання за договором Банк виконав, надавши відповідачу кредитний ліміт у вказаному розмірі. Відповідач зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 03 квітня 2018 року мається заборгованість у розмірі 94217,35грн., яка складається з: 36596,79грн. - заборгованості за тілом кредиту; 41232,27грн. - відсотки за користування кредитом; 11425,56грн. - пеня; 500грн. - штраф (фіксована частина), 4462,73грн. - штраф (процентна складова), яку Банк просить стягнути з ОСОБА_1 .
В судове засідання суду першої інстанції представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника Банку.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, справа розглянута у його відсутності.
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 07 червня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 14 червня 2010 року в загальному розмірі 89254,62грн. та судовий збір в розмірі 1669,14грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм процесуального права, просить вказане рішення суду в частині задоволених позовних вимог - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні відомості отримання ним кредитної картки та інформація про строк її дії.
Банк мав право нараховувати відсотки лише до дня повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.
Суд не перевірив чи існували кредитні відносини між ним та Банком, оскільки до матеріалів справи додана лише заява позичальника.
З умовами та правилами надання банківських послуг він не ознайомлювався.
Крім того, Банком пропущено строк позовної давності.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що оскільки відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, тому з нього підлягають стягненню на користь Банку тіло кредиту відсотки за користування кредитом та пеня.
Враховуючи те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання ст.61 Конституції України.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 14 червня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було договір №б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі встановлених договором. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Пам'яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначає Банк свої зобов'язання за договором він виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 2000 грн. Натомість відповідач зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 03 квітня 2018 року мається заборгованість у розмірі 94217,35грн., яка складається з: 36596,79грн. - заборгованості за тілом кредиту; 41232,27грн. - відсотки за користування кредитом; 11425,56грн. - пеня; 500грн. - штраф (фіксована частина), 4462,73грн. - штраф (процентна складова), яку Банк просить стягнути з ОСОБА_1 .
Згідно положень ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи Банком на підтвердження своїх вимог надано: заяву (анкету) на отримання кредиту від 14 травня 2012 року (а.с.11); розрахунки заборгованості за договором б/н від 14 червня 2010 року; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку.
Разом з тим, заява (анкета) від 14 травня 2012 року, яка підписана ОСОБА_1 стосується інших правовідносин. Банком ставиться питання про стягнення заборгованості за договором від 14 червня 2010 року, адже у позовній заяві Банк просить стягнути заборгованість саме за кредитним договором від 14 червня 2010 року, розрахунок заборгованості стосується саме кредитного договору від 14 червня 2010 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2 ОСОБА_1 , а не 14 травня 2012 року.
Доказів того, що 14 червня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким надавався кредитний ліміт в розмірі 2000грн., а також ж те, що він був ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг в Приват Банку, останнім не надано.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає скасування з ухваленням нового про залишення позову АТ КБ «Приватбанк» - без задоволення.
Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Люботинського міського суду Харківської області від 07 червня 2018 року- скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2643грн. (дві тисячі шістсот сорок три гривні 00 коп.).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повну постанову складено 04 листопада 2019 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
Р.М. Піддубний