30.10.2019 Справа №607/22272/19
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванка О.М.
за участю секретаря судового засідання Стрілкової М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі,-
Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача Управління патрульної поліції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1513420 від 12 вересня 2019 року та закриття провадження у справі.
Посилаючись на те, що дійсно 12 вересня 2019 року, він рухався по об'їзній дорозі Бровари, вантажним автомобілем «DAF 95» д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками патрульної поліції, які зазначили, що ним були порушені вимоги ПДР України. На вимогу надати докази скоєння правопорушення було відмовлено. Також, в пункті 5 постанови, транспортний засіб (марка, модель, номерний знак) зазначено «АUDI А6», д.н.з. НОМЕР_2 , що не відповідає дійсності. Позивач звертає увагу на той факт, що, винесена відповідачем постанова не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення, а отже у відповідача відсутні належні докази вчинення ним правопорушення, встановленого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Навіть, якщо відповідачем до суду буде подано будь-який відеозапис на підтвердження факту порушення ним ПДР України, він не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржу вальна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Разом з цим до матеріалів справи не долучено відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які здійснювали оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Позивач вважає, що працівник патрульної поліції не мав права притягти його до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції. Тобто, відповідачем не зафіксовано порушення ним правил дорожнього руху, яке б доводило його вину, також при розгляді справи не були досліджені інші докази по справі. Будь-яких доказів його вини не надано. Із зазначеною постановою не згідний і вважає, що вона підлягає є протиправною та підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду на те причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відзив на позов на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надіслали, позовні вимоги заперечують, мотивуючи тим, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності та просять в задоволені позовних вимог відмовити.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що 12 вересня 2019 року о 15 год. 19 хв., за адресою: Київська область, автомобільна дорога 01 Київ-Чернігів, 30 км, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Аudi A6», д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху, користувався засобом зв'язку тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 та скоїв правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Як визначено п. 2.9 (д) водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи собі їх у руці, оскільки водій, користуючись такими засобами під час руху, керує автомобілем однією рукою, відволікаючись при цьому від сприйняття дорожньої обстановки, що зможе призвести до виникнення аварійної обстановки або навіть до дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП, підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем вчинення правопорушення», які містять у ст. 258 та ст. 276 КУпАП, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Так, під час патрулювання м. Києва, в складі екіпажу Рубін-1201 12.09.2019 року о 15 год. 19 хв., було виявлено порушення ПДР водієм транспортним засобом «DAF 95 ХТ», д.н.з. НОМЕР_1 , який під час руху користувався засобом зв'язку, тримаючи його в руці. Тому, відповідачем було зупинено автомобіль, підійшовши до якого, останній представився, пояснив причину зупинку, та на підставі п. 2.4 (а) ПДР, висунув законну вимогу до водія пред'явити документи, що визначені п. 2.1 ПДР. Водієм документи були пред'явлені, однак враховуючи габаритність «DAF 95 ХТ», при ідентифікації патрульним поліцейським водія, та внесення його даних в планшетних пристрій для винесення постанови, поліцейським було допущено механічну описку в номерному знаку транспортного засобу, та було внесено ВО6585ВЕ. Проте, допущення механічної описки номерного знака транспортного засобу, як і не зазначення повного імені та по батькові відповідача, не впливають на суть прийнятого рішення і не спростовують факту правомірності оскаржуваної постанови. Тому, оскаржувана постанова винесена у межах повноважень інспектора, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин справи. Відповідач не погоджується з позицією позивача щодо винесення оскаржуваної постанови, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши стислий виклад позиції позивача в позовній заяві та відзив на позов відповідача, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1513420 громадянин ОСОБА_1 12 вересня 2019 року о 15 год. 19 хв. водій керуючи транспортним засобом марки «АUDI А6», номерний знак НОМЕР_2 у м. Чернігів, на автомобільній дорозі М01, 30 км, водій під час руху транспортним засобом користувався засобом зв'язку тримаючи його в руці, чим порушив п. 2.9(д) ПДР - користування під час руху транспортним засобом засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
На підставі ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху.
Відповідно до п. 2.9(д) ПДР України, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того позивач у своїй позовній заяві вказує на порушення суб'єктом владних повноважень положень закону, щодо місця винесення постанови, звертаючи увагу на те, що інспектором справа розглядалась на місці зупинки транспортного засобу.
Однак варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке міститься у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.
Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення; однак вже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП, зокрема, ст. 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч. 4 ст. 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення.
Таким чином, аналіз законодавчих норм дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення Правил дорожнього руху України, зокрема ч. 2 ст. 122 КУпАП, на місці вчинення такого правопорушення.
У судовому засіданні з'ясовано, що позивач 12.09.2019 р. рухався по об'їзній дорозі Бровари, вантажним автомобілем «DAF 95» д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками патрульної поліції. Працівники патрульної поліції винесли щодо нього постанову про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП України, стверджуючи, що позивач порушив п. 2.9(д) Правил дорожнього руху України.
Водночас, встановленими у судовому засіданні матеріалами справи, вбачається, що позивач рухався транспортним засобом марки «DAF 95» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується наданою позивачем копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в той час, коли інспектором патрульної поліції у графі 5 «Транспортний засіб (марка, модель, номерний знак)» постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1513420, вказано транспортний засіб марки «АUDI А6», д.н.з. НОМЕР_2 , що призводить суд до сумніву про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Відповідачем не подано відеодоказу, що позивач порушив п. 2.9(д) ПДР та користування під час руху транспортним засобом засобом зв'язку тримаючи його у руці.
За таких обставин, на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт, що позивач здійснював керування транспортним засобом та користувався засобом зв'язку тримаючи його в руці.
Оскаржувана постанова не містить посилань на перелічені в ст. 251 КУпАП докази вчинення адміністративного правопорушення позивачем,такі докази відсутні та не були здобуті судом під час розгляду справи.
Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем суду не надано. Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Будь-яких інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідачем до суду не надано.
Також відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення мають враховуватися характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують та обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
За правилами пункту 3 частини 3 статті 268 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача, оскільки ці твердження є непослідовні, суперечливі і не відповідають встановленим обставинам по справі, а тому аналізуючи наведені факти, приймаючи до уваги, те що дотримання правил дорожнього руху є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, суд приходить до переконання про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача наявні ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, а тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1513420 від 12.09.2019 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
На підставі ст. 55 Конституції України, ст. 9, 22, 121, 251, 258, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НОМЕР_3 № 1513420 від 12.09.2019 року - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1513420 від 12.09.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень - скасувати, а провадження у справі закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у місті Києві, місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, буд. 9, м. Київ, ЄДРПОУ 40108646.
Рішення суду складено та підписано 30 жовтня 2019 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко