ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
04 листопада 2019 року № 826/6419/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі
головуючої судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альфа»
доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
провизнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Альфа» (далі - позивач, ТОВ «Агро-Альфа») звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач, ВПВР Департаменту ДВС), з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56063025 від 27 березня 2018 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач наполягає на тому, що оскаржувана постанова в частині стягнення з боржника (ТОВ «Агро-Альфа») виконавчого збору в сумі 23 353 762,36 грн суперечить вимогам законодавства, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, як і на час звернення до суду на користь стягувача (ПАТ «Укрсоцбанк») фактично не було стягнуто ні коштів в сумі 233 537 623,57 грн, ні майна на вказану суму. Окрім наведеного, в постанові про відкриття виконавчого провадження не визначено суми витрат по вчиненню виконавчого напису, яку постановлено стягнути.
Заперечуючи проти заявлених позивачем вимог представник відповідача у своєму відзиві наголошує на дотримані державним виконавцем вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху, та надано строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.
24 квітня 2018 року на виконання вимог ухвали суду представник позивача через канцелярію суду надіслав додаткові документи по справі.
21 травня 2018 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи і виконавчого провадження, 27 березня 2018 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Рубель І.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56063025, на підставі заяви представника стягувача за довіреністю (стягувач - ПАТ «Укрсоцбанк») про примусове виконання виконавчого напису №870, виданого 09 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О. про звернення стягнення на рухоме майно боржника (боржник - ТОВ «Агро-Альфа»), що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Леніна (Героїв Майдану), 78, (перелік майна вказаний в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №56063025 від 27 березня 2018 року) та за рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна, пропонується часткового задовольнити вимоги ПАТ «Уксоцбанк» виключно щодо заборгованості за тілом кредиту (без врахування заборгованості за відсотками) у розмірі 233 537 623,57 грн, а також витрати по вчиненню виконавчого напису.
Постановою про відкриття виконавчого провадження зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, а також постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 23 353 762,36 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
При вирішенні питання щодо правомірності рішення виконавця, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
На підставі наявних у виконавчому провадженні матеріалів судом встановлено, що 12 березня 2018 року до відповідача надійшла заява від ПАТ «Укрсоцбанк» про примусове виконання виконавчого напису (реєстраційний номер 870), виданий приватним нотаріусом міського нотаріального округу Осипенко Д.О. 09 лютого 2018 року, про звернення стягнення на рухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ «»Агро-Альфа» на користь ПАТ «Укрсоцбанк».
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, стягнення з боржника виконавчого збору під час відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України. Дана правова позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року (справа №703/1086/17), від 13 лютого 2019 року (справа №295/13991/16-а) та від 19 вересня 2019 року (справа №420/1373/19).
Спірне виконавче провадження було відкрите 27 березня 2018 року. При цьому позивач, як він про це зазначає у позовній заяві, вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» за тілом кредиту у розмірі 233 537 623,57 грн не сплатив ні на час відкриття виконавчого провадження, ні на час звернення до суду із даним позовом.
Інших доводів в обґрунтування заявлених вимог позивачем не наведено.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Судом під час розгляду справи не встановлено фактів порушення відповідачем зазначених критеріїв або вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому суд вважає, що відповідач при винесені спірної постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України d адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56063025 від 27 березня 2018 року, відповідність якої вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Альфа» відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Н.А. Добрівська