04 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2698/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
04 вересня 2019 року Головне управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 25000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до вимог статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. В порушення зазначених норм за ОСОБА_1 обліковується податковий борг з транспортного податку в сумі 25000,00 грн., який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 29 червня 2016 року №131782-13. Як зазначив позивач, ним вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги від 15 лютого 2016 року №688-17 (податковий борг мав місце і у 2015 році та він не переривався), однак вони не призвели до погашення податкового боргу відповідачем. З наведених підстав позивач просив стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 25000,00 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 09 вересня 2019 року була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України у Волинській області у відомостях від 09 вересня 2019 року на запит суду відповідно до частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 (а.с.28). Проте поштове відправлення повернулося 23 вересня 2019 року на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку про причину повернення «відсутність адресата» та відбитком календарного штемпеля 20 вересня 2019 року (а.с.31). Також судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 04 вересня 1996 року, тому 24 вересня 2019 року судом повторно надіслано копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 09 вересня 2019 року за адресою місця проживання відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25 квітня 2019 року ( АДРЕСА_2 ). Копія ухвали від 09 вересня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі, надіслана за вказаною адресою, вручена відповідачу 27 вересня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.35).
Відповідач відзив на позов не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, від учасників справи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні не надходили.
Згідно із частиною другою статті 262 КАС України якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши доводи позовної заяви наявними у матеріалах справи письмовими доказами в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
29 червня 2016 року контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення №131782-13, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 25000,00 грн. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ОСОБА_1 у 2016 році зареєстровані транспортні засоби (а.с.43).
Відповідно до довідки про заборгованість за платежами до бюджету станом на 06 травня 2019 року за відповідачем облікована заборгованість з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 50000,00 грн.; у розрахунку сум податкового боргу визначено, що борг у сумі 25000,00 грн. є безнадійною заборгованістю та не підлягає стягненню, а борг, що підлягає стягненню (транспортний податок) - 25000,00 грн. (а.с.8-9).
Несплата відповідачем податкового боргу у сумі 25000,00 грн. стала підставою для звернення ГУ ДФС у Волинській області з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу з відповідача у примусовому порядку.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 15.1, 15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У розумінні підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Згідно з підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України встановлено, що строк сплати транспортного податку фізичними особами становить 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно із підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України обумовлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як уже зазначалося судом, 29 червня 2016 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області було прийняте податкове повідомлення-рішення №131782-13, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн.
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення- рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Пунктом 45.1 статті 45 ПК України закріплено обов'язок платника податків - фізичної особи визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
З матеріалів справи слідує, що податкове повідомлення-рішення було направлене ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , проте не вручені адресату у зв'язку з поверненням поштового відправлення відділом зв'язку з відміткою про причини невручення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.10-11 зворот). Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15 лютого 2016 року адресою місця проживання відповідача вказано: АДРЕСА_3 .
15 лютого 2016 року №688-17 ОСОБА_1 сформовано та надіслано податкову вимогу №688-17, з якої вбачається, що станом на 14 лютого 2016 року загальна сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 25000,00 грн. Ця податкова вимога, як і податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №131782-13, були направлені позивачем за адресою, яка була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15 лютого 2016 року. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 25 квітня 2019 року (а.с.7), встановлено, що 13 липня 2017 року внесено зміни до відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в частині зміни місця проживання та видів діяльності (нова адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ).
Отже, наведене свідчить про виконання контролюючим органом обов'язку надіслати податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу з повідомленням про вручення відповідачу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи.
Поштове відправлення з податковим повідомленням-рішенням було повернуто на адресу контролюючого органу із відміткою відділення поштового зв'язку за «закінченням терміну зберігання» та відбитком календарного штемпеля 03 вересня 2016 року. Отже, з урахуванням положень абзацу третього пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення є врученим платнику податків 03 вересня 2016 року (податкове повідомлення-рішення надіслано на адресу останнього відомого місцезнаходження фізичної особи та повернуто позивачу із зазначенням причин невручення); за правилами підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України строк сплати транспортного податку становить - до 02 листопада 2016 року.
Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному чи судовому порядку оскаржене не було та є узгодженим. З 03 листопада 2016 року узгоджене грошове зобов'язання фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 25000,00 грн. є податковим боргом.
Про наявність у ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 25000,00 грн. свідчить розрахунок сум податкового боргу, довідка про наявність заборгованості за платежами до бюджету та зворотній бік облікової картки платника податків з транспортному податку з фізичних осіб (а.с.8, 9, 12-15). Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав.
Як визначено пунктом 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Згідно із пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За таких обставин, виходячи із системного аналізу положень ПК України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що податкова вимога від 15 лютого 2016 року №688-17 та податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №131782-13 ОСОБА_1 надіслано контролюючим органом на адресу останнього відомого місцезнаходження фізичної особи, зазначену на день їх надіслання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, визначена відповідачу сума податкового боргу у розмірі 25000,00 грн. є узгодженим податковим зобов'язанням, щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано відзиву на позов, не надано доказів погашення боргу, тому суд дійшов висновку про задоволення позову повністю та стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі.
З урахуванням положень підпункту 267.7.1 пункту 267.7 статті 267 ПК України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.
Отже, стягнення податкового боргу слід здійснювати в дохід місцевого бюджету міста Луцька - за місцем реєстрації відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету міста Луцька Волинської області податковий борг з транспортного податку в сумі 25000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя Ж.В. Каленюк