м. Вінниця
28 жовтня 2019 р. Справа № 120/2625/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вільчинського О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Драло В.О.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Жердєва О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату бору (недоїмки),
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату бору (недоїмки).
Позовні вимоги мотивовані протиправністю вимоги відповідача від 01.08.2019 №Ф-783-57 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 21030,90 грн. Позивач вважає, що відповідач сформував оскаржувану вимогу незаконно та за відсутності правових підстав, а також з порушенням процедури, яка передує прийняттю вимоги, зокрема відповідачем не надіслано відповідного акта перевірки, що у свою чергу порушило її (позивача) право на подання заперечень щодо такого акта.
Ухвалою від 19.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
09.09.2019 через канцелярію Вінницького окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до інформаційної системи фіскального органу, позивач з 17.06.2009 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та платник ЄСВ. Після внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI як фізична особа-підприємець позивач була зобов'язана нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, незалежно від суми отриманого доходу (прибутку), в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Однак позивач свого обов'язку зі сплати ЄСВ не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість (недоїмка) в сумі 21030,90 грн. Також зазначає, що акт перевірки не є виключною підставою для формування контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки). Наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати ЄСВ. Окрім того, вказав, що сума недоїмки розраховується в автоматичному режимі. Недоїмку по платнику ОСОБА_1 контролюючим органом було направлено одразу після виявлення, при цьому інструкцією строків виявлення боргу (недоїмки) для контролюючого органу не передбачено.
Також відповідач подав клопотання про заміну відповідача правонаступником, оскільки станом на 04.09.2019 повноваження Головного управління ДФС у Вінницькій області передані іншій юридичній особі, а саме Головному управлінню ДПС у Вінницькій області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України".
В судовому засіданні 16.09.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Вінницькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
16.10.2019 від позивача надійшла заява, в якій остання зазначає, що відповідачем не було вжито заходів щодо припинення позивача як суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку з неподанням звітності. Позивач з часу державної реєстрації не мала доходів від підприємницької діяльності та не звітувала до контролюючого органу, натомість продовжувала перебувати на обліку як платник податків. Також зазначає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) була вручена лише і тільки за її письмовою заявою щодо звірки про стан заборгованості перед бюджетом. Окрім того, вказує, що відповідачем в порушення порядку не було сформовано вимогу на суму, боргу, що перевищує 10 гривень у разі якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, що призвело до збільшення боргу по сплаті ЄСВ та порушення майнового стану позивача.
В судовому засіданні 28.10.2019 позивач підтримала поданий позов в повному обсязі, посилаючись на додані докази та пояснення, викладені у позові.
Представник відповідача заперечував проти позову в повному обсязі, посилаючись на свої заперечення, викладені у відзиві на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази та матеріали справи в їх сукупності, встановив таке
ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець була зареєстрована Тростянецькою районною державною адміністрацією 17.06.2009.
Згідно з обліковими даними контролюючого органу станом на 01.08.2019 позивач перебувала на загальній системі оподаткування, з основним видом діяльності "роздрібна торгівля з лотків та на ринках".
Як встановлено з витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1005692218 від 29.08.2019, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинила статус підприємця 22.07.2019, проте згідно бази даних "Податковий блок" стан платника "11 - припинено, але не знято з обліку".
Відповідно до даних інформаційної системи органів ДФС (ДПС), станом на 01.08.2019 за позивачем рахувався борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску в сумі 21030,90 грн.
01.08.2019 відповідач сформував вимогу за № Ф-783-57, якою позивача зобов'язано сплатити заборгованість з єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн., що обліковується за ним, як фізичною особою-підприємцем.
Не погоджуючись з даною вимогою та вважаючи її протиправною позивач звернулась до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464-VI).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (стаття 2 Закону №2464-VI).
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина 4 статті 6 Закону №2464-VI).
Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону 2464-VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування, зобов'язані сплатити єдиний соціальний внесок за 2017 рік до 10.02.2018 року.
Статтею 9 Закону 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4. 5 та 5.-1 ч. 1. ст. 4 цього Закону ( в т. ч. фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування особи), зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2464-VI органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.
В частині 1 статті 25 Закону №2464-VI зазначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3 статі 25 Закону №2464-VI).
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (частина 4 статі 25 Закону №2464-VI)..
Наказом Міністерства фінансів України N449 від 20.04.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.
Так, відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 2 розділу VI Інструкції №449).
Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (пункт 4 розділу VI Інструкції №449).
Отже, чинним законодавством надано право контролюючому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.
Позивач була платником єдиного внеску, а тому відповідач мав право обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Судом не беруться до уваги доводи позивача щодо формування вимоги про сплату ЄСВ лише за наслідком акта перевірки, оскільки акт перевірки не є виключною підставою для формування контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки). Наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. У даному випадку нарахування відбулось через наявність недоїмки зі сплати ЄСВ, яка не сплачена, а законом не встановлено обов'язку проведення перевірки та надсилання акта.
А відтак, спірна вимога сформована на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника, відповідає вимогам Інструкції №449 .
Стосовно доводів позивача про порушення строку обчислення боргу по сплаті ЄСВ, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Аналогічне положення міститься в п. 13 розділу VII Інструкції 449.
Крім того п. 2 розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума недоїмки розраховується в автоматичному режимі. Недоїмку по платнику ОСОБА_1 контролюючим органом було направлено одразу після виявлення. При цьому Інструкцією № 449 строків виявлення боргу (недоїмки) для контролюючого органу не передбачено.
Стосовно доводів позивача щодо неведення підприємницької діяльності та неотримання прибутку та, як наслідок, відсутність підстав для сплати внеску, то суд зазначає, що згідно п. 2 частини першої ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Тобто незалежно від того, чи здійснювалась підприємницька діяльність ОСОБА_1 , вона зобов'язана була сплачувати єдиний внесок в розмірі розмір мінімального страхового внеску.
Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Водночас єдиний соціальний внесок є обов'язковим платежем до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, що справляється в Україні з метою забезпечення страхових виплат за поточними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Будучи платником такого внеску, позивач зобов'язана сплачувати його в порядку і розмірі, встановленому законом. При цьому чинне законодавство, що регулює відповідні питання, є чітким, передбачуваним та дає змогу відокремити правомірну поведінку від протиправної, а також передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Окрім того, правовідносини, пов'язані із збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються насамперед Законом № 2464-VI та Інструкції № 449. Норми цих законодавчих актів не є колізійними та не допускають можливості їх різного тлумачення в тих питаннях, що мають значення для вирішення спору. Також вказані акти не містить норм, які б давали позивачеві достатні підстави не виконувати свого обов'язку зі сплати єдиного внеску. До того ж, навіть якщо окремі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не можуть вважатися однозначними, то згідно з висновками ЄСПЛ, наданими у справі "Сєрков проти України" (№ 39766/05, рішення від 07.07.2011, п. 35), сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі "передбачуваності" у контексті Конвенції. Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються враховуючи зміни у повсякденній практиці (див. рішення у справі "Горжелік та інші проти Польщі" (Gorzelik and Others v. Poland) [ВП], заява № 44158/98, п. 65, від 17.02.2004).
За наведених обставин, враховуючи несплату позивачем ЄСВ та припинення підприємницької діяльності лише 22.07.2019, суд доходить висновку, що спірна вимога винесена контролюючим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак, в контексті наведених вище норм відсутні правові підстави вважати, що спірна вимога є протиправною, відповідно, відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстави для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
Головне управління ДПС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 43142454)
Рішення у повному обсязі виготовлено: 04.11.19
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович