"29" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2588/19
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Шмаров Є.Ю. - на підставі довіреності №б/н від 29.08.2018р.;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" до Фізичної особи-підприємця Левантовського Олексія Володимировича про стягнення 44 477,36 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Левантовського Олексія Володимировича про стягнення 44 477,36 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення справи до розгляду по суті на "01" жовтня 2019 р. о 11:15 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2019р. було відкладено судове засідання на "29" жовтня 2019 р. о 10:15 год.
Представник відповідача Фізичної особи-підприємця Левантовського Олексія Володимировича правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.
За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
29.10.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
11 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" та Фізичною особою-підприємцем Левантовським Олексієм Володимировичем були укладені два договори: (А) договір оренди обладнання №2ор7340 (надалі - договір оренди) та (Б) договір поставки №1ін7340 (надалі - договір поставки).
Згідно Договору оренди та специфікації до цього договору (додаток №1 від 06.09.2016року) на позивача покладався обов'язок передати відповідачу в орендне користування обладнання визначене в специфікації. На виконання цих зобов'язань позивач передав відповідачу визначене обладнання загальною вартістю 36 283,24грн. в орендне користування, що підтверджується Актом приймання передачі обладнання №1/2ор7340 від 6 вересня 2016 року.
Пунктом 5.1. Договору поставки встановлений розмір орендних платежів в розмірі 936 гривень за квартал.
Відповідно до Договору поставки ФОП Левантовський Олексій Володимирович зобов'язався на протязі 24 місяців від дня підписання закупити у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" мастильні матеріали в обсязі не меншому 3 120 літрів (пункт 1.2.) та у відповідності до графіку закупівлі товару (пункт 1.3.)
Відповідачем, як вказує позивач не було виконано вказане зобов'язання, не викуплено у позивача зазначений об'єм товару.
На підставі Договору поставки відбулась одна поставка товару на загальну суму 25 054,12грн. відповідно до видаткової накладної №90567 від 18.09.2017р.
Відповідно до пункту 7.3. Договору оренди, передбачено що в разі невиконання покупцем умов п. 1.3. Договору поставки, орендар має право придбати майно, що орендується.
Пунктом 7.1.8. Договору поставки визначено, що у разі невиконання покупцем умов п. 1.3. Договору поставки та небажанні орендарем придбати майно, що орендується, на умовах п. 7.3. цього Договору, на вимогу орендодавця своїми силами та за свій рахунок повернути майно орендодавця протягом 14 календарних днів.
З урахуванням невиконання відповідачем вимог пункту 1.3. Договору поставки, позивач направив на адресу відповідача претензію №2/22/11 від 22.11.2017р., якою вимагав від відповідача викупити обладнання чи повернути позивачу.
Однак, позивач від відповідача не отримав відповіді на претензію від 22.11.2017р., також не було ніяких дій з боку відповідача на виконання вказаних вимог, з урахуванням чого позивач 26.02.2019р. направив відповідачу повідомлення - вимогу, якою повідомив про те, що через невиконання вимог п. 1.3. Договору поставки, на підставі п. 6.5. та п. 10.1. Договору оренди, позивач в односторонньому порядку розриває Договір оренди та вимагає повернення орендованого майна протягом 14 днів; та на підставі п. 12.3. Договору поставки позивач також розриває в односторонньому порядку Договір поставки.
Також позивач зазначає, що вимоги про повернення орендованого обладнання не виконані по цей час та зважаючи на відсутність реакції з боку відповідача на вказані вимоги, позивач вважає майно втраченим.
Пунктом 8.4. Договору оренди передбачено, що у випадку втрати майна, або його пошкодження, наслідок чого воно не може бути використане за призначенням, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю повну вартість майна, що орендується, зазначену у Додатку №1 цього Договору.
Відповідно до Додатку №1, вартість майна, яка передану в оренду складає 36 283,24грн. У відповідності до положень ст. 22 ЦК України та п. 8.4. Договору оренди, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, позивач вказує, що окрім відшкодування збитків за втрачене обладнання, відповідач має сплатити гроші за поставлений товар. У відповідності до видаткової накладної №90567 від 18 вересня 2017р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 25 054,12грн., які не були сплачені.
Однак, позивач зазначив, що сплачуючи орендні платежі за Договором оренди, відповідач здійснив переплату.
Відповідно до п.5.1. договору оренди, орендна плата складає 936 гривень за квартал. Обладнання було передано в оренду на підставі акту приймання - передачі обладнання №1/2ор7340 від 06 вересня 2016 року. Таким чином з моменту передачі обладнання в оренду (06.09.2016р.) до розірвання договору оренди позивачем (26.02.2019р.) обладнання перебувало в орендному користуванні протягом 30 місяців (з вересня 2016 по лютий 2019 р.), що дорівнює 10 кварталам. Таким чином за весь період оренди відповідач мав би сплатити 9360,00грн. При цьому відповідач сплатив 26 220,00грн. орендних платежів, допустивши переплату за договором оренди в розмірі 16840,00грн., яка підлягає поверненню позивачем відповідачу.
Враховуючи припинення зобов'язань шляхом заліку взаємних однорідних вимог, заборгованість відповідача за поставлений за Договором поставки товар зменшилась на 16 840,00грн. та складає 8 194,12грн., що підлягає стягненню.
У зв'язку із зазначеним, загальний борг відповідача перед позивачем складається із боргу за неповернене обладнання, отримане за Договором оренди загальною вартістю - 36 283,24грн. та боргу за неоплачений товар, отриманий за Договором поставки в розмірі - 8 194,12грн., що разом складає 44 477,36грн.
Неналежне виконання Фізичною особою-підприємцем Левантовським Олексієм Володимировичем своїх зобов'язань за договорами перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 265 ГК України, За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Також за приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" та Фізичною особою-підприємцем Левантовським Олексієм Володимировичем були укладені два договори: (А) договір оренди обладнання №2ор7340 (надалі - договір оренди) та (Б) договір поставки №1ін7340 (надалі - договір поставки).
Згідно Договору оренди та специфікації до цього договору (додаток №1 від 06.09.2016року) на позивача покладався обов'язок передати відповідачу в орендне користування обладнання визначене в специфікації. На виконання цих зобов'язань позивач передав відповідачу визначене обладнання загальною вартістю 36 283,24грн. в орендне користування, що підтверджується Актом приймання передачі обладнання №1/2ор7340 від 6 вересня 2016 року.
Пунктом 5.1. Договору поставки встановлений розмір орендних платежів в розмірі 936 гривень за квартал.
Відповідно до Договору поставки ФОП Левантовський Олексій Володимирович зобов'язався на протязі 24 місяців від дня підписання закупити у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" мастильні матеріали в обсязі не меншому 3 120 літрів (пункт 1.2.) та у відповідності до графіку закупівлі товару (пункт 1.3.)
Відповідачем не було виконано вказане зобов'язання, не викуплено у позивача зазначений об'єм товару.
На підставі Договору поставки відбулась одна поставка товару на загальну суму 25 054,12грн. відповідно до видаткової накладної №90567 від 18.09.2017р.
Відповідно до пункту 7.3. Договору оренди, передбачено що в разі невиконання покупцем умов п. 1.3. Договору поставки, орендар має право придбати майно, що орендується.
Пунктом 7.1.8. Договору поставки визначено, що у разі невиконання покупцем умов п. 1.3. Договору поставки та небажанні орендарем придбати майно, що орендується, на умовах п. 7.3. цього Договору, на вимогу орендодавця своїми силами та за свій рахунок повернути майно орендодавця протягом 14 календарних днів.
З урахуванням невиконання відповідачем вимог пункту 1.3. Договору поставки, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №2/22/11 від 22.11.2017р., якою вимагав від відповідача викупити обладнання чи повернути позивачу.
Однак, позивач від відповідача не отримав відповіді на претензію від 22.11.2017р., також не було ніяких дій з боку відповідача на виконання вказаних вимог, з урахуванням чого позивач 26.02.2019р. направив відповідачу повідомлення - вимогу, якою повідомив про те, що через невиконання вимог п. 1.3. Договору поставки, на підставі п. 6.5. та п. 10.1. Договору оренди, позивач в односторонньому порядку розриває Договір оренди та вимагає повернення орендованого майна протягом 14 днів; та на підставі п. 12.3. Договору поставки позивач також розриває в односторонньому порядку Договір поставки.
Також вимоги про повернення орендованого обладнання не виконані по цей час та зважаючи на відсутність реакції з боку відповідача на вказані вимоги, майно позивачем вважається втраченим.
Пунктом 8.4. Договору оренди передбачено, що у випадку втрати майна, або його пошкодження, наслідок чого воно не може бути використане за призначенням, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю повну вартість майна, що орендується, зазначену у Додатку №1 цього Договору.
Відповідно до Додатку №1, вартість майна, яка передану в оренду складає 36 283,24грн. У відповідності до положень ст. 22 ЦК України та п. 8.4. Договору оренди, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, окрім відшкодування збитків за втрачене обладнання, відповідач має сплатити гроші за поставлений товар. У відповідності до видаткової накладної №90567 від 18 вересня 2017р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 25 054,12грн., які не були сплачені.
Однак, сплачуючи орендні платежі за Договором оренди, відповідач здійснив переплату.
Відповідно до п.5.1. договору оренди, орендна плата складає 936 гривень за квартал. Обладнання було передано в оренду на підставі акту приймання - передачі обладнання №1/2ор7340 від 06 вересня 2016 року. Таким чином з моменту передачі обладнання в оренду (06.09.2016р.) до розірвання договору оренди позивачем (26.02.2019р.) обладнання перебувало в орендному користуванні протягом 30 місяців (з вересня 2016 по лютий 2019 р.), що дорівнює 10 кварталам. Таким чином за весь період оренди відповідач мав би сплатити 9360,00грн. При цьому відповідач сплатив 26 220,00грн. орендних платежів, допустивши переплату за договором оренди в розмірі 16840,00грн., яка підлягає поверненню позивачем відповідачу.
Враховуючи припинення зобов'язань шляхом заліку взаємних однорідних вимог, заборгованість відповідача за поставлений за Договором поставки товар зменшилась на 16 840,00грн. та складає 8 194,12грн., що підлягає стягненню.
У зв'язку із зазначеним, загальний борг відповідача перед позивачем складається із боргу за неповернене обладнання, отримане за Договором оренди загальною вартістю - 36 283,24грн. та боргу за неоплачений товар, отриманий за Договором поставки в розмірі - 8 194,12грн., що разом складає 44 477,36грн.
За таких обставин, господарський суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди загальною вартістю - 36 283,24грн. та боргу за неоплачений товар, отриманий за Договором поставки в розмірі - 8 194,12грн., що разом складає 44 477,36грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Відповідно до матеріалів справи позивачем, також, понесено витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, у зв'язку з тим, що Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" було змушене звернутися до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Левантовського Олексія Володимировича.
15 липня 2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" та Адвокатом - Шмаровим Євгеном Юрійовичем було укладено Договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого, зокрема, Адвокат зобов'язується на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором, представляти інтереси Клієнта й здійснювати захист його інтересів як кредитора та позивача у справі про стягнення заборгованості з ФОП Левантовський Олексій Володимирович (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за Договором поставки №1ін7340 від 11.07.2016р. та за Договором оренди обладнання №2ор7340 від 11.07.2016р. Захист та представництво інтересів Клієнта має відбуватися за необхідності у всіх установах та організаціях, в том числі в судових органах, органах виконавчої служби. Клієнт зобов'язується виплачувати Адвокату гонорар за надання послуг.
Також при здійсненні своїх професійних обов'язків Адвокат зобов'язаний невідхильно дотримуватися вимог діючого законодавства та не має права використовувати свої повноваження на шкоду Клієнту та відмовлятися від прийнятих на себе зобов'язань. Адвокат підтверджує відсутність обставин, які виключають можливість надання послуг за цим Договором. Для надання передбачених цим Договором послуг, адвокат має всі права, які передбачені Законодавством України.
Відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 15.07.2019р., Сторонами досягнута згода щодо того, що за послуги, зазначені в пунктах 1.1., 3.1., 3.2., 3.3. цього Договору, клієнт сплачує Адвокату гонорар в сумі 1000,00грн. за один час роботи/ надання послуг Адвоката. Гонорар перераховується на поточний рахунок Адвоката на підставі відповідного рахунку та акту наданих послуг.
Так, у відповідності до Договору про надання правничої допомоги від 15.07.2019р. позивачем надано послуги, які підтверджуються Актом наданих послуг від 07.08.2019р. на загальну суму 7 000,00грн., після чого позивачем було перераховано на поточний рахунок Адвоката 7 000,00грн., що підтверджується оригіналом Платіжного доручення №9687470155 від 07 серпня 2019р.
Стаття 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює види судових витрат, а саме судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з підпунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" до Фізичної особи-підприємця Левантовського Олексія Володимировича про стягнення 44 477,36 грн. - задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Левантовського Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЖ" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 76; код ЄДРПОУ 36871919) суму заборгованості у розмірі - 44 477 /сорок чотири тисячі чотириста сімдесят сім/ грн. 36 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921/ одна тисяча дев'ятсот двадцять одна/ грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 /сім тисяч / грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 04 листопада 2019 р.
Суддя С.Ф. Гут