31 жовтня 2019 року
Київ
справа №819/1350/17
провадження №К/9901/8433/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Губської О. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов,
На розгляд колегії суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян передано зазначену касаційну скаргу.
Відповідно до частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
При цьому за приписами абзацу 2 підпункту 15.4 пункту 15 частини першої Розділу VII "Прикінцеві положення" КАС України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Зазначеній справі визначено категорію «Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо охорони праці» (пункт 3.5 Класифікатора категорій адміністративних справ, затвердженого рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 31 жовтня 2013 року № 114; далі - Класифікатор).
Між тим, присвоєна цій справі категорія не відповідає суті правовідносин, з яких виник спір.
Як убачається з матеріалів справи та ухвалених у згаданій справі судових рішень, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов Управління Держпраці у Тернопільській області від 25 квітня 2017 року №№ ТЕ99/19-01-40/172, ТЕ99/1/19-01-40/17 щодо накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12 по 13 квітня 2017 року працівником Управління Держпраці у Тернопільській області проведено позапланову перевірку магазину кафетерію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предметом перевірки було питання додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За результатами перевірки складено акт від 13 квітня 2017 року № 19-01-40/172, на підставі якого відповідач 25 квітня 2017 року прийняв постанову № ТЕ99/19-01-40/172 про накладення на позивача штрафу в розмірі 96000,00 гривень та постанову № ТЕ99/1/19-01-40/17 про накладення на позивача штрафу в розмірі 32000,00 гривень. Позивач вважає вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.
За результатами зазначеної перевірки встановлено, що громадянка ОСОБА_2 12 квітня 2017 виконувала обов'язки продавця у магазині кафетерії, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без укладання трудового договору та повідомлення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, чим порушено частину третю статті 24 Кодексу законів про працю України, а також те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 нарахувала заробітну плату продавцеві ОСОБА_3 за березень 2017 року нижче мінімального розміру, чим порушено частини першу, другу та п'яту статті 95 Кодексу законів про працю України, частини першу та другу статті 3, частину п'яту статті 3-1 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР. Однак позивач не погоджується із такими висновками, оскільки згідно наданого пояснення ОСОБА_2 вбачається, що остання відкрила зазначений магазин на прохання своєї подруги ОСОБА_3 (продавця), яка запізнювалася на роботу. Оскільки, ОСОБА_2 торгівлі не здійснювала, доступу до каси не мала та зазначені дії були здійснені без відома позивача, то у відповідача були відсутні правові підстави приймати постанову № ТЕ99/19-01-40/172 від 25 квітня 2017 року про накладення штрафу в розмірі 96000,00 гривень за порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.
Також позивач вважає, що відповідач безпідставно прийняв постанову № ТЕ99/1/19-01-40/17 від 25 квітня 2017 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 32000,00 гривень за порушення частин першої, другої та п'ятої статті 95 Кодексу законів про працю України, частин першої та другої ст. 3, частини п'ятої статті 3-1 Закону № 108/95-ВР, оскільки згідно Книги нарахування заробітної плати та Відомості на виплату грошей ОСОБА_3 за березень 2017 року заробітна плата виплачена відповідно до відпрацьованих днів та встановленого законодавством тарифу.
З огляду на такі обставини справи та позовні вимоги, дана справа підпадає під категорію «Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів) (10.4 Класифікатора). Наказом від 21 грудня 2018 року № 622 Державна судова адміністрація України затвердила Загальний класифікатор спеціалізацій суддів та категорій справ (далі - Загальний класифікатор).
Відповідно до Загального класифікатора (який чинний з 01 січня 2019 року) зазначена справа віднесена до категорії 112040100 "Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики (у тому числі праці)".
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 5 від 06 грудня 2017 року було утворено судові палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено спеціалізації суддів і судових палат, їх кількісний склад.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 1 від 14 січня 2019 року, визнано таким, що втратив чинність пункт 3 рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 5 від 06 грудня 2017 року щодо визначення спеціалізації. Проте, цим же рішенням № 1, збори суддів визначили нову спеціалізацію суддів та судових палат відповідно до Загального класифікатора спеціалізації суддів та категорій справ.
Судді Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян не спеціалізуються на розгляді категорій адміністративних справ за кодом 112000000- 112050000 Загального класифікатора (чинного з 01 січня 2019 року), так само, як і за пунктом 10.4 Класифікатора (чинного до 01 січня 2019 року).
На розгляді вказаної категорії справ спеціалізуються судді Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
З огляду на вказане, суддею-доповідачем Смоковичем М. І. та суддями Білак М. В., Губською О. А. заявлено самовідводи, які обґрунтовані порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме, без урахування спеціалізації.
Відповідно до частини першої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Отже, при визначенні суддів для розгляду даної справи допущено помилку в їх спеціалізації, що є порушенням порядку визначення складу суду, встановленого статтею 31 КАС України, а тому колегія суддів вважає, що заяви суддів Смоковича М. І., Білак М. В., Губської О. А. про самовідвід підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 31, 36, 39, 40 КАС України,
Задовольнити заяви суддів Смоковича М. І., Білак М. В., Губської О. А. про самовідвід.
Відвести суддів Смоковича М. І., Білак М. В., Губську О. А. від розгляду касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 819/1350/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов.
Передати касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 819/1350/17 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді М. В. Білак
О. А. Губська