Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 346/1076/17
провадження № 61-14037св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Ігнатенко В. М., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції Івано-Франківської області, Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради Івано-Франківської області,
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П., Ясеновенко Л. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції Івано-Франківської області, Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради про усунення перешкод у користуванні об'єктами нерухомості, які належать на праві власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 1999 році позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Коломийської міської ради від 23 грудня 2008 року позивачу дозволено переобладнання квартири в нежитлове приміщення і зареєстровано право власності на це майно.
Згідно свідоцтва про право власності, виданого 24 лютого 2009 року, позивач є власником нежилого приміщення (стоматологічного кабінету), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідно власником 31/100 частин вказаного будинку.
Одним із співвласників будинку АДРЕСА_1 (17/ 100 частин) є відповідач - ОСОБА_2 , якій шляхом реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт надано дозвіл на реконструкцію квартири АДРЕСА_2 під магазин - кав'ярню . Однак, відповідач вийшла за межі дозволеної реконструкції першого поверху та демонтувала несучі конструкції даху, викопала підвал, у тому числі, під належним йому стоматологічним кабінетом, занизила відмітку рівня підлоги першого поверху, втрутилась в конструкцію будинку, в результаті чого було порушено цілісність внутрішніх та зовнішніх стін, а рівень даху нахилився.
Позивач неодноразово звертався у всі контролюючі органи, в тому числі і в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, в результаті чого надану ОСОБА_2 декларацію про початок будівельних робіт було скасовано.
Проте відповідач і без належних дозвільних документів продовжує будівельні роботи, які руйнують будинок, якому майже сто років.
Своїми діями ОСОБА_2 порушує Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджений наказом від 05 грудня 2000 року № 273 , проводить самовільні реконструкційно-перебудовчі роботи за відсутності проектної документації, а також порушує вимоги Земельного кодексу, оскільки розмістила впритул до належної позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 16.01.2009 року земельної ділянки малу архітектурну форму, чим перешкоджає йому здійснювати будівельні роботи із зведення торговельного павільйону на земельній ділянці, яка знаходиться у його власності.
З урахуванням викладених обставин, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні об'єктами нерухомості, які належать йому на праві власності, а саме - земельною ділянкою та нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самочинно проведеної перебудови квартири АДРЕСА_2 : підвальне приміщення привести до висоти, яка була до перебудови шляхом зворотного засипання вивезеного ґрунту до горизонтального рівня підвалів під всім будинком, відновити конструкції перекриття горища та шатрового даху, демонтувати самовільно встановлене міжповерхове бетонне покриття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції Івано-Франківської області, Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради, про усунення перешкод у користуванні об'єктами нерухомості, які належать на праві власності, задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні об'єктами нерухомості, які належать на праві власності, а саме - земельною ділянкою та нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 ; демонтувати самочинно проведену перебудову квартири АДРЕСА_2 : підвальне приміщення привести до висоти, яка була до перебудови, шляхом зворотного засипання вивезеного ґрунту до горизонтального рівня підвалів під всім будинком, відновити конструкції перекриття горища та шатрового даху, демонтувати самовільно встановлене міжповерхове бетонне покриття.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 , здійснюючи самочинну перебудову квартири АДРЕСА_2 , чинить позивачу перешкоди у користуванні належними йому земельною ділянкою та нежитловим приміщенням АДРЕСА_1 за вказаною адресою, а тому зобов'язана демонтувати самочинно проведену перебудову квартири АДРЕСА_2 : підвальне приміщення привести до висоти, яка була до перебудови шляхом зворотного засипання вивезеного ґрунту до горизонтального рівня підвалів під всім будинком, відновити конструкції перекриття горища та шатрового даху, демонтувати самовільно встановлене міжповерхове бетонне покриття.
Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_2 . - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , задоволено.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2019 року скасовано та постановлено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції Івано-Франківської області, Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради про усунення перешкод у користуванні об'єктами нерухомості, які належать на праві власності, відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не представив суду належних доказів того, що проведені відповідачем будівельні роботи без погодженої в установленому порядку проектної документації спричинили руйнівний вплив на суміжну несучу стіну та всю відновлену квартиру АДРЕСА_1 (стоматологічний кабінет) , які б слугували підставою для задоволення позовних вимог позивача.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі поданій у липні 2019 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалене рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
03 вересня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 . надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
25 липня 2019 року касаційна скарга передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 набув право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 вересня 1999 року.
На підставі рішення Коломийської міської ради від 23 грудня 2008 року позивачу було надано дозвіл на переобладнання квартири в нежиле приміщення.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 26087522 від 28 серпня 2014, орган державної реєстрації прав - Реєстраційна служба Коломийського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення (стоматологічний кабінет) по АДРЕСА_1 , загальною площею 145,1 кв.м.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 16 січня 2009 року, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0127 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно договору купівлі-прожажу квартири від 14 березня 2006 року ОСОБА_2 є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , а відповідно до договору купівлі-продажу від 22 листопада 2013 року набула права власності на квартиру АДРЕСА_2 у цьому ж будинку.
У 2014 році ОСОБА_2 замовила проект на реконструкцію житлової квартири АДРЕСА_2 під магазин - кав'ярню .
Відповідно до копії пояснювальної записки до проекту на реконструкцію житлової квартири під магазин -кав'ярню по АДРЕСА_2 передбачалось демонтувати перегородку між кімнатою і кухнею, кухонного вогнища та опалювальної печі; знизити рівень стелі для доведення висоти торгових приміщень до 3,45 м; переобладнати віконний проріз під дверний; частину кухні передбачалось переобладнати під кімнату персоналу, санвузол та тамбур. Після реконструкції торгова площа повинна становити 47,4 м.кв, загальна - 63,1 м.кв.
14 серпня 2014 року відповідачем подано до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції Івано-Франківської області декларацію про початок виконання будівельних робіт, а 16 вересня 2014 року подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 29664840 від 18 листопада 2014 року, орган державної реєстрації прав - реєстраційна служба Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, ОСОБА_2 є власником магазину-кав'ярні за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 65,2 кв.м.
У 2015 році ОСОБА_2 замовила проект реконструкції магазину-кав'ярні.
Згідно копії робочого проекту реконструкція магазину-кав'ярні, виготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 передбачалось провести реконструкцію, внаслідок якої загальна площа приміщень повинна становити 169,12 кв.м, корисна - 156,38 м.кв. В ході реконструкції частина одноповерхової будівлі квартири АДРЕСА_2 повинна бути двоповерховою з підвальним поверхом.
06 листопада 2015 року зареєстровано подану ОСОБА_2 декларацію про початок виконання будівельних робіт на реконструкцію магазину-кав'ярні в АДРЕСА_2 , однак рішенням головного інспектора будівельного нагляду Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції Івано-Франківської області від 26 листопада 2015 року, у зв'язку з внесенням недостовірних даних в декларацію, її реєстрацію скасовано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягаєзадоволенню з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмеженим в його здійсненні.
Відповідно до частини другої статті 325 ЦК України фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна.
Згідно частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частини першої-другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
За змістом частини першої статті 369 ЦК України усі учасники спільної сумісної власності спільно володіють та користуються спільним майном, тобто за загальним правилом мають одержати реальну можливість володіти та користуватися спільним майном у натурі. Інше правило може бути встановлено за домовленістю між ними. З огляду на це, кожен із співвласників може вимагати доступу до володіння та користування усім спільним майном.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
У рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4рп-2004 зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп-2011 визначено, що із змісту пункту 2 статті 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» вбачається, що в ньому не встановлено обмежень щодо набуття права власності на допоміжні приміщення будинку залежно від підстав набуття права власності на житло. Наведене відповідає Конституції України та узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, згідно з якою у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями (абзац перший підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини).
Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб'єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При таких обставинах, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що спірні підвал та горище є спільною власністю власників квартир будинку по АДРЕСА_1 без встановлення будь-яких переваг у праві користування, розпорядження чи володіння даними приміщеннями. Будь-які дії співвласників таких будинків щодо допоміжних приміщень можливі тільки за згоди всіх співвласників даних допоміжних приміщень і ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та інше.
Учасники справи не заперечують наявність підвального приміщення і горища в будинку по АДРЕСА_1 та не спростовують відсутність у будь-кого із співвласників відокремленого права власності на вказані спірні приміщення.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02.11.2018 року № 490/491/18-22 у приміщеннях АДРЕСА_2 демонтована несуча поздовжня стіна, розібране перекриття, вибраний ґрунт нижче підошви фундаменту більш як на 1,0 м в межах всієї площі приміщення АДРЕСА_2 та у підвальному приміщенні під нежитловими приміщеннями АДРЕСА_1. До стіни між квартирами АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 за допомогою металевих анкерів прикріплена бетонна плита перекриття (змінилась конструктивна схема). Влаштування малої архітектурної форми (тимчасової споруди) ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає державним будівельним нормам В.2.2.-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі». Проведення будівельних робіт по реконструкції квартири АДРЕСА_2 , а саме: демонтаж несучої стіни, вибирання ґрунту по всій внутрішній площині нижче підошви фундаментів на висоту більше 1 м, пониження відмітки підлоги, підвалу в межах земельної ділянки, загальною площею 0.0127 га, належній ОСОБА_1 , улаштування дверного прорізу для доступу до приміщення підвалу, улаштування залізобетонного перекриття до самонесучої стіни між приміщеннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 без належним чином виготовленої проектно-дозвільної документації, станом на початок проведення даних робіт не відповідають вимогам державних будівельних норм А.2.2.-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та державних будівельних норм В.3.3-2-2009 «Реконструкція, ремонт, реставрація об'єктів будівництва. Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт».
При цьому експерт зазначив, що тріщини (пошкодження), які утворились у конструктивних елементах стін суміжних приміщень АДРЕСА_1 є нестабільними внаслідок додаткових навантажень, що виникають в процесі будівельних робіт.
При таких обставинах суд першої інстанції, повно дослідивши обставини справи та всі наявні докази, належним чином їх оцінивши, вірно встановив, що незаконні дії відповідача ОСОБА_2 спричинили суттєві негативні наслідки для позивача та порушують його право власності на належне йому нерухоме майно, а також чинять йому перешкоди у користуванніспірними підвалом та горищем будинку по АДРЕСА_1 .
Але апеляційний суд, погодившись з наявністю факту проведення ОСОБА_2 робіт по реконструкції належного їй приміщення квартири АДРЕСА_1 ( магазину -кав'ярні) без належним чином виготовленої проектної документації та без належного погодження, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.
Щодо судових витрат
Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, то з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1409,60 грн.
Керуючись статтями 141, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 червня 2019 року скасувати, рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2019 року залишити в силі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1409,60 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
В. М. Ігнатенко
Є.В. Коротенко
В. П. Курило