Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 725/3470/16-ц
провадження № 61-12425св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство банк «Контракт»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства банку «Контракт» на рішення Апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів:
Владичана А. І., Міцнея В. Ф., Лисака І. Н., від 24 травня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство банк «Контракт» (далі - ПАТ Банк «Контракт», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що 22 січня 2015 року між ПАТ Банк «Контракт» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття та обслуговування рахунку фізичної особи з використанням банківської платіжної картки, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику рахунок та надав відповідну платіжну карку типу MasterCard Worldwide, а також зобов'язувався здійснювати обслуговування рахунку на умовах передбачених договором, Правилами та Тарифами на обслуговування операцій з міжнародними пластиковими картками, емітованими ПАТ Банк «Контракт».
Кредитний ліміт за вказаним договором на відкритий відповідачу рахунок встановлено не було, проте відповідач при здійснені операцій зі зняття готівки, а також при розрахунках у безготівковій формі з використанням платіжної картки за рахунком в межах витратного ліміту та встановлених добових обмежень по зняттю готівки допустив перевитрату витратного ліміту, тобто скористався належними банку коштами понад залишок коштів на своїй банківській картці, чим допустив несанкціонований овердрафт.
В періоди 30 та 31 січня 2015 року, з 01 по 03 лютого 2015 року відповідачем проведені операції по обміну гривні, яка перебувала на його рахунку, на нові румунські леї з використанням банківської платіжної картки.
Оскільки відповідач знімав готівку у валюті, а саме румунських леях, через банкомати, які знаходяться за межами України, у нього виникла заборгованість, про необхідність погашення якої він повідомлявся у письмовій формі, проте належним чином не відреагував на повідомлення та наведений розрахунок заборгованості не оскаржив.
Крім того, за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань до відповідача підлягає застосуванню відповідальність, встановлена пунктом 3.1 договору, яка полягає у нарахуванню 3% річних та інфляційних на суму боргу та прострочених відсотків.
У зв'язку з викладеним станом на 20 липня 2016 року заборгованість відповідача становить 42 851,89 грн, з яких: 16 736,37 грн - заборгованість за кредитом; 17 491,14 грн - заборгованість за відсотками; 6 945,66 грн - інфляційне нарахування на суму простроченого кредиту; 922,39 грн - інфляційне нарахування на суму прострочених відсотків; 753,95 грн -
3% річних від суми простроченого кредиту; 344,64 грн - 3 % річних від суми прострочених відсотків, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 лютого
2017 року позов ПАТ Банк «Контракт» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк «Контракт» заборгованість за договором Фо /(UAH)/3921 про відкриття та обслуговування рахунку/рахунків фізичної особи з використанням банківської платіжної картки/карток у розмірі 42 851,89 грн, яка складається з наступного: 16 736,37 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 17 491,14 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 6 945,66 грн - інфляційне нарахування на суму простроченого кредиту; 922,39 грн - інфляційне нарахування на суму прострочених відсотків; 753,95 грн - 3 % річних від суми простроченого кредиту; 344,64 грн - 3 % річних від суми прострочених відсотків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач скористався належними позивачу коштами, понад залишок коштів на своїй банківській картці, унаслідок чого виникла заборгованість за договором, яка відповідачем не спростована.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПАТ Банк «Контракт» відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, щовстановлений банком курс валюти 21,50 -22,80 грн за долар США станом на 3-5 лютого 2015 року, коли відповідачем здійснювалася операція по обміну гривні, яка перебувала на його рахунку, на нові румунські леї, унаслідок чого виникла заявлена банком заборгованість, суперечить нормі пункту 28.5 статті 28 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», оскільки значно перевищує наявний на той час курс валют на міжбанківському валютному ринку України, який становив 16,24 -17,99 грн за долар США. У звязку із вищевикладеним, суд вважав, що від'ємний залишок (овердрафт) за операціями, проведеними ОСОБА_1 , відсутній.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ Банк «Контракт» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач скористався належними банку коштами, понад залишок власних коштів на банківській картці, чим допустив несанкціонований овердрафт. Апеляційним судом не враховано, що між проведенням операції за допомогою картки та списанням коштів з рахунку існує проміжок часу, протягом якого курс валют може коливатися, як в бік зменшення, так і в бік збільшення. Тому сума, яка фактично списується з рахунку, через курсову різницю може відрізнятися від суми, на яку клієнт розраховує при оплаті карткою або при знятті готівки через банкомат. Банк застосовував курси валют 21,50 - 22,80 грн за один долар США, які були встановлені у період з 03 по 05 лютого 2015 року згідно з розпорядженням від 03 лютого 2015 року на встановлення комерційних курсів купівлі-продажу іноземної валюти з операцій по платіжним карткам (ПК). Висновок апеляційного суду про те, що застосування банком такого курсу валюти, є помилковим та, як наслідок, необґрунтовано завищено розмір сум проведених відповідачем транзакцій у перерахунку із валюти операцій у валюту рахунку, не відповідає дійсності, оскільки застосування такого порядку курсоутворення для проведення операцій з використанням банківської платіжної картки передбачений пунктами 1.38.1, 1.39.2 Правил Банку. Відповідач свідомо відмовився від отримання повідомлень банку про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача та не замовив послуги мобільного банкінгу та не вказав, яким саме чином мав отримувати виписку по рахунку.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 січня 2015 року між сторонами на підставі заяви-анкети відповідача про відкриття рахунку/рахунків, початкову емісію БПК та встановлення кредитного ліміту було укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку фізичної особи з використанням банківської платіжної картки, відповідно до пункту 1. 1 якого банком відкрито позичальнику рахунок в гривнях без встановлення кредитного ліміту, надано платіжну карку типу MasterCard Worldwide, а також здійснювалося обслуговування рахунку.
Держатель за умовами пункту 1.2 договору банківського рахунку при користуванні карткою має право здійснювати наступні види платіжних операцій: внесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням банківської платіжної картки за рахунком в межах витратного ліміту та встановлення добових обмежень по зняттю готівки/розрахункам за допомогою банківської платіжної картки.
Відповідно до п. 2.1 укладеного між сторонами договору, поповнення рахунку проводиться у валюті, в якій відкритий рахунок, у готівковій або безготівковій формі, але не менше суми витратного ліміту, встановленого Тарифами, та відповідної суми за обслуговування рахунку згідно Тарифів.
Сторони дійшли згоди, що перелік операцій, що вчиняються банком за рахунок права та обов'язки сторін, їх відповідальність, порядок нарахування та сплати процентів, визначаються Правилами, Договором та Тарифами, правилами відповідної платіжної системи та нормами чинного законодавства України (пункт 2. 4).
29 та 30 січня 2015 року ОСОБА_1 внесено на рахунок 54 000 грн.
02 лютого 2015 року ним додатково внесено 63 500 грн. Крім того, на рахунок відповідача в якості процентів за депозит банком зараховано кошти в сумі 49,65 грн. Отже, загальна сума грошових коштів на рахунку відповідача становила 117 549,65 грн.
В період 30 та 31 січня 2015 року, з 01 по 03 лютого 2015 року
ОСОБА_1 під час перебування у Румунії проведені операції по обміну гривні, яка перебувала на його рахунку, на нові румунські леї з використанням банківської платіжної картки у терміналі.
Банком здійснено списання кошів з рахунку у період з 3 по 5 лютого 2015 року за курсом 21,50 - 22,80 грн за один долар США (а. с. 138-140).
Звертаючись до суду із позовом, позивач посилався на те, що відповідач при здійснені операцій зі зняття готівки, а також при розрахунках у безготівковій формі з використанням платіжної картки за рахунком в межах витратного ліміту та встановлених добових обмежень по зняттю готівки допустив перевитрату витратного ліміту, тобто скористався належними банку коштами понад залишок коштів на своїй банківській картці, чим допустив несанкціонований овердрафт, у звязку із чим станом на 20 липня 2016 року у нього виникла заборгованість у розмірі 42 851,89 грн, з яких: 16 736,37 грн - заборгованість за кредитом; 17 491,14 грн - заборгованість за відсотками; 6 945,66 грн - інфляційне нарахування на суму простроченого кредиту; 922,39 грн - інфляційне нарахування на суму прострочених відсотків; 753,95 грн -
3% річних від суми простроченого кредиту; 344,64 грн - 3 % річних від суми прострочених відсотків.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (стаття 1069 ЦК України).
Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно пунктом 1.18 Правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб з використанням банківських платіжних карток ПАТ Банку «Контракт» (далі - Правила) кошти з рахунку використовуються для розрахунків за операціями з використанням БПК, а також для здійснення інших операцій, які не заборонені чинним законодавством України, включаючи нормативно-правові акти НБУ. Строк списання коштів з рахунку держателя за операціями з використання БПК встановлюється згідно з правилами відповідної платіжної системи і обчислюється як період часу між датою здійснення операції з використанням БПК і датою фактичного списання коштів з рахунку держателя.
Відповідно до пункту 1.38.1 Правил у разі якщо валюта проведення операції з використанням БПК є долар США, євро або гривня та така валюта відрізняється від валюти ведення рахунку, банк списує з рахунку кошти у валюті ведення рахунку у сумі, що еквівалентна сумі операції. Сума операції перераховується у валюту ведення рахунку за курсом, встановленим банком на день списання.
Згідно з пунктом 1.39.2 Правил у разі, якщо валюта розрахунку з використанням БПК є відмінною від долара США, євро або гривні і така валюта відрізняється від валюти ведення рахунку, банк здійснює списання суми операції у валюті рахунку в розмірі, достатньому для розрахунку з банком-еквайром/банком-спонсором за проведену операцію. Сума до списання виставляється та перераховується банком у валюту ведення рахунку за курсом встановленим банком на день списання.
Згідно з пунктом 28.5 статті 28 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»якщо валюта, в якій проводиться міжбанківський переказ, не збігається з валютою, списаною з рахунка клієнта, емітент може виконати операції з купівлі-продажу необхідної валюти на міжбанківському валютному ринку України в порядку, встановленому Національним банком України, або провести внутрішньобанківський кліринг.
Відповідно до підпункту 3 пункту 8 розділу I Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України
від 05 листопада 2014 року № 7058 внутрішньобанківські правила залежно від особливостей діяльності банку повинні містити, крім іншого, порядок установлення курсу купівлі-продажу, обміну іноземної валюти під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів.
У порушення указаних норм права банк не визначив прозорого, зрозумілого та прогнозованого порядку установлення курсу купівлі-продажу, обміну іноземної валюти під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів.
Встановивши, що середньозважений курс, що склався за операціями із купівлі-продажу банками України на готівковому валютному ринку долара США складав у період з 03 по 05 лютого 2015 року 16,24 - 17,99 грн за один долар США, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що застосований банком курс валюти 21,50 - 22,80 грн за один долар США суперечить пункту 28.5 статті 28 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Застосований банком курс значно перевищує наявний на той час курс валют на міжбанківському валютному ринку України.
За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного суду про те, що надані представником банку письмові розпорядження від 03-05 лютого 2015 року про встановлення курсів купівлі-продажу іноземної валюти з операції по платіжним карткам, відповідно до яких курс продажу за один долар США складає 21,50 - 22,80 грн, в силу його невідповідності закону, неоприлюднення та неповідомлення відповідача як споживача банківських послуг, не підлягає застосуванню до спірних відносин.
Як встановлено апеляційним судом, у період з 03 по 05 лютого 2015 року
ПАТ Банк «Контракт» встановлено комерційний курс валют оприлюднений у встановленому законом порядку, згідно з яким вартість одного долару США складала 16,24 - 17,99 грн.
За відсутності встановлення іншого курсу валют, відповідно до пункту 1.38.1 Правил відкриття рахунків це значення є курсом, встановленим банком на день списання.
Застосувавши умови цього курсу на момент списання коштів з рахунку відповідача суд апеляційної інстанції встановив, що від'ємний залишок (овердрафт) за операціями, проведеними ОСОБА_1 , відсутній.
Подібний правовий висновок викладено Верховний Судом у постанові
від 05 вересня 2019 року у справі № 760/13099/16 (провадження
№ 61-27869св18).
Доводи касаційної скарги про те, що порядок встановлення курсу валют та списання коштів з рахунку клієнта встановлений правилами відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб з використання банківських карток ПАТ Банк «Контракт», з якими погодився відповідач підписуючи договір не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції, оскільки вказаними правилами не визначено, що списання коштів з картки клієнта відбувається за курсом валют, який є відмінним від встановленого банком та оприлюдненого комерційного курсу валют.
Посилання заявника на те, що відповідач не вказав у заяві-анкеті про необхідність його повідомлення щодо руху коштів за карткою та не зазначив номер телефону на який потрібно відправляти смс-повідомлення, не звільняє позивача від обов'язку у спосіб, передбачений договором повідомляти клієнта про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу відповідно до пункту 14.14. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства банку «Контракт» залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 24 травня 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович