П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/1384/16
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Коваля М.П.,
судді - Димерлія О.О.,
судді - Єщенка О.В.,
за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якому просила скасувати рішення Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2015 року № 22402492 щодо реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_3 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 прийняла у спадщину 1/1 частину будинку АДРЕСА_2 , але не може отримати свідоцтво на спадщину, оскільки оскарженим рішенням реєстраційної служби право власності на спірне нерухоме майно протиправно зареєстровано за ОСОБА_3
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць К.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22402492 від 26 червня 2015 року щодо реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_3 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, Київською районною адміністрацією не виносилось розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 299 від 23 червня 2015 року, відповідно до якого за ОСОБА_3 закріплено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 та присвоєно адресу житловому будинку, загальною площею 63,7 м2, розташованого на земельній ділянці, площею 572 м2: АДРЕСА_2 , отже внесення державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць К.В. рішення про державну реєстрацію права власності, розмір частки: 1/1, на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 на підставі вказаного розпорядження є безпідставним, у зв'язку з чим, дане рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Рішення суду обґрунтовано тим, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 09 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року без змін.
Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки у даній справі фактично виник спір щодо законності підстав набуття ОСОБА_3 права власності на майно, даний спір не є публічно-правовим, а стосується цивільних відносин і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
26.09.2019 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.
В обґрунтування зазначеної заяви ОСОБА_1 зазначено, що 05 вересня 2019 року набрав законної сили вирок Київського районного суду м. Одеси від 05.08.2019 року по справі №520/13640/15-к. Заявниця вказує, що вироком встановлено: « ОСОБА_3 своїми умисними діями шляхом обману незаконно придбав право на чуже майно в великому розмірі у вигляді об'єкта нерухомості - будинку АДРЕСА_2 ,який належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та померлій ОСОБА_5 ». ОСОБА_3 визнано винуватим в скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Заявниця зазначає, що оманні дії ОСОБА_3 потягли ухвалення незаконного рішення Одеського апеляційного суду від 05.08.2016 року по справі №815/1384/16, а саме скасування рішення суду першої інстанції - постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року справа №815/1484/16. Враховуючи викладене, заявниця просить суд скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 05.10.2016 року по справі №815/1384/16 та постановити відповідну ухвалу.
До канцелярії П'ятого апеляційного адміністративного суду 21.10.2019 року надійшли письмові пояснення ОСОБА_3 , в яких третя особа просить суд відмовити ОСОБА_1 , в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування письмових заперечень ОСОБА_3 зазначає, що обставини, на які посилається позивачка не є нововиявленими та існували під час розгляду справи в суді першої інстанції. Крім того, третя особа зазначає, що подана заява не впливає на висновки судів щодо підсудності справи.
Дослідивши обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, колегія суддів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Тобто нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Правєдная проти Росії» від 18.11.2004 р. зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Так, згідно із пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» від 27.02.1981 р. за №1 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 року № 15, як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов'язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо).
Крім того, у Розділі І постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 року № 7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» зазначено, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді, у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Таким чином, під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд повинен дослідити, чи впливають зазначені позивачем обставини на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення, що переглядається, надати оцінку тому, чи відповідають зазначені позивачем обставини ознакам нововиявлених обставин, а також встановити, чи дійсно позивач не знав та не міг знати про наявність обставин, на які він посилається як на нововиявлені.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справ
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 826/14224/15, від 01.02.2019 року у справі №2040/7218/18.
Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 ,, в якості підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, позивач посилається на ті обставини, що 05 вересня 2019 року набрав законної сили вирок Київського районного суду м. Одеси від 05.08.2019 року по справі №520/13640/15-к, яким встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними діями шляхом обману незаконно придбав право на чуже майно в великому розмірі у вигляді об'єкта нерухомості - будинку АДРЕСА_2 ,який належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та померлій ОСОБА_5 ». Вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим в скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що як вбачється з материалів справи, 26 червня 2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Заяць К.В. прийняв рішення про державну реєстрацію права власності, розмір частки: 1/1, на житловий будинок, що розташований : АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 та вніс відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_1 прийнявши у спадщину 1/1 частину будинку АДРЕСА_2 , з огляду на неможливість отримати свідоцтво на спадщину, оскільки оскаржуваним рішенням право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом про його скасування.
Частково задовольняючи апеляційну скаргу та закриваючи провадження у справі, Одеського апеляційного адміністративного суд виходив з того, що у даній справі фактично виник спір щодо законності підстав набуття ОСОБА_3 права власності на майно, відповідно даний спір не є публічно-правовим, а стосується цивільних відносин і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Зазначена позиція суду апеляційної інстанції, викладена в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду по даній справі, відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року ( провадження № 11-1515апп18), від 20 червня 2018 року у справі № 0870/645/12 (провадження № 11-484ас18), від 12 грудня 2018 року у справі № 601/2137/17 (провадження № 11-1126апп18) та від 23 січня 2019 року у справі № 817/108/16 (провадження № 11-1285апп18).
При цьому колегія суддів зазначає, що обставини, викладені ОСОБА_1 як підстави для перегляду ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду по даній справі, а саме набрання законної сили вироком Київського районного суду м. Одеси від 05.08.2019 року по справі №520/13640/15-к, жодним чином не впливає на висновок суду апеляційної інстанції, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому інших доводів, які б свідчили про наявність нововиявлених обставин у межах даної справи заявницею не надано.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами судом апеляційної інстанції, відтак заява ОСОБА_1 є такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 368 КАС за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Керуючись ст. 243, 250, 361, 368, 369 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - відмовити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - залишити в силі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко