Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №810/759/16
адміністративне провадження №К/9901/7492/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В. та Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Заступника прокурора Київської області до Крутогорбівської сільської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Заступника прокурора Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у складі судді Дудіна С.О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у складі колегії суддів: Федотова І.В., Губської Л.В. та Сорочка Є.О.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року заступник прокурора Київської області (далі також - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Крутогорбівської сільської ради Київської області (далі також - відповідач), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення Крутогорбівської сільської ради від «Про затвердження Програми приватизації на 2014-2015 роки» 25 квітня 2014 року № 208-46-VI в частині затвердження переліку об'єктів, які підлягають приватизації (продажу), зокрема, приміщення дитячого садка з господарськими будівлями.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення «Про затвердження Програми приватизації на 2014-2015 роки» від 25 квітня 2014 року № 208-46-VI, яким було затверджено перелік об'єктів, які підлягають приватизації (продажу), зокрема, приміщення дитячого садка з господарськими будівлями, що розташований за адресою: 09551, Київська область, Таращанський р- н ., с. Круту Горби, вул. Леніна (Тараса Шевченка ), 76, суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема, частині п'ятій статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту», пункту 2 частини першої статті 14 та частині п'ятій статті 63 Закону України «Про освіту», частині другій статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», якими заборонено використання об'єктів освіти не за призначенням та здійснення його приватизації. Крім того, позивач зазначив про те, що на території с. Круті Горби відсутній будь-який інший дошкільний заклад освіти, крім вказаного дитячого садка. У зв'язку з цим, позивач вважає, що приватизація приміщень вказаного об'єкта освіти зумовить обмеження прав громадян с. Круті Горби щодо доступу до дошкільної освіти.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірні будівлі не є об'єктом освіти в розумінні Закону України «Про освіту» та Закону України «Про дошкільну освіту», що свідчить про відсутність будь-яких обмежень стосовно здійснення приватизації вказаного об'єкту та про правомірність прийняття Крутогорбівською сільською радою рішення «Про затвердження Програми приватизації на 2014-2015 роки» від 25 квітня 2014 року № 208-46-VI.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, заступник прокурора Київської області звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга подана 21 червня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 810/759/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Чиркіна С.М.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 810/759/16 та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 лютого 2014 року Крутогорбівською сільською радою було прийнято рішення № 195-44-VI «Про затвердження проекту регуляторного акта «Програма приватизації Крутогорбівської сільської ради на 2014-2015 роки».
Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2014 року Крутогорбівською сільською радою було прийнято рішення № 208-46-VI «Про затвердження програми приватизації на 2014-2015 роки».
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що Крутогорбівською сільською радою було вирішено затвердити «Програму приватизації Крутогорбівської сільської ради на 2014-2015 роки» та перелік об'єктів, які підлягають приватизації (продажу), а саме: приміщення котельні - майстерні, що знаходиться по вул. Леніна, 61-а; приміщення дитячого садка з господарськими будівлями, що знаходяться по вул. Леніна , 76.
Заступник прокурора Київської області, не погодившись з прийняттям вказаного рішення, звернувся з даним позовом до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.
Дитячий будинок, що розташований за адресою: Київська обл., Таращанський р - н. , с. Круті Горби , вул. Леніна , 76 був введений в експлуатацію в 1973 році, про що свідчить інвентарна карта обліку основних засобів в бюджетних установах № 5 від 04 липня 2007 року.
Згідно вказаної картки, первинна вартість об'єкта дорівнювала 78305 грн, знос цього об'єкту склав 78305 грн, тобто балансова вартість будинку дитячого садка дорівнює 0.
З матеріалів справи судом першої інстанції також встановлено, що 01 листопада 2006 року Колективним сільськогосподарським підприємством « 1 Травня» було передано, а Крутогорбівською сільською радою прийнято у комунальну власність вказаний дитячий садок з господарськими будівлями, про що між сторонами було підписано акт приймання-передачі обкатів соціальної сфери у комунальну власність. При цьому, з вказаного акта вбачається, що проектно-технічна документація відсутня, документація по будівництву відсутня, акт введення в експлуатацію відсутній, стан будівлі - незадовільний.
Відповідно до довідки відділу освіти і науки Таращанської районної державної адміністрації № 237 від 06 квітня 2016 року, будівля дитячого садка розташована за адресою: вул. Леніна (Тараса Шевченка), 76, с. Круті Горби, Таращанський р-н., Київська обл., 09551, не обліковується на балансі відділу освіти і науки Таращанської районної державної адміністрації та з 01 січня 2015 року (дата передачі Крутогорбівською сільською радою об'єктів села на баланс відділу освіти і науки) фінансування на його утримання з боку відділу освіти і науки не здійснюється.
Крім того, як встановлено судами з довідки відділу освіти і науки Таращанської районної державної адміністрації № 961 від 16 грудня 2015 року, на території с. Круті Гори функціонує Крутогорбівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад», який рішенням Таращанської районної ради від 27 лютого 2015 року № 807-54-VI прийнятий до спільної власності територіальних громад міста та сіл Таращанського району з власності територіальної громади с. Круті Горби.
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки тому, що факт незабезпечення фінансування дитячого садка з бюджету вказує на неналежне виконання своїх обов'язків Крутогорбівською сільською радою, а не про відсутність об'єкту освіти взагалі. Крім того, спірний об'єкт не може перебувати на обліку відділу освіти Таращанської РДА, оскільки він ніколи не перебував на їх балансі та не був їм підконтрольний. Також скаржником зазначено, що факт прийняття дитячого садка у комунальну власність також підтверджується інвентаризаційною карткою обліку основних засобів в бюджетних установах.
30 вересня 2019 року від Крутогорбівської сільської ради Київської області надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких відповідач наголошує, що приміщення дитячого садка не відповідає вимогам, які встановлені для такого типу приміщення, таким чином, вказане приміщення не може вважатися об'єктом освіти взагалі. Також наголошує, що Крутогорбівською сільською радою Київської області створено належні умови для забезпечення потреб громадян села щодо дошкільної та шкільної освіти.
Від інших учасників справи заперечення або відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв'язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку із прийняттям 25 квітня 2014 року рішення Крутогорбівською сільською радою «Про затвердження Програми приватизації на 2014-2015 роки» № 208-46-VI щодо затвердження переліку об'єктів, які підлягають приватизації (продажу), зокрема, приміщення дитячого садка з господарськими будівлями. Тобто, цей спір пов'язаний із приватизацією об'єкта комунальної власності.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У цьому випадку Крутогорбівська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, реалізує право розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб'єктом господарських відносин.
Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (у вказаній редакції) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Згідно з частинами п'ятою, восьмою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 19 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку.
За таких обставин, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у справі, яка розглядається, Крутогорбівська сільська рада виступає як суб'єкт господарських правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Таким чином, Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відтак, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про визнання протиправним рішення Крутогорбівської сільської ради «Про затвердження Програми приватизації на 2014-2015 роки» в частині затвердження переліку об'єктів, які підлягають приватизації (продажу), зокрема, приміщення дитячого садка з господарськими будівлями не відповідає всім ознакам публічно-правового спору, а тому не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Важливо, що на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанції у цій справі, Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01 грудня 2009 року у справі № 21-1506во09, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме спорів пов'язаних з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), у тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації.
Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 826/25126/15 та у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі 461/1452/16а (2а/461/214/16).
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов'язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.
Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_1 (Нідерланди), ОСОБА_5 (Швейцарія), ОСОБА_2 ( Сполучене Королівство ), ОСОБА_4 (Фінляндія); п. 44-50).
Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга Заступника прокурора Київської області підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасувати.
Провадження у справі за позовом заступника прокурора Київської області до Крутогорбівської сільської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення закрити.
Роз'яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами господарського судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
С.М. Чиркін