22 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/7959/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 260/64/19 (головуючий суддя Іванчулинець Д.В., час ухвалення 10:23 год., м. Ужгород, повний текст рішення складений 08 липня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
16 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ НП в Закарпатській області) за № 2385 від 07 грудня 2018 року ,,Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУ НП ОСОБА_1.;
2) визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Закарпатській області за № 260/ОС від 17 грудня 2018 року про звільнення зі служби в поліції відповідно до п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 закону України ,,Про Національну поліцію";
3) поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору криміналістичного забезпечення слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 17 грудня 2018 року;
4) зобов'язати Головне управління національної поліції в Закарпатській області нарахувати та виплатити лейтенанту поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
5) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору криміналістичного забезпечення слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням від 04 липня 2019 року Закарпатський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки суд не дослідив всіх обставин справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що 06.12.2018 року о 03.20 год. в місті Ужгород на вул. Митній, 6 він дійсно керував автомобілем марки ,,CHEVROLET - EVANDA", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Однак, суд першої інстанції не надав належного значення його доводам про те, що він не порушував транспортну дисципліну, а відтак, не вчиняв жодного дисциплінарного правопорушення.
Зокрема, відносно нього безпідставно складена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП, оскільки згідно п 30.1. Правил дорожнього руху виключно на власника транспортного засобу покладається обов'язок реєстрації (перереєстрації) їх в уповноваженому органі МВС, а відтак виключно власник може нести відповідальність за недотримання вказаних вимог законодавства.
Враховуючи те, що він не є власником автомобіля марки ,,CHEVROLET - EVANDA", державний номерний знак НОМЕР_1 , його протиправно притягнуто до відповідальності за керування транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, за що передбачена відповідальність ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Крім того, не відповідає дійсності твердження відповідача про керування ним транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар, оскільки вказаний автомобіль був оснащений автоматичним включанням фар при запуску двигуна автомобіля, що спростовує недотримання ним транспортної дисципліни.
При цьому, дисциплінарна та адміністративна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності. Разом з тим, притягнення його за вказані діяння до адміністративної відповідальності не підтверджують вчинення ним жодного дисциплінарного проступку, а тому його звільнення є безпідставним.
Також позивач вважає помилковими висновки суду щодо вчинення ним порушення дисципліни, що виразилося у неповідомленні керівництва та органу поліції про факт складання відносно нього постанов та протоколів, оскільки жодним нормативним актом не визначено періоду, протягом якого працівник поліції повинен інформувати своє керівництво про факт складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, помилковими є висновки суду щодо доведення в ході службового розслідування факту керування ним (позивачем) транспортним засобом стані алкогольного сп'яніння.
Дані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підставі постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 квітня 2019 року. Однак, згадана постанова прийнята судом після притягнення його до дисциплінарної відповідальності та не слугувала підставою його звільнення, що вказує на неналежність та недопустимість даного доказу.
Також суд не врахував, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності відбулось з порушенням положень Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, оскільки у висновку службового розслідування відсутні відомості щодо його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного, а тому відповідачем протиправно застосовано крайній вид дисциплінарного впливу - ,,звільнення з поліції".
Приймаючи оскаржені накази, відповідач не врахував, що за місцем роботи він характеризувався позитивно, належно ставився до службових обов'язків, неодноразово заохочувався, що підтверджується копією службовою характеристики. Відтак, застосування дисциплінарного стягнення, що стало наслідком його звільнення без врахування даних обставин є незаконним.
З огляду на викладене позивач вважає, що його звільнення проведене з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
ГУ НП в Закарпатській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального та процесуального права.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 17 грудня 2018 року наказом № 260 ОС від 17.12.2018р. позивач ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції відповідно до п. 6 ( у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Підставою прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 2385 від 07.12.2018 ,,Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП ОСОБА_1.".
Для прийняття відповідачем вказаних наказів слугували наступні підстави.
06 грудня 2018 року наказом ГУНП в Закарпатській області № 2379 було призначено службове розслідування відносно начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1.
Даними матеріалами службового розслідування встановлено, що 06.12.2018 року о 03.20 год. в місті Ужгород по вул. Митній, 6 екіпажем Управління патрульної поліції в Закарпатській області (далі УПП в Закарпатській області) ,,ОЛІМП - 0301" зупинено автомобіль марки ,,CHEVROLET - EVANDA" д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП в Закарпатській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_1 за порушення п. 19.1 (керування автомобілем без ввімкненого ближнього світла фар) Правил дорожнього руху .
Під час перевірки документів на право керування транспортним засобом працівниками патрульної поліції було встановлено, що державний номерний знак НОМЕР_1 не належить даному транспортному засобу, а також те, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим позивачу було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення стану сп'яніння за допомогою приладу ,,ДРАГЕР".
ОСОБА_1 відмовився на місці проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння та виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в Закарпатському обласному наркологічному диспансері. Перебуваючи у медичному закладі - ОСОБА_1 повторно відмовився від проходження медичного огляду. В подальшому працівники УПП у присутності двох свідків відносно ОСОБА_1 склали адміністративний протокол про правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та винесли постанову про скоєння ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 6 ст. 121 КУпАП і наклали адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень та 425 гривень відповідно.
Автомобіль марки ,,CHEVROLET - EVANDA" д.н.з. НОМЕР_1 на штраф-майданчик не поміщався, оскільки ОСОБА_1 пред'явив працівникам УПП для перевірки номерні знаки тимчасової реєстрації.
Опитані з даного приводу поліцейський взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області капрал поліції Кухарський Е.В. та поліцейський взводу № 2 роти ТОР УПП в Закарпатській області капрал поліції Галатиба М.Ю. повідомили, що 06.12.2018 року біля 03.20 год. в. Ужгороді на вул. Митній, 6 ними був зупинений автомобіль марки ,,CHEVROLET - EVANDA" д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на вказаному автомобілі без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби. Під час перевірки документів було виявлено, що державний номерний знак НОМЕР_1 не належить даному транспортному засобу.
Разом з цим, під час спілкування з ОСОБА_1 були встановлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з ротової порожнини та порушення координації рухів в просторі. У зв'язку з цим було запропоновано позивачу пройти медичний огляд для встановлення стану сп'яніння за допомогою приладу ,,ДРАГЕР".
Однак, ОСОБА_1 відмовився на місці проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння та виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в Закарпатському обласному наркологічному диспансері. Перебуваючи у медичному закладі, ОСОБА_1 повторно відмовився від проходження медичного огляду. Після цього, працівниками УПП в Закарпатській області у присутності двох свідків відносно ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесена постанова про скоєння ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Також матеріалами службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 про зазначену подію заступника начальника СУ ГУНП в Закарпатській області Магу В.В. не повідомив.
Відповідно до наданих пояснень Мага В.В. дізнався про дану подію коли йому зателефонував 06.12.2018 року о 5.00 черговий ГУНП в Закарпатській області та повідомив про даний факт. В подальшому Мага В.В. повідомив свого безпосереднього керівника, а саме - першого заступника начальника - начальника СУ ГУНП в Закарпатській області полковника поліції Шкирту А. І.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що за встановлених службовим розслідуванням обставин притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби згідно з оскарженими наказами є правомірним.
Надаючи правову оцінку наведеним обставинам та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII.
Частина 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» встановлено, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Пункти 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (ч.ч.1,2 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію».
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» №2337-VIII від 15.03.2018 (набрав чинності 07.10.2018).
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Статтею 3 Закону №2337-VIII передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", покладає на поліцейського і додаткові зобов'язання: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, на переконання колегії суддів, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, уникати вчинків та відносин, які носять корисливий або протиправний характер, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
У п.1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року № 1179, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706 (далі - Правила №1179) вказано, що ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Згідно з п.1 розділу ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; <…> поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати <…>.
Відповідно до п.3 розділу IV Правил №1179 за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
У відповідності до ст. 11 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Поняття дисциплінарного стягнення та його види визначені статтею 13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України".
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Судами встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення ним статей 130, 121, 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 18 Закону України «Про Національнц поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, 06.12.2018 року наказом ГУНП в Закарпатській області № 2379 було призначено службове розслідування відносно начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1.
Даними матеріалами службового розслідування було встановлено, що 06.12.2018 року о 03.20 год. в місті Ужгород по вул. Митній, 6 екіпажем УПП в закарпатській області «ОЛІМП - 0301» зупинено автомобіль марки «CHEVROLET - EVANDA» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням начальника відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП в Закарпатській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_1 за порушення п. 19.1 (керування автомобілем без ввімкненого ближнього світла фар) ПДР.
Опитані з даного приводу поліцейський взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області капрал поліції ОСОБА_1 та поліцейський взводу № 2 роти ТОР УПП в Закарпатській області капрал поліції Галатиба М.Ю. повідомили, що 06.12.2018 року близько 03.20. в. Ужгороді по вул. Митній, 6 ними було зупинено автомобіль марки «CHEVROLET - EVANDA» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на вказаному автомобілі без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби. Під час перевірки документів було виявлено, що державний номерний знак НОМЕР_1 не належить даному транспортному засобу.
На підставі досліджених судом відеоматеріалів встановлено, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками УПП виглядав розгублено та під час перевірки документів на право керування транспортним засобом працівниками патрульної поліції було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку з чим останньому було запропоновано пройти медичний огляд для встановлення стану сп'яніння за допомогою приладу «ДРАГЕР». ОСОБА_1 відмовився на місці проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння та виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в Закарпатському обласному наркологічному диспансері. Перебуваючи у медичному закладі - ОСОБА_1 повторно відмовився від проходження медичного огляду і забравши з столу лікаря своє посвідчення водія намагався залишити медичний заклад, однак був зупинений працівниками УПП в Закарпатській області.
Позивач, як доказ невинуватості у вчиненні адміністративний правопорушень за ст. 130 КУпАП зазначає, що ним відповідно було пройдено наркологічну експертизу згідно з якого його стан кваліфіковано « Тверезий ».
Однак, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, доказів про проходження даної наркологічної експертизи позивачем не надано та не долучено до матеріалів справи.
З досліджених судом відеоматеріалів підтверджено те, що позивач відмовився від проходження медичного огляду саме з тих підстав, що він все таки перебував у стані алкогольного сп'яніння, хоча відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 . вказаними вище діями порушив вимоги ст.18 Закону України Про Національну поліцію щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, а також вимоги п.5 розділу I та п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, щодо обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені в Конституції, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, зокрема, верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості, неупередженості та рівності, тобто скоїв вчинок, який підриває авторитет поліції.
Суд відхиляє покликання апелянта на те, що висновки суду про керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння ґрунтуються на постанові Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 квітня 2019 року, яким позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та закрито провадження в даній справі на підставі ст.38, п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки така була ухвалена після притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Так, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним транспортної та службової дисципліни, тобто судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними та самостійними видами відповідальності особи. При цьому, не притягнення позивача до адміністративної відповідальності на час прийняття оскаржуваних наказів, не є підставою для задоволення його позову про скасування оскаржуваних наказів про застосування дисциплінарного стягнення.
Аналогічна позиція виловлена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №815/2443/16.
Щодо посилань позивача на застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного впливу, а саме - звільнення з поліції, то апеляційний суд зазначає, що порушення службової дисципліни ОСОБА_1 стали можливим унаслідок особистої недисциплінованості позивача та ігнорування ним вимог нормативно-правових актів України щодо неухильного дотримання службової дисципліни.
При визначенні позивачу виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, попередня поведінка позивача, а також шкоду, завдану авторитету органів поліції.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 став саме дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні ним службової дисципліни, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що поліцейський, навіть знаходячись не при виконанні службових обов'язків, зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Відтак, ОСОБА_1 вчинив порушення вимог Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції, Закону України "Про Національну поліцію", що суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, а тому, на переконання суду, позивач своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, який є несумісними з проходженням служби в поліції.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11.07.2018 року у справі №804/5303/17 та у постанові від 07.03.2019 у справі №819/736/18.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року у справі № 260/64/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді М. А. Пліш
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 01.11.2019.