31 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/8741/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, прийняте суддею Біньковською Н.В. у місті Івано - Франківську у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
встановив:
ОСОБА_1 ( надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2019/00343 від 17.01.2019 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року позов задоволений.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ч.1 та ч.2 ст. 53 Митного кодексу України передбачають вичерпний перелік документів, що надаються декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Виходячи із матеріалів справи, подані 16.01.2019 року декларантом до митного оформлення документи за назвою та змістом відповідали вимогам наведеної вище статті Митного кодексу України.
Крім того, зовнішньоекономічного контракту (договору) не укладалось, ліцензія на імпорт товару, страхові документи не стосуються спірних правовідносин, сплата за автомобіль здійснена готівкою, про що зазначено в рахунку - фактурі.
Отже, факт придбання транспортного засобу та сплату за нього 13600 PLN - підтверджено.
Відповідачем не вжито заходів щодо витребування у позивача додаткових документів, як передбачено Митним кодексом України.
Ненадання повного переліку витребовуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли надані документи є недостатніми чи такими, що у сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації ( покликається на постанови Верховного Суду від 20.02.2018 року та Верховного Суду України від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року).
Звертається увага, що відповідачем не надано жодних доказів щодо проведення консультацій з декларантом з приводу застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів. Не підтверджено доказами неможливість застосування кожного наступного методу, перелік яких визначено ч.1 ст.57 Митного кодексу України.
Маються покликання на позицію Верховного Суду від 20.02.2018 року, від 19.02.2019 року, від 06.03.2019 року, від 30.10.2018 року та Верховного Суду України від 11.09.2012 року.
З аналізу наданих декларацій, судом встановлено порушення декларантом порядку умов заповнення усіх обов'язкових граф нової митної декларації, однак, перевірка правильності покладена на відповідача (у лівому підрозділі графи 43 нової митної декларації проставлено 6 метод, а правий підрозділ залишено не заповненим, що мало свідчити про відсутність рішення про коригування митної вартості).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Івано-Франківська митниця ДФС України подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі проаналізовано норми Митного кодексу України та зроблено висновок, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Судом не в повній мірі досліджено обставини справи, оскільки декларантом не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, які підтверджують його митну вартість.
Стаття 53 МК України не містить того, що рахунок - фактура може виступати єдиним документом, який підтверджує заявлену митну вартість.
Щодо другого висновку, то на декларанта покладається обов'язок надавати усі наявні у нього документи до моменту оформлення транспортного засобу.
Встановлено, що продавцем транспортного засобу виступає інша особа, ніж та, яка є власником і розбіжності позивач не пояснив.
Судом не надано оцінки тій обставині, що АСАУР містить інформацію про вартість ідентичних (подібних) транспортних засобів.
З огляду на ст.55 Митного кодексу України, декларант погодився з рішенням про коригування та оформив митну декларацію з вартістю 25978 злотих.
Маються покликання на постанову Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №816/2396/17.
Частина 3 ст. 52 Митного кодексу України також підтверджує, що декларант погодився з рішенням митного органу про коригування митної вартості.
Відповідно до п.7 та п.8 ч.3 ст.52 Митного кодексу України декларант має право вимагати від органів доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких митна вартість не може бути визнана, проте такої вимоги заявлено не було.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач не надав належні документи, які підтверджують митну вартість товару, відповідачем правомірно та відповідно до законодавчих приписів для визначення такої вартості використано періодичний довідник Super SCHWACKE.
Щодо неможливості застосування попередніх п'яти методів, то наводяться аргументи з покликанням на норми Митного кодексу України.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що 21.12.2018 року позивачем придбано у нерезидента AKONTO EDWARD ZBANSKI транспортний засіб - автомобіль марки RENAULT, модель MEGANE, 2012 року випуску, без гарантії на його технічний стан і пробіг, бувший у вжитку, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1461 см куб/81 kw, реєстраційний номер НОМЕР_3, ціна продажу - 13600 злотих, оплачено готівкою. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією рахунку - фактури № 0% 829/2018 від 21.12.2018 року (а.с.14, 15).
16.01.2019 року декларантом Малаховським Т.О., в інтересах позивача, як одержувача товару, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2019/401482, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий універсал марки RENAULT, модель MEGANE, що був у використанні, 2012 року випуску, номер двигуна - немає даних, об'єм двигуна 1461 см куб/81 kw, тип двигуна - дизель, номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 37).
У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 13600 PLN - графа 42 митної декларації.
Одночасно із митною декларацією декларантом надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) № 829/2018 від 21.12.2018 року, в якому вказано покупця автомобіля марки RENAULT, модель MEGANE, номер кузова НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , ціна - 13600 PLN (а.с.14, 15), декларацію про походження товару від №0380 від 21.12.2018 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/01163 від 09.01.2019 року (а.с.19), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.11.2013 року (а.с.43), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 11.11.1997 року (а.с.10).
За результатами розгляду поданої електронної митної декларації Івано-Франківською митницею ДФС прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 року, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 6100. Сума скоригованої митної вартості визначена у розмірі 25978 PLN (а.с.13).
Також Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206010/2019/00343 від 17.01.2019 року, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з тих причин, що митна вартість визначена за резервним методом визначення митної вартості (ст.64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 6100. Також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення - подати митну декларацію згідно рішення №UA206010/2019/000285/1, а також можливість оскарження цього рішення у відповідності до глави 4 Митного кодексу України (а.с.12).
18.01.2019 року декларантом подано до митного органу електронну митну декларацію за №UA206010/2019/401576, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України - автомобіль легковий універсал марки RENAULT, модель MEGANE, що був у використанні, 2012 року випуску, об'єм двигуна 1461 см куб/81 kw, тип двигуна - дизель, номер кузова НОМЕР_1 , із зазначенням митної вартості товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 13600,00 PLN - графа 42 митної декларації, однак із зазначенням у графі 45 суми коригування - 193266,60, що еквівалентно 25978 PLN (а.с.13, 71).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Відповідач не надав суду жодних доказів щодо проведення консультацій з декларантом з приводу застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів. При цьому, не підтверджено доказами неможливість застосування в спірних правовідносинах кожного наступного методу, перелік яких визначено частиною 1 статті 57 Митного кодексу України.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Відповідачем не було доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними. Ані під час декларування спірного товару, ані під час судового розгляду справи відповідач не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Водночас, у рахунку-фактурі № 829/2018 від 21.12.2018 року вказано про оплату готівкою 13600 PLN.
Стосовно покликань скаржника в апеляційній скарзі на правомірність застосування ним програмного комплексу SCHWACKE з огляду на положення Методики та Методичних рекомендацій, колегія суддів зазначає, що пунктом 5 Методичних рекомендацій дійсно передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).
На виконання статті 8 Закону України «Про судову експертизу» та статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 була затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у Додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.
Довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження) (підпункт 7.53.5 пункту 7.53 Методики).
У пункті 10 Додатку 8 «Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням» до Методики зазначений періодичний довідник «SuperSCHWACKE» - Eurotaх.
Крім того, зазначений витяг містить відомості про можливість проведення технічної експертизи. Враховуючи обставини того, що поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE, відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об'єктивною.
З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.
Зазначена позиція апеляційного суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.07.2019 року у справі №1140/3242/18.
Покликання апелянта на те, що продавцем транспортного засобу виступає інша особа, ніж та, яка є власником і розбіжності позивач не пояснив не заслуговує на увагу суду, оскільки таке твердження не має жодного відношення до ціни товару та інших складових митної вартості товару.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, митницею порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов'язків.
За таких обставин, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі №140/231/19.
Покликання апелянта на те, що декларант погодився з рішенням про коригування та оформив митну декларацію з вартістю 25978 злотих не заслуговують на увагу суду, оскільки у спірних правовідносинах позивачу право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС № UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 року гарантовано положеннями Конституції України (стаття 8) та нормами Митного кодексу України.
Крім того, подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості та законності.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA206010/2019/000285/2 від 17.01.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ДФС №UA206010/2019/00343 від 17.01.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС України залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі № 300/495/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич