справа№ 1.380.2019.005184
31 жовтня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом Єврейської релігійної громади «Турей Загав («Золота роза») до Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу , -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Єврейської релігійної громади "Турей Загав ("Золота роза") до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 13.09.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
30.10.2019 суд за клопотанням представника позивача замінив відповідача на належного - Департамент державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання у відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України для примусового виконання позивачем подано виконавчий лист № 2а-7843/10/1370, виданий 10.08.2015 Львівським окружним адміністративним судом. До заяви також долучено ухвалу Львівського окружного адміністративного суду з питань поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду з питань заміни сторони виконавчого провадження. Проте, позивач отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Зазначає, що виконавчий документ повернутий на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач не погоджується із повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки вважає, що виконавчий документ відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав, про відкриття провадження повідомлений належним чином, що підтверджується звітом про надсилання електронного повідомлення.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 КАС України, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
В судовому засіданні суд заслухав вступну промову представника позивача, дослідив письмові докази та поставив на вирішення питання щодо переходу до письмового провадження.
Представник позивача щодо переходу до письмого провадження у справі не заперечив, тому суд перейшов до такого.
Суд, з'ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши подані сторонами докази, встановив наступні фактичні обставини.
10.08.2015 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-7843/10/1370, відповідно до якого зобов'язано Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації визначити межі територій пам'яток місцевого значення на земельній ділянці по вул.Федорова, 28 (охоронний номер 356) та по вул. Федорова, 23-25 (охоронний номер 1300020 згідно наказу MKT України від 30.02.2010 ) у місті Львові, затвердити їх зони охорони та встановити режим використання пам'яток культури.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-7843/10/1370 від 15.09.2015 поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2а-7843/10/1370 виданого Львівським окружним адміністративним судом 10.08.2015 року про зобов'язання Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації визначити межі території пам'яток місцевого значення на земельній ділянці по вул. Федорова, 28 (охоронний номер 356) та вул. Федорова, 23-25 (охоронний номер 1300020згідно наказу МТК України від 30.02.2010 року) у місті Львові, затвердити їх зони охорони та встановити режим використання пам'яток культури.
18.07.2018 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-7843/10/1370 замінено боржника у виконавчому провадженні № 49577280 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 2а-7843/10/1370 від 10.08.2015 з Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації на Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.
Ухвалою від 11.03.2019 Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-7843/10/1370 в задоволенні заяви Єврейської релігійної громади "ТУРЕЙ ЗАГАВ" ("ЗОЛОТА РОЗА") від 01.03.2019 про внесення виправлення в судове рішення відмовлено, оскільки в прохальній частині заяви про заміну сторони виконавчого провадження від 22.05.2018 позивачем не було зазначено ідентифікаційного коду боржника і таку заяву ухвалою від 18.07.2018 судом задоволено повністю, відсутні підстави передбачені ст. 253 КАС України для виправлення описки, оскільки таку при винесенні ухвали судом не допущено.
30.08.2019 Єврейська релігійна громада «Турей Загав («Золота роза») звернулась до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 2а-7843/10/1370, виданого Львівським окружним адміністративним судом.
До заяви позивачем долучено: виконавчий лист № 2а-7843/10/1370, виданий Львівським окружним адміністративним судом, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 з питань поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 з питань заміни сторони виконавчого провадження, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 про виправлення описки, довіреність на представництво інтересів, витяг з договору про надання правової допомоги, копія свідоцтв на зайняття адвокатською діяльністю, копія завірено витягу з ЄДР на стягувача, копія завіреного безкоштовного витягу з ЄДР на боржника/правонаступника із зазначенням коду ЄДРПОУ, копія завіреного свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія завіреної довідки з управління статистики у Львівській області.
Відповідно до повідомлення Єврейській релігійній громаді «Турей Загав («Золота роза») про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 13.09.2019, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. розглянуто заяву щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 10.08.2015 Львівсим окружним адміністративним судом № 2а-7843/10/1370 та встановлено, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання.
Не погоджуючись з повідомленням державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 13.09.2019 про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, позивач звернувся звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, в тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до ч. 3. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
За приписами п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Таким чином, виконавчий лист, виданий судом, є виконавчим документом на підставі якого, виконавець розпочинає примусове виконання рішення.
Відтак, позивач 30.08.2019 звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 2а-7843/10/1370, виданого Львівським окружним адміністративним судом 10.08.2015.
Проте, виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Суд звертає увагу, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. не вказано яким саме вимогам не відповідає виконавчий документ.
Судом встановлено, що у виконавчий документ, а саме виконавчий лист № 2а-7843/10/1370, виданий Львівським окружним адміністративним судом 10.08.2015 відповідає вимогам передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд також зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За приписами ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Позивачем було подано заяву до Львівського окружного адміністративного суду про заміну сторони виконавчого провадження, відтак 18.07.2018 ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-7843/10/1370 заяву Єврейської релігійної ортодоксальної громади «ТУРЕЙ ЗАГАВ» («ЗОЛОТА РОЗА») м. Львова про заміну сторони виконавчого провадження задовоено. Замінено боржника у виконавчому провадженні № 49577280 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду № 2а-7843/10/1370 від 10.08.2015 року з Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації на Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.
У вказаній ухвалі судом не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника, проте законодавством не передбачено вимог до ухали про заміну сторони виконавчого провадження. Окрім того, суд зазначає, що така ухвала не є виконавчим документом, а відтак не повинна відповідати вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Позивачем також до заяви про прийняття до виконання виконавчого листа № 2а-7843/10/1370, виданого Львівським окружним адміністративним судом 10.08.2015 долучено, зокрема, копія завіреного безкоштовного витягу з ЄДР на боржника/правонаступника із зазначенням коду ЄДРПОУ.
Крім цього, суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 22.08.2018 в справі № № 471/283/17-ц суд зазначає, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 13.09.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є протиправним та підлягає скасуванн.
Суд також звертає увагу, що за приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обовязковим до виконання.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт З мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «ОСОБА_5 проти України» (Заява № 40450/04) від 15 жовтня 2009 року суд наголосив, що у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. рішення у справі «Метаксас проти Греції», п. 19) тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції.
Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків та безпідставне повернення виконавчого документа без прийняття його до виконання призвело до того, що позивач протиправно позбавлений можливості примусового виконання рішення суду, чим порушується його право на примусове виконання рішення суду.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України, принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши оскаржуване рішення відповідно до критерій визначених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 13.09.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
3. Судовий збір в розмірі 1921,00 грн присудити на користь Єврейської релігійної громади «Турей Загав («Золота роза») (вул. Федорова, 27/1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 36416892) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 33743494).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 31.10.2019.
Суддя Костецький Н.В.