ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" жовтня 2019 р. справа № 300/1619/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00301, а також Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000301/2 від 02.04.2019.
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , декларант) звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту також - відповідач, Івано-Франківська митниця ДФС, Митниця, митний орган, орган доходів і зборів) про визнання протиправними Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00301 а також Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000301/2 від 02.04.2019 (надалі по тексту разом також - оскаржувані рішення).
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення норм статей 52, 57, 58 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2143 см3, 2015 календарного року виготовлення (надалі по тексту також - ТЗ, транспортний засіб, автомобіль, товар), та обраний метод його визначення, зокрема, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), протиправно здійснено визначення митної вартості ТЗ, який ввозився ОСОБА_1 на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного 02.04.2019 прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000301/2 (надалі по тексту також - Рішення) та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00301 (надалі по тексту також - Картка). Позивач стверджує, що 30.10.2018 на підставі рахунку (rechnung) №183417 оплатив продавцю-нерезиденту "Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H." повну вартість автомобіля готівкою в сумі 2 800,00 EUR (надалі по тексту також - євро). При здійсненні митного оформлення і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). Митний орган із поданих документів достовірно знав, що рахунок по купівлі автомобіля не оплачувався позивачем через фінансову установу, а був оплачений шляхом внесення готівки, причому докази такого розрахунку були представлені Митниці. За доводами декларанта, обставина про оплату за товар в готівковій формі засвідчуються квитанцією/рахунком (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018, виданого на підставі коментованого рахунку, на суму 2 800,00 EUR. Відповідачу також представлено митну декларацію країни відправлення, в якій є посилання на рахунок (rechnung) №183417. За фактичними обставинами позивач придбав транспортний засіб аварійного характеру після дорожньо-транспортної пригоди за ціною 2 800,00 EUR, яка і була задекларована. ОСОБА_1 погоджується із тим, що до такої вартості слід додати 150,00 EUR витрат на транспортування, яке здійснювалося особисто декларантом за допомогою іншого автомобіля на причепі, про що відображено в графі 31 митної декларації UA206020/2019/403435 від 01.04.2019. На замовлення позивача проведено експертне автотоварознавче дослідження про визначення вартості автомобіля, за наслідками якого складено Висновок №52 від 11.05.2019. За даними такого висновку вартість автомобіля із урахуванням фактичного стану і відновлювальних робіт становила 2 807,34 EUR станом на день проведення дослідження, а станом на день подання декларації 2 704,20 EUR. Декларант після прийняття оскаржуваного рішення подав відповідачу відповідний розрахунок витрат на транспортування в сумі 150,00 EUR та Висновок №52 від 11.05.2019, і звернувся із вимогою в порядку частини 9 статті 55 Митного кодексу України про скасування оскаржуваної Картки і Рішення, а також просив визначити митну вартість товару в сумі 2 950,00 EUR. У задоволенні такого звернення Митниця відмовила. ОСОБА_1 вказує не те, що відповідач без належного і правомірного обґрунтування не взяв до уваги подані документи, а при вчиненні митних формальностей діяв протиправно. Виходячи із фактичних обставин в інспектора митного органу не було правових підстав застосовувати частину 3 статті 53 Митного кодексу України так як останній не довів перед декларантом наявність розбіжностей, неповноти, неточностей, ознак підробки поданих документів, визначених частиною 2 статті 53 Кодексу, в тому числі відсутності у таких документах відомостей, що підтверджують числові значення складової митної вартості, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена. Митниця достовірно знала про оплату за товар готівкою, свідченням чого є відтиск штампа і підпис продавця на квитанції/рахунку (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018, у зв'язку з чим є не логічним витребовування банківського чи іншого платіжного документа, що підтверджує сплату за автомобіль. Не мало місце страхування транспортного засобу. Звертає увагу на те, що оскаржуване Рішення не відповідає вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Митний орган, на переконання позивача, не навів належного розрахунку скорегованої митної вартості товару, а також не обґрунтував як неможливість застосування основного методу визначення митної вартості ТЗ, так і послідовного використання у спірному випадку другорядних методів, регламентованих статтями 59-64 згаданого Кодексу. На підставі вказаного, а також враховуючи те, що збільшення митної вартості з 2 800,00 EUR до 18 650,00 EUR суттєво порушує права позивача, просить суд визнати протиправними та скасувати Картку UA206000/2019/00301 і Рішення UA206000/2019/000301/2 від 02.04.2019.
За наслідками усунення ОСОБА_1 недоліків позовної заяви (а.с.61-62, 68-79), Івано-Франківським окружним адміністративним судом 23.08.2019 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-3).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №992/09-70-10-24 від 10.09.2019, який із відповідними письмовими доказами надійшов на адресу суду 12.09.2019 (а.с.85-89, 91-107). У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами і доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. Зокрема, під час митного оформлення позивачем ТЗ, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, в тому числі належні докази про підтвердження сплати коштів чи їх внесення за товар згідно заявленої митної вартості. До митного оформлення подано платіжний документ, однак він не може підтверджувати заявлену митну вартість, бо не містить ідентифікуючих даних товару, як передбачено пунктом 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Також декларантом було подано митну декларацію країни відправлення, в графі 14 якої зазначено відомості про фірму декларанта, тобто, на думку відповідача, ОСОБА_1 понесені витрати на брокерську винагороду закордоном, як в силу вимог частини 10 статті 58 Митного кодексу України повинні додаватися до митної вартості товару. При цьому, коментована декларація не містить відомостей про вартість спірного товару, які імпортувався в Україну. Ці обставини в сукупності поставили під сумнів заявлену митну вартість. У зв'язку із вказаним, відповідачем застосовано автоматизовану систему управління ризиками, якою виявлено, що вартість транспортного нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Між декларантом та відповідачем проведено консультація, за наслідками якої декларантом не подано необхідних документів. Із посиланням на статтю 368 Митного кодексу України при переміщенні через митний кордон України ТЗ застосовується фактурна вартість цього товару, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах, які містять відомості щодо їх вартості. Митний кодекс України не обмежує декларанта в поданні документів до митного оформлення, навпаки, в силу вимог пунктів 4, 5 частини 2 статті 53 Кодексу, у разі сплати коштів за товар останній зобов'язаний подати банківські платіжні документи або інші платіжні документи, які місять ідентифікацію даного товару. Митним органом взято за основу джерело інформації, яке опрацьоване системою АСАУР. Використання Інтернет мережі як такої і спеціалізованих каталогів із цінами на ТЗ відповідач обґрунтовує дією Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015, та наказом Державної митної служби України від 13.10.2006 за №885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів". При таких обставинах, відповідачем прийнято Картку та Рішення від 02.04.2019, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 18 650,00 EUR із застосуванням програмно-інформаційного комплексу АСАУР. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення прийнятими відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.
30.09.2019 в суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 наголосила на тому, що визначення митної вартості транспортного засобу за VIN-кодом із зовнішніх джерел, електронних баз даних, каталогів є неправомірним та не відповідає Угоді про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та Митному кодексу України. Незрозумілим залишається обставина, яким чином за допомогою електронної бази даних спрацював певний ризик за ціною ідентичного чи подібного товару, виходячи із того, що декларант придбав автомобіль із значними пошкодженнями після дорожньо-транспортної пригоди, які, як і відновлювальні роботи, мали індивідуальний характер. Позивачем подані документи, які мають логічний і юридичний зв'язок між собою та містять усі необхідні ідентифікуючі ознаки самого товару та числових значень його вартості. В платіжному документі (квитанції) про оплату коштів готівкою від 30.10.2018 за №2123 внесені відомості про його видачу на підставі рахунку-фактури AR183417/RD29997, за якою придбаний транспортний засіб, перша група цифр із яких є номером фактури, а друга - номером клієнта. Митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару. При цьому, ОСОБА_1 не заперечує про подання такої декларації при митному оформленні, про що свідчить відомості графи 44 декларації від 01.04.2019. Декларант стверджує, що ним не оплачувалися витрати у вигляді винагороди за брокерські послуги "Peter Huber Transport GmdH", так як такі витрати поніс продавець "Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H.". Представник позивача наголошує на тому, що обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень наведені тільки в у відзиві на позов, такі доводи і сумніви щодо митної вартості взагалі не були предметом консультації Митниці із Декларантом, а тому не можуть бути враховані при розгляді справи. ОСОБА_1 вважає, що митний орган, надаючи до відзиву докази, маніпулює із доказами, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, відповідач не подав в суд квитанцію про оплату вартості товару із штампом і підписом продавця по прийняття готівки, а представив таку квитанцію без таких даних. Такі два примірника документів дійсно подані декларантом, втім саме при митному оформлені подана була квитанція зі штампом. Також, за доводами представника позивача, відомості в окремих графах митних декларацій UA206020/2019/403435 і UA206020/2019/403495, які подані позивачем відрізняються від відомостей у тих же деклараціях, втім поданих митним органом (а.с.110-112, 118).
Відповідач не скористався правом на подання заперечення на відповідь на відзив, попри те, що ОСОБА_1 представлено докази оплати послуг поштового зв'язку про скерування відповіді Митниці (а.с.119).
Розглянувши у порядку письмового провадження за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, відповіді на відзив, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги і заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
При розгляді справи встановлено, що 30.10.2018 позивачем придбано в нерезидента "Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H." на території Республіки Австрія (A-6923 Lauterach , Dammstrasse 20) транспортний засіб - легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2143 см3, 2015 календарного року виготовлення, який був у використанні (в стані після дорожньо-транспортної пригоди). Вартість придбання автомобіля становила 2 800,00 EUR. Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи рахунок (rechnung) №183417 від 30.10.2018 (а.с.67-68, 93).
На підставі такого рахунку "Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H." видано квитанцію/рахунок (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018 про прийняття оплати готівкою в сумі 2 800,00 EUR (а.с.69-72).
Даний автомобіль був імпортований з Республіки Австрія, про що свідчить оформлена митна декларація країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18T920000EVWZCSV6 від 30.10.2018 (а.с.73-74, 75-76).
Декларантом ФОП ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , як одержувача товару, 01.04.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію UA206020/2019/403435, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2143 см3, 2015 календарного року виготовлення, загальна кількість місць - 9, колісна формула 4*2 (а.с.91, 113).
В графі 31 декларації відображений стан і умови доставлення товару: "наявність пошкодження аварійного характеру, ввезено на причері" (зворотній бік а.с.91).
В графі "42" (ціна товару) декларації визначено 2 800,00 EUR, а в графах "45" (коригування) і "46" (статистична вартість) 85 594,40 гривень, яка із урахуванням графи "23" (курс валюти) 30.56942700 становить ті ж 2 800,00 EUR.
Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок (rechnung) №183417 від 30.10.2018, в якому вказано покупця автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer, номер кузова НОМЕР_1 - ОСОБА_1 ( а.с.67-68, 93); декларація про походження товару 0380 від 30.10.2018; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA20903/2018/005252 від 06.11.2018 (а.с.94-95); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу бланк А НОМЕР_4 від 10.02.2016 (а.с.97); платіжний документ, що підтверджує вартість товару №2123 від 30.10.2018 (а.с.71, 98); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СС НОМЕР_5 від 15.07.1996 (а.с.54-57); інший некласифікований документ Інформація дати виготовлення від 01.04.2019; Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №120 від 07.12.2018; копія митної декларації країни відправлення MRN 18T920000EVWZCSV6 від 30.10.2018 (а.с.100-101).
Відповідач підтвердив обставину подання всі вказаних документів у відзиві на позов, долучивши їх засвідчені копії (зворотній бік а.с.85).
На виконання вимог ухвали суду від 23.08.2019, серед документі, які подав декларант до митного органу, відповідач разом із відзивом представив рахунок (rechnung) №183417 від 30.10.2018 і квитанцію/рахунок (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018 (а.с.93, 98). Тобто, надання ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС коментованих документів представник відповідача не заперечує.
Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації UA206020/2019/403435 від 01.04.2019 та доданих до неї документів, в тому числі рахунку (rechnung) № 183417 від 30.10.2018 і квитанції/рахунок (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки UA206000/2019/00301 (а.с.103).
Згідно даного Картки, "митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку із не наданням документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України. 2-5 методи визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 "Вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 18 650,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Глави 4 Митного кодексу України".
У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС прийнято Рішення UA206000/2019/000301/2 від 02.04.2019, в графі 33 якого в розділі "обставини прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначені ті ж причини що й в Картці відмови (зворотній бік а.с.102).
При цьому, Івано-Франківською митницею ДФС за резервним методом скориговано задекларовану митну вартість товару (2 800,00 EUR) і визначено її в розмірі 18 650,00 EUR.
В подальшому, позивач на підставі оскаржуваного Рішення подав 04.04.2019 декларацію UA206020/2019/403495, в графі 43 якої метод визначення митної вартості позначив "6" ("1/6"), при цьому врахував митну вартість, що скоригована відповідачем (а.с.53, 92).
Позивач листами №№35,37 від 20.06.2019 звернувся із вимогою в порядку частини 9 статті 55 Митного кодексу України про скасування оскаржуваної Картки і Рішення, а також просив визначити митну вартість товару в сумі 2 950,00 EUR, виходячи із розрахунку витрат на транспортування в сумі 150,00 EUR та Висновок експертного автотранспортного дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля №52 від 11.05.2019 в сумі 82 618,00 гривень станом на 06.11.2018 (а.с.28-39, 48-50, 114-118).
У перегляді і скасування Картки та Рішення відповідач відмовив листом №954/10/09-7019-03 від 01.07.2019, вказавши, що застосовуючи положення пунктів 53, 53 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" митний орган не взяв до уваги поданий Висновок №52 від 11.05.2019, так як оцінювач використав тільки одне джерело інформації, не проаналізувавши всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, та іншу істотну інформацію. Крім цього, Митниця не вважала подані документи додатковими, так як останні біли представлені декларантом разом із декларацією 01.04.2019 (а.с.51).
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень від 02.04.2019.
Досліджуючи доводи сторін про протиправність/правомірність оскаржуваних рішень суд відзначає, що основними правовими і фактичними підставами для їх прийняття є "неподання декларантом документів відповідно до статтею 53 МК України", "спрацювання системи ризиків АСАУР" та "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел" (зворотній бік а.с.102).
Поряд з вказаним представник відповідача у відзиві на позов відзначив додаткові підстави, такі як "поданий платіжний документ, який не містить ідентифікуючих даних товару, як передбачено пунктом 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України", "не подання документів про витрати понесені на брокерську винагороду за кордом при оформленні процедур, які засвідчуються митною декларацією країни відправлення", "відсутність у митній декларації країни відправлення відомостей про вартість транспортного засобу, який імпортувався в Україну".
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі по тексту також - МК України, Кодекс).
Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України (частина 1 статті 246 МК України).
Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частинами 1, 2 статті 51 МК України).
Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
На переконання суду, подані 01.04.2019 декларантом до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.
Щодо доводів про "неподання позивачем документів відповідно до статті 53 МК України", як це зазначено у Рішенні від 02.04.2019 і відзиві на позов, з'ясовано наступне.
Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу. Отож, подання документів, визначених пунктом 2 частини 2 статті 53 МК України об'єктивно є неможливим.
Так як у правовідносинах, які досліджуються судом придбання автомобіля мало місце на підставі рахунку (rechnung) №183417 від 30.10.2018, то очевидним є дотримання декларантом пункту 3 частини 2 статті 53 Кодексу, подаючи на Митниця рахунок-фактуру (інвойс).
Перелік документів, визначених в пункті 7 частини 2 статті 53 МК України (ліцензія на імпорт товару) не стосуються спірних правовідносин взагалі, а щодо документів із пунктів 6 і 8 частини 2 статті 53 Кодексу (транспортні і страхові документи), то як свідчать встановлені судом обставини окремих документів на транспортування (перевезення товару за допомогою іншого транспорту) із залученням відповідного суб'єкта господарювання (оплати таких послуг) і страхування самого товару не мало місце.
При цьому, суд відзначає, що позивач стверджує про особисте транспортування (перевезення) товару із Республіки Австрія до митного кордону України за допомогою автомобіля та причепа із державними номерними знаками НОМЕР_7 і НОМЕР_8 , про що відображено в графах 18, 19 митної декларації від 01.04.2019 (а.с.91).
Така особа вина зафіксована в графі 31 декларації: "ввезено на причепі" (зворотній бік а.с.91).
Витрати на транспортування декларант визначив в сумі 150,00 EUR у вигляді затрат на пальне за маршрутом протяжністю 1 205 км з міста Брегенц (Австрія) до митного кордону України - митний пост "Тиса" МПП для автомобільного сполучення "Чоп" (а.с.48-50). Як відзначено вище Митниця не взяв до уваги таке звернення декларанта (а.с.51).
Разом з тим, суд вважає за необхідне окремо надати правову оцінку такій обставині, про що зазначено нижче по тексту.
З приводу документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, як зазначено у відзиві на позов, суд вважає їх витребування безпідставним, так як декларант подав квитанцію/рахунок (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018 щодо внесення коштів за товар (2 800,00 EUR) готівкою, про що відзначено у графі 44 митної декларації UA206020/2019/403435 від 01.04.2019 (а.с.91).
Розглядаючи доводи Митниці, викладених у відзиві на позов, щодо неподання декларантом необхідних документів суд, в першу чергу, зазначає, що оскаржуване Рішення від 02.04.2019 містить узагальнене посилання на неподання документів, визначених в статті 53 МК України, і відповідно не містить такої підстави для його прийняття як "поданий платіжний документ, який не містить ідентифікуючих даних товару, що передбачено пунктом 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України", у зв'язку із чим Митниця дійшла висновку про "не подання декларантом документів про фактичну оплату за товар". Про такі обставини представник відповідача вказує у відзивів на позовну заяву, посилаючись на зміст консультацій проведеної із позивачем, не пояснюючи суду про причини обґрунтування власної позиції за обставинами, які не відображені у рішенні, яке є предметом оскарження.
По друге, слід перевірити, чи мало місце проведення консультації, та які саме документи посадова особа відповідача витребовувала у позивача.
Так, митний орган надав суду три роздруківки із програмного комплексу АСМО Інспектор за 1 і 2 квітня 2019 року (день подання митної декларації і день прийняття Рішення) "Початок митної консультації", проведеної між декларантом і Митницею (а.с.105-106, 124-126). Із змісту такої консультації слідує, що відповідач пропонував подати:
- із посиланням на частину 2 статті 264, пункт 3 частини 1 статті 266 Митного кодексу України, пункт 2.2 розділу ІІ наказу Міністерства фінансів України від 30.06.2012 №631 "оригінали та/або копії документів, зазначених в графі 44 МД" (а.с.124);
- "якщо рахунок сплачено, банківський платіжний документ", "за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару" (а.с.125).
На таку вимогу декларант 02.04.2019 скерував посадовій особі Митниці лист відповідь з інформацію про подання документів, що підтверджує вартість товару та містить реквізити необхідні для ідентифікації товару, в тому числі експертну митну декларацію країни відправлення. Одночасно доведено до відома про відсутність інформації з Інтернет джерел за місцем придбання ТЗ відповідно до пункту 5 наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2018 за №689 (а.с.104).
Про проведенні інших консультацій митний орган будь-яких доказів не надав. Інший аркуш із програмного комплексу АСМО Інспектор за 02.04.2019 не стосується проведеної консультації (а.с.106, 126).
Відтак, суд констатує про відсутність у поданих Митницею матеріалах доказів на підтвердження обставин проведення консультації в частині "не прийняття платіжного документа у вигляді квитанції/рахунку (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018 на підтвердження факту оплати, у зв'язку із визнання Митницею документа таким, що не містить ідентифікуючих ознак товару, який має відповідати вимогам пункту 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України", а також про витребування "документів на підтвердження витрати понесених на брокерську винагороду за кордом при оформленні процедур, які засвідчуються митною декларацією країни відправлення чи витрат на транспортування автомобіля", мова про які йдеться у відзиві на позов як на підставу прийняття Рішення.
В силу вимог статті 55 МК України посадові особи митного органу наділені правом на проведення усної консультації, втім, як свідчать приписи частини 3 статті 53 і частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів вправі запитувати від декларанта додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, виключно в письмовій формі, тобто на письмову вимогу посадової особи митного органу.
Разом з тим, передумовою для витребування у спірному випадку таких документів є - у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посадова особа Митниці не надали суду докази доведення до відома декларанта про наявність будь-яких обставин, які зумовлюють застосування саме положень частини 3 статті 53 МК України, і проведення із цього приводу консультацій.
Нижня частина "screenshot" роздруківки із програмного комплексу АСМО Інспектор за 1 і 2 квітня 2019 року містить відомості про наявність у інспектора документів поданих при митному оформленні у формі файлу із можливістю перегляду "зображення" (а.с.124, 125).
У зв'язку із тим, що митний орган у відзиві на позов і під час розгляду справи не заперечує подання 01.04.2019 декларантом усіх документів, визначених у графі "44" митної декларації UA206020/2019/403435 від 01.04.2019, то вимога про повторне їх надання під час консультації, як мінімум, є незрозумілою та не логічною.
Така обставина свідчить про протиправність дій (формальностей) посадових осіб митного органу, вчинених 1 і 2 квітня 2019 року при здійсненні митного контролю.
В контексті вказаного суд досліджує доводи відповідача про не включення декларантом до митної вартості витрат на брокерську винагороду, понесених за кордом при оформленні процедур, які засвідчуються митною декларацією країни відправлення, а також витрат на транспортування, у зв'язку із чим зазначає таке.
По перше, за змістом абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач у відзиві на позовну заяву жодним чином не пояснює причини не визначення у оскаржуваному рішенні як передумови для виникнення сумнівів щодо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, такої підстави як "не включення декларантом витрат, понесення ним за отриманні послуг брокера за кордом при оформлення митної декларації країни відправлення, а також витрат на транспортування".
При цьому, суд відзначає позицію з даного приводу Верховного Суду, сформованої у вигляді правового висновку в постанові від 09.04.2019 у справі №825/1990/17, зокрема, "…колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач як на підставу для його прийняття не посилався на невключення до митної вартості товарів витрат на навантаження, вивантаження та доставку товару до порту відправки, а відтак, у силу абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України, Митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення".
Відтак, в силу вимог пункту 5 частини 1 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаній постанові Верховного Суду, та зазначає про безпідставне і необґрунтоване посилання у розгляді даної справи на обставини необхідності додавання до митної вартості витрат на брокерську винагороду і на транспортування товару.
По друге, оскаржуване рішення, як і відзив на позов, не містить роз'яснення та самого розрахунку числових розбіжностей у вартості товару чи будь-якої іншої вартості витрат, пов'язаних із брокерською винагородою чи транспортуванням, втому числі з посиланням на декларацію країни відправлення (супровідний експортний документ).
По третє, суд не заперечує про обставину купівлі декларантом транспортного засобу на території Республіки Австрія.
Дійсно, в графі 14 "декларант/представник" (аnmelder/vertreter) митної декларації країни відправлення MRN 18T920000EVWZCSV6 від 30.10.2018 (а.с.73-76), оформленої митним органом Республіки Австрія, визначено суб'єкта господарювання "Peter Huber Transport GmdH", а в графі 8 "одержувач" (empfanger) - " ОСОБА_1 " ( ОСОБА_1 ).
Як вже відзначено вище відповідно до частини 4 статті 53 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 статті 53 МК України.
За змістом підпункту "а" пункту 1 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, зокрема, такі як комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.
Таким чином, витрати на брокерську винагороду додаються як одна із складових митної вартості до ціни товару, що була фактично сплачена.
Однак, відображення у досліджуваній декларації "Peter Huber Transport GmdH" як "декларант/представник" (dichiarante/rappresentante) ще не означає, що саме позивач поніс витрати на брокерську винагороду.
Серед документів, визначених у графі 44 митної декларації країни відправлення, відсутній документ із позначення на вид документа "Y025" (брокерською винагородою за міжнародної класифікацією) з відповідними реквізитами "АТЕOS1000000876, AT 6971 Hard", як це відображено у графі 14 такої декларації (а.с.72, 73).
Варто відзначити, що дійсно, як зазначає відповідач, ціна товару, який імпортується у митній декларації країни відправлення не визначена, але й не визначені і витрати на брокерську винагороду.
Декларант стверджує, що ним не оплачувалися витрати у вигляді винагороди за брокерські послуги "Peter Huber Transport GmdH", так як такі витрати поніс продавець "Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H.".
Відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів ОСОБА_1 .
Таким чином слідує, що витрати на брокерську винагороду при оформленні згаданої декларації не включені.
Втім, як свідчить оскаржувані рішення Митниця не здійснювала коригування митної вартості із її збільшенням на відповідну вартість "брокерської винагороди" і "транспортних витрат", а виходила із інших фактичних даних, визначених на основі програмно-інформаційного комплексу АСАУР, про протиправність застосування якого зазначено нижче по тексту рішення суду.
В той же час, в силу вимог підпункту "а" пункту 1, пункту 5 частини 10 статті 58 МК України "брокерської винагороди" і "витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України" додаються як одна із складових митної вартості до ціни товару, що була фактично сплачена.
При цьому, за змістом абзацу 2 частини 8, частин 9 і 21 статті 53 МК України додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті згідно з цією статтею, робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
В матеріалах справи, окрім декларації країни відправлення (супровідний експортний документ) MRN 18T920000EVWZCSV6 від 30.10.2018, відсутні будь-які документи про самостійне залучення декларантом "Peter Huber Transport GmdH" як брокера. Не представлений відповідачем доказ оплати саме позивачем брокерської винагороди, в тому числі за документом "АТЕOS1000000876, AT 6971 Hard".
Зважаючи на вказане у суду і у відповідача відсутні докази із об'єктивними даними, які підтверджують документально витрати на послуги брокера і витрат на транспортування, та які б піддавалися обчисленню.
Разом з тим, як зазначалося судом, позивач листами №№35,37 від 20.06.2019 звернувся із вимогою в порядку частини 9 статті 55 Митного кодексу України про скасування оскаржуваної Картки і Рішення, а також просив визначити митну вартість товару в сумі 2 950,00 EUR, виходячи із розрахунку витрат на транспортування в сумі 150,00 EUR та Висновок експертного автотранспортного дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля №52 від 11.05.2019 в сумі 82 618, 00гривень станом на 06.11.2018 (а.с.28-39, 48-50, 114-118).
У відзиві на позов Митниця жодним чином не пояснила причини відмови в перегляді Рішення з метою включення у митну вартість ТЗ додатково 150,00 EUR витрат на транспортування.
На думку відповідача, викладеної у відзиві, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, а саме документи на підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар.
Натомість, суд вказує на безпідставність таких доводів відповідача, оскільки останні не відповідають дійсності.
Так, одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, серед яких рахунок (rechnung) №183417 від 30.10.2018 і квитанцію/рахунок (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018 на суму 2 800,00 EUR (а.с.67-72).
Нотаріально засвідчений переклад наведених документів на українську мову, який наявний в матеріалах справи, виконаний від імені перекладача Сорохтей Наталії Валеріївни, і скріплений її підписом (а.с.68, 70, 72).
Згідно перекладу, рахунок (rechnung) №183417 від 30.10.2018 виданий та складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Ауто Іммлер Гендельсгезельшафт" ("Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H.") на території Республіки Австрія (A-6923 Lauterach, Dammstrasse 20) на підтвердження продажі транспортного засобу пошкодженого у аварії ("fahrzeug ist unfallbeschadigt") марки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer, номер кузова НОМЕР_1 , який придбав ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), клієнт (kundennummer) за № 29997 . Загальна вартість автомобіля з податком становила 2 800,00 EUR.
У нижній лівій частині рахунку містить друкований запис "liefeferdatum=rechnungsdatum", "zahlungskondition : bei erhait der rechung", що згідно перекладну означає ""дата поставки=дата рахунку" і "умови оплати : при отриманні рахунку".
Як не заперечує відповідач декларант також подав оформлений ("Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H." на підставі коментованого рахунку документ за назвою kassenbeleg/rechnung за №2123 від 30.10.2018.
Дослівний переклад на українську мову свідчить, що документом є "квитанція/рахунок" - прийняття готівкою (barzahlung) коштів в сумі 2 800,00 EUR від клієнта (kundennummer) за №29997 за рахунком (rechnung) №183417 (а.с.71, 72).
Дана квитанція/рахунок містить роздрукований QR-код касового апарату "kassen-ID:1_2018-10-10T15:38:06_1-2123", а також відтиск штампу "bezahlt bar", переклад якого свідчить про нанесення відомостей щодо"оплати готівкою" (а.с.20, 71).
Такі два документи виконані на фірмовому бланку, містять відтиск штампа і підпис відповідної посадової особи продавця-нерезидента Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H.".
В суду не має сумніву щодо належності перекладу документів, виконаного від імені перекладача Сорохтей Наталії Валеріївни.
Відповідач не вказав суду на будь-які обґрунтовані застереження щодо такого перекладу.
Більше того, як вказує відповідач у відзиві на позов, підпунктом "б" пункту 2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобі, які переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за №1118 (надалі по тексту також - Правила №1118), визначено, що до переліку документів, які підтверджують право власності на ТЗ, придбаних (отримані) в підприємств, віднесено - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ , його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, якій продано ТЗ.
Всі вищевказані реквізити/дані за змістом і формою (в тому числі відповідний бланк, печатка і підпис посадових осіб організацій, а також ідентифікуючі відомості про ТЗ) наявні у рахунку та квитанції/рахунку від 30.10.2018, поданих позивачем митному органу на підтвердження митної вартості автомобіля.
При цьому, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 53 МК України суд вважає квитанцією/рахунком (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018 на суму 2 800,00 EUR, - "іншим платіжним та/або бухгалтерським документом, що підтверджує вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару", який, серед іншого, підтверджує заявлену митну вартість.
Відтак, системний аналіз змісту тексту перекладених документів свідчить, що між позивачем і продавцем-нерезидентом (підприємством), 30.10.2018, мав місце правочин із придбання ТЗ, що оформлений rechnung №183417 та засвідчує факт набуття декларантом у власність товару за ціною 2 800,00 EUR, яку ОСОБА_1 оплати у готівковій формі на підставі kassenbeleg/rechnung за №2123 від 30.10.2018.
Безпідставними суд вважає аргументи Митниці про відсутність в квитанції/рахунку (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018 ідентифікуючих даних про покупця і підставу внесення готівки.
Зміст квитанції/рахунку "kassenbeleg/rechnung" №2123 від 30.10.2018 свідчить про його оформлення на підставі рахунку (rechnung) №183417 та по клієнту (kundennummer) за №29997.
Вказані цифрові значення повністю відповідають таким значенням рахунку (rechnung) №183417 від 30.10.2018, на підставі якого декларант придбав у "Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H." автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer, номер кузова НОМЕР_1 .
Про факт придбання автомобіля свідчить також відомості митної декларації країни відправлення MRN 18T920000EVWZCSV6 від 30.10.2018, зокрема, серед документів, поданих для оформлення митних процедур, за позначенням "380" визначено документ " 183417 " і суб'єкта господарювання "Handelsgesellschaft", які за номером видачі і найменуванням продавця-нерезидента співпадає із таким номером рахунку (rechnung) №183417 від 30.10.2018, представленого декларантом відповідачу (а.с.73-74).
Безпідставними слід вважати доводи відповідача, що в силу вимог Правил №1118 до обов'язково переліку документів, які підтверджують права власності на ТЗ (його придбання), визначено чек із відповідними реквізитами чи даними про ідентифікацію ТЗ.
Безпосередній зміст підпункту "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118 свідчить, що одним із документів, які підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств є оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали як рахунків-фактур, інвойсів так і чеків.
По перше, всі вказані документи є самостійним доказом придбання ТЗ і положення Правил №1118 не вимагають обов'язкового підтвердження обставини придбання на підставі чека при умові наявності рахунку-факти або інвойсу.
По друге, застереження, що містяться в підпункті "б" пункту 2 Розділу І Правил №1118 щодо необхідності обов'язкового відображення в документах, які засвідчують придбання ТЗ в підприємств, відомостей про реквізити чи індивідуальні ідентифікуючі ознаки такого товару, не стосується чека.
Тобто, Правилами №1118 не закріплюється обов'язок вносити в чек чи інший платіжний документ усіх ідентифікуючих ознак автомобіля (марка, модель, номер шасі, об'єкт двигуна тощо), останні ж повинні обов'язково міститися у рахунку-фактурі/інвойсів, що і має місце у спірному випадку.
В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16 (провадження №К/9901/18288/18), згідно якої посилання митного органу на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд відзначає, що за змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, згідно частини статті 58 МК України, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), в межах частини 2 статті 54 МК України, здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За приписами частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В силу вимог частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Орган доходів і зборів за змістом частини 6 статті 54 МК України може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у графі 43 митної декларації UA206020/2019/403435 від 01.04.2019, визначено за основним (1) методом (а.с.91, 113).
До митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару саме за ціною договору.
Доводи позивача свідчать про те, що рахунок (rechnung) №183417 від 30.10.2018 і квитанція/рахунок (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018 це єдині документи, видані і оформлені за участю продавця-нерезидента "Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H." на території Республіки Австрія, і які засвідчують дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 2 800,00 EUR. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у ОСОБА_1 відсутні.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку (rechnung) №183417 від 30.10.2018 і квитанції/рахунку (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018, в тому числі будь-які відомості про надходження від компетентних органів Республіки Австрія чи іншої країни, через яку товар переміщувався транзитом, інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем "Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H." автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer, номер кузова НОМЕР_1 , та отримання або не отримання від ОСОБА_1 готівкою коштів в сумі 2 800,00 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Відповідач в Рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.04.2019, відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17 (провадження №К/9901/45596/18).
Суд вказує на протиправність зроблених Митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в рахунку (rechnung) №183417 від 30.10.2018 і квитанції/рахунку (kassenbeleg/rechnung) за №2123 від 30.10.2018.
Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині:
- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості;
- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.
По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
По третє, відповідач ні під час здійснення митного контролю спірного товару, ні у відзиві на позов не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки, зміни і підтирання окремих/усіх числових значень нанесених машинописним чи рукописним способом, або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer.
В даному випадку необхідно наголосити на тому, що згідно пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №598 (надалі по тексту також - Правила №598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Як свідчать зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000301/2 від 02.04.2019, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), втім відсутні будь-які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Спірне вказане рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.
Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду №826/28024/15 від 18.12.2018, №815/1670/17 від 21.12.2018, №813/663/17 від 18.12.2018, №815/228/17 від 21.12.2018 і №820/1436/17 від 18.12.2018.
З приводу не зазначення у оскаржуваному рішенні відповідного обґрунтування і розрахунку коригування митної вартості представник відповідача у відзиві зазначає, що такий розрахунок робився інспектором у зв'язку із "спрацюванням системи ризиків АСАУР". В даному випадку, при введені VIN-коду, система, поряд з іншим, вибрала конкретне числове значення (18 650,00 EUR), тому розрахунок не зазначався в рішенні.
Відповідач стверджує, що конкретне числове значення скоригованої вартої автомобіля визначено таким програмно-інформаційним комплексом як Автоматизована система аналізу та управління ризиками (надалі по тексту також - АСАУР).
Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015 (надалі по тексту також - Порядок №684), свідчить, що положення останнього не містить будь-яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, а також вартості взагалі.
Відповідач не надав суду жодного пояснення, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційним комплексом АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.
Разом з тим, оскаржуване Рішення від 02.04.2019, серед іншого, містить запис "…Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом: НОМЕР_1 , вартість - EUR" (зворотній бік а.с.102).
Відповідач не представив такого запиту чи звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС чи Державної митної служби України для визначення митної вартості, відтак у суду відсутні докази формування останніх.
Які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС/Митниці або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об'єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідач не повідомив суд.
Незважаючи на вказане, Рішення від 02.04.2019 має запис "…вартість - EUR, вартість - 18 650,00".
При цьому, жодного пояснення, будь-якого розрахунку та обґрунтування програмно-інформаційний комплекс АСАУР не визначає у Рішенні від 02.04.2019 в частині врахування при визначенні коригованої митної вартості товару відомостей розділу "наявні пошкодження, ознаки експлуатації" Додаткового аркуша до Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA305060/2018/005252 від 06.11.2018 (а.с.24).
На противагу вказаному, врахування дійсного стану ТЗ і вартість відновлювальних робіт визначена в Висновку експертного автотранспортного дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля №52 від 11.05.2019 (а.с.28-39).
Безпосередній зміст графи 33 Рішення про коригування митної вартості від 02.04.2019 свідчить, що саме спрацювання АСАУР стало підставою для висновку - "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел".
Втім, мотивувальна частина графи 33 коментованого Рішення немає будь-якого обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризиків ''спрацювання АСАУР "105-2", "106-2" (а.с.102).
За умови "спрацювання програмно-інформаційного комплексу АСАУР", "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації" судом ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.08.2019 (пункти 5, 6) витребувано у відповідача відповідні письмові пояснення і докази (а.с.2, 3), зокрема, з приводу обставин: джерела наявної цінової інформації, найменування митного органу (митного посту), в якому отримано відповідну інформацію чи мало місце митне оформлення товару (автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer, 2015 календарного року виготовлення) із подібними характеристиками/комплектацією транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав ОСОБА_1 30.10.2018; календарної дати придбання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару, митна декларація іншого декларанта чи рішення митного органу щодо ідентичного чи аналогічного товару/коригування товару.
Ухвалу суду в частині витребування доказів відповідач не виконав, причини ненадання чи неможливості надання таких доказів, представник відповідача не повідомив.
Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - "вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації".
При цьому, слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
В контексті можливості використання для визначення митної вартості "інформації із зовнішніх джерел", відповідач посилається на Розділом 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015.
Втім, як свідчить Розділ 5 таких Методичних рекомендацій останній врегульовує правовідносини аналізу, виявлення та оцінки ризиків при митному оформленні товарів, а не визначення її митної вартості, в тому числі не містить праворегулювання із накопиченої бази даних по аналогічних чи подібних товарах, які вже пройшли митний контроль. Зокрема, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, серед іншого, такі джерела інформації як інформація отримана з мережі Інтернет.
Такі Методичні рекомендації не надають митному органу права визначати митну вартість на підставі інформації отриманої з мережі Інтернет.
При цьому, відповідач не надав доказів із мережі Інтернет про митну вартість аналогічного/подібного/ідентичного товарів станом на 02.04.2019, у відношенні до яких здійснено порівняння автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer, номер кузова НОМЕР_1 .
Судом досліджені доводи Митниці про не прийняття Висновку експертного автотранспортного дослідження по визначенню вартості ввезеного автомобіля №52 від 11.05.2019 (а.с.28-39).
Згідно листа №954/10/09-7019-03 від 01.07.2019 відповідач, посилаючись на положення пунктів 53, 53 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", вказав, що оцінювач використав тільки одне джерело інформації, не проаналізувавши всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, та іншу істотну інформацію.
Безпосередній зміст пункту 52 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 за №1440 (надалі по тексту також - Засади №1440), свідчить, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Тобто, пункт 52 Засад №1440 вказує на такий обов'язок оцінювача виключно у разі застосування тільки порівняльного підходу.
При цьому, відповідно до абзацу 4 Засад №1440 залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен, серед іншого, обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).
За приписами пунктів 37, 38 Засад №1440 для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.
З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.
Досліджений судом весь Висновок №52 від 11.05.2019 і його розділ ІІ зокрема вказує на використання оцінювачем як основного методу прямого порівняння, а також, враховуючи значні пошкодження ТЗ після дорожньо-транспортної пригоди, додатково витратний метод оцінки майна (а.с.29).
Вказане є доказом того, що оцінювач не використовував порівняльний підхід як єдиний метод оцінки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer.
Відтак, розповсюдження відповідачем дії пункту 53 Засад №1440 є необґрунтованим у спірному випадку.
Не може суд погодитися із твердженнями про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості і з самою митною вартістю 18 650,00 EUR, так як після прийняття оскаржуваного рішення подав нову митну декларацію, в графі "43" якої самостійно вказав 6 метод визначення митної вартості, а також в частині використання права випущення товарів у вільний обіг на умовах, визначених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України, суд надає їм наступну правову оцінку.
По перше, одним із об'єктів оскарження у спірних відносинах є Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС UA206000/2019/000301/2 від 02.04.2019.
Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
За змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).
Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (частина 1 статті 29 МК України).
Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.
Відтак, у спірних відносинах ОСОБА_1 законом гарантовано право на оскарження до суду Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС UA206000/2019/000301/2 від 02.04.2019.
По друге, з приводу того чи вичерпаний між ОСОБА_1 та Івано-Франківською митницею ДФС спір внаслідок погодження, як вважає відповідач, декларантом із митною, вартістю визначеною митним органом у оскаржуваному рішенні, слід відзначити.
У правовідносинах, що розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скоригованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішення про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скоригованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов'язкових платежів із скоригованої митної вартості товару.
Зокрема, за змістом частини 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Отже, правовідносин які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.
В свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункт 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь-яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
По третє, чинним законодавством в державі визначено порядок повернення з бюджету надмірно/помилково сплачених митних платежів.
Зокрема, за змістом пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 3 статті 301 Митного кодексу України).
Частина 5 статті 301 вказаного Кодексу визначає окремі випадки повернення сум митних платежів, крім тих, що визначені як загальні в частині 3 статті 301 Митного кодексу України.
Послідовність та порядок виконання дій щодо повернення помилково/надміру сплачених сум митних платежів врегульовано Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 за №643 (надалі по тексту також - Порядок №643).
Абзацом шістнадцятим пункту 3 розділу III Порядок №643, серед документів, які є правовою підставою для повернення відповідних платежів і додаються до заяви про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені, віднесено виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.
Окрім цього, пункт 4 частини 5 статті 301 Митного кодексу України визначає також інший окремий випадок повернення сум відповідних митних платежів, зокрема, у разі, якщо митну декларацію змінено.
Згідно пунктів 33 і 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №450 від 21.05.2012 (надалі по тексту також - Положення №450), за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.
Після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.
Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном.
Абзацом 1 пункту 12 Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 за №1145 (надалі по тексту також - Порядок №1145), визначено, що у разі складання аркуша коригування у випадку повернення митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності) заповнюються розділи ІІ та ІІІ аркуша коригування.
Згідно абзацу 5 пункту 13 Порядку №1145 до розділу ІІІ аркуша коригування вносяться фактичні відомості про повернення митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності), в свою чергу у колонці "Підстава" зазначається код підстави здійснення доплати (повернення) сум митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності) згідно з класифікатором підстав здійснення доплати (повернення) сум митних платежів, ведення якого здійснюється відповідно до Порядку ведення відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.05.2012 за №623.
У відповідності до "Класифікатора підстав здійснення доплати (повернення) суми митних платежів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" (надалі по тексту також - Класифікатор №1011), код підстави "2" відповідає назва "судове рішення".
Таким чином, відповідне рішення суду щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів або інше судове рішення є правовою підставою для повернення останніх, в тому числі шляхом внесення змін до декларації.
Коментовані вище положення Митного і Податкового кодексів України, підзаконних нормативно-правових актів створюють юридично визначений механізм ймовірного існування і вирішення спору в майбутньому, за умови, якщо декларант не погоджується із відповідним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, однак сплатив за таким коригуванням необхідні митні та інші обов'язкові платежі, і має намір їх повернути.
По четверте, не можуть бути враховані судом і аргументи представника відповідача про погодження із оскаржуваним рішенням у зв'язку із самостійним внесенням позивачем 06.02.2019 в графу 43 нової митної декларації 6 методу визначення митної вартості.
Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 (надалі по тексту також - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.
У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.
У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.
Дійсно як свідчить поданий відповідачем взірець нової (останньої, другої) митної декларації UA206020/2019/403495 від 04.04.2019, в лівому підрозділі графи 43 проставлено 6 методу визначення митної вартості, при цьому, правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено не заповненим (а.с.92).
На переконання суду внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є невідповідністю глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651, так як абзацом третім вказаної графи Порядку чітко визначено - "у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом". Суд констатує в даному випадку порушення декларантом порядку і умов заповнення обов'язкових граф нової митної декларації (43), втім перевірка правильності, повноти та відповідності заповнених відомостей такої декларації фактичним даним (обставинам) покладено саме на відповідача, про що зазначено нижче по тексту.
У випадку, який досліджується судом оскаржуване Рішення про коригування митної вартості від 02.04.2019, як станом на 02.04.2019, так і на час звернення до суду було чинним, відтак, ОСОБА_1 або уповноважена ним особа (ФОП ОСОБА_2 ) зобов'язані були у лівому підрозділі проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі графа 43 декларації проставити 6 (скоригований метод).
При цьому, як звернув увагу представник позивача у відповіді на відзив, декларант подав митному органу декларацію із вірним заповненням графи 43, а саме: в лівому підрозділі проставлено 1, а в правому - 6 (а.с.53, 92).
Про причини такої розбіжності представник відповідача суду не надав жоден пояснення.
Подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарженні в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.
Непогодження в ході судового розгляду із скоригованою митної вартістю товару є свідченням про існування спору між декларантом і митним органом, який продовжує тривати з дня звернення особи до суду, та у випадку встановлення судом протиправності рішення про коригування митної вартості товару - безумовною підставою для скасування рішення органу контролю.
Внесення декларантом в лівому підрозділі графи 43 нової митної декларації порядкового номеру методу визначення митної вартості (6), застосованого митним органом, і залишення не заповненим правий підрозділ даної графи декларації, за умови протиправності рішення про коригування митної вартості товару, на переконання суду у цій справі, не може бути свідченням відсутності спору між позивачем і відповідачем, так як сплата декларантом донарахованих платежів за скоригованою контролюючим органом митної вартістю не можу бути "юридичним виправданням" рішення суб'єкта владних повноважень, яке прийняте не на підставі закону і без урахуванням усіх обставин, які мають знання для його винесення.
З урахуванням коментованого суд констатує, що оскаржуване Рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 02.04.2019 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить:
- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митниця, приймаючи Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення і Рішення про коригування митної вартості товарів, діяла не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин. Відтак, суд дійшов висновку, що Картка і Рішення від 02.04.2019, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
В той же час, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Республіки Австрія відомостей щодо непідтвердження обставини відчуження позивачу продавцем-нерезидентом "Auto-Immler Handelsgesellschaft m.b.H." A-6923 Lauterach, Dammstrasse 20) транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель Vito Tourer, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2143 см3, 2015 календарного року виготовлення, на підставі рахунку (rechnung) №183417 від 30.10.2018, а також не отримання від позивача готівкою коштів саме в сумі 2 800,00 EUR та/або отримання іншої (в тому числі більшої) суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби та відповідні територіальний орган ДФС України не позбавлені права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та обов'язкові платежі, що підлягають сплаті при його митному оформленні.
Одночасно, суд відзначає, що за змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів про митну вартість транспортного засобу, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини протиправності Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та Рішення про коригування митної вартості товарів, має правовим наслідком застосування відповідного виду відповідальності.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в загальному розмірі 1 536,80 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанції №№85741, 85729 від 26.07.2019 (а.с.4, 5).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 536,80 гривень.
Сторона у справі не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби UA206000/2019/00301.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби UA206000/2019/000301/2 від 02.04.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 536,80 гривень (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 ), адреса: АДРЕСА_2 .
Адвокат (представник позивача) - Святина Ігор Андрійович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , діє на підставі ордера серії КС №600661 від 19.06.2019 і Свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6157/10 від 30.08.2017), адреса: вул. Богдана Хмельницького, 29/2, оф. 9А, м. Київ, 01030.
Відповідач - Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261), адреса: вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.