№ 336/3664/18
Пр. № 1-кп/336/177/2019
29 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з неповною середньою освітою (9 класів), неодруженого, непрацюючого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого,
обвинуваченого за ч. 1 ст. 190 КК України,
Обвинувачений вчинив шахрайство за таких обставин.
Близько 18-00 години 14 травня 2018 року ОСОБА_5 , який на вказаний час не досяг повноліття, керуючись умислом на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, біля будинку АДРЕСА_3 заволодів належним ОСОБА_6 велосипедом «Аіст 11-353», який, зловживаючи довірою малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав від останнього під приводом здійснення поїздки на вказаному велосипеді.
Описаними діями потерпілому завдано майнову шкоду у сумі 1488 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав винуватість у вчиненні шахрайства за вказаних обставин і дав детальні показання про мотиви і фактичні обставини вчинення кримінально караного діяння.
Щодо події інкримінованого йому злочину пояснив, що у вказаний в обвинуваченні час він знаходився в інтернет-клубі за означеною адресою, коли туди з'явився малолітній потерпілий в товаристві приятеля. Хлопці приїхали на велосипедах. Обвинувачений звернувся до ОСОБА_7 з проханням дати велосипед покататися протягом певного часу, передавши за це потерпілому винагороду в 20 грн. Наміру повертати отриманий предмет він не мав, а використовував його у власних потребах доки він не був вилучений співробітниками поліції.
У вчиненні злочину щиро розкаявся. Пояснив, що повністю усвідомив протиправність того, що скоїв.
Зі згоди учасників кримінального провадження в силу ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази щодо обставин, які ніким не оспорюються, при з'ясуванні обставин справи не досліджувалися, при цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники провадження ці обставини, чи добровільна їх позиція, а також роз'яснив наслідки дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і переконався в правильності усвідомлення ними цих наслідків.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого:
- за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).
При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого діяння, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
За змістом роз'яснення п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання. а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.
Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено є не лише кара, а й виправлення засудженого.
З урахуванням наведених положень законодавства при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_5 вперше скоїв злочин невеликої тяжкості.
Бере суд до уваги і зміст обвинувачення, яке утворює один епізод шахрайства, а також ту обставину, що предмет викрадення, визнаний речовим доказом, переданий потерпілому на зберігання і в силу ст. ст. 100, 374 КПК України буде повернений потерпілому за належністю.
Бере до уваги суд і спосіб вчинення заволодіння майном, що полягає у добровільній передачі потерпілим винному цього майна.
У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи, через повернення потерпілому викраденої речі усунено спричинено шкоду.
Перелічені обставини, а також вчинення злочину до досягнення повноліття, суд визнає такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого і не вбачає обставин, які обтяжують його покарання.
Сукупність згаданих пом'якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, відомості про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем навчання, дають суду підстави для призначення мінімального розміру покарання у вигляді громадських робіт, який передбачений Загальною частиною закону про кримінальну відповідальність, що, на думку суду, не зашкодить реалізації цілей покарання, яке, як зазначено, має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, та повинно бути індивідуальним щодо кожної особи.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Доля речових доказів підлягає вирішенню у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати з проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 170 грн. у відповідності до положень ст. 124 КПК України мають бути стягнутими з обвинуваченого у доход держави.
Керуючись ст. ст. 373-375 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити покарання шістдесяти годин громадських робіт.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Речовий доказ - велосипед «Аіст 11-353», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 , - повернути йому за належністю.
Стягнути з ОСОБА_5 у доход держави в особі управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області процесуальні витрати з проведення судової експертизи в сумі 170 грн. 00 коп.
На вирок суду може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1