Справа № 308/7502/18
29 жовтня 2019 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі - Матіко Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк», до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Тячівський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Закарпатській області, про зняття арешту з майна,-
Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Закарпатського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даною позовною заявою, мотивуючи тим, що 23 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит № 82301, згідно якого Банком надано Позичальнику кредит в сумі - 190 000,00 (сто дев'яносто тисяч) доларів США, зі сплатою 13,5 % річних, терміном на 20 років для придбання житлового будинку незакінченого будівництвом (94% готовності) та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання зобов'язання за Кредитним договором між ОСОБА_1 та Банком було укладено Іпотечний договір, посвідчений 23 січня 2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Тиводар Н.І., в реєстрі за № 116. Згідно з Іпотечним договором, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва 94% готовності та земельна ділянка площею 0,0481 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:42:002:0165, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що згідно отриманої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.06.2018 року за № 127408387, стало відомо, що згідно із Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області № 47697202 від 08.06.2015 року накладено арешт на грошові кошти, все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1
Стверджує, що накладені арешти на зазначене майно, яке передане в іпотеку Банку, порушує право останнього на переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, з огляду на що просить суд зняти арешт з вказаного майна.
В судове засідання представника позивачка АТ «Ощадбанк» - Мартиняк В.В. не з'явився, однак надав суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити та розглянути справу у його відсутні.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засіданні не з'явився, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справу у його відсутні.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Тячівський районний відділ держаної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, виходячи з їх належності, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
З досліджених у справі матеріалів судом встановлено, що 23 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит № 82301, згідно якого Банком надано Позичальнику кредит в сумі - 190 000,00 (сто дев'яносто тисяч) доларів США, зі сплатою 13,5 % річних, терміном на 20 років для придбання житлового будинку незакінченого будівництвом (94% готовності) та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання зобов'язання за Кредитним договором між ОСОБА_1 та Банком було укладено Іпотечний договір, посвідчений 23 січня 2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Тиводар Н.І., в реєстрі за № 116. Згідно з Іпотечним договором, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва 94% готовності та земельна ділянка площею 0,0481 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:42:002:0165, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23.01.2008 року за №16609812 та Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23.01.2008 року за №16609661, предмет іпотеки перебуває під забороною відчуження та, відповідно, згідно з Витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотеки від 23.01.2008 року за №16610016 - обтяжений іпотекою на підставі вищезгаданого Договору іпотеки.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у Відповідача - ОСОБА_1 на 15 липня 2015 року за Кредитним договором №82301 від 23.01.2008 року утворилась заборгованість перед АТ «Ощадбанк» у розмірі - 400 965,14 (чотириста тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) доларів США 14 центів, що стягнута згідно з рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2015 по справі №308/8838/15-ц, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки - об'єкт незавершеного будівництва 94% готовності та земельну ділянку площею 0,0481 га, кадастровий номер - 2110100000:42:002:0165, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його продажу з укладенням від власного імені договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.
Вартість предмету іпотеки - об'єкту незавершеного будівництва 94% готовності та земельної ділянки площею 0,0481 га, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:42:002:0165, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 а становить 814 472,00 гривні без ПДВ, з яких: вартість об'єкту незавершеного будівництвом складає - 704 183,00 гривні; вартість земельної ділянки - 110 289,00 гривень.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.06.2018 року за № 127408387, встановлено, що згідно із Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області № 47697202 від 08.06.2015 року накладено арешт на грошові кошти, все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .
Накладення арешту на іпотечне майно порушує пріоритетні права позивача як іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», пріоритетне право іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета Іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач (продавець) рухомих речей, які є предметом купівлі-продажу в кредит з відстроченням або розстроченням платежу, набуває пріоритет з моменту реєстрації відповідного обтяження. Такий пріоритет є вищим за інші обтяження майна боржника, встановлені на користь інших обтяжувачів, навіть, якщо такі обтяження були зареєстровані раніше.
Згідно статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно із ч. 1 ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.
Частина 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону: у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Для реалізації права іпотекодержателя, останній має право звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках, ніж передбачених ч. 4 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.
Як встановлено судом, зокрема на майно, іпотекодержателем якого є позивач, накладено арешти в ході здійснення виконавчих проваджень щодо боржника.
Відповідно до ч. 6 і ч. 7 ст.3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Отже, законом встановлений пріоритет іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке перебуває в іпотеці.
Судом встановлено, що договір іпотеки був укладений, 23.01.2008 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , а постанова про накладення арешту винесена у 08.06.2015 року, тобто пізніше ніж було укладено договір іпотеки. Отже, позивач має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
Таким чином, наявність арешту на іпотечне майно порушує законні права позивача на забезпечення виконання умов кредитного договору № 82301 від 23.01.2008 року, укладеного із ОСОБА_1
Частина перша статті 15 ЦК України, закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).
Відповідно до ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ч. 1 - 3 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмовими поясненнями третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних у справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 15, 16, ч. 1 ст. 572, ч. 1 ст. 575 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 4, 6, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк», до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Тячівський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Закарпатській області, про зняття арешту з майна - задоволити.
Зняти арешт з нерухомого майна, а саме: об'єкту незавершеного будівництва 94% готовності, та земельної ділянки площею 0,0481 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:42:002:0165, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і перебуває в іпотеці АТ «Ощадбанк» за іпотечним договором, посвідченим 23.01.2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Тиводар Н.І., зареєстрований в реєстрі за №116, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області у виконавчому провадженні №47697202 від 08.06.2015 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Закарпатського обласного управління АТ «Ощадбанк» судовий збір в розмірі 1762,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Повний текст рішення суду складено 01.11.2019 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк