Справа № 308/4656/16-к
31 жовтня 2019 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
представника потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_5 - адвоката Орос
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді кримінальне провадження № 42015070000000327 від 25.12.2015 року про обвинувачення:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобрка, Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого на посаді заступника начальника загону - начальника 14 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Управління ДСНС України у Закарпатській області, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -
25.12.2015 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_9 , маючи посвідчення водія категорії «В», достатній водійський стаж, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «ВАЗ 21093», р.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Легоцького в м. Ужгород, з боку вул. Заньковецької у напрямку вул.. Капушанської у м. Ужгород та проїжджаючи ділянку дороги по вул.. Легоцького у м. Ужгород, знаходячись поблизу будинку № 22, у зоні дії дорожнього знаку: 5.35.1-5.35.2 «Пішохідний перехід», діючи всупереч вимогам п.п. 12.2 та 12.3 ПДР України, відповідно до яких у темну пору доби мав рухатися із швидкістю, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, а у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, виявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, не забезпечив безпеки дорожнього руху, діючи самовпевнено, не впорався з керуванням, та допустив наїзд керованого ним автомобіля марки «ВАЗ 21093», р.н.з. НОМЕР_1 на пішоходів ОСОБА_6 , 1944 р.н. та ОСОБА_10 , 1945 р.н., які переходили проїзджу частину вул.. Легоцького зліва на право, згідно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 , по нерегульованому пішохідному переходу..
У результаті цієї дружньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 10.03.2016 року № 249 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-скелетної травми, ЗЧМТ, забій головного мозку ІІ ст.., перелом стінок правої гайморової пазухи, акулової кістки справа, латеральної та задньої стінок правої орбіти, перелом верхньої щелепи справа, травматичне ураження зорового та окорухового нерва правого ока, тупої травми черева, закритий перелом лобкової та сідничної кісток справа. Вищевказані тілесні ушкодження згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Потерпіла ОСОБА_10 згідно висновку судово-медичної експертизи від 18.03.2016 року № 248 отримала тілесні ушкодження у вигляді полі травми, ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий внутрі-суглобовий перелом проксимального мета епіфіза правої та лівої велико-гомілкової кістки та перелом головок правої та лівої малогомілкової кістки, тупу травму черева, забійні гематоми голови, забійні садна спинки носа. Вищеописані тілесні ушкодження по своєму характеру потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Зазначеними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене - ч.1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Показав, що 25.12.2015 року близько 19 год. 30 хв. він на власному автомобілі марки «ВАЗ 21093» р.н.з. НОМЕР_1 повертався з роботи додому і проїджаючи по АДРЕСА_1 відчув удар в передню частину автомобіля та від удару розбилося переднє лобове скло. Він проїхав ще приблизно 30 м. та зупинився. Вийшов з машини і побачив, що на дорозі лежить жінка, підбіг до неї. Іншу жінку не бачив, тому що вулиця не освітлювалася. У зв"язку з тим, що сталося він перебував у стані шоку, почав шукати телефон, щоб зателефонувати у швидку та поліцію, але не міг його знайти, оскільки проживає неподалік хотів піти до себе додому та звідти викликати швидку і поліцію, але пройшов лише близько 70 м. як його догнали люди та затримали. Також пояснив, що в день ДТП вживав алкогольні напої, а саме випив приблизно 200 гр. горілки. Визнає, що порушив ПДР, вину свою визнає. Надавав матеріальну допомогу потерпілим, скільки йому говорили стільки давав коштів на лікування.
Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_5 не визнав, пояснив, що його дружина та мати пропонували і надавали потерпілій допомогу, він надавав потерпілій грошові кошти.
Уточнений цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_7 визнав повністю, що стосується відшкодування моральної шкоди, то визнає необхідність відшкодування такої в межах розумного, зокрема, погоджується відшкодувати моральну шкоду в розмірі 15000 грн.
Збільшений цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_10 визнав частково. Пояснив, що 81500 грн. давав потерпілій без розписок, на руки та додатково оплатив вартість пластини, але нажаль в судовому засіданні потерпіла цього не визнає. Його сім"я надавала потерпілій допомогу і гроші. По квитанціях нараховано 48768,67 грн., але він має сумніви що усі квитанції мають відношення до лікування потерпілої, оскільки не надано призначення лікарів. Зазначив, що визнає цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 24000 грн. Заявлену потерпілою моральну шкоду не визнав у повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала заявлений цивільний позов, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_7 на її користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. В обґрунтування моральної шкоди зазначила, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 ДТП змінився її звичний спосіб життя, на той час вона була вагітна та пережила сильний стрес в результаті заподіяння її матері тілесних ушкоджень у ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_7 . Вона тривалий час переживала душевні страждання, побоювалася за життя матері та після виписки останньої з лікарні доглядала за нею. Також пояснила, що в той день ввечері її мати пішла на службу до чоловічого монастиря, що знаходиться по вул. Легоцького. Коли вона не повернулася як зазвичай, вона зателефонувала матері, але їй повідомили, що її мати потрапила у ДТП і знаходиться в обласній лікарні де їй проводять обстеження (МРТ). Потім її матір перевели у міську лікарню, 10 днів вона перебувала у реанімації, була у дуже важкому стані, лікарі не давали жодних прогнозів щодо її стану здоров'я. Коли її мати прийшла у свідомість то нікого з рідних не впізнавала, у неї сильно опухла нога - був перелом, а у зв'язку з тим, що довго лежала у неї утворився тромбоз, і на даний час покращень стану здоров'я у її матері немає. До ДТП вона вела активний спосіб життя - ходила по гриби, займалася городом, а після ДТП постійно перебуває у депресивному стані.
Також у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 повідомила, що отримала від ОСОБА_7 15000 грн. у відшкодування заподіяної шкоди.
Також потерпіла ОСОБА_5 підтримала заявлений та уточнений ОСОБА_6 цивільний позов та згідно уточнених позовним вимог просила стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 - 768,57 грн. - матеріальної шкоди та 350000 грн. моральної шкоди.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що збільшений цивільний позов ОСОБА_10 підтримує повністю. Зазначила, що внаслідок ДТП її мати не ходить, оскільки кістка на одній нозі не зростається, вставлена пластина поламалася. Мати більше року не виходить з дому, внаслідок чого у неї погіршився стан здоров'я. Моральну шкоду обґрунтовує внутрішніми переживаннями за наслідки ДТП та перенесеними фізичними стражданнями.
Повідомила, що отримувала від ОСОБА_7 грошові кошти, а саме в сумі 2000 грн., 37500 грн. та 700 грн. Зазначила , що інших будь-яких коштів про які зазначає у своїх показах обвинувачений вона не отримувала.
Також підтримала заявлений ОСОБА_10 збільшений цивільний позов та просила суд стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 завдану матеріальну шкоду в розмірі 299744,70 грн., та завдану потерпілій моральну шкоду в розмірі 700000 грн.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що 25.12.2015 року приблизно о 19 год. він їхав додому з роботи, побачив по вул.. Легоцького затор і заїхав на стоянку біля ТЦ «Токіо» і побачив, що сталося ДТП. На дорозі за пішохідним переходом лежали дві жінки - одна на зустрічній смузі, а друга на смузі руху за 30 м. від першої, під'їзджала швидка. Автомобіль який збив жінок він не бачив, а потім побачив автомобіль без правого дзеркала і що якась особа біжить до вказаного автомобіля. Даний автомобіль стояв від місця ДТП приблизно за 50 м. Чоловік сидів у автомобілі, він підійшов до автомобіля та побачив як чоловік намагався завести автомобіль, а потім цей чоловік вийшов з автомобіля та побіг через дорогу у двори. Він був одягнений лише у футболку, незважаючи на те, що це була зима. Свідок побіг за чоловіком, у руках у чоловіка була курточка, яку він одягнув перед під'їздом. Цей чоловік дзвонив у домофон. Свідок догнав цього чоловіка біля останнього під'їзду і почав питати у нього, що він накоїв. Потім підбігли ще особи, які допомогли затримати цього чоловіка і викликали поліцію. Потім підійшов чоловік який назвався братом вказаного чоловіка, запитав що сталося, він чув як затриманий ним чоловік намагався перекласти відповідальність за вчинене на брата, а саме сказав брату, щоб він сказав, що це він сидів у автомобілі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що 25.12.2015 року після роботи він зайшов на каву у магазин «Пінгвін», що по вул. Легоцького в м. Ужгороді. Коли виходив з магазину почув хлопок приблизно за 20-25 м. від себе і побачив, що на дорозі лежать люди. Двоє жінок лежали на дорозі на відстані приблизно в 10 м. одна від одної. Він підбіг до тїєї жінки, яка лежала лицем вниз біля бордюра на пішохідному переході, перевернув її та намагався надати першу медичну допомогу. Водій, який збив жінок не зупинився і поїхав далі, за ним побігли люди та автомобіль зупинився десь через 50 м.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що 25.12.2015 року близько 19 год. він повертався з роботи і побачив, що на пішохідному переході по вул.. Легоцького в м. Ужгороді ДТП. Коли він стояв на зупинці то чув характерний звук та бачив, що побігли люди в той бік, потім під'їхала швидка. Він підійшов ближче до місця ДТП і в цей час хтось крикнув, що «він втікає», і він побачив, що біжить людина. Тоді він побіг за цим чоловіком та догнав його біля під'їзду будинку АДРЕСА_2 разом з іншими чоловіками, які також побігли за ним. Відстань від місця ДТП до місця де затримали обвинуваченого приблизно 100 м. При затриманні обвинувачений чинив спротив, говорив, що то не він був за кермом. Його почали питати, що він накоїв. Чоловік якого вони затримали був у спец формі, він комусь телефонував, а потім до нього підійшов інший чоловік
Крім власного визнання вини ОСОБА_7 , вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, підтверджується дослідженими в судовом засіданні наступними доказами.
- протоколом огляду місця подї від 25.12.2015 року, в яком зафіксовано обставини ДТП;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 860, з якого вбачається, що такий проведений 25.12.2015 рок о 21 год. 00 хв. та за результатами проведення такого встановлено, що ОСОБА_7 перебуває в стан алкогольного сп'яніння;
- актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи ншого сп'яніння або перебування під впливом лкарських препаратів, що знижють увагу та швидкість реакції;
- дослідженням № 370 від 28.12.2015 року, відповідно до якого при газохроматографічному дослідженні в крові ОСОБА_7 , відібраній 25.12.2015 року о 21 год. 00 хв. виявлено 2.12 промілле етилового спирту;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.03.2016 року, в ході якого ОСОБА_7 на місці ДТП відтворив обставини ДТП, що сталася 25.12.2015 року та було зроблено необхідні заміри
- висновком експерта № 248 по медичній документації від 18.03.2016 року за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_14 , згідно якого встановлено, що у ОСОБА_15 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді полі травми, ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий внутрі-суглобовий перелом проксимального мате епіфіза правої та лівої великогомілкової кістки та перелом головок правої та лівої малогомілкової кістки, тупа травма живота, забійні гематоми голови, забійні садна спинки носа, які виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими найбільш імовірно могли бути виступаючі частини легкового автомобіля (бампер, капот), які діяли по ударному механізму. Вищеописані тілесні ушкодження по своєму характеру потягли за собою розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, вкладаються в час і місце протгоди, яка мала місце 25.12.2015 року, характерні і виникли під час ДТП (наїзд на пішохода легковим автомобілем).
- висновком експерта № 249 по медичній документації від 30.03.2016 року за результатами проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , відповідно до якого встановлено, що у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-скелетьної травми, ВЧМТ, забій головного мозку ІІ ст., перелом стінок правої гайморової пазухи, акулової кістки справа, латеральної та задньої стінок правої орбіти, перелом верхньої щелепи справа, травматичне ураження зорового та окорухового нерва правого ока, тупої травми черева, закритий перелом лобкової та сідничної кісток справа, які виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини легкового автомобіля (бампер, капот), з послідуючим наданням тілу прискорення, падінням і ударом його в підлеглу проїзджу частирну дороги з послідуючим ковзанням по ній (про шо свідчать забійні рвані рани лицевого черепа) та які потягли за собою розлад здоров'я на строк більше одного дня і по цій ознаці згідно п. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, вкладаються в час і місце протгоди, яка мала місце 25.12.2015 року, характерні і виникли під час ДТП.
- висновком № 713 судової автотхнічної експертизи, відповідно до якого встановлено, що система рульового керування, гальмівна система та світлова сигналізація автомобіля ВАЗ 21093 на момент ДТП були справному стані;
- висновком № 1422 комісійної судової автотехнічної експертизи від 29.03.2016 року, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_7 мав технічну можливість унинути наїзду на пішоходів ОСОБА_16 та ОСОБА_10 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування транспортного засобу. З технічної точки зору причиною даної ДТП - наїзду автомобіля «ВАЗ-21093», р.н.з. НОМЕР_1 на пішоходів ОСОБА_16 та ОСОБА_10 є невідповідність дій водія ОСОБА_7 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, який несвоєчасно вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу в момент виникнення небезпеки для руху;
Судом досліджені характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_7 та встановлено наступне.
Відповідно до наказу № 121 від 22.07.2013 року ОСОБА_7 призначений на посаду заступника начальника загону - начальника 14 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно - рятувального загону Управління ДСНС України у Закарпатській області.
Згідно службової характеристики ОСОБА_17 за місцем служби характеризується виключно позитивно.
Також встановлено, що ОСОБА_7 з 2001 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_18 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , та на час вчинення кримінального правопорушення мав на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка хворіла - внутрішня оклюзійна гідроцефалія в стадії декомпенсації, дисфункція лікворо-шунтуючої системи. Хіазмально таламічне об'ємне утворення (гліома) з правобічним геміпарезом, двобічним амаврозом. Кахексія, та ІНФОРМАЦІЯ_4 померла.
Суд, оцінивши кожен із доказів по справі, вважаючи їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів достатніми та взаємопов'язаними по справі, кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України -порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 міри та виду покарання на основі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 є щире каяття обвинуваченого.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи тяжкість злочину, конкретні обставини справи, особу винного, обставину, що пом'якшує покарання та обставину, що обтяжує покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, попередження нових злочинів, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд приходить до переконання, про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 заявив клопотання про застосування до нього ЗУ "про амністію у 2016 році", та звільнення його від відбування покарання, оскільки він вчинив необережний злочин який не є особливо тяжким та має на утриманні неповнолітню дитину.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Інші учасники судового провадження в судовому засіданні також не заперечили проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2ст. 86 КК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
07.09.2016 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Відповідно до п."в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких з зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: підлягають особи, які на момент вчинення злочину не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Згідно матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 має на утриманні одну неповнолітню дитину - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а на день набрання чинності Законом про амністію мав на утриманні також дитину-інваліда - ОСОБА_20 , 2010 року, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , вперше вчинив кримінальне правопорушення, з необережності, яке не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України.
Вказане кримінальне правопорушення він вчинив 25.12.2015 року, тобто до дня набрання чинності (07 вересня 2017р.)Закону України «Про амністію у 2016 році».
Свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнає повністю, щиро кається у вчиненому, вчиняв дії щодо відшкодування заподіяної шкоди.
Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.
Згідно з ст.15 ЗУ «Про амністію у 2016 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.
За таких обставин суд уважає, що на обвинуваченого ОСОБА_7 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування призначеного основного покарання. При цьому суд уважає недоцільним звільняти ОСОБА_7 від призначеного додаткового покарання з огляду на те , що злочин вчинено ним у стані алкогольного сп"яніння .
Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_7 наслідки застосування амністії, а саме: що в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.
Стосовно заявлених до ОСОБА_7 цивільних позовів суд приходить до наступного.
Згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
У ч.1ст. 128 КПК України, передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частина перша ст.атті 129 КПК України передбачає, що ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
При вирішенні питання щодо цивільного позову потерпілих в частині стягнення моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.
За змістом ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що потерпілою ОСОБА_5 до ОСОБА_7 заявлено цивільний позов про стягнення з нього моральної шкоди в розмірі 50000 грн. (Т. 1 а. с. 38)
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної потерпілій ОСОБА_5 від протиправних дій ОСОБА_7 , пов'язаних із заподіянням тілесних ушкоджень внаслідок ДТП її матері - потерпілій ОСОБА_6 , суд бере до уваги ступінь та глибину душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку із цими діями, а також негативні зміни в її житті, які сталися у зв'язку із цим. З урахуванням цього, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілій заподіяно моральну шкоду на суму 12000 гривень, яка повинна бути стягнута з обвинуваченого по справі.
Також, цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до ОСОБА_7 заявлено потерпілою ОСОБА_6 , відповідно до уточнених позовних вимог якого вона просить стягнутии з обвинуваченого на її користь: 768,57 грн. - матеріальної шкоди та 350000 грн. - моральної шкоди (Т.2 а. с. 196).
Вирішуючи вказаний цивільний позов суд приходить до висновку про задоволення такого в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 768,57 грн. При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної потерпілій ОСОБА_6 від протиправних дій ОСОБА_7 , пов'язаних із заподіянням тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, суд бере до уваги ступінь та глибину душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку із цими діями, а також негативні зміни в її житті, які сталися у зв'язку із цим. З урахуванням цього, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілій заподіяно моральну шкоду на суму 60000,00 грн.., яка повинна бути стягнута з обвинуваченого по справі.
Крім цього, цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до ОСОБА_7 заявлено потерпілою ОСОБА_10 , відповідно до остаточно збільшених позовних вимог якого вона просить стягнути з обвинуваченого на її користь: 299744,70 грн. - матеріальної шкоди та 700000 грн. - моральної шкоди (Т.2 а. с..169).
Вирішуючи вказаний цивільний позов суд приходить до висновку про часткове задоволення такого в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме із врахуванням наданих потерпілою та досліджених в судовому засіданні доказів матеріальної шкоди, з обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає стягненню 48768,67 грн. у відшкодуванння матеріальної шкоди. Разом з тим в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 50000,00 грн для витрат на операцію, яка планується в майбутньому, а саме - купівлю двох пластин та медикаментів, необхідних під час і після операції, на аналізи та реабілітацію суд відмовляє в задоволенні позову та роз"яснює, що потерпіла, у разі понесення таких витрат, може звернутися з позовом до ОСОБА_7 в порядку цивільного судочинства.
Стосовно вирішення питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної потерпілій ОСОБА_10 від протиправних дій ОСОБА_7 , пов'язаних із заподіянням тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, суд бере до уваги ступінь та глибину душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку із цими діями, а також негативні зміни в її житті, які сталися у зв'язку із цим та з урахуванням цього, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілій заподіяно моральну шкоду на суму 75000,00 грн.., яка повинна бути стягнута з обвинуваченого по справі.
Речовий доказ - автомобіль марки «ВАЗ - 21093», р.н.з. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 - повернути ОСОБА_7 .
Процесуальні витрати по справі -вартість проведених експертиз у сумі 5274,00 (п"ять тисяч двісті сімдесят чотири грн. 00 коп.) грн. стягнути з ОСОБА_7 на користь держави.
Запобіжний захід у виді застави, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - скасувати.
Повернути заставодавцю ОСОБА_21 сплачені в якості застави за ОСОБА_7 , на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26 грудня 2015 року грошові кошти у розмірі 30450,00 (тридцять тисяч чотириста п"ятдесят грн. 00 коп.) грн. (квитанція № 0.0.482957708.1 від 28.12.2015 року).
Керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, призначивши покарання виді обмеження волі на строк три роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування основного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком в один рік та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання, призначеного за даним вироком, на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 завдану їй кримінальним правопорушенням, моральну шкоду в розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч грн. 00 коп.) грн.
Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 завдану їй кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в розмірі 768,57 грн. (сімсот шістдесят вісіт грн. 57 коп.) грн., та моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн. (шісдесят тисяч грн. 00 коп.).
Цивільний позов ОСОБА_10 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 завдану їй кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду в розмірі 48768,67 грн. (сорок вісім тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 67 коп.) грн., та моральну шкоду в розмірі 75000,00 грн. (сімдесят п"ять тисяч грн. 00 коп.).
Речові докази - автомобіль марки «ВАЗ - 21093», р.н.з. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 - повернути ОСОБА_7 .
Процесуальні витрати по справі -вартість проведених експертиз у сумі 5274,00 (п"ять тисяч двісті сімдесят чотири грн. 00 коп.) грн. стягнути з ОСОБА_7 на користь держави.
Запобіжний захід у виді застави, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - скасувати.
Повернути заставодавцю ОСОБА_21 сплачені в якості застави за ОСОБА_7 , на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26 грудня 2015 року грошові кошти у розмірі 30450,00 гривень (квитанція № 0.0.482957708.1 від 28.12.2015 року)
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд - протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: ОСОБА_1