01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"17" вересня 2009 р. Справа № 4/026-08/6
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Маляренка А.В.
при секретарі Поліщук О.Д.
розглянувши справу № 4/026-08/6
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Макарівська сільгоспхімія», с. Калинівка, Макарівський район
до відповідача Приватного малого підприємства «Іскра», смт. Макарів
про розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача: Щеглов Є.Є. (довіреність № б/н від 09.09.2009 року),
Кожанов Д.Б. (директор)
від відповідача: Дряпачко С.І. (довіреність № 09-д від 17.09.2009 року),
Кожара Б.Д. (директор)
Відкрите акціонерне товариство «Макарівська сільгоспхімія»(далі за текстом -позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного малого підприємства «Іскра»(далі за текстом - відповідач) про розірвання договору оренди та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2009 року прийнято до провадження справу та призначено до розгляду на 10.09.2009 року.
Позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору оренди відокремленого об'єкту нерухомого майна -модуля металевого із залізобетонними стінами в незавершеному будівництві від 01.04.1994 р., та на ст. 188 Господарського Кодексу України та ст. 651 Цивільного Кодексу України.
Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач посилається на той факт, що позивачем по справі було порушено умови п. 4 договору, а саме, частини де йде мова про викуп орендарем орендованого приміщення шляхом сплати орендодавцеві всієї вартості з урахуванням інфляції куди і входить орендна плата.
Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Між Макарівським РО "Сільгоспхімія" (Орендодавець) та Малим підприємством "Іскра" (Орендар) 01.04.1994 року був укладений договір оренди (далі за текстом - Договір), на підставі якого останній отримав в оренду модуль металевий з залізобетонними стінами незавершений будівництвом площею 800 кв. м вартістю 708500000 крб. з прилеглою територією площею 0,30 га для обслуговування вказаного майна, розташованого по вул. Київській, 109 в с. Калинівка Макарівського району Київської області строком на п'ять років з можливістю подальшої пролонгації. Факт передачі у оренду зазначеного майна підтверджується актом прийому - передачі від 01.04.1994 р., підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
Пунктом 5 Договору передбачено, що він укладається на 5 (п'ять) років і вступає в силу з моменту передачі майна по акту, а при відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після спливу його строку він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 22.10.99 р. №5-25-7/18 Макарівське державне підприємство по агрохімічному обслуговуванню «Сільгоспхімія»перетворене у Відкрите акціонерне товариство «Макарівська сільгоспхімія».
Із акту прийому-передачі приватизованого майна ВАТ «Макарівська сільгоспхімія»від 22.04.2002 р. та переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Макарівська сільгоспхімія»вбачається, що модуль металевий, інвентаризаційний номер 19, розташований по вул. Київській, 109 в с. Калинівка Макарівського району Київської області також переданий позивачу у власність.
Із наданого представником позивача реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 27.04.2002 р. вбачається, що металевий модуль переданий в оренду відповідачу по справі на підставі спірного договору зареєстрований за ВАТ «Макарівська сільгоспхімія»на підставі наказу РВ ФДМУ по Київській області №5-25-7/18 від 22.10.1999 р.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при розгляді інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, рішенням господарського суду Київської області від 01.12.2003 року по справі № 249/5-03 за позовом ВАТ «Макарівська сільгоспхімія»до ПМП «Іскра»договір оренди майна від 01.04.1994 р., укладений між сторонами було визнано недійсним, але постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2004 р. рішення скасовано, а в позові відмовлено. Таким чином, договір оренди визнаний чинним.
26.03.2008 рішенням господарського суду Київської області у справі №11/052-08 задоволено позов ПМП «Іскра»до ВАТ «Макарівська сільгоспхімія»про усунення перешкод та зобов'язання вчинити дії, в якому суд встановив, що сторони не дійшли згоди про розірвання договору оренди, а також те, що ВАТ «Макарівська сільгоспхімія»у встановленому порядку не звернулось до суду з позовом про розірвання договору оренди, тому договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, що відповідає ст. 763 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо сплати орендних платежів за Договором, про що свідчать наявні в справі копії листів позивача адресовані відповідачу за №154 від 27.05.1998 з вимогою, зокрема, оплатити заборгованість у розмірі 18 532,00 грн.; №78 від 25.05.2000 з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 33 926,23 грн.; №10 від 30.01.2001 з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 32 349,00 грн.; №8 від 07.02.2002; №83 від 06.08.2002; №24 від 2 березня 2004 року.
Із наданих відповідачем листів за №59 від 07.10.1996 р., №5 від 28.08.2002 р., №17 від 29.05.2000 р., №7 від 07.02.2001 р., №11.04.2001 р., 04.03.2002 р., №5 від 25.05.1999 р., №13 від 13.10.2006 р., які є відповідями на згадані вище листи позивача вбачається, що відповідач заперечує наявність будь-якої заборгованості з його боку перед позивачем та посилається на той факт, що орендоване майно за договором оренди від 01.04.1994 р. давно викуплене ним і він взагалі не повинен сплачувати будь-які платежі.
Наявність зазначених доказів підтверджує той факт, що відповідачем дійсно не сплачується орендна плата з 1997 року, адже він зазначає про це в листах з посиланням на відсутність взагалі такого обов'язку.
Пунктом 4 договору передбачено, що орендар має право на дострокове розірвання договору, попередивши про це орендодавця не менше ніж за місяць, а також на перепланування, переобладнання та на поліпшення орендованого майна, на його викуп шляхом сплати позивачу (орендодавцю) його вартості з урахуванням інфляції, з урахуванням орендної плати. Проте, вказана умова договору передбачає (встановлює) лише право орендаря на викуп орендованого майна, а не безумовний перехід права власності на об'єкт оренди від орендодавця до орендаря без належного оформлення набуття права власності, навіть у разі сплати орендарем вартості майна з урахуванням інфляції та орендної плати.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.09.2006 р. в справі № 331/20-06 за позовом МПМ «Іскра»до ВАТ «Макарівська сільгоспхімія», 3-тя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна переданого в оренду на підставі спірного договору відмовлено, на підставі того, що ПМП «Іскра»не надало жодного правовстановлюючого документа або інших доказів, що підтверджують належність останньому спірного майна. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2007 р. зазначене рішення залишено без змін.
Статтями 317 та 319 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст права власності полягає в тому, що власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном (в тому числі має право передати належне йому майно в оренду).
Оренда - це засноване на договорі термінове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності, тобто на підставі такого правочину орендар одержує майно не у власність, а в тимчасове користування і, після закінчення строку оренди або ж у разі розірвання договору оренди, зобов'язаний повернути майно орендодавцю (власнику майна).
За правилами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Такими правочинами є в тому числі договори, які передбачають передачу до набувача майна права власності (наприклад, договір купівлі продажу, договір дарування, тощо).
З наведених норм законодавства вбачається, що укладення договору оренди навіть з правом викупу орендованого майна, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх вимог, не є підставою для набуття права власності, оскільки такий договір не передбачає переходу до Орендаря права власності на орендоване майно, навпаки право власності належить Орендодавцеві. Таким чином, право власності на орендоване майно за спірним договором належить позивачу.
Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності. Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Крім цього, п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Оскільки правовідносини між сторонами продовжують існувати та договір продовжує діяти на момент розгляду справи (п.5 Договору), то суд при розгляді справи застосовує норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст. 291 ГК договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав передбачених ЦК для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Так, ст. 783 ЦК передбачені випадки, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму. Зокрема у випадку, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
Порядок розірвання договорів встановлений статтею 188 ГК. Так, частина 2 вказаної статті передбачає, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати, договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Відповідно п. 3, 4 цієї статті сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Так, позивач 02.03.2004 р. надіслав відповідачу лист за №24, в якому повідомив відповідача про закінчення строку Договору від 01.04.1994 р. -01.04.2004 р. З листа відповідача №13 від 13.10.2006 р., який є відповіддю на лист позивачам №50 від 27.09.2006 р., вбачається що відповідач проти розірвання договору заперечує та вважає дії позивача з цього приводу незаконними.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно п. 3 Договору орендар (Відповідач) зобов'язується щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця (Позивача) в розмірі 10 500 000,00 крб.
Відповідно до п. 3 Указу Президента від 25.08.1996 №762/96 «Про грошову реформу України»відповідно до якого українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню, а тому відповідач був зобов'язаний вносити орендну плату без внесення відповідних змін у договір щодо розміру орендної плати у зв'язку із зміною грошової одиниці в Україні, а отже факт не внесення змін до договору не є підставою для невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо сплати орендної плати.
В своєму листі від 25.05.1999 р. відповідач посилається на той факт, що вартість модуля металевого була сплачена в лютому 1996 р. в розмірі 718530000 крб. в тому числі і орендними платежами, та після сплати вартості модуля орендну плату за нього було припинено. Що стосується поліпшень, зроблених відповідачем про які згадується в листах останнього, то зазначене було обумовлено умовами договору, і позивач проти права орендаря на перепланування, переобладнання та поліпшення не заперечував.
Статтею 778 ЦК передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами по справі, така можливість обумовлена договором.
Враховуючи викладене, господарський суд визнає позовні вимоги про розірвання договору оренди від 01.10.1994 р. та зобов'язання вчинення дії, правомірними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить на підставі ст. 44 ГПК України відшкодувати судові витрати у вигляді адвокатських послуг в сумі 5000 грн. згідно Договору про надання послуг адвоката № 27-06/08 від 27.06.2008 р., укладеного між ВАТ «Макарівська сільгоспхімія»та адвокатом Миронюк Оленою Володимирівною.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Згідно ст. 12 Закону України “Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Отже, виходячи з положень даної статті одержувачем грошових коштів, які перераховуються для оплати послуг адвоката є адвокатське об'єднання або адвокат, як фізична особа. Як вбачається із матеріалів справи, Договір про надання послуг адвоката № 27-06/08 від 27.06.2008 р., укладений між ВАТ «Макарівська сільгоспхімія»та адвокатом Миронюк Оленою Володимирівною. Проте, позивачем в підтвердження оплати послуг адвоката надана копія розписки від 03.07.2008 р., про отримання останнім 5000 грн. «оплати за надані юридичні послуги», а не адвокатські послуги, як то передбачено вимогами ст. 44, 48 ГПК України. Включення юридичних послуг до складу судових витрат чинним законодавством не передбачено.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Зі змісту вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відшкодування послуг адвоката на підставі ст. 44 ГПК України, можливе лише при наявності оплати послуг саме адвоката або адвокатського об'єднання згідно вищезазначеного договору про надання послуг адвоката.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про відшкодування з відповідача суми судових витрат за адвокатські послуги є необґрунтованими і безпідставними, визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Макарівська сільгоспхімія»задовольнити.
2. Розірвати договір оренди від 01 квітня 1994 року, укладений між Макарівським РО та Малим підприємством «Іскра»на оренду модуля металевого з залізобетонними стінами незавершений будівництвом площею 800 кв. м вартістю 708500000 крб. з прилеглою територією площею 0,30 га для обслуговування вказаного майна, розташованого по вул. Київській, 109 в с. Калинівка Макарівського району Київської області.
3. Зобов'язати Приватне мале підприємство «Іскра»(08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Львівська, 24, код ЄДРПОУ 13717030) підписати Акт приймання-передачі про повернення об'єкту нерухомого майна - модуля металевого з залізобетонними стінами незавершений будівництвом площею 800 кв. м вартістю 708500000 крб. з прилеглою територією площею 0,30 га для обслуговування вказаного майна, розташованого по вул. Київській, 109 в с. Калинівка Макарівського району Київської області, Відкритому акціонерному товариству «Макарівська сільгоспхімія»(08004, Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 109, код ЄДРПОУ 05489394).
4. Стягнути з Приватного малого підприємства «Іскра»(08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Львівська, 24, код ЄДРПОУ 13717030) на користь Відкритого акціонерного товариства «Макарівська сільгоспхімія»(08004, Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 109, код ЄДРПОУ 05489394) судові витрати: державне мито у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В частині стягнення 5 000,00 грн. за юридичні послуги відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя