Справа № 1-239/09
29 травня 2009 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
Головуючого - судді Кравченка В.О.
при секретарі Юда М. М.
з участю прокурора Удод О.В.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотопі справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Пекарі Конотопського району, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працює, раніше не судимого у вчиненні злочину передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, -
встановив:
28 жовтня 2008 року в післяобідній час підсудний ОСОБА_2 разом з потерпілим ОСОБА_3 на кухні в будинку останнього, розташованого по АДРЕСА_2, розпивали спиртні напої. В процесі розмови між ними виникла сварка, що поступово переросла в бійку, яку почав ОСОБА_3 першим вдаривши підсудного в обличчя. У відповідь ОСОБА_2, знаходячись напроти, схопив потерпілого лівою рукою за воріт сорочки і таким чином утримуючи, правою - наніс не менше шести ударів в обличчя, при цьому продовжуючи тримання за перекручений воріт сорочки і під час падіння ОСОБА_3 на підлогу. Після чого підсудний, відпустивши потерпілого, вийшов з будинку. Унаслідок злочинної недбалості, яка виразилася у здавленні шиї воротом сорочки і триманні таким чином ОСОБА_3 для нанесення ударів в обличчя в результаті чого через механічну асфіксію від здавлення органів шиї наступила смерть останнього, ОСОБА_2 вчинив вбивство через необережність.
Допитаний в якості підсудного ОСОБА_2 винним себе визнав частково при цьому пояснив, що 28.10.2008 року в післяобідній час разом з ОСОБА_3, в будинку останнього, розпивали спиртні напої. Між ними виникла сварка, в процесі якої потерпілий першим вдарив його в обличчя. У відповідь, знаходячись напроти, він схватив ОСОБА_3 за воріт сорочки і, таким чином утримуючи, наніс біля чотирьох ударів в обличчя, при цьому продовжуючи тримання за перекручений воріт сорочки і, під час падіння потерпілого на підлогу. Потім сказав ОСОБА_3, що продовжусь розмову після того, як той протрезвіє та вийшов з будинку. Коли виходив, то чув, як потерпілий хрипів, а отже був живий і тому необхідності надавати будь-яку допомогу небуло, бо вважав, що просто побив того. Раніше вони ніколи не сварилися з ОСОБА_3 і між ними завжди були добрі стосунки. Наміру вбивати потерпілого у нього не було, а лише хотів побити того. Тримаючи за воріт сорочки, він ні в якому разі не бажав і не допускав смерті ОСОБА_3 від асфіксії.
Суд, вислухавши пояснення підсудного, проаналізувавши зібрані по справі докази, вважає, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ст. 119 ч. 1 КК України, як вбивство вчинене через необережність.
При цьому суд виходите з наступного.
Так, з самого початку досудового слідства та в процесі судового засідання підсудний стверджував, що не мав наміру вбивати потерпілого ОСОБА_3 і тримав останнього за воріт сорочки тільки з метою нанесення ударів в обличчя. Механізм здавлення органів шиї потерпілого, шляхом тримання та перекручення вороту сорочки при падінні останнього, внаслідок чого настала асфіксія, нанесення тому ударів в обличчя підсудний продемонстрував при проведенні з ним відтворення обстановки та обставин події (а.с. 51-54, 56-59).
На думку суду пояснення підсудного узгоджуються з висновком медико-криміналістичної експертизи (а.с. 102-103), згідно якої на представлених щитовидном хрящі та під"язиковій кістці від трупа ОСОБА_3 пошкоджень не виявлено.
А також висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якої смерть потерпілого настала через механічну асфіксію від здавлення органів шиї тупим предметом. Крім того, на трупі ОСОБА_3 також були виявлені наступні пошкодження: синці навколо правого ока, правої скулоскроневої ділянки, верхньої повіки лівого ока, садно в проекції лівої брові з синцем, рана внутрішньої поверні верхньої губи посередені та справа з синцями, рана внутрішньої поверхні нижньої губи посередені з синцем, шаткість 3-х зубів справа верхньої щелепи з крововиливом навколо. Виходячи з наявності тілесних ушкоджень потерпілому було нанесено не менше шести ударів. Садно лівої брови з синцем навколо міг виникнути від дії тупого предмета, не менше ніж за одну добу до часу смерті, має ознаки легких. Інші пошкодження виникли від дії тупого предмета, виникли незадовго до смерті, відношення до причин смерті не мають, мають ознаки легких. Крововилив в м"які тканини шиї справа, крововилив в проекції щитовидного хряща зліва та справа, крововилив в м"які тканини під"язикової кістки зліва, крововилив в задню стінку глотки виникли внаслідок механічної асфіксії від дії тупого предмету незадовго до смерті, мають прямий причинний зв"язок зі смертю та несуть ознаки тяжких. Після спричинення тілесних ушкоджень потерпілий міг жити в час, який обчислюється хвилинами (а.с. 82-88).
Факт заподіяння саме підсудним потерпілому тілесних ушкоджень також підтверджується висновками судово-імунологічних експертиз (а.с. 110-112, 119-122), згідно яких походження крові на одязі вилученому у ОСОБА_2 можливе від потерпілого ОСОБА_3, а на сорочці останнього від нього самого і не виключена домішка крові ОСОБА_2 та протоколом огляду місця події (а.с. 10-16). Це не заперечується і підсудним.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 ніякими бойовими мистецтвами не володіє і ніколи цим не займався, що виключає можливість навмисного завдання смерті потерпілого з застосування спеціальних прийомів. Оскільки інших очевидців події встановлено не було, то пояснення підсудного нічим не спростовуються і підстав недовіряти їм у суду немає.
Що ж стосується висновків судово-медичних експертиз (а.с. 92, 96), згідно яких маловірогідно утворення тілесних ушкоджень, які виявлені у ОСОБА_3 на час дослідження за обставини, на які вказував ОСОБА_2 при відтворенні обстановки та обставин події, то, на думку суду, лише це припущення не може бути підставою для притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за умисне вбивство, оскільки є лише припущенням і об"єктивно нічим не підтверджується.
Таким чином суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 вчинив вбивство внаслідок злочинної недбалості не предбачаючи можливості настання смерті потерпілого ОСОБА_3 від вчиненої ним дії, а саме тримання останнього за воріт сорочки, але повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю, що виключає можливість кваліфікації його дій за ст. 115 ч. 1 КК України запропонованої органом обвинувачення. Тому дії підсудного ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ст. 119 ч. 1 КК України, як вбивство, вчинене через необережність.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, суспільну небезпечність та особу винного;
До обтяжуючих відповідальність обставин слід віднести підсудному вчинення злочину у стані сп'яніння.
До пом'якшуючих щире каяття у вчиненому, раніше не судимий.
З урахуванням вищевикладеного, а також зловживання підсудним спиртними напоями (а.с. 146), що і привело до злочинних наслідків, ОСОБА_2 слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злчинів, а саме у вигляді позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -
Визнати винними ОСОБА_2 за ст. 119 ч. 1 КК України та призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому залишити утримання під вартою і строк відбуття покарання рахувати з 29 жовтня 2008 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області судові витрати в сумі 187 грн. 80 коп за проведену судово-дактилоскопічну експертизу (а.с. 126)
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд протягом 15 діб після оголошення, а для засудженого в той же строк з часу вручення копії вироку.