Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №766/17221/16-а
адміністративне провадження №К/9901/30391/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 29.12.2016 (у складі головуючого судді Хайдарової І.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 (у складі: головуючого - Бітова А.І., суддів: Милосердного М.М., Ступакової І.Г.) у справі №766/17221/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про визнання протиправними дій,
В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні (далі - УПФУ в м. Херсоні) в частині встановлення розміру щомісячного довічного грошового утримання у 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, замість належних 90 відсотків такої винагороди;
- зобов'язати відповідача встановити йому щомісячне довічне грошове утримання як судці у відставці, у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 26 вересня 2016 року.
Позов обґрунтував тим, що до його стажу роботи на посаді судді, зокрема зараховується календарний період проходження строкової військової служби та перебування на прокурорських посадах, що в свою чергу дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди, оскільки за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 29 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії УПФУ в м. Херсоні в частині встановлення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 82 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, замість належних 90 % такої винагороди.
Зобов'язано УПФУ в м. Херсоні встановити позивачу щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці, у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 26.09.2016.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга аргументована тим, що відповідно до ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" стаж роботи позивача на посаді судді становить 21 рік 03 місяці. Календарний період проходження позивачем військової служби та половина строку навчання не підлягають зарахуванню до стажу роботи позивача на посаді судді, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005, якою керувались суди при ухваленні рішень, втратила чинність в 2010 році, а тому застосуванню не підлягає.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Позивач у запереченні на касаційну скаргу просив залишити скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення - без змін.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами встановлено, що з 01 червня 1995 року ОСОБА_1 працював на посаді судді Дніпровського районного суду м. Херсона.
Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VIII "Про звільнення суддів" звільнено позивача із з займаної посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом в.о. голови Дніпровського районного суду м. Херсона від 19.09.2016, виданим на підставі Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515- VIII "Про звільнення суддів", п. 4 ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ОСОБА_1 звільнено з посади судді 19 вересня 2016 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.
26 вересня 2016 року позивач звернувся до УПФУ в м. Херсоні із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.
УПФ України в м. Херсоні позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 18560 грн, що становить 82% розміру суддівської винагороди на час звільнення у відставку - 23200 грн.
Крім того судами встановлено, що позивач з 20 травня 1979 року по 20 червня 1981 року проходив строкову військову службу, з 20 серпня 1981 року по 20 липня 1986 року навчався на денній формі в Одеському державному університеті, з 07 квітня 1987 року по 01 червня 1995 року працював помічником прокурора.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на підставі законодавства, чинного на час призначення позивача на посаду судді, періоди роботи позивача на посаді помічника прокурора (8 років 1 місяць 23 дні), період проходження строкової військової служби (2 роки 1 місяць), половина строку навчання на денній формі Одеського державного університету (2 роки 5 місяців 15 днів) підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в сукупності зі стажем роботи на посаді судді (21 рік 3 місяці 18 днів) дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 141 Закону України № 2453-VI 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, тобто у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»; далі - Закон № 2453-VI) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За правилами частини першої статті 120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон "Про статус суддів").
Відповідно до частини першої статті 43 Закону "Про статус суддів" кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше ніж 21 рік (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також період проходження строкової військової служби, половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та робота на прокурорських посадах.
Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (21 рік 3 місяці 18 днів) календарний період проходження строкової служби (2 роки 1 місяць), половину строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу (з 20 серпня 1981 року по 20 липня 1986 року) та робота на посадах помічника прокурора (8 років 1 місяць 23 днів), загалом більше 33 років.
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та роботи на прокурорських посадах і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Враховуючи вищенаведене, суди дійшли вірного висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та робота на прокурорських посадах в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 процентів від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом оспорюваного рішення і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області залишити без задоволення.
Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 29 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 766/17221/16-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: А. І. Рибачук
Л. В. Тацій