Справа № 712/2025/19
Провадження № 2а/712/73/19
31 жовтня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - Пироженко В.Д.
з участю секретаря - Жук О.М.
з участю: представника позивача адвоката Прядки В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування постанови про накладе6ння адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що постановою заступника начальника Волинської митниці ДФС від 26 грудня 2019 року у адміністративній справі № 7281/20500/18 його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 8500 гр.
З постанови вбачається, що ОСОБА_1 06.07.2018 року на митну територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, в митному режимі «транзит» ввезено автомобіль марки «RENAULN CLIO» р.н. НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 та станом на 27.11.2018 року його вивезено не було і в інший митний режим не заявлено.
Однак, такі твердження не відповідають дійсності. Він дійсно 06.07.2018 року у зоні митного контролю пропуску митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС перетинав митний кордон на автомобілі «RENAULN CLIO» р.н. НОМЕР_1 разом із ОСОБА_2 , що зареєстрований в Дніпропетровській області Васильківський АДРЕСА_1 , який був за кермом. Він же був як пасажир транспортного засобу, і автомобіль не ввозив. Ввозив його ОСОБА_2 , який був за кермом даного автомобіля. Про вказаний факт він повідомив у своїй заяві до митного посту «Ягодин» зміна № 1 Волинська митниця ДФС, яку він надіслав поштою. Крім того, постільки ОСОБА_2 не виходив на зв'язок, він звернувся із заявою про вчинення злочину до Васильківського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області. Таким чином, постанова винесена відповідачем без з'ясування всіх обставин, що мали значення при розгляді справи та виключає його адміністративну відповідальність. Просить суд визнати протиправною постанову у справі про порушення митних правил № 7281/20500/18 від 26.12.2018, якою його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 8500 грн. та скасувати постанову, а провадження по справі закрити.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Прядка В.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засіданя не з'явились. Надали суду відзив на позовну заяву, в якому просили в позові позивачу відмовити, вважають, що винесена постанова митниці ДФС є обґрунтованою та винесеною у відповідності до норм чинного законодавства.
Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши докази, з'ясувавши обставини справи, обґрунтування позивачем своїх позовних вимог та заперечень проти позову представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У ході розгляду справи встановлено, що постановою заступника начальника Волинської митниці від 26 грудня 2019 року у адміністративній справі № 7281/20500/18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 8500 грн
Вказану постанову винесено на підставі протоколу про порушення митних правил №7281/20500/18 від 27 листопада 2018 року
Справи про порушення митних правил, передбачені ст.470 МК України, розглядаються митними органами, що передбачено ч.1 ст.522 МК України.
Оскаржуваною постановою встановлено, що 06.07.2018 року на митну територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, громадянином України ОСОБА_1 , в митному режимі «транзит» ввезено автомобіль марки «RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_4 та станом на 27.11.2018 року його не вивезено і в інший митний режим не заявлено. Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля, з митної території України закінчився 16.07.2018 року.
Завданням адміністративного судочинства, як вказується у ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом (частина 1 статті 381 МК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст.102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України, встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).
Згідно ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 1 ст. 458 Митного кодексу України визначає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил згідно з пунктом 1 частини 1 статті 491 МК України є підставою для порушення справи про порушення митних правил.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова про порушення митних правил була винесена лише на підставі відомостей взятих із баз даних автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та ЄАІС ДФС, а саме щодо ввезення 06 липня 2018 року позивачем автомобіля марки «RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_4 на митну територію України в режимі «транзит» та відсутності інформації про вивезення ним за її межі вищевказаного автомобіля станом на 27 листопада 2018 року.
Так, Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2005 № 1118 (далі Правила № 1118) встановлено порядок митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.
Згідно з пунктом 3 розділу 1 Правил № 1118, транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред'явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою.
Відповідно до п.7 розділу 1 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
У абзаці 4 п. 9 цих Правил зазначено, що не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що усне декларування ТЗ здійснюється лише у разі ввезення громадянином-резидентом, з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, належного йому ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі. В усіх інших випадках митне декларування ТЗ здійснюється у письмовій формі з поданням митному органу оригіналів згаданих вище документів для огляду та їх копій, які після митного оформлення залишаються в справах митного органу.
Крім цього, п. 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 визначено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України.
Таким чином, слід зробити висновок, що при ввезенні громадянами на митну територію України транспортних засобів в режимі «транзит», такий громадянин зобов'язаний надати, а працівник митного органу зобов'язаний вимагати надання оригіналів та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних документів на транспортний засіб.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС).
Як зазначає позивач, 06 липня 2018 року він перетинав митний кордон на автомобілі марки «RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який був за кермом, тобто він дійсно перетинав кодон як пасажир вказаного транспортного засобу, однак цей транспортний засіб він не завозив, тож жодного відношення до ввезення даного транспортного засобу, вказаного у винесеній постанові, немає.
Також у матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_2 , надані ним начальнику Васильківського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Романенко М.Ю., в яких останній пояснив, що 06.07.2019 року він на автомобілі«RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 перетинав митний кодон в пункті пропуску «Ягодин», в цей час до нього в автомобіль сів невідомий чоловік і попросив підвезти його, як стало пізніше йому відомо, це був ОСОБА_1 Вказаний вище автомобіль він придбав за власні кошти.
Крім цього, позивач у своєму позові посилається на те, що по вказаному факту він звернувся до Васильківського районного відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області з відповідною заявою про вчинення злочину. Також ним до ДФС України було направлено заяву про вчинення протиправних дій, в якій він просив провести службову перевірку дотримання норм чинного митного законодавства посадовими особами митного поста «ягодин» Волинської митниці ДФС щодо оформлення на нього документів про ввезення на митну територію України 06.07.2018 року вказаного вище автомобіля.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи, відповідачем належних документів щодо наявності у позивача права власності або користування (у тому числі з правом розпорядження) на транспортний засіб марки «RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вповноваження ним будь-яких осіб на пред'явлення автомобіля для здійснення митного контролю і митного оформлення суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Тож, у даній справі належних доказів того, що позивач є власником чи має право користування транспортним засобом у процесі розгляду справи про порушення митних правил чи справи в суді не здобуто.
Таким чином, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст.470 МК України відповідачем не доведена.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 року у справі № 166/722/17, у якій вказав, що судами попередніх інстанції у процесі розгляду справи не було встановлено жодних документів, які б підтверджували наявність у позивача права власності чи права користування транспортним засобом.
Суд вважає, що докази, які надані представником відповідача на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, не є достатніми, оскільки зміст наданих митним органом документів не містить переконливих даних щодо факту ввезення вказаного автомобіля саме позивачем.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ч.2 ст.495 МК України посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Таким чином, суд вважає, що представник митного органу при розгляді справи про порушення митних правил № 7281/20500/18 від 26 грудня 2018 року, зобов'язаний був на підставі доказів, передбачених ст.495 МК України, належним чином з'ясувати усі обставини справи, зокрема, факт наявності у позивача права власності чи права користування транспортним засобом марки «RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_4 та відповідно до встановлених фактів надати правильну юридичну оцінку діям позивача. Однак, вказаних обставин у порушення вимог ст.489 МК України, посадовою особою Волинської митниці ДФС на підставі належних доказів не встановлено, внаслідок чого, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена без урахування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд приходить до висновку, що в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем в ході розгляду даної справи не представлено достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови та доказів, які б спростовували обставини, на які покликається позивач. Отже, протиправність дій позивача та наявність в його діях складу порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, відповідачем не доведені.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 Конституції України).
Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
Стаття 8 Митного кодексу України визначає принципи здійснення державної митної справи. Так, відповідно до п. 3 та п.7 ч.1 цієї статті державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості, а також додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що протиправність дій позивача та наявність в його діях складу порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, відповідачем не доведені, а встановлені в ході розгляду справи обставини вказують на наявність фактів, які ставлять під сумнів законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладення на нього адміністративного стягнення.
Оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, без доведення складу даного правопорушення, а також із порушенням принципів законності та презумпції невинуватості, передбачених п. 3 ч.1 ст.8 МК України, а відтак прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд вважає передчасним та необґрунтованим.
Наведені обставини, відповідно до ст.531 МК України, є підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Суд вважає, що мотиви наведені митним органом в оскаржуваній постанові на підтвердження вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, не є достатніми, оскільки провадження у справі відбулось без забезпечення повноти дослідження обставин справи, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про скасування постанови заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа В.М. від 26 грудня 2019 року у адміністративній справі № 7281/20500/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн та вважає за необхідне провадження по справі закрити.
Згідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати належить віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 4 ст. 288 КУпАП.
Керуючись ст.241-246, 286 КАС Кодексу адміністративного судочинства України, ст.485, 487 МК України, ст. 247 КУпАП, суд,
Скасувати постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича від 26 грудня2018 року в справі про порушення митних правил № 7281/20500/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Провадження по справі закрити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Головуючий В.Д. Пироженко
Повний текст рішення складено 31.10.2019