Справа № 2-А-572/10
Номер рядка стат. звіту - 19
Код суду 0707
26 березня 2010 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Феєр І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій управління Пенсійного фонду в м.Мукачево неправомірними, стягнення недоплаченої у 2009 році щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни» в розмірі 1264 грн. 10 коп. та судових витрат, -
04 березня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Мукачівського міськрайонного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Мукачево Закарпатської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій управління Пенсійного фонду в м.Мукачево неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як «Дитині війни» за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року у розмірі 1264 грн. 10 коп., 12 грн. 10 коп. судового збору та просила розглянути справу у її відсутності в порядку письмового провадження.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево у запереченні на позовну заяву просив у позові відмовити в зв'язку з тим, що фінансування виплат проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, видатки на дітей війни в Державному бюджеті України за ці роки не були передбачені, і крім того позивач пропустила строк для звернення до суду. Просив справу розглянути в порядку письмового провадження .
Оскільки сторони заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ч.3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України .
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, яка народилася 15 червня 1938 року, є дитиною війни згідно статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 6 Закону України Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або
-2-
внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому у статті 28 частини 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме статтю 28 частину 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195-IV не може бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України" та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії позивачу приймається управліннями Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області є належним відповідачем по даній справі.
Із змісту позовної заяви та заперечення відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті зазначеного підвищення до пенсії.
Відповідно до статті 162 частини 2 абз. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки позивач посилається на неправомірність нарахування та невиплати відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, згідно із статтею 11 частиною 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає що позовні вимоги про визнання бездіяльності
-3-
управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області протиправними та зобов'язання відповідача провести відповідні виплати є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Статтею 71 закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону «Про соціальний захист дітей війни».
Вимоги позивача щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати та забезпечити виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Згідно вимог ст. 99 ч. 2 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підстава для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У своєму запереченні управління Пенсійного фонду України наполягає на застосуванні строку позовної давності як на підставі для відмови в задоволенні позову.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 30 березня 2009 року дізналася про порушення своїх прав, строк для звернення до суду не підлягає поновленню, оскільки позивач вчасно звернулася до суду (а.с. 5).
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 71 закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік» суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області - неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Мукачево Закарпатської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії згідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого статтею 28 частиною 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з врахуванням уже проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
-4-
Постанова суду може бути оскаржена через Мукачівський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
ГОЛОВУЮЧИЙ: підпис ОСОБА_2
З оригіналом вірна
Оригінал постанови знаходиться в матеріалах адміністративної справи №2-А-572/10
в Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_2